і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Відкриття тижня до Дня писемності (виступ учнів)

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

-- 1 --

1. Мова колискова, як весняна річечка жива,

Пробудилась українська мова,

Відродились батьківські слова:

“Сад вишневий, хата, гай, криниця,

Шлях чумацький, голубі дощі”,

Мов солодкі пахощі живиці,

Незбагненна радість на душі.

9 листопада, у день Преподобного Нестора-Літописця ми відзначаємо День української писемності та мови. І це закономірно. Адже українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній, прагнув зберегти національну пам ять з вірою в те, що її не розгублять, а примножать нащадки. Нестор-літописець стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав про події, що відбувалися на його очах.

6 листопада 1997 року, до тисячоліття писемності, Президент України

Л. Д. Кучма підписав Указ про відзначення цього свята. З цього часу щороку в Україні проводять масові заходи по відзначенню цієї дати.

Тож звернемося до історії нашої писемності. Поява письма в історії людства не випадкова, писемність виникає з потреби зафіксувати думку, щоб передати її на відстань або прийдешнім поколінням. Кожен народ іде своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однакові.

2.Первісні люди, щоб запам’ятати місце перебування, напрям руху мисливців, сигналізували на наявність якихось предметів або істот на тому чи іншому місці, використовували зламані гілки дерев, укладені в певному порядку стріли, камінці тощо. Ці знаки – лише перший крок до письма. І поступово для повідомлення почали користуватись малюнками на камені або деревинці. Ці первісні малюнки й різьблення були попередниками піктографії – малюнкового письма. Проте користуватися такими малюнками ставало все важче. І люди поступово почали робити малюнки більш простими. Для цього намагалися досить складне зображення перетворити у значок із двох-трьох ліній. Відтепер кожен такий значок позначав якесь одне слово. Такі значки називалися ієрогліфами.

Згодом ієрогліфи з явились в багатьох країнах. Користуватись ієрогліфами було нелегко. А чим далі, тим більше ставало людей, яким вкрай необхідно було читати і писати: купцям, ремісникам, воїнам. У різних країнах почали вживати один значок для позначення одного звука. Так з явилися букви та алфавіт. У ньому було 22 букви, що позначали тільки приголосні звуки. Позначки були прості і запам’ятову -вались швидко. Писали на папері, справа наліво. Цей алфавіт виявився таким зручним, що незабаром його запозичили всі сусідні народи.

Грецький алфавіт спочатку був схожий на фінікійський, але потім грецькі мудреці здійснили справжній переворот. Вони вигадали спеціальні літери для голосних звуків. Відтепер слово на письмі передавалося цілком, а не тільки приголосними

-- 2 --

звуками. А от як писати – греки довго не могли вирішити! Спочатку писали, як фінікійці, справа наліво, потім почали писати так: один рядок справа наліво, а другий – зліва направо. Саме від грецького письма виникли всі алфавіти Заходу.

3. Наші літери створив понад тисячу років тому болгарський священик, вчений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. За походженням Кирило та його брат Мефодій були напівгреками, напівслов янами: мати – гречанка, батько – болгарин. Старший Кирило був особливо здібний, навчався в Константинополі, здобув блискучу освіту, знав грецьку, латинську, слов янську й арабську мови. У 1862 році моравський князь Ростислав звернувся до Константинополя з проханням доручити достойним особам проповідувати християнську віру на території його держави. Князь просив надіслати вчених, які б зверталися до прихожан слов янською мовою. Кирило й Мефодій підходили якнайкраще. Виникла необхідність зробити переклад церковних книг. Тоді брати і придумали кирилицю та глаголицю.

Скориставшись візантійським алфавітом, вони створили два письма. У першому, глаголиці, літери були дуже схожі між собою, химерно закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Глаголиця мала 38 букв. Довелося Кирилу придумати інші значки. В новій абетці позначки були прості та зручні і писалися швидко. Цей алфавіт назвали кирилицею.

4. Кирилиця складалася із 43 букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Звуки, одна- кові, в слов янській та грецькій мовах, передавалися грецькими літерами. Для звуків, які були лише у слов янській мові, брати створили 19 знаків простої форми. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. Єдиний недолік – це те, що вона містила шість грецьких літер, зайвих для слов янського письма. У Х столітті кирилиця і глаголиця існували одночасно. Пізніше почали користуватися лише кирилицею.

Так склалася доля, що найперші книжки, надруковані кирилицею, серед цілого слов’янства були українські. Перший друкар українських книжок був німець Швайпольд Фіоль. Він сам змайстрував перші друкарські машини і в 1491 році видрукував “Октагх” та “Часословець”.

З часу друку перших книг українською мовою пройде трохи більше 200 років, і російський цар Петро І накладе заборону на друкування українських книг. З цього часу починається важкий, усіяний колючими тернами шлях нашої мови.

5.З мовою нашою було те ж саме, що і з самим народом; мову нашу роздирали на частини і тягли до себе і поляки, і москалі. Як писав відомий мовознавець, історик, політичний діяч Іван Огієнко: “ дві головні думки було про нашу мову за ці віки: поляки писали, що мова вкраїнська – то мова польська, та тільки трохи попсована московською, тобто зросійщене польське наріччя; росіяни писали, що мова вкраїнська – то мова російська, та тільки попсована польською, це полонізоване наріччя. Назвати нашу мову окремою мовою ніхто не хотів... але наша рідна мова, як

-- 3 --

і весь український народ, все витримала, все винесла і стала ще чистішою і дзвінкішою.

Як довго ждали ми своєї волі слова!

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми...

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

6.На території України-Руси склалася така ситуація: книги друкували церковнослов’янською мовою, а народ говорив живою співучою розмовною. Серед тих, хто першим став писати живою розмовною мовою, зрозумілою простому народу, був Т. Г. Шевченко. Саме Т. Шевченко звів величну будівлю української мови, звів своєю дивовижною книгою, імя їй “Кобзар”. Першим, хто заклав фундамент сучасної літературної мови, був Іван Котляревський. Саме Котляревський вперше почав писати твори живою народною мовою. Це “Енеїда”, “Наталка Полтавка”. Дійсно, дзвінко-солов їно звучить рідне слово з вуст простої дівчини Наталки, зовсім не так, як з вуст книжного пана Возного.

7.Як квітка, українська мова, як феномен національної сутності, дивом проростає крізь залізобетонну плиту байдужості, роблячи в ній тріщини, торуючи шлях до денного світла. Нині рідне українське слово все гучніше звучить у пісні, в поезії з вуст прозаїків, драматургів. Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідне слово, ти захищаєш свою націю, її гідність, право на майбутнє. Зроби все. Щоб засяяла українська, “як та зоря”.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Селф-коучинг (самонаставництво) як технологія професійного розвитку педагога Нової української школи»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти