Василь Симоненко — український поет, журналіст і шістдесятник, чия творчість була сповнена любові до України і стала одним із джерел українського руху опору 1960-70-х років. Хоча за життя він видав лише одну збірку «Тиша і грім» (1962), його поезії здобули велику популярність. Симоненко посмертно став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка у 1995 році.
Творчість: Провідною темою його творчості є любов до України та її народу, у чому простежується пряме продовження традицій Шевченка. Він також автор трьох казок: «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки» та «Казка про Дурила».
Життя та смерть: Симоненко прожив коротке життя, помер у віці 28 років у грудні 1963 року.
Визнання: Навіть за життя він був відомим, а після його смерті посмертно видано збірки «Земне тяжіння» (1964) та «Лебеді материнства» (1981). У 1995 році його посмертно нагороджено Державною премією України імені Тараса Шевченка.
