Вчимо дітей розповідати історії: 3 креативні методики сторітелінгу.
Мистецтво розповідати історії або сторітелінг допомагає нам обмінюватися інформацією, будувати довірливі стосунки, запам’ятовувати складну інформацію. Ці вміння є важливими для навчання, тому варто розвивати їх ще у дошкіллі. Порадами, як навчити дошкільнят розгорнуто та цікаво розповідати історії.
Кубики історій
Ці кубики вигадав ірландський тренер креативного мислення Рорі О’Коннор. Він помітив, що невеличкі піктограмки можуть розпалювати уяву та мотивувати людей створювати цікаві історії. Тож він створив кубики історій — це набір із 9 гральних кубиків з малюнками на кожній грані. Є різні набори, об’єднані за темами: їжа, подорожі тощо.
Але коли я почала їх використовувати з дошкільнятами, то зрозуміла, що це не надто добре працює. Кубики маленькі, на них є багато малюнків, які діти не розуміють. Тому придумувати історії за ними дітям було складно.
Тож я знайшла альтернативу — набори з 6 кубиків, що також об’єднані за темами. Тут є по одному кубику з персонажем-людиною та твариною, два кубики з дією та два — з місцем.
Я відразу не використовую всі кубики, а починаю з двох. Спершу ми з дітьми знайомимося з кубиками та розглядаємо малюнки на них. І коли дошкільнята починають складати історії, вони вже розуміють, що може означати та чи інша грань.
Спочатку ми використовуємо кубик з персонажем-людиною та дією. Потім з персонажем-твариною та дією. І складаємо прості речення. Наприклад, «Дівчинка їздить на велосипеді», коли випадають грані з дівчинкою та велосипедом. Або «Слон вчиться малювати», коли є слон та рука з пером. Незвичайні речення викликають у дітей посмішку, і це мотивує їх придумувати ще більше цікавих історій.
Напочатку я сама розкладаю кубики у відповідному порядку, згодом це роблять діти самостійно. Але важливо стежити, щоб вони клали кубики зліва на право й таким чином пристосувалися до порядку письма та читання.
Коли ми працюємо в групі, діти кидають кубики по черзі. Кожна наступна дитина повторює речення попередньої і продовжує його своїм. Це допомагає розвивати також пам’ять та увагу. Адже всім дітям потрібно слухати розповідь, бо вони муситимуть продовжувати. По завершенні можна запропонувати дітям намалювати історію, яку вони всі разом придумали.
Не обов’язково купувати саме набори кубиків, їх можна виготовити і самостійно. Якщо ви введете в пошуковику Story Cubes, то знайдете чимало варіантів, які можна роздрукувати. Або ви можете зробити кубик та запропонувати дітям самим намалювати на його гранях піктограмки. Якщо дошкільнята самостійно вигадають персонажів, то їм буде цікавіше складати історії. Також власноруч створені кубики можна адаптувати до теми, яку ви вивчаєте.
Аналогічні завдання можна виконувати й за допомогою картинок. Але кубики мені подобаються більше, адже це певна активність для дітей. Їм подобається кидати кубик, їх також захоплює те, що є певна невідомість, який персонаж випаде. І це додає позитивних емоцій.
