Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет; 1908–2003) – український письменник, поет і літературознавець, автор роману "Жовтий князь", що став першим літературним твором про Голодомор. Народився на Полтавщині, закінчив Лубенський педагогічний технікум, працював учителем, а згодом викладав у Ростовському університеті. Після Другої світової війни емігрував до США, де продовжував літературну діяльність і працював на радіостанції Свобода.
Біографія
Народження та освіта:
Василь Барка народився 16 липня 1908 року в селі Солониці на Полтавщині. Закінчив Лубенський педагогічний технікум, а згодом здобув науковий ступінь у Москві.
Початок кар'єри:
Працював учителем на Донбасі, згодом на Північному Кавказі, читав лекції з історії західноєвропейської літератури в Ростовському університеті.
Війна та еміграція:
Під час Другої світової війни пішов добровольцем на фронт, був поранений. Після війни опинився в таборі для переміщених осіб в Аугсбурзі, Німеччина. У 1950 році переїхав до США.
Життя в еміграції:
В Америці працював на радіостанції Свобода, займався історією української літератури, але часто жив у бідності.
Творчість
Роман "Жовтий князь":
Найвідоміший твір Барки, який описує трагедію Голодомору, вперше опублікований у Нью-Йорку в 1963 році, а в Україні – у 1991-му.
Прозові твори:
Автор романів "Рай" (1953) та "Спокутник і ключі землі".
Поезія:
Видав збірки "Апостоли", "Білий світ", "Океан" (1959, 1979), "Лірник", "Свідок сонця шестикрилий".
Драматичні поеми:
Серед них "Кавказ".
Літературознавство:
Автор праць з історії української літератури.
