Ось прийшла уже весна,
Квітів нам всім
Принесла,
В небі сонечко
Сміється,
Дощик з хмарки
В землю
Ллється...
Тут біжить
Маленький зайчик,
Мокне бідний,
Утікає,
А з горбочку,
По травичці
Котиться мале
Яєчко,
Не звичайне,
Не просте,
А чарівно-золоте:
Розмальоване
Фарбами,
Веселковими...
Тут зайчик
Яйце-писанку
Зловив
Та таке побачив
Диво:
Хтось тут
Стукає:
" Тук-тук",
Хто ж це? -
Зайчик бідний
Дума...
Раптом дзьобик
Появився,
Очки у світ
Подивились
Й появилося
Курчатко,
Таке жовте,
Таке гарне,
Чорні очки
Й гострий
Дзьобик,
І на світ
З'явилось знову
Це малесеньке
Життя...
"Хто ти? Хто ти?"-
Зайчик каже.
А Курча відповідає:
" Я на свято
Поспішаю,
Свято зветься це
Великдень,
Всюди писанки
Фарбують
І дарують рідним
Й друзям,
Щоб любились
Всі і всюди,
Щоб добро
Робили люди,
Щоби всі усім
Всміхались,
Щоби всім
Допомагали,
Щоб несли
Свої серденька
До Ісусика...
І в день цей
Всі пізнали,
Вість з небес
Що Ісус Христос
Воскрес!"
Зайчик каже:
" Й я з тобою!
Біжимо скоріш
Удвох ми,
Всім-усім
Казати нині,
Що Христос Воскрес!"
Біжімо!"
Так наш Зайчик
Та Курчатко
Й інші ще
Малі звірятка
Всім понесли
Новину,
Що любов
Панує нині,
Що живем
В одній родині:
І дорослі, і малі
Ми на рідній
Цій землі,
Цій, що зветься
Україна...
Станьмо щиро
На коліна
Та знесім молитву
Богу,
Що Він знову
Дав нам змогу
Святкувати
Знов Великдень
З повним кошиком
Й щасливим,
Мирним, світлим,
Добрим днем.
