Василь Степанович Басараб (1932–2003) — відомий український закарпатський прозаїк, поет, перекладач та журналіст.
Біографія
Народження: 25 травня 1932 року в селі Жуково Мукачівського району Закарпатської області в хліборобській родині.
Освіта: Навчався в Мукачівській гімназії, Лохівській школі та Мукачівській СШ №1. У 1957 році закінчив Ужгородський державний університет.
Діяльність: Працював журналістом у газеті «Закарпатська правда» та редактором у видавництві «Карпати». Був членом Спілки письменників України (з 1961 року) та Комуністичної партії (з 1961 року).
Смерть: Помер 12 серпня 2003 року.
Творчість
Василь Басараб відомий особливою ліричною інтонацією у прозі, яка часто наближалася до поезії. Основна тематика творів — життя закарпатського села, утвердження духовних цінностей та становлення нової влади.
Основні твори:
Збірки оповідань та новел: «Ластівка над Тисою» (1963), «Коли трембітають вітри» (1967), «Скресінь» (1968), «Незвичайна любов» (1972).
Повісті та романи: «Христина» (1967), «Блукання в порожнечі» (1981).
Поезія: збірка «Сиве літо» (1995).
Для дітей: «Я живу на Закарпатті» (1956), «Горішки» (1960).
Казки (літературний запис): «Дванадцять братів» (1972), «Казки одного села» (1979).
Нагороди та премії:
Лауреат обласної премії імені Д. Вакарова (1970).
Лауреат обласної премії імені Ф. Потушняка (1995) за збірку «Сиве літо».
Після смерті письменника була видана низка його праць, над якими він працював в останні роки, зокрема «Думки-дробинки» (2006) та поема «Дзвони над снігами» (2012). Його твори перекладалися російською (збірка «Оседлані гори», 1985), а сам він перекладав поезії з словацької та угорської мов.
