Мій рідний край, моя свята земля… Благословенна рідна Україна! Куди не кинеш оком, скрізь безмежні українські степи, солов’їні гаї, вишневі сади і пшеничні поля. Вулиці села весною потопають у зеленому розмаїтті квітів, дерев, кущів. А восени вони покриваються золотим багрянцем. Дмухне легенький осінній вітерець – і починається падолист. Кружляють у прощальному таночку різнокольорові листочки, бояться впасти додолу. А я дивлюся і очей не можу відірвати від цієї краси. Це ж моя Марківщина!