Латинська Америка під владою колонізаторів
Латинська Америка — це Центральна і Південна Америка, а також Мексика, що знаходиться у Північній Америці. Латинською вона називається по латинській основі іспанської, португальської та французької мов — мов завойовників, колонізаторів цієї частини Американського континенту.
На початок XIX ст.:
майже всі країни Центральної та Південної Америки були колоніями Іспанії. Їх було розділено на чотири віце-королівства:
— Нову Іспанію (сучасні Мексика й частина Центральної Америки);
— Нову Гренаду (сучасні Колумбія, Панама, Венесуела, Еквадор);
— Перу (сучасні Чилі та Перу);
— Ла-Плату (сучасні Аргентина, Уругвай, Парагвай, Болівія).
Бразилія, яка займала половину території Південної Америки, була колонією Португалії;
о. Гаїті у Центральній Америці до 1804 р. належав Франції;
Франції належала і частина Гвіани;
друга частина Гвіани належала Нідерландам.
Керували колоніями віце — королі, губернатори, чиновники, яких призначали з метрополій. Вони в колоніях наживали величезні багатства і зневажливо ставилися до нащадків попередніх вихідців з Європи — креолів. Панівною верствою серед креолів були поміщики, купці, ченці та священики, яких не допускали до вищих адміністративних посад. Креоли — поміщики і купці — обкладалися великими податками, а тому вони ставали на чолі визвольної боротьби. Населення Латинської Америки: індіанці, темношкірі, мулати, метиси, креоли, марони, білі.
