ВАЖЛИВІСТЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Опис документу:
Першочергове завдання, яке стоїть перед працівниками культури — керуючись наведеними нижче рекомендаціями, (виявлення, відбір, ідентифікацію, документування) елементів НКС та сформувати Перелік на місцевому/обласному рівні елементів НКС для подальшого просування їх до Національного переліку та міжнародних списків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Відділ культури та туризму Слов’янської районної державної адміністрації

КЗ «Слов’янський районний організаційно-методичний

центр культури»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВАЖЛИВІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ НА МІСЦЯХ ОБ'ЄКТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ, НОСІЇВ, УМОВ ПОБУТУВАННЯ

2019

Зміст

  1. Вступ

  2. Процес формування національного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини України

  3. Створення місцевого/регіонального переліків

  4. Виявлення і відбір елементів нкс

  5. Вимоги щодо оформлення інвентарю

  6. Створення електронної бази даних на місцевому/регіональному рівнях

  7. Алгоритм подачі документів

ВСТУП

Останнім часом в Україні ми можемо спостерігати активне зростання національної свідомості, яке викликало значний громадський інтерес до всіх проявів української традиційної культури, до глибинних витоків народного мистецтва. Духовна пам'ять людства навіки закарбована в мові, піснях, танцях, звичаях, обрядах, знаннях та багатьох інших видах діяльності. Сьогодні ми можемо ще собі дозволити спостерігати традиційні звичаї та обряди на острівцях повсякденного життя, але без перебільшення можна говорити, що ми останні серед тих, кому дається можливість закарбувати культурну пам’ять для майбутніх поколінь, так як носії автентичної культури, на жаль, вже ”відходять у вічність”.

На сьогодні в Україні існує проблема низької обізнаності населення про елементи нематеріальної культурної спадщини причиною якої, зокрема, є брак інформаційних джерел, комунікаційних технологій та просвітницьких заходів відповідної тематики, а також недостатня мотивація дослідження цих питань.

Впливовим чинником для збереження нематеріального надбання України, зокрема Словянського регіону, є Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003).

Першочергове завдання, яке стоїть перед працівниками культури — керуючись наведеними нижче рекомендаціями, розроблених на основі науково-методичних рекомендацій Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України (далі - УЦКД), провести інвентаризацію (виявлення, відбір, ідентифікацію, документування) елементів НКС та сформувати Перелік на місцевому/обласному рівні елементів НКС для подальшого просування їх до Національного переліку та міжнародних списків.

У соціальній мережі «Фейсбук» створено контактну групу УЦКД для висвітлення та обговорення елементів НКС, які в подальшому будуть заноситися до обласного переліку.

Український центр культурних досліджень – це організація при Міністерстві культури України, що займається культурно-просвітницькою діяльністю .

УЦКД познайомить з великим пластом організаційної роботи пов'язаний з охороною та збереженням нематеріальної культурної спадщини, яка повинна донести до наступних поколінь живу спадщину української нації. І лише спільними зусиллями діячів культури і мистецтва, краєзнавців і науковців, громадських діячів, ЗМІ, благодійників та грантодавців, представників влади, а саме головне — носіїв цієї культури, буде збережено міжпоколінний зв'язок.

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РЕЄСТРУ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

Термін «нематеріальна культурна спадщина» згідно з Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (Закон України від 06.03.2008 № 132 «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини») означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини.

Елементи нематеріальної культурної спадщини — звичаї, форми показу та вираження, знання та практики, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти та культурні простори, які визнані громадськістю, що представляють історичну та культурну значимість

Варто пам’ятати, що головною умовою належності елемента до нематеріальної культурної спадщини є його живе побутування та наявність безперервного зв’язку між поколіннями. При цьому елемент має передаватися від бабусі до онуків щонайменше протягом п’ятдесяти років. У цьому полягає його життєздатність..

Відповідно до Конвенції ЮНЕСКО (2003) у Переліку елементів НКС елементи групуються за п’ятьма жанровими напрямами:

  • фольклор — усні традиції та форми вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини: приказки, прислів’я, оповіді, казки та ін.;

  • виконавське мистецтво: пісенне мистецтво, пісенно-танцювальне, народний театр, хореографія, народноінструментальний жанр (народні музичні інструменти);

  • опис обрядових дій: звичаї, обряди, свята;

  • світоглядні уявлення, знання, що стосуються природи та всесвіту: народні прикмети, народний календар та ін.;

  • знання та практики, пов’язані з традиційними ремеслами: про твори декоративно-прикладного мистецтва, традиційні костюм та кухню.

На сьогодні Список нематеріальної культурної спадщини людства складається з кількох частин. Це, зокрема:

Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінового захисту (2008–2014 рр. 38 номінацій з 18 країн) і встановлює пріоритетність заходів зі збереження нематеріальної спадщини.

Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства (2008–2014 рр. включає 364 позиції, поданих 100 країнами) – аналог Списку світової культурної спадщини. Він забезпечує наочність і популярність нематеріальній культурній спадщині всього світу.

Реєстр національного досвіду (12 кращих практик). Він містить програми, проекти і заходи, що якнайкраще відображають принципи і цілі Конвенції. Наказом Міністерства культури України № 548 від 27.07.2015 р. Український центр культурних досліджень Міністерства культури України уповноважений створювати Національний реєстр (Далі – Реєстр) елементів нематеріальної культурної спадщини України. Міністерством культури України створена Комісія (Експертна рада), яка перевіряє елемент на предмет відповідності критеріям Реєстру та формі Облікової картки, перевіряє правильність заповнення форми та здійснює оцінку облікової картки, приймає рішення про включення елемента НКС до Списків ЮНЕСКО.

Реєстр — це інформаційна система, яка включає в себе базу даних елементів НКС (моніторинг матеріалів інвентаризації, документування, опрацювання допоміжних матеріалів, відображення у Базі даних тощо) як у паперовому, так і у електронному вигляді.

Національний реєстр є єдиним переліком, в якому зберігаються всі елементи нематеріальної культурної спадщини України, навіть ті, які поширені за межами України.

До Національного реєстру внесено:

  • «Петриківський розпис» – смт. Петриківка, Дніпропетровська область (центральна частина України), 2012 р.;

  • «Козацькі пісні Дніпропетровщини» – Дніпропетровська область, 2014 р.;

  • «Косівський керамічний промисел» – місто Косів, Івано-Франківська обл., 2014 р. Станом на 2015 р. елементи, що просуваються до Національного реєстру:

  • «Волинський серпанок» – Волинь, Рівненська обл., Радивилівщина, 2015 р.;

  • «Опішнянська кераміка» – смт. Опішне, Полтавська обл., 2015 р.;

  • «Кролевецькі ткані рушники» – м. Кролевець, Сумська обл., 2015 р.;

  • «Культура хліба (Хлібна культура і традиції)» – м. Вінниця, Вінницька обл., 2015 р.

До репрезентативного списку елементів НКС ЮНЕСКО від України внесено: − "Петриківський розпис" (Дніпропетровщина, 2013); − «Козацькі пісні Дніпропетровщини” (Дніпропетровська область, 2016).

Переліки, Реєстр покликані зробити популярною та загальнодоступною інформацію стосовно Національної нематеріальної культурної спадщини для всіх бажаючих, викликати зацікавленість у вивченні її витоків, долучити громадськість до її відтворення, охорони та збереження. Підвищити культурну компетентність, сприяти вихованню поваги до української мови та культурного розмаїття, національних традицій, шанобливого ставлення до нематеріальної культурної спадщини України.

Нематеріальна культурна спадщина, щоб бути збереженою, повинна мати комунікаційні зв’язки з суспільством, безперервно відновлюватися і передаватися від покоління до покоління. У Конвенції акцентовано увагу на роль спільнот, груп та безпосередньо окремих людей у процесі збереження нематеріальної культурної спадщини.

Слід підкреслити, що мова йде про «живу» спадщину, існуючу в сучасному просторі культури, яка втілюється людьми, частіше колективами людей. Вони ставляться до неї як до традиції, форм їх життєвого вкладу та засобів комунікації, які складалися століттями і передавалися від покоління до покоління.

Це означає, що самі носії цієї спадщини насамперед зацікавлені в її збереженні та розповсюдженні.

Нематеріальна культура – продукт діяльності будь-якої спільноти: і малої, як, наприклад, сільська громада, і такої великої, як, скажімо, населення регіону. Тому ситуація, коли елементи нематеріальної культурної спадщини цілком відсутні на тій чи іншій території, населеній людьми, неможлива в принципі. Труднощі, які можуть виникнути під час збору й обробки інформації про них, найчастіше пов’язані з вибором кута зору та частково нечітким розумінням поняття.

Наприклад, рушник, що зберігається у музеї чи у майстрині або в бабусиній скрині – це не є елементом НКС. А ось технологія ткацтва, традиційна орнаменталістика його вишивки, яка й до сьогодні використовується місцевими майстринями, – це можна вважати елементом НКС.

СТВОРЕННЯ МІСЦЕВОГО/РЕГІОНАЛЬНОГО ПЕРЕЛІКІВ

Документи, які необхідні для створення місцевого/регіонального Переліків (далі – Перелік):

  • Розпорядження або наказ адміністрації , району про Перелік елементів нематеріальної культурної спадщини;

  • Затверджується місцевою адміністрацією склад експертної комісії по створенню Переліків;

  • Положення про Перелік елементів НКС

  • Керуючись Формою інвентарю (розробленою УЦКД), відображають дані інвентаризації у Переліку;

  • На підставі інвентаризації, створення електронної бази даних для оприлюднення і популяризації елементів НКС.

ВИЯВЛЕННЯ І ВІДБІР ЕЛЕМЕНТІВ НКС

Відбір елемента нематеріальної культурної спадщини для подальшого розгляду їх Комісією (Експертною радою) здійснюється за критеріями, визначеними ЮНЕСКО (Конвенція 2003):

  1. Елементи, що знаходяться під загрозою зникнення.

  2. Життєздатні елементи традиційних форм спільнот.

  3. Побутуючі елементи, які вважалися зниклими, але, вивчивши за документами, археологічними дослідженнями інформацію про елемент НКС, його відновили, реконструювали і знову повернули в ужиток.

  4. Історично-непобутуючі елементи, які зберігаються у архівах, фондах (дослідників, автентичного фольклору 19 – поч. 20 ст.), літературних та наукових дослідженнях, потребують вивчення та подальшого відтворення для збереження спадковості.

Елементи НКС розрізняються за характерними особливостями:

1) За ступенем відповідності традиційній народній культурі елементи можуть бути:

автентичними, зокрема точно відповідають зразкам традиційної культури, що існують і функціонують без відхилень від цих зразків у тривалому часі;

відтвореними за зразками збережених елементів і джерелами (наприклад, свідченням очевидців про побутування елемента в автентичному виді, за літературою, архівними документами) – наприклад, весільний обряд, що раніше існував, але пізніше втрачений і відроджений за спогадами очевидців або етнографічним дослідженням;

• інтерпретованими, основа яких автентична, в деяких випадках змінена, доповнена новим змістом. Наприклад, пісня з автентичним текстом, проте в новій манері виконання; зокрема, техніка виготовлення традиційного глиняного виробу в даний час доповнюється сучасними технологіями виготовлення, з елементами постмодерної орнаментації;

трансформованими урбаністичністю, глобалізацією, глокалізацією елементи автентичного складу.

2) За ступенем територіального культурного ландшафту побутування елементи НКС можуть бути:

автентичними, місцевого походження;

поширеними іншими етносами, народностями, проживаючими в різні відтинки часу на території походження побутуючого елемента (російської, болгарської, грецької. білоруської кухонь, залежно від порубіжжя проживання народності, часом мають видозмінену форму функціонуючого елемента);

• міграційними компактного переселення носіїв із елементами власної культури в чужорідний культурний ландшафт (наприклад, греки, болгари, білоруси, гагаузи, караїми, лемки тощо).

3) За характером поширеності елементи НКС можуть бути:

• раритетними, існуючими в єдиному екземплярі, що не мають відомих аналогів за межами території;

• унікальними, що мають нечисленні відомі аналоги за межами території;

• поширеними, по всій території України та за її межами.

4) За значимістю для окремого осередку елементи НКС можна умовно поділити на:

найбільш популярні та визнані за його межами, забезпечуючи соціально-економічну складову (зайнятість, туристичну привабливість, доходи в бюджет), а також мають позитивний вплив на життя громади формуючи її духовні цінності, світогляд та ідентичність;

маловідомі, малозначимі, невизнані громадою ціннісні категорії елементу.

При відборі елемента НКС слід керуватися наступним пріоритетом:

зникаючі або які знаходяться під загрозою зникнення і потребують термінової охорони (автентичні, оригінальні, унікальні, значимі);

відтворені носіями, побутуючі не менше трьох років (мають міжпоколінний взаємозв’язок) в культурному ландшафті певної місцевості;

• полікультурної етномісцевої значимості відповідно до критеріїв Конвенції ЮНЕСКО (2003, 2010).

При виявленні елементів нематеріальної культурної спадщини на території їх побутування звертаємо увагу на ті, що мають пряме відношення до локальної місцевості, відповідно критеріїв визначених у ст.2.2 Конвенції, 2003, а саме:

  1. Усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини.

Сучасні жанри фольклору, які збереглися поділяються на дві великі групи: поетичні жанри й прозаїчні жанри.

До поетичних відносять билини (пісні на узагальнений сюжет за участю міфічних героїв), думи (ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVIXVIII століть), історичні пісні (із сюжетом про конкретні історичні події за участю історичних персонажів), балади (пісні із драматичним сюжетом соціального або особистого плану), ліричні пісні, у тому числі обрядові (із сюжетом про особисте життя), частівки.

Прозаїчні жанри, у свою чергу, поділяються на казкову (казки) і неказкову прозу.

Неказкова проза представлена легендами (сюжетами пізнавального характеру зі значним елементом фантазії), переказами (сюжетами пізнавального характеру зі значною часткою реалізму), демонічними розповідями про нечисту силу (биличками, що передаються від першої особи, і бувальщинами, що передаються від третьої особи), небилиці (фантастичні розповіді), розповідями (оповіданнями про примітні події й людей сучасності або недалекого минулого) і розповідями (особистими реалістичними спогадами, опоетизованими спогадами); притчі (алегоричні оповідання про людське життя моралізуючого характеру).

Малі фольклорні жанри прислів’я (стислий влучний народний вислів навчального змісту, побудований як завершене судження), приказки (образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу. Побудована як незакінчена думка, що містить натяк на висновок), повір’я (перекази, легенди, в основі яких лежать народні уявлення про зв’язки між явищами довкілля і долею людини; старі вірування, на зміну яких прийшло християнське віровчення, поступово забувалися; обрядові вірування, проте, залишалися, хоч їхній зміст часто затемнювався), загадки (інакомовний опис одного предмета за допомогою опису іншого на основі їхньої подібності, яка і є підказкою для правильної відповіді), скоромовки (спеціально підібрана фраза з важковимовним підбором звуків, швидковимовна жартівлива приказка або примовка), колисанки (один із жанрів дитячого фольклору, переважно коротенькі пісеньки, виконані зазвичай над дитячою колискою з чітко визначеною метою – приспати дитину), пестушки, утішки (простенькі пісні- ігри, які залучають маленьку дитину до співучасті, привчаючи її до певних навичок та викликаючи увагу до рук, ніжок, деяких речей), забавлянки (або утішки, потішки, чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості), небилиці (твори народної словесності, у яких витворений своєрідний незвичайний, абсурдний світ зі свідомо викривленою «перевернутою» реальністю), голосіння, мирилки, лічилки (невеликий віршований твір, звичайно дитячий, яким визначається роль і місце у колективній грі кожного учасника), дражнилки (короткі глузливі вірші, що висміюють ту або іншу якість, а іноді і просто прив’язані до імені), народні сміховинки (анекдоти) (сатиричні або гумористичні оповідки, що висміюють певні людські вади). Найбільш перспективний пошук елементів нематеріальної культурної спадщини серед таких жанрів як: обрядова лірика, частівки, легенди й перекази, пов’язані з походженням місцевих географічних об’єктів і назв, демонічні розповіді, малі прозаїчні жанри й казки. При цьому слід фіксувати на диктофон, а потім розшифровувати різні варіанти виконання сюжетів декількома розповідачами казок, тому що усна передача й варіативність виконання невід’ємні властивості фольклору.

б) Виконавському мистецтві. На елементи, які пов’язані з виконавськими мистецтвами — пісні, пов’язані народними театралізованими виставами, танцями.

в) Звичаях, обрядах, святкуваннях. На елементи, які пов’язані зі звичаями й обрядами. Під звичаєм розуміють стереотип побутової поведінки, а під обрядом стереотип сакралізованої поведінки.

Обряди класифікують за декількома ознаками:

  • календарні, що повторюються з певною періодичністю в строго встановлений термін календаря (новорічна обрядовість, обряди проводів зими, зустрічі весни, весняного й осіннього рівнодення, православні свята).

  • обряди спадковості, або сімейна обрядовість (породільна, хрестинна, весільна, погребально-поминальна, ініціації, тобто присвята в стан дорослих). Ця категорія обрядів збереглася краще;

  • виробничі обряди, що супроводжують господарські заняття, процес виготовлення речей, готування їжі, ремесла тощо. У традиційній культурі кожний трудовий процес мав ритуальне оформлення, що мав чітку регламентацію одних дій і заборона інших. У готуванні їжі (склад, характер обробки й приготування продуктів, використання при цьому знарядь праці й посуду), землеробстві (визначення строку посіву насінь, висадження й збирання рослин, змовляння-обереги), на полюванні (заборони на певні дії перед виходом, у лісі, дії при полюванні звіра, його оброблення й транспортування) та інші виробничі технології, при яких можливе виявлення ритуальних складових, що підпадають під елемент нематеріальної культурної спадщини.

При характеристиці обрядів слід описувати час і місце проведення, кількість і склад учасників, їх рольові функції й костюми, обрядові дії і їх символіку з погляду виконавців, атрибутику і її семантику, виходячи із трактування учасників, кулінарні блюда й напої, особливо фіксувати елементи фольклору, музичний супровід і інструменти.

г) Знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту. Свята і обряди календарного циклу регламентували всі сфери життя українського селянина – виробничу, суспільну, сімейну, а головна їх мета – відвернути стихійне лихо, вплинути на врожайність. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї, народні прикмети тощо.

д) Традиційних ремеслах. Це елементи, що пов’язані з народними промислами й ремеслами. Мова йде про технологію виготовлення виробів, тобто строго певної послідовності дій і їх характер. Оригінальність технології багато в чому обумовлена визначальними господарськими заняттями для даної території.

Самим консервативним із елементів народної культури служить їжа, тому технологія приготування традиційних блюд, може виявити чимало елементів нематеріальної культурної спадщини.

До своєрідних індикаторів народної культури відносяться іграшки. При описі технології виробництва слід докладно фіксувати послідовність операцій і їх зміст із обліком усього виробничого циклу (заготовка сировини, способи обробки, використані інструменти, додаткові матеріали, технікидекоративної обробки і її семантика, утилітарні й сакральні функції предмета).

Фольклорні колективи є носіями локальних живих традицій. Вони своєю манерою виконавського мистецтва зберігають нематеріальну культурну спадщину (говірки, народний театр, весільні, календарно-обрядові, родинні, чумацькі, жартівливі пісні та обрядовість, козацькі балади, звичайну лірику, святково-обрядову та побутову ігрову культуру, традиційне народне вбрання).

Фольклорно-етнографічні фестивалі є чи не найяскравішою й найефективнішою формою збереження НКС та популяризації найкращих культурних здобутків рідного краю.

ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ІНВЕНТАРЮ

Інвентар — це: інструмент збереження, розвитку нематеріальної культурної спадщини України;

  • основа для творчості та реалізації державної політики в галузі охорони цієї спадщини;

  • основа для управління і просування нематеріальної культурної спадщини на місцевому/регіональному, національному та міжнародному рівнях;

  • інструмент для етновалеологічної, екологічної та культурологічної, мистецтвознавчої освіти, дієвий спосіб підвищити знання суспільства про його спадщину і культуру.

Форма Інвентарю допоможе охарактеризувати обраний вами елемент і зберігати дану інформацію у Переліках. Інформація про елемент НКС України на місцевому/регіональному, національному, міжнародному рівнях повинна бути повністю відкритою як у паперовому так і, в електронному ресурсах для всіх користувачів, незалежно від їх посадового і соціального статусу. Обмежений доступ існує тільки до інформації, яку самі носії нематеріальної культурної спадщини не хочуть робити публічною.

Додаткова інформація (окремими файлами), що подається до Форми, повинна містити інформацію про історичне походження елемента локального поширення, технічні, технологічні процеси відтворення та діалектний відтінок елемента.

Заповнювати Форму інвентарю на елемент нематеріальної культурної спадщини для включення до Переліку (місцевого/регіонального) можуть окремі громадяни України та ініціативні групи осіб, які як можуть бути, так і можуть не бути представниками місцевих та державних органів влади, органів місцевого самоврядування, державних, приватних, комунальних підприємств, установ та організацій, громадських організацій та фондів, об’єднань національних меншин, релігійних громад, творчих колективів та спілок.

Форма інвентарю заповнюється українською мовою, діловим стилем, шрифтом Arial 11 кеглем з інтервалом 1. Використання різноманітних декоративних шрифтів не допускається.

Форма інвентарю повинна містити текст, без будь-яких ілюстрацій, малюнків тощо. Фото- та відеоматеріали додаються в окремих файлах відповідно до визначених вимог (див. Додаток 3). Кожне тематичне поле Форми повинно бути заповнене.Форма інвентарю роздруковується на папері стандартного формату А4, використовуючи лише одну сторону. Внесення текстових даних вручну, а також підчистки, приписки, закреслені слова та інші виправлення не допускаються.

Форма інвентарю складається у трьох примірниках із мокрими печатками.

Перший примірник заповненої Форми на елемент НКС подається до Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України, де фіксується і приєднується до облікової справи відповідного елемента культурної спадщини.

Другий примірник надсилається до Управління культури області.

Третій примірник залишається на зберігання у місцевому органі охорони елементів нематеріальної культурної спадщини. Всі примірники мають рівну юридичну силу.

Електронну версію Форми інвентарю подають разом із друкованими примірниками.

Форма інвентарю повинна містити достовірність, історичну, мистецьку і наукову цінність. Відповідальність за подану у Формі інвентарю інформацію несуть ті, хто її підготував. Зміни до Форми інвентарю повинні вносити ті, хто заповнював її. Зміни до Форми завіряються підписом і печаткою (у разі наявності). При зміні категорії елемента заповнюється нова Форма інвентарю. Для зразка радимо скористатись обліковими картками — “Козацькі пісні Дніпропетровщини”, “Традиція Косівської мальованої кераміки”, “Петриківський розпис”, розміщеними на сайті Українського центру культурних досліджень за посиланням http://uckd.org.

СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ БАЗИ ДАНИХ НА МІСЦЕВОМУ/РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

База даних формується з інформації про елементи нематеріальної культурної спадщини, отриманої в результаті науково-дослідної роботи навчальними закладами, установами культури і мистецтва, що опікуються проблемами збереження, вивчення і розвитку традиційної народної культури.

У Базі даних елементи НКС групуються за такими напрямками:

  1. Усні традиції і форми вираження, зокрема в мові як носії НКС.

  2. Виконавські мистецтва.

  3. Звичаї, обряди, свята.

  4. Знання та звичаї, що стосуються природи та всесвіту.

  5. Знання і навички, пов’язані з традиційними ремеслами.

У Базу даних включаються такі відомості:

  • Характеристика елемента;

  • Ареал поширення;

  • Сучасний стан елемента;

  • Відомості про особливості розповсюдження і використання (інформація про конгреси, наукові конференції, навчальні семінари, публікації, фестивалі, конкурси, фонди, архіви і т.д.).

АЛГОРИТМ ПОДАЧІ ДОКУМЕНТІВ

1. Лист-звернення від громади до голови сільради/міськради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, регіонального з пакетом документів на елемент НКС, що включає*:

1.1. Інвентарну картку на елемент НКС;

1.2. Лист-згоду** громадськості про передачу елемента для внесення його до Переліку місцевого/обласного/регіонального НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків;

1.3. Лист-згоду**носіїв про передачу авторських прав на використання фото- та відео матеріалів елемента НКС;

1.4. Протокол засідання*** громадськості або ініціативної групи, що виступає від імені громади про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, регіонального з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків.

2. Лист-клопотання від сільради/міськради (міськрада подає до облдержадміністрації) до райради з протоколом засідання виконкому сільради/міськради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, регіонального з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків.

3. Лист-клопотання від райради до департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації з протоколом засідання виконкому райради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, регіонального з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків.

4. Лист-клопотання від департаменту (управління) чи відділу культури ОДА до Комісії з відбору елементів до Переліку місцевого/обласного/регіонального з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків.

5. Протокол засідання Комісії з відбору елемента до Переліку місцевого/обласного/регіонального з пакетом документів на елемент НКС.

6. Лист-клопотання від Комісії до Українського центру культурних досліджень з пакетом документів на елемент НКС. *Пакет документів на кожному етапі доповнюється Листом-клопотанням та витягом з протоколу засідання від відповідного підрозділу чи установи.

**Лист-згода складається у чотирьох примірниках з оригінальними підписами та завірені мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади.

***Протокол засідання складається у чотирьох примірниках з оригінальними підписами та мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади.

Керівники організацій, що беруть участь у створенні Переліків, несуть відповідальність за достовірну інформацію про елемент НКС, сприяють збереженню, і забезпечують право доступу до інформації про елементи нематеріальної культурної спадщини внесених до Переліків.

Методичні рекомендації підготувала методист

КЗ “Словянський РОМЦК” Андрущенко А.В.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»