Куди не кинь оком. Розкинулися дивовижні пейзажі пшеничних ланів, вибілених сонцем до молочних барв.
Мов кольори рідного стягу, виблискують золоті поля під синню безмежного неба.
Моя рідна земля! Ти приносиш стільки тривог, радості і щастя, коли з чистим серцем і світлими думками ми розпочинаємо велику справу.