Усний журнал " Калиновими стежками"

Опис документу:
Розширити знання учнів про калину – символ України, формувати інтерес до історії рідної землі, розвивати творчі здібності дітей, виховувати любов до свого краю, Батьківщини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

 

 

 

Начало формы

Усний журнал " Калиновими стежками"

                           

Мета: розширити знання учнів про калину – символ України, формувати інтерес до історії рідної землі, розвивати творчі здібності дітей, виховувати любов до свого краю, Батьківщини.

                    Обладнання: сцена імітована під українське село, кущ калини, верба.. Лунає музика. Виходять діти. Дівчатка роздають пучечки калини учням.

Учень 1. Вчора ще дзвеніли коси

               В гаї на лужку.

               Нині ж там стоїть вже осінь

              В жовтім кожушку.

               Я до неї у долину

              Вибіг із воріт

              Подивився, то калина в золоті стоїть.

              Ось на щоки, на рожеві

              Упаде сніжок

              І калина засміється гроном ягідок.

Вчитель: Запрошую вас пере листати сторінки усного журналу « Калиновими стежками»

Сторінка 1. « Сторінками легенд про калину»

Учень 2 .Ти знаєш, що у світі є понад 200 видів калини. На нашій Україні поширені лише 2 види – калина звичайна і калина цілолиста.

Учень 3:  Слово «калина» походить від праслов'янського *kalina. Існують кілька версій походження цього слова.

Згідно з першою, *kalina утворене від праслов'янського *kalъ («мокра земля», «болото» — через вологолюбність цієї рослини і її поширенням у болотистих місцях.

Інша  версія виводить *kalina від праслов'янського *kaliti («гартувати», «розжарювати») — від яскраво-червоного забарвлення її ягід.

                                   Виходить вчитель із скринькою у руках  і учень.

 Учень 4. А чому калина зветься калиною?

Вчитель: А про це в народі склалися легенди. Хочеш їх почути. Треба мою скриньку відімкнути.Скринька моя дуже незвична. Ось вишиванка, рушник, а ось чарівна свічка. А як запалим свічку, то станеться все так: вона до легенди покаже нам шлях

              Колись давним-давно на нашу землю хто тільки не нападав. І ось налетіли турки. Було це ще за часів Київської Русі. Розлетілася тоді чутка, що головного турецького воєводу отруєною стрілою поранено, а отрута смертельна. І тому, хто врятує воєводу, обіцяли нагороду. Багато лікарів приїхало звідусіль, знахарів, але ніхто не зміг допомогти. Тоді прийшла в табір дівчина. Звали її Пелагея. Хоч в убогій одежі, та така красива, що неможливо було від неї очей відвести. Воєвода звелів пропустити її.
Увійшла дівчина в його шатро і не вклонилася, а стояла з гордо піднятою головою. Слуги кинулися до неї і занесли над її головою меч, та воєвода зупинив їх.

                              Заносять пораненого воєводу.

 

Воєвода: Скажи, чому ти не вклонилася мені? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються.

Дівчина: Ти мені повинен вклонитися, бо ти прийшов у мій дім, на мою землю. Тебе я не боюся. Ти через два дні помреш, а дорожчого за життя на цім світі немає нічого.

Воєвода: — Якщо ти не допоможеш мені , я звелю відрубати тобі голову.


Дівчина : — Життя тобі поверну. Відпусти всіх полонених у свої оселі. Їм треба сіяти, орати, дітей ростити. Покинь мою землю, кров'ю своєю напиши, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ.

Воєвода: Зроблю як скажеш. Тільки дай обіцянку, що підеш зі мною.

Дівчина: На все піду за свій народ, завойовнику.

Вчитель: Вона вилікувала воєводу. І забрав Пелагею він у Туреччину і була вона  там царицею трав Панацеєю. А від'їжджаючи, прощаючись із сестрою Калиною, сказала: «Твоїм ім'ям, сестро, я назву  рослину, яку я найбільше люблю, бо росте вона в найкращих куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли вона цвіте, то найспівучиший птах прославляє її красу. А восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров’ю щедрої нашої землі. І ті ягоди повертають здоров’я людині.».

З того часу і пішла назва калина. ( Виходять зі сцени)

 

                         Виконання таночку « Колисаночка»Виходить дівчинка.

 

Учениця:  Дівчина Калинка збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Калину, а вона  стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

 

Вчитель: Колись у сивій давнині, жила-була в однім селі дівчинка Калинка. Працьовита була, весела , добра.

                                

 

Калина: Треба піти до лісу, назбирати хмизу

               Піч затопити, їсти зварити.

  

                                        Виходять подруги.

1 подруга: Добрий день, Калинко.

 

Калинка: Добрий день дівчата!

 

2-а подруга: Підеш з нами в ліс гуляти?

 

Калинка: Нема в мене часу гуляти, треба мамі допомагати.

                Але у ліс піду, бо буду сухе листя збирати.

1-а подруга: Ходімо разом. Будемо гуляти, ягідки збирати.

 

2-а подруга: Зустрічайте нас дубки, відхиляйте віти.

                     Ось до лісу по гриби йдуть веселі діти.

 

3-а подруга: Вчора випав теплий дощ, виросли опеньки,

                      Ми з грибами зварим борщ, ще й який смачненький.

 

                       Ідуть, розходяться. Калинка підходить до кущика.

 

Калинка: Що за кущик тут малий,

                Та іще такий сумний?

 

Кущик: Я сонця не бачу, не можу я рости,

              Не знаю я, хто може мені допомогти.

 

Калинка: Ой, кущику, ти не журись, тобі допоможу,

                 Тебе я візьму із собою та край дороги посаджу.

                         Саджає кущик край дороги

 

Калинка: Рости, маленький кущик, розростайся,

                Угору ти тягнись, до сонця підіймайся.

                А я швиденько піду до криниці

                Та й принесу відеречко водиці.

 

                  Приносить воду, поливає

 

Калинка: Принесла з криниці чистої води,

                Кущику маленький, ти рости, рости.

                Будь міцним та сильним, та великим будь.

                Хай тут відпочине той, хто йде у путь.

 

            Іде до села. Виходять козаки.

1 козак: Дивіться хлопці,є де відпочити,

              Посидіти в тіні, поїсти та попити.

 

2-й козак: Так, друже, добре тут відпочивати!

                  Посидіти чи полежати.

3-й козак: Хто ж край дороги кущик посадив,

                  Далеко від села його ростив?

 

4-й козак: То мабуть, руки дуже працьовиті

                   І серце найдобріше у світі.

 

Кущик: На згадку про ту дівчинку привітну

              Яка мене ростила, поливала,

              І словом добрим кожен день вітала.

              Про неї хай дізнаються усі міста і села!

 

5-й козак: Кущ червоними ягідками вкрився

                  А ягідки хоч кислі, та смачненькі,

                  І кісточка – як серденько маленьке.

 

Кущик: Раніше був я невідомою рослинкою,

              А зараз називатимусь калинкою!

             Хай пам’ятають і дорослі і малі.

              Що краще дівчинки немає на землі.

              Хто любить всіх, усім допомагає

              Того народ віки не забуває.!

Вчитель: Не знаю, так було усе чи ні, а з того часу минуло багато днів.

 

Учень: В народі ж нашому, на згадку про дівчину,

             Цей кущик називають всі калиною.

 

 

                                   Козак грає га сопілці:

Козак: А я ще одну легенду розкажу. Давно жила в одному селі бідна родина: батько, мати й син. Коли син підріс, то пішов по світу щастя й долю шукати. Йшов він, бачить – росте при дорозі на узліссі кущ калини. Сів він під ним відпочивати. А калина так ласкаво шепоче гілочками, наче хоче щось йому розповісти Юнак вирізав з калини сопілку і заграв. А вона до нього людським голосом мовить:

 

Сопілка: Ой помалу-малу

                Юначе грай.

                Та не врази мого серденька вкрай,

                Мене сестриця зі світу згубила,

                В моє серденько гострий ніж встромила.

 

Козак: Пішов я до села, розповів про цю дивну пригоду, і розказали мені про страшну трагедію, що трапилась тут, де виросла калина.

Жили були дід та баба. Мали вони кожну свою дочку. Бабина дочка  була негарна, ледача, а дідова працелюбна, весела та красива. Ой і заздрила бабина дочка красі та працелюбності дідової дочки. А одного разу, коли дід та баба поїхали на ярмарок, убила бабина дочка свою нерідну сестру  і закопала в лісі. На місці, де пролилася кров бідної дівчини виріс кущ калини.

Навесні він зацвітає білим цвітом, улітку – ховає подорожніх від спеки і дощу. А восени і взимку пломеніє червоними кетягами.

 

                              Пісня « Я –україночка»

 

Вчитель: А ми перегортаємо сторінку нашого журналу. Вона називається « Наші традиції»

 

Учень:Кущ калини — це не тільки окраса, це й глибокий символ, наша спадщина. Калина  — це символ красивої української дівчини, символ дитини, символ України.

У народі є такі прислів'я: «Ой рясна, красна в лузі калина, а ще найкраща в батька дитина», «Без верби й калини нема України»

« Розцвіла як у лузі калина».

«Любуйся калиною, поки цвіте, а дитиною поки росте.»

Учень: За популярністю символ  калини не має рівних. Її ім’ям в Україні названо сотні сіл.

 

 Учень:   рубінові плоди калини здавна символізують мужність людей, які прлливали кров за батьківщину, в боротьбі з ворогами. Червона калина була і символікою козацтва. Червона барва вояцького одягу і спорядження є традиційною з найдавніших часів, оскільки війна зводиться до пролиття крові.
 

 

Учень:В українському народі калину шанували з прадавніх часів. Калина для наших пращурів уособлювала рідний край, рідну домівку. Калинові грона вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах.

 

Учень:Коли козак вирушав у дорогу, мати неодмінно напувала його калиновим чаєм та давала із собою хліб з калиною.

 

Учень: Існував раніше гарний звичай: біля щойно зведеної оселі, на примітному місці, в першу чергу садили кущ калини.

 

Учень: Символічний образ калини супроводжує всю історію України. Калина зрослася з народом, виросла з народної криниці. Недарма в народі кажуть: говорила мати сину – як будуєш хату - посади калину.

 

Учень : Раніше не було в селах такої хати, біля якої не росла б пишна калина. Навесні дівчата прикрашали коси калиновими квітами. А коли достигали калинові ягоди, їх вішали попід стріхою. Йдеш селом, а хата неначе в коралах, червоніють густими намистинками до пізніх заморозків.

 

Учень : Україні існував гарний звичай: коли в сім’ї народжувалася дівчинка – обов’язково саджали кущ калини біля хати, щоб була вродливою

.

Учень: Весільний коровай теж не обходився без калини: калинове гроно мало лежати на короваї як символ вірності й кохання

 

Учень: Калина була символом дівочого кохання, вірності. .

 

Учень: А ще найдорожчих гостей зустрічали короваєм, прикрашеним калиною. Калину дбайливо охороняли. Нестерпне знущання над нею вкривала людину ганьбою. І це зрозуміло: адже калина уособлювала саме життя. Іноді калину вважали символом крові, вогню, сонця.

 

                              Виходять верба і калина

 

 

Верба: Сестрице, ніяк я не розумію, за що вам така пошана?

Адже я перша вітаю всіх із настанням весни. Ще тільки зійде сніг, ледь пригріє сонечко, а я вже дарую всьому світу пухнасті котики. А ти завітаєш тоді коли вже й так багато квітів.
 

Калина: Так, але моїм цвітом усі милуються. Навіть порівнюють мене з молодою вродливою дівчиною.


 

Верба: Я росту біля річок, ставків. На мене всі звертають увагу. А ти ростеш у лісі, де тебе й не видно серед дерев.
 

Калина: Але мене часто саджають і біля двору, тому, що я – оберіг для хати. Моїми плодами люблять ласувати не лише пташки.

Верба: З моїх віт люди плетуть різні речі. А твої ні на що не придатні!

Калина: Але мої плоди приносять багато користі! Вони лікують від застуди, зміцнюють організм. Навіть кісточки в них незвичайні – вони схожі на сердечко!
 

Верба: Добре, сестрице!  Чого нам сперечатися?  Ми обидві важливі.  Адже 
недарма в народі кажуть,  що без верби і калини  немає України.

 Виконання пісні та танцю « Ой є в лісі калина»

  Сторінка « Лікарські властивості калини»

 

Учень: Червону калину шанували й за її цілющі властивості. Дотепер ця рослина популярна в народній медицині як лікарська, що здатна зцілювати від багатьох застудних хвороб, регулювати тиск, очищати кров.

Ягоди калини посилюють серцеві скорочення, добре впливають на нирки, корисні при склерозі та гіпертонії.

 

Учень:Наукова медицина використовує кору калини. Вона має великий набір органічних речовин, які в комплексі здатні звужувати судини. Тому її екстракт — дійовий кровоспинний засіб.

Учень: У народній медицині не має помітніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі плоди з медом та водою вживають при кашлі, серцевих захворюваннях. Соком калини очищають шкіру обличчя..

 

Учень: Я листок покладу, мов долоню, на гаряче твоє чоло.

             Порятую тебе моя доню

             Віджену несподіване зло.

              Напуває узваром пашнистим

              Щоб була не ослаблена я.

              У кораловому намисті

              Мамо, мамо, калино моя.

                     Сторінка 4: « Калина –харчовий продукт»

 

 Учень 6: За старих часів плоди калини були харчовим продуктом. Запах її свіжих плодів нагадує запах валеріани і яблук водночас, тому вони не кожному до смаку. Але у приморожених ягодах гіркота зменшується. Тушкована в духовці калинова каша чи ягоди, запечені в тісті, були сільськими ласощами.

 

Учень 7:

Плоди багаті на цукри та пектини. З них виготовляли чудовий мармелад та желе, вони — гарна приправа до м'ясних страв і добра начинка до пирогів. З ягід калини можна дістати харчовий барвник, а з кори — фарбу, що забарвлює вовну в темно-зелений колір.

 

Ось така вона — калина: символічна й прекрасна, мила й дорога серцю кожного українця, оспівана в народних піснях і легендах, шанована нашими звичаями й традиціями. Радує нас вона в будь-яку пору, коли росте кучерявим кущем біля річки чи в лузі; коли її червонясті ягідки прикрашають коровай чи вишиванку...

Шануйте ж ви калину, як шанували її наші пращури, бережіть її, саджайте, плекайте і вживайте калинові плоди, щоб бути здоровими та міцними!

Діти! Пам’ятайте , що у злих, недобрих людей калина не росте, а тільки у щирих, добрих. Так будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Бережіть калину, шануйте! Бо червона калина є символом нашої рідної неньки України

Посадіть калину біля школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхався щиро долі

Материнський білий цвіт.

 

Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

Посадіть калину коло тину,

Щоб злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

 

Посадіть калину в чистім полі.

Хай вона освятить час!

Рід наш дуже любить волю,

Хай же воля любить нас!

 

Посадіть калину біля школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув на спориші,

Посадіть і коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

Виконання пісні « Червона калина»
 

 

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.