Старий Чумак наприкінці свого життя хотів зустрітись з синами та скликав їх усіх.
Чумачиха запалила свічку. А в суботу поминальну запалила оце її знову, бо прийшла телеграма. Найменший почув. І десь їде. Отой найдорожчий і найнещасливіший, найбільша материна потіха і найбільше горе. А цей і старий Чумак за нього серцем зітлів та й у землю сиру від журби тяжкої ліг.
