Василь Іванович Атаманюк (псевдонім — Василь Яблуненко; 1897–1937) — український поет, перекладач, антолог та політичний діяч, представник «розстріляного відродження».
Біографія
Ранні роки: Народився 14 березня 1897 року в містечку Яблунів (нині Івано-Франківська область) у селянській родині. Освіту здобував у Коломийській гімназії та Віденському університеті (юридичний факультет).
Військова та політична діяльність: Під час Першої світової війни служив у легіоні Українських січових стрільців. У 1918–1920 роках брав участь у визвольних змаганнях у складі Української Галицької Армії.
Переїзд до Радянської України: У 1922 році переїхав до Києва, де працював у редакціях газет та видавництвах. Належав до літературної організації «Західна Україна».
Загибель: У 1933 році був заарештований органами ГПУ за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності». Відбував покарання на Соловках. Розстріляний 9 жовтня 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія). Реабілітований посмертно у 1965 році.
Творчість
Василь Атаманюк розпочав літературний шлях як поет-лірик, згодом перейшовши до соціально-політичних тем.
Основні твори та досягнення:
Поетичні збірки: «Як сурми заграли» (1916), «Тіні пристрастей» (1922), «Жовтневі гімни» (1924), «Дума про Степана Мельничука» (1924).
Антології: Відомий як упорядник важливих для того часу видань — «Антологія західноукраїнської поезії» (в 3-х томах) та збірок революційних пісень.
Переклади: Перекладав з польської, німецької, російської та їдишу. Завдяки йому українською мовою з'явилися твори Стефана Цвейга, Болеслава Пруса та інших.
Проза: Автор нарисів та дитячих оповідань. Його творчість пронизана мотивами боротьби західноукраїнського селянства та болем за долю роз'єднаного народу.
