27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — дату, встановлену рішенням Організація Об’єднаних Націй на згадку про визволення нацистського табору Освенцім ( Аушвіц-Біркенау) у 1945 році. Цей день є нагадуванням людству про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття та про мільйони безвинних людей, життя яких було знищене нацистським режимом.
Представлене відео створене на основі авторського вірша Анни Куницької «Пам’яті жертв Освенціму». У відеоряді використано архівні документальні фотографії, що відображають реалії життя в’язнів табору, трагедію зруйнованих людських доль і масштаб нелюдських злочинів, скоєних у роки Другої світової війни. Поетичні рядки поєднані з історичними зображеннями, щоб емоційно передати атмосферу пам’яті та скорботи.
Матеріал покликаний нагадати про важливість збереження історичної пам’яті, усвідомлення цінності людського життя та відповідальності кожного покоління за те, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися. Відео може бути використане під час уроків історії, виховних заходів, тематичних годин пам’яті або позакласної роботи, присвяченої темі Голокосту та історії нацистських концентраційних таборів.
Вірш посів перше місце на Всеукраїнському літературному конкурсі «Моє слово» в номінації громадянська лірика та увійшов до авторської збірки поетеси «The роз(d)ум».
«Памʼяті жертв Освенціму»
Сіра земля
вже теж нежива,
Вкрив її попіл із димарів.
І Сірим снігом донизу спада
На гори одягу
Й гори тіл.
Останній подих
і погляд зіниць,
Руки що тиснуть до себе дитину,
Напис« А́рбайт махт фрай»…
І в спину розстріл .
Інших «циклоном» отруїли …
Смертю пронизано все навкруги
(Хоч, промайнуло майже сторіччя),
Кожна травина шепоче імʼя,
Кожна стежина тут має лиця…
Кожний Освенціму сантиметр,
Ніби німий, волає нечутно
«Горе всім !! Горе!
Людству кінець!
Одразу !
Як все це забуде…»