Валерій Олександрович Шевчук (1939–2025) — відомий український письменник-шістдесятник, майстер психологічної та готичної прози, літературознавець і драматург. Його творчість включає збірки оповідань та повістей, романи (наприклад, "Дім на горі"), а також літературознавчі праці. Він відомий як інтерпретатор українського бароко і є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Біографія
Народження: 20 серпня 1939 року в Житомирі.
Освіта: Працював викладачем у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.
Родина: Молодший брат письменника та дисидента Анатолія Шевчука.
Творча діяльність: Активно працював як прозаїк, драматург, літературознавець та публіцист.
Смерть: Помер 6 травня 2025 року в Києві.
Творчість
Жанри:
Проза: майстер психологічної та готичної прози.
Драматургія.
Літературознавство.
Основні твори:
Збірки оповідань: "Серед тижня" (1967), "Вечір святої осені" (1969), "Долина джерел" (1981), "У череві апокаліптичного звіра" (1995).
Збірки повістей: "Набережна, 12...".
Роман: "Дім на горі" (складається з двох частин: роману "Дім на горі" та збірки новел "Голос трави").
Казки: "Панна квітів" (1990), "Чотири сестри" (казка-притча).
Особливості стилю:
Стиль Шевчука має риси необароко, де герої часто живуть у фантасмагоричному світі.
Порушує морально-етичні проблеми, такі як боротьба добра і зла, правди і неправди.
Виступає як інтерпретатор українського літературного бароко.
Інша діяльність:
Ведучий історико-суспільних програм на Українському радіо ("Козацька держава", "Київ, культурний і державний" та ін.).
