Леся Українка у прозових творах, зокрема мініатюрі «Щастя», використала широкий спектр вербалізаторів почуття щастя. Як виявило дослідження, концепт щастя в однойменній мініатюрі письменниці має свою специфіку вербалізації: щастя – це і життя в спокої, щастя – це й безтурботне життя людини, щастя – це й відсутність бентежності, щастя – це й гармонія, однак щастя – це й отрута (за оригінальною інтерпретацією письменниці, щастя – це творіння зла, що має на меті позбавити людство спокійного, безтурботного життя).


















