і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію

усний журнал«Душа поетова святая живе в святих його речах»

Передплата на журнал
Свідоцтво про публікацію матеріала №QF335520
За публікацію цієї методичної розробки ковалевська світлана миколаївна отримав(ла) свідоцтво №QF335520
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів

Позакласний захід «Душа поетова святая живе в святих його речах»

Вчитель

Якщо не знаєш, як всміхається зоря,

Як не стрічав у небі журавля,

Якщо не бачив, як цвіте калина,

І ластівки під стріхою хатини,

Як не читав ні разу "Кобзаря" —

Не жив ти, друже, в Україні.

Немає в тебе, друже, Батьківщини!

Ми, українці, не уявляємо свого життя без Шевченка. Ми звикли до його повсякденної присутності у своєму житті, як до близької людини. Нас просто не існує без Шевченка. У ньому – вся наша історія, все буття, всі мрії. Шевченко для України не тільки народний поет, геніальний митець, він – національний пророк, апостол правди.

Ведучий . Світ Шевченка складний і простий водночас. Увійшовши в нього, можливо, зрозуміємо, звідки ота неосяжна любов до України, звідки він брав сили вистояти і не зламатися, звідки такий високий духовний світ і геніальний талант.

Сторінка 1.

Він сам обрав собі таку долю .

Інсценівка «Тарас Шевченко і Доля»

Доля. Я знову прийшла до тебе на розмову, Тарасе. Така вже я є, твоя Доля. Не

чекав мене сьогодні, правда? Чомусь завжди люблю приходити до тебе несподівано,хоча завжди відчуваю, що чекаєш на мене. Я побувала сьогодні там, серед людей, і мені є що тобі розповісти…

Тарас. «Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли…» - пам’ятаєш, я говорив тобі. Ти завжди була зі мною відвертою…

Доля. Важко про це говорити, але від того, що побачила серед людей, стало сумно.

Тарас. Знаю. Зневіра і відчай закралися в їхні душі. Страждання,через яке пройшов, лиш зміцнювало мене, бо вірив, що добро переможе зло, чесність – брехню, а мудрість – лицемірство.

Доля. Так, за плечима у тебе велике життя.

Тарас. Я усвідомлюю, як важко тим, хто живе без віри…в Бога, у людей, у самого себе…

Доля. Пам’ятаю, як ти щиро молився за свій народ і прохав Бога дати дітям України жадану волю? Ти добре розумів, що народ, який не знає свого минулого, не матиме й майбутнього…

Тарас. Як боляче це розуміти, як болить мені людська байдужість до всього, що навколо них..до самих себе…

Доля. Я втомила тебе, Тарасе, знаю, але не можу не сказати про те, що бачу. Мушу поспішати до людей. Мені судилося відкрити очі незрячим твоїм словом, стати пам’яттю про тебе, але обіцяю приходити на розмову з тобою.

Сторінка 2. Любов Тараса Шевченка до України

Найдорожчою, найважливішою рисою вдачі Тараса Шевченка,що пройняла всю його творчість, є незвичайна любов до України, до свого народу. Він збудив приспану націю, кинув палкі гасла боротьби проти гнобителя - Московщини. Патріотизм і боротьба за вільну Україну – складова частина життя і творчості Т.Шевченка. В найтяжчі хвилини свого життя, будучи навіть на засланні, він не зрікається своєї Батьківщини.

Він був поетом, якого до того не було: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених. Він будив приспану націю, яку сплюндрували московські царі, якій судилося зазнавати наруги, страждати. В його поезії клекоче ціле море горя народного, він прагне бачити свою землю такою, де

... Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі. –

Звучить пісня на слова Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя» у виконанні учнів.

Сторінка 3. Шевченко і діти

Велику людську рису бачимо і в поводженні Шевченка з дітьми,зі своїми сестрами, батьками, а особливо з матір`ю, про яку з великою любов`ю згадує в багатьох творах. Діти завжди були предметом його любові, радості та тепла. Одного разу, знайшовши у себе гроші, про які давно уже й забув, вирішив накупити дітям гостинців. Дітей набігло з півсотні. Шевченко вирушив на базар і накупив стільки ласощів, що ледве доніс до квартири. Пестлива ніжність поширювалась у нього навіть на тварин: не раз захищав він кошенят і цуценят від злісних намірів хлопчаків, а пташок, прив`язаних на мотузці, іноді купував у дітей і випускав на волю.

Інсценівка за твором Т.Г. Шевченка «Садок вишневий коло хати».

Автор:

Садок вишневий коло хати

Хрущі над вишнями гудуть

Плугатарі з плугами йдуть

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Мати (зажурено):

  • Як гарно співають дівчата!

Звучить пісня «Ой розвийся та й сухий дубе».(Пісню виконують дівчата, які повертаються з роботи (ідуть в іншому кутку сцени).

Катря:

  • І де ж це наш Тарасик?

Мати (бідкаючись)

  • Світ не родив такого бурлаки! Ото небо йому, як рідна хата, а сонце, як мати. Коли б не їсти, то до хати так і не заходив би цілий день. А вскочить у хату, за кусок хліба – і знову надвір.(Заходить сусідка).

Сусідка :

  • Оце тільки вечеряєте? Що ж так пізно?

Мати:

  • Та це ж нам такий клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся!

Батько (сердито):

  • Догледіли…

Катря (вона ж дівчина, яка вертає з поля):

  • Вечеряйте, мамо, та й підемо шукати далі.(Катря ставить на стіл глечика й миску з вечерею).

(Звучить запис чумацької пісні). Вбігає на сцену Тарас.

Тарас:

  • А я бачив ті залізні стовпи, що небо підпирають! За горою, як іти і йти цим шляхом… А як збрести на могилу, що за селом, то можна побачити, що за тими стовпами… Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати:

  • Так, мій синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик сіда біля неї, кладе голову на коліна матері, вона його пестить)

Тарас:

  • А чому так багато зірок на небі?

Мати:

  • - Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарас:

  • Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати:

  • Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Тарас:

  • Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найясніше.

Мати:

  • Старайся, мій хлопчику. (Гладить рукою сина по голові)

Сідай уже вечеряти…

Автор:

Сім’я вечеря коло хати

Вечірня зіронька встає

Донька вечерю подає

А мати хоче научати

Так соловейко не дає.

Батько:

  • Ой, Тарасе, Тарасе, що з тебе буде? Тебе б в науку: що будеш уміти – за плечима не носити. А ми темні, і вік наш у темноті минає…

Минають дні, минають ночі

Минає літо. Шелестить

Пожовкле листя. Гаснуть очі.

Усе заснуло. Серце спить (далі по тексту).

Автор:

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх.

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Звучить пісня солов’я.

Сторінка 4. Жінки в житті Тараса Шевченка

Першим захопленням Тараса була Оксана, з якою пов`язані пригоди і спогади про дитячі роки. Коли Тарасові було 16 років, перше почуття юнацької любові, що зродилося в його душі до дівчини, що належала до іншого середовища, зробило великий вплив на його глибоко вразливу душу Після викупу з кріпацтва Шевченко, мешкаючи у свого земляка Сошенка, захопився дуже милою німкенею Машею. що була сиротою, він навіть посварився через неї із Сошенком, що збирався одружитись з дівчиною, В липні 1843 року Шевченко завітав у Яготин, де й познайомився з княжною Варварою Рєпніною. Йому було тоді 29, їй – 35. Зупинившись у Нижньому Новгороді, очікуючи дозволу на в`їзд до столиці, він знайомиться з вродливою 16-річною артисткою Катрусею Піуновою.

Інсценізація вірша «Мені 13-й минало»

Пісня «Зацвіла в долині» у виконанні учнів.

Сторінка 5. Вдача Шевченка, любов до пісень, артистизм

Шевченко був дотепною і кмітливою людиною. Сучасники свідчили, що Тарас був душею компанії, мав відкриту й щиру вдачу, часто розповідав щось цікаве й смішне. Маючи неабиякий голос, дуже любив Шевченко співати. Щедро наділив його Бог і талантом актора. А початок ось таким талантам знаходимо у його дитинстві.

Ой, зійди, зійди, ти зіронько та вечірняя,

Ой, вийди, вийди, дівчинонько моя вірная…

Звучить пісня «Тече вода з-під явора»

Сторінка 6. Шевченко – художник

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл у хаті й на дворі, в себе і в гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка, навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний . Спільними зусиллями діячів української культури Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Звільнення дало можливість вступити до Академії мистецтв. За час навчання його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Під час подорожі на Україну в 1843 році створив цілу серію картин, а вже в Петербурзі видав Альбом «Живописна Україна».

Вчитель. Нам, людям нинішньої епохи, особливо дорога віра поета, у нього вона була завжди дійовою, а не вірою пасивного чекання. В основі поезій Шевченка лежить пристрасне бажання життя – вільного, справедливого, гідного людини на Землі. Саме тому творчість Шевченка силою слова, силою загальнолюдської правди перетнула кордони України, зробила його поетом світового значення.

Я знову повертаюся до нього,

Читаю, перечитую «Кобзар»,

Ні! Україна не була убога –

Поклав ти серце на її вівтар.

15

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
про шевченка
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання