Відкриття тижня мови. Виступ учнів на лінійці

1. Українська моя рідна мово,

В кожнім слові твоїм - цілий світ!

Бачу барви у нім веселкові

І калини червоної цвіт.

2. Українська моя рідна мово,

Не одна тобі тисяча літ!

Таке ж давнє твоє кожне слово,

Як і весь різнобарвний наш світ.

3. І хоч ти лиш пелюстка яскрава

В запашній квітці мов світовій,

Мово рідна моя і ласкава,

Молюсь завше красі я твоїй.

4. Мово, українська, мово моя мила!

Ти уся із співу, весняних дібров.

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.

Ти моє найбільше щастя і любов.

5. Все в тобі з 'єдналося, злилося,

Як і помістилося в одній! -

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

6. Я до тебе мово, так горнуся щиро

У слова вслухаюсь різні і прості.

Мово моя, мово – найдивніше диво

Ти моя молитва в радості й журбі.

7. Ти даєш поету дужі крила,

Щоб підносить правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

8. І тобі рости, не в 'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі - великого народу

Ніжна і замріяна душа.

9. Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали завше ми мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

10. Обіцяєм: Рідну Мову –

І співучу, й барвінкову

Будем завжди шанувати

Щоб почули - пам'ятали.

Ти - як зірка світанкова

Українська наша мово.

11. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народна.

12. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

13. Мово! Величальна молитва наша у своїй нерозділеній трійці, що єси ти і Бог Любов, Бог Віра, і Бог Надія!

14. Мово наша! Звонково кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела десь б’ють від Магми, тому й вогненна така. А вночі, купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава ти.

15. Мову рідну вчи і прислухайся.

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім хотілось її вчить.

16. Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна

І нею можна все сказати

І найрідніша нам вона.

17. Мово, моя мово – мовонько шовкова,

У вінку біленькім – світла і легка.

Ти для мене завжди бажана й святкова.

І мене без тебе на землі нема.