Василь Махно — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач та літературознавець, який з 2000 року живе і творить у Нью-Йорку. Його творчість відзначається метафоричністю, використанням асоціативних образів та глибоким зануренням у культурні й історичні контексти.
Біографія
Народження та освіта. Народився 8 жовтня 1964 року в місті Чорткові Тернопільської області. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут, де пізніше викладав.
Наукова діяльність. У 1995 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості Богдана-Ігоря Антонича. Дисертація була опублікована окремою книгою у 1999 році.
Літературне життя. Був учасником літературного угруповання «Західний вітер» у 1992 році. До переїзду в США викладав у Ягеллонському університеті в Кракові.
Еміграція. З 2000 року проживає у Нью-Йорку, де продовжує активно творити, залишаючись важливим голосом української літератури.
Визнання. Лауреат численних літературних премій в Україні та за кордоном, зокрема «Книга року BBC» (2015) за збірку оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов».
Творчість
Творчість Василя Махна охоплює поезію, прозу та есеїстику. У своїх творах він часто поєднує українські та світові культурні мотиви, рефлексує над емігрантським досвідом, а також досліджує взаємозв'язок поколінь та історичну пам'ять.
Поетичні збірки
«Схима» (1993)
«Книга пагорбів та годин» (1996)
«38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше» (2004)
«Cornelia Street Café» (2007)
«Ровер» (2015)
«Єрусалимські вірші» (2016)
«Одновітрильний дім» (2021)
Проза
«Дім у Бейтінґ Голлов» (2015) — збірка оповідань.
«Вічний календар» (2019) — роман.
Есеїстика
«Парк культури та відпочинку імені Гертруди Стайн» (2006).
«Роги і копита» (2011).
«Околиці та пограниччя» (2019).
Перекладацька діяльність
Махно також відомий як перекладач, зокрема, поезії польських авторів Збіґнєва Герберта, Януша Шубера та інших.
