Валентин Чемерис народився 1936 року на Полтавщині в селянській родині. З дитинства захоплювався читанням і вважав сільську бібліотеку другим домом. Через проблеми зі здоров’ям у 1953 році переїхав до Дніпропетровська, де прожив 40 років, закінчив школу, працював, а згодом став журналістом. Саме в цьому місті почався його літературний шлях — перше оповідання надруковано в 1959 році. Він був членом Спілки письменників України, працював редактором, а згодом переїхав до Києва, де займав провідні посади в літературних установах. Помер у 2016 році, похований у Києві.
Чемерис — один із найяскравіших українських гумористів. Його літературна спадщина охоплює майже сто видань різних жанрів: гумористичних, історичних, пригодницьких, фантастичних, дитячих і автобіографічних. Його твори вирізняються оптимізмом, життєлюбством і увагою до морально-етичних тем. Павло Глазовий вважав його «сміхотворцем високого рангу». Значну частину творчості становлять автобіографічні твори, як-от трилогія «Веселий смуток мій» та повість «Вітька + Галя…», що увійшла до шкільної програми з української літератури для 7 класу.
Особливу увагу Чемерис приділяв історичній прозі. Його роман «Ольвія» став визначним явищем в українській історичній літературі, так само як і твори «Маруся Чурай» та «Фортеця на Борисфені», які довго чекали на публікацію. Його книги перекладалися багатьма мовами світу, а сам він залишив помітний слід у літературному житті України, зокрема як упорядник численних антологій і альманахів.
