Усний журнал "Життя без насильства"

Опис документу:
Тематичний усний журнал розрахований на учнів 7 класу з метою ознайомлення учнів з документами, які захищають їх права;теоретично обґрунтувати сутність насильства, з метою з'ясувати основні причини насильства над дітьми в середовищі сім'ї та виявлення шляхів його подолання ;сформувати в учнів щирі людські почуття.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Андріївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

Балаклійської районної ради

Харківської області

Вчитель: Бутко Світлана Миколаївна

Тематичний усний журнал

«Життя без насильства»

для учнів 7 класів

Мета :

  • ознайомити дітей з документами, які захищають їх права;

  • теоретично обґрунтувати сутність насильства, з'ясувати основні причини насильства над дітьми в середовищі сім'ї та виявлення шляхів його подолання.

  • сформувати в учнів щирі людські почуття

Зміст усного журналу

Вступне слово вчителя

Основна частина:

Сторінка1.Причини насильства

Сторінка2.Види насильства

Сторінка 3.Наслідки насильства

Сторінка 4. Основні нормативно-правові акти, які захищають права дітей.

Сторінка 5. Практичні поради захисту від насильства.

Висновки

Обладнання: ілюстрації до теми, записи класичної музики

Література для учнів:

  • Конвенція про права дитини(1989);

  • Закон України «Про охорону дитинства»(2001);

  • Загальна декларація прав людини(1948);

Література для вчителя:

  • Бабенко К. Насильство в сім`ї. Бесіди з батьками//Завуч.-2004.-№22.-С.26-40.

  • Балакірєва О., Бабак О. Права дітей в Україні//Соціальна політика і соціальна робота.-2001.-№1.-С.3-8.

  • Загальна декларація прав людини(1948);

  • Конвенція проти катувань та інших нелюдських або принижуючих гідність видів поводження(1984);

  • Конвенція про права дитини(1989);

  • Конституція України(1996);

  • Закон України «Про охорону дитинства»(2001);

  • Закон України «Про попередження насильства в сімї»від 15 листопада 2001 року №2789-ІІІ //http://www/rada.gov.ua

  • Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»від 21 серпня 2001 року №2558-ІІІ//http://www/rada/gov/ua

Хід усного журналу

Вступне слово вчителя  ( під звуки класичної музики ) 

  Всі люди на Землі мають рівні права та свободи - ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.

    Раніше люди й гадки не мали про права дітей. Дитину розглядали як другорядний матеріал, з якого повинна утворитися повноцінна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали їх незрілими та нераціональними. Дорослі мали повну владу над дітьми, а дітям нічого не залишалось, як сприймати все це як належне, бо необізнаність населення про права та обов’язки  дітей, необізнаність самих дітей завжди залишалась і залишається актуальною проблемою нашого суспільства.

    З плином часу ситуація поступово змінювалась. На початку століття права дитини розглядались, в основному, як міри по захисту від рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми, проституції неповнолітніх, повної влади батьків, економічної експлуатації. У зв’язку з цим Ліга Націй (прообраз ООН) у 1924 році прийняла Женевську декларацію прав дитини.

    Після другої Світової Війни, ООН (після створення у 1945 році) прийняла у 1948 році Загальну декларацію прав людини, в якій зазначалося, що діти повинні бути об’єктом особливого нагляду і допомоги.

    Нарешті у 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини. Декларація прав дитини 1959 року мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеву владу й уряд визнати викладені в ній права свободи й дотримуватися їх. Це були 10 соціальних й правових принципів, які значно вплинули на політику і справи уряду і людей в усьому світі.

Сторінка1.Причини насильства

Учень :

Серед факторів ризику, які спричиняють насильство в сім’ї, є такі:

  • злидні;

  • соціальна ізоляція;

  • часті кризи в сім’ї;

  • безробіття;

  • вживання наркотичних речовин та алкоголю;

  • відсутність виховних навичок;

  • імпульсивність;

  • насилля з боку інших дорослих членів сім’ї.


Насильство над дітьми в сім’ях, як правило, є циклічним процесом. Буває раптовим, довготривалим і систематичним. 
Раптовий характер насильства може призвести до тяжкої фізичної травми дитини або до смертельного випадку.
 
Систематичний характер спричинених насильницьких дій не завжди є очевидними, проте може загрожувати життю дитини.
 
Довготривалий систематичний характер насильницьких дій заважає повноцінному розвитку дитини.
 

Сторінка2. Види насильства

Учениця :

Існують різні види насилля над дітьми: фізичне, сексуальне, емоційне та занедбаність.

Фізичне насилля – це будь-яка фізична травма, причиною якої може бути побиття, удари, укуси, опіки або будь-яка інша фізична шкода, завдана дитині. Травма може бути навмисною і ненавмисною, а також наслідком надмірних дисциплінарних вимог чи покарання. 
Ознаки фізичного насильства:
1.Синяки або поламані кості;
2.Відбитки предметів предмета;

3.Синець або поріз, якому немає пояснень;
4.Залисина;

5.Боязнь дорослих, особливо батьків;
6.Агресія;
7.Боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.

Учень :

Сексуальне насилля – це пестощі та інші дотики до геніталій дитини, зґвалтування, експлуатація дитини в проституції та порнографії. Сексуальне насилля є найменш відкритим видом насилля, тому що дорослі, як правило, через сором, що може відчувати дитина, спонукають її до таємності і мовчання.
Ознаки сексуального насильства:

  • таємність;

  • надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов’язані;

  • надмірний прояв уваги до всього, що пов’язане з сексуальною темою;

  • побоювання певної людини чи члена сім’ї;

  • надмірна піддатливість;

  • агресія;

  • біль при сечовипусканні;

  • ускладнення при ходьбі чи сидінні;

  • нетримання сечі;

  • анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.

Учениця :
Емоційне насилля – вербальне або психологічне насилля, інтелектуальна травма, Емоційне насилля можна визначити як дії або недбале ставлення батьків/опікунів, піклувальників, які спричинили чи могли спричинити серйозні емоційні чи інтелектуальні порушення, його причиною може також стати надмірне покарання або його незвичні види. Діти, що стали жертвами сексуального чи фізичного насилля, переважно зазнали й емоційного насильства.

Ознаки емоційного насильства:

  • відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку; 

  • порушення мови, сну, прийому їжі;

  • систематичне повторювання дій, зокрема – розкачування, смоктання пальців, кусання;

  • відсутність зосередження та уваги;

  • відсутність інтересу чи емоцій;

  • депресія або віддаленість;

  • агресія.


Занедбання буває педагогічне, емоційне, медичне. Найбільш доцільно зупинитися на фізичному занедбанні.
Учень :
Фізичним занедбанням є незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі.

Ознаки фізичної занедбаності:

  • брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;

  • безсоння;

  • недотримання гігієнічних норм;

  • медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;

  • ховання або крадіжка їжі;

  • відсутність або низький рівень соціальних навичок;

  • бездоглядність;

  • нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.

Сторінка 3 Наслідки насильства

Учениця:

Розрізняють наближені і віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.

До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної збитковості, неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.

Учень :

Порушення фізичного і психічного розвитку

   У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є «методами виховання», чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей «нездатністю до процвітання».

   Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, «заспані» очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педикульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

Учениця:

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

   Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

   Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

Учень :

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

   Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

   Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

   Дівчата нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

   Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Учениця :

Проблеми, на які наражаються діти, що зазнали насильства
та занедбаності, незалежно від віку
Незалежно від віку діти, які постраждали від будь-якого виду насильства, як правило, в подальшому можуть мати такі проблеми:

  • відсутність здібностей до навчання;

  • небажання ходити до школи;

  • схильність до скоєння злочинів, жорстоке поводження;

  • проституція;

  • інфекції, що передаються статевим шляхом;

  • підліткова вагітність;

  • вживання алкоголю або наркотиків;

  • безробіття;

  • посттравматичні стресові розлади;

  • депресія або низька самооцінка;

  • дефекти мовлення;

  • ушкодження головного мозку;

  • схильність до самогубства.


Сторінка 4 Основні нормативно-правові акти, які захищають права дітей.

Учень :

Перелік основних міжнародних документів, що захищають права дитини:

1. Декларація прав людини (прийнята ООН у 1948 р.).

2. Декларація прав дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.).

3. Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних обставинах і під час збройних конфліктів (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1974 р.).

4. Європейська конвенція про визнання виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (прийнята Радою Європи 20 травня 1980 р.).

5. Конвенція про права дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р.).

6. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей у 90-ті роки та План дії зі здійснення Декларації (прийнята ООН 30 вересня 1990 р.).

7. Декларація принципів толерантності (прийнята на Генеральній конференції ЮНЕСКО в Парижі 16 листопада 1995 р.).

8. Європейська конвенція про здійснення прав дитини (прийнята 25 січня 1996 р. у Страсбурзі Радою Європи).

Учениця :

Українське законодавство із захисту прав дитини

Закони України:

(зі змінами та доповненнями, внесеними законами України станом на 1 вересня 2004 р.).

1. Закон України від 23 травня 1991 р. «Про освіту».

2. Закон України від 13 травня 1999 р. «Про загальну середню освіту».

3. Закон України від 22 червня 2000 р. «Про позашкільну освіту».

4. Закон України від 10 лютого 1998 р. «Про професійно-технічну освіту».

5. Закон України від 17 січня 2002 р. «Про вищу освіту».

6. Закон України від 21 листопада 1992 р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

7. Закон України від 5 лютого 1993 р. «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

8. Закон України від 24 грудня 1993 р. «Про фізичну культуру і спорт».

9. Закон України від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх».

10. Закон України від 1 грудня 1998 р. «Про молодіжні та дитячі громадські організації».

11. Закон України від 16 листопада 2000 р. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

12. Закон України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства».

13. Закон України від 21 червня 2001 р. «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».

14. Закон України від 26 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

15. Закон України від 10 вересня 1999 р. «Про ратифікацію Основної Угоди про співробітництво між Дитячим фондом ООН та Урядом України».

16. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1993 р.

17. Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003р.

Учень :

Укази Президента України:

1. Указ Президента України «Про Національну програму «Діти України».

2. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року».

Постанови Кабінету Міністрів України:

1. Основна Угода про співробітництво між Дитячим Фондом Організації Об'єднаних Націй та Урядом України (Угоду схвалено й подано на ратифікацію згідно з Постановою КМ № 1198 (1198-99-п) від 05.07.99) (Угоду ратифіковано законом № 1071-XIV (1071-14) від 21.09.99).

2. Постанова від 24 січня 2001 р. № 40 «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці».

3. Постанова від 6 травня 2001 р. № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад».

4. Постанова від 20 січня 1997 р. № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами».

5. Постанова від 17 серпня 2002 р. № 1133 «Про затвердження переліку позашкільних навчальних закладів і заходів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів і заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету».

6. Постанова від 14 січня 2004 р. № 12 «Про порядок надання платних соціальних послуг і затвердження їх переліку.

Учениця :

Основні нормативні акти України, в яких містяться положення про права дитини:

1. Права дитини в Конституції України.

2. Сімейний Кодекс України.

3. Права дитини в Цивільному Кодексі України.

4. Цивільний Процесуальний Кодекс України про права дитини.

5. Права дітей у трудовому законодавстві.

6. Житловий Кодекс України про права дитини.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення та про права дитини.

8. Права дітей у Кримінальному Кодексі України.

9. Права дітей у Кримінально-процесуальному Кодексі України.

Сторінка 5 Практичні поради захисту від насильства.

Учень :

 1. Передусім варто пам'ятати народну мудрість: "Хто сам себе береже, того й лихо оминає". Не треба заплющувати очі на реальні факти і вмовляти себе не звертати уваги на насильство. Якщо ви зіткнулися з першими (ще "легкими") проявами насильства, подумайте про власну безпеку - уявіть найгірший розвиток подій і подумайте про ваші дії в таких неприємних ситуаціях. 

 2. Тримайте під рукою номери телефонів міліції та соціальних служб. Якщо виникне потреба, не вагаючись телефонуйте до районного відділу міліції або на номер "102" і вимагайте термінового втручання. По приїзді працівників міліції детально опишіть їм усе, що сталося, покажіть ваші тілесні ушкодження, а також домашні речі, які побив чи поламав кривдник. 

 3. Якщо вам завдано тілесних ушкоджень, обов'язково зверніться до медичних закладів. Ви не лише пройдете лікування, а й отримаєте медичні висновки, які є вагомим доказом у суді. 

  4. В разі потреби, зверніться до соціальних служб та неурядових організацій, які надають психологічну підтримку постраждалим від насильства в сім'ї.

Висновки

Учень

Жорстоке поводження з дітьми набуло поширення і стало глобальною проблемою. В основі жорстокого поводження з дитиною лежить нерозуміння цінності дитини.

Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров`ю, але тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки.

Учениця

Корисна інформація:

  • Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім'ї – 451-5-451;

  • Національна «гаряча лінія» з питань запобігання насильству та захисту прав дитини

Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна»

 

8 800 500 33 50

  •  

Консультації он-лайн:  info@lastrada.org.ua

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»