Ці фрагменти тексту з твору Валер’яна Підмогильного «Невеличка драма» розгортають панораму життя київської інтелігенції та службовців наприкінці 1920-х років. У центрі сюжету перебуває Марта Висоцька, чиї романтичні сподівання на щире кохання стикаються з раціоналізмом, цинізмом та ідеологічними змінами нової епохи. Через діалоги героїв, зокрема науковця Юрія Славенка та інженера Дмитра Стародуба, автор досліджує конфлікт між «старим» світом почуттів і «новим» світом прагматичної раціоналізації. Текст порушує глибокі філософські питання про штучність буття, кризу ідентичності та неможливість поєднати логіку науки з ірраціональною природою людської душі. Оповідь майстерно змальовує побут тогочасного Києва, де особисті трагедії розгортаються на тлі масштабних соціальних трансформацій та українізації. Зрештою, джерело демонструє інтелектуальну рефлексію над долею людини, яка намагається зберегти щирість у добу технократії та догматизму.














