Усна народна творчість. Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів (8 клас)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

39

С. В. Веремійчук

Усна народна творчість

Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів

2017 р.

В С Т У П

Народна творчість — це той ґрунт, на якому

виростають і література, і театр, і музика, і

образотворче мистецтво — і без якого вони

засохли б.

М. Рильський

Українська література – унікальний навчальний предмет, своєрідна візитна картка української школи, один з найцікавіших предметів гуманітарного циклу. Його зміст логічно продовжує матеріал з мови та зарубіжної літератури, розширює межі засвоєння школярами духовних скарбів людства і слугує учням містком до культурного збагачення ідейно-художніми цінностями, що їх створили генії усіх часів і народів.

Як зацікавити предметом? Що зробити, щоб кожний урок став сходинкою до духовного розвитку особистості? Які опанувати технології навчання, щоб підвищити рівень ефективності уроку (адже сільського школяра після навчальних занять в школі вдома чекає і самопідготовка, і нелегка буденна праця по господарству)?

Одна із тих сходинок - ілюстрації. Мабуть, немає потреби переконувати когось у тому, що ілюстрації до художніх творів поглиблюють сприйняття тексту, доповнюють його. Навіть сьогодні у ХХІ ст. не кожна школа може похвалитися інтерактивними дошками в кожному класі. Тому на допомогу вчителю, котрий уже рік, приходить друкована ілюстрація. Отож, посібник «Дидактично-ілюстрований супровід уроків з теми «Усна народна творчість» дозволить учителям-практикам як використовувати матеріал у підготовці до уроків, так і в їх проведенні, а також можна запропонувати учням-читачам для самостійної роботи вдома.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою попливло.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси…

Олександр Олесь

Уявіть таку картину. Прадавній ліс. Печера первісної людини. З радісними вигуками, з піснями повертаються чоловіки з полювання, несучи здобич. Вони так довго вистежували мамонта. Як розказати про це своїм дітям, як передати думку, що дика природа прекрасна, але виживає в ній сильніший? І бере наш пращур вуглинку, крейду чи якусь фарбу й малює на скелі граціозного оленя, круторогого тура, велетенського мамонта, себе в стрімкому бігові зі списом у руці.

Або вийшов чоловік з оселі уночі – а небо все всіяне зорями. Як про це краще розповісти, щоб дітей зацікавити? І придумує загадку: «поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий». А десь в іншому краї, наприклад у Вірменії, інша людина теж дивиться на небо й думає: «Величезне поле; орати його не можна, каміння на ньому не порахувати»; татаринові уявляється інакша картина – «Повна піч ватрушок, усередині – один калач» (мабуть, дуже любив поїсти!); евенкійці ж про своє – «Лежить велика шкура – вся в дірочках».

Захоплення навколишньою красою – одна із чудових людських якостей. Тоді, коли люди побачили й відчули красу, виникло мистецтво – усна народна творчість, яку ще називають одним словом «фольклор».

Про це й буде далі мова …

Примітка: на лівій стороні посібника подано теоретичний матеріал до твору, а на правому - ілюстрації

ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

Історичними називаються пісні, в яких зображено важливі події минулого та видатні особи.

Козацькі пісні відрізняються від історичних пісень тим, що козацькі пісні не приурочені до конкретних подій, а узагальнено відбивають типові для певної доби явища; історичні пісні присвячені важливим історичним подіям та видатним героям. Козацькі пісні не мають сюжету, на першому плані –– емоційна сфера: думки, почуття, переживання, викликані козацьким побутом; історичні – це сюжетні твори, яким притаманна стислість і динамічність розповіді.

Тематика козацьких пісень:

прощання козака з родиною

загибель на полі бою

небезпека козацького походу тощо.

Історичні пісні утворюють тематичні групи:

про боротьбу з турецько-татарськими загарбниками,

про визвольну боротьбу під проводом Богдана Хмельницького проти національного поневолення польською шляхтою,

про стихійні селянські повстання та їхніх героїв.

У козацьких піснях переважає романтизовано-ліричне начало, в історичних – реалістично-героїчне, а також фігурують образи коня, сивої зозулі, ворона, сокола; персоніфіковані образи сил природи, дерев; в історичних піснях переважають образи людей.

Іван Дмитрович Сірко

АВТОБІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Народився: с. Мурафа, Брацлавщина.

Помер: Грушівка, Запоріжжя.

Національність: русин.

Титул: кошовий отаман.

Звання: полковник.

Дружина: Софія (Сірчиха).

Діти: Петро, Роман (Сірченки).

Напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового.

Здобув перемогу в 65 боях.

Відважний козак-характерник,

славний кошовий отаман

Запорозької Січі, уособлював

лицарську вдачу.
Військовий і політичний

український діяч, який 12 разів

з 1659 року і до самої смерті обирався січовиками кошовим, його справедливо вважали найуспішнішим оборонцем православної віри.

МОГИЛА ІВАНА СІРКА Сірий камінь з іменем Сірка,

накреслений правицею

безсмертя

Похований І. Сірко біля Чортомлицької Січі (тепер село Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської області). 1967 року його перепоховали на іншому краю села, бо води Каховського водосховища наблизилися до могили. Точно не відомо, що то є тіло Сірка. Він заповідав, щоб після смерті йому відрубали праву руку.

При розкопках могили обидві руки були цілі, тому, де його насправді поховано, залишається загадкою.

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Нестор Морозенко (Станіслав Мрозовицький) - ( 26 травня 1559 р. н. - 1649), за походженням з галицько-подільського шляхетського роду. Навчався у Краківському і Падуанському університетах, полковник реєстрового козацького війська. В 1645 — 1649 роках — полковник корсунський. В 1649 очолював козацьку кінноту у війську Б. Хмельницького. Загинув в бою під Збаражем. Герой народної української пісні "Ой Морозе, Морозенку".

МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК

Походження прізвища

Виявляється у давнину, а подекуди ще й тепер, на Україні залізняком називали занадто перепалену, що аж плавився верхній шар глини, звичайну цеглу темно-жовтого чи темно-червоного відтінку і взагалі всі міцні, потріскані, жорсткі цеглини. Залізняком називається в нас і певний сорт граніту — червонуватого й іскристого та власне саме слово залізо. Видно, міцність, а може, колір цих матеріалів і дали поштовх людській антропонічній фантазії для утворення прізвища Залізняк.

Тут освятив зброю Залізняк

Чи не той то хміль

Хміль (Humulus), рід багаторічних трав'янистих

рослин родини коноплевих. Хміль звичайний — багаторічна, дводомна рослина з ліаноподібним витким стеблом.

Зустрічається лише в північній півкулі. У дикому вигляді росте на вологих місцях, краях болот, узліссях, серед чагарників, потребує зміну тепла і дощу, не терпить довгої засухи

Багато написано книжок та складено пісень про славного гетьмана українського Богдана Хмельницького. Та про нього можна говорити й говорити, бо до нього Україна не знала на стільки розумного та дипломатичного політичного діяча. Богдан Хмельницький зробив перші кроки до незалежної України. Намагався підтримувати добрі відносини з багатьма варварськими сусідами, з якими до нього дуже небагато людей спробували би вести переговори. Богдан Хмельницький вірно розумів, що досягти розквіту неможливо, терплячі постійні навали загарбників. Та гетьман намагався під час перемир'я налагодити збройні сили тогочасної України, якими були козацькі дружини.

Кадри з кіноепопеї “Зіновій-Богдан Хмельницький”

За Сибіром сонце сходить

Усти́м Яки́мович Кармaлю́к (Кармeлюк) - український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813— 1835 роках проти національного і соціального гніту.
Народився 1787 року на Поділлі в селі Головчинцях (тепер Кармалюкове). Пан його не любив за непокірність, тому віддав Устима в солдати. Кармалюк утік, створив невеликий загін із селян та утікачів-солдатів і почав відбирати у багатіїв добро, щедро наділяючи ним бідних.
23 роки боровся народний месник із визискувачами. За цей період його чотири рази ловили, катували, судили, засилали до Сибіру. Сміливий, розумний, винахідливий Кармалюк кожного разу тікав із вязниці. Говорили, що він володіє навіть якимись чарами. У 1830-1835 роках загони Кармалюка налічували близько двадцяти тисяч повстанців. Пани боялися й ненавиділи народних месників, а кріпаки сподівалися на своє визволення.
Народному месникові було 48 років, коли його підстрелили й підступно вбили із засідки.
Похований у містечку Летичеві на Хмельниччині.

Місця, пов'язані з У.Кармалюком

В Головчинцях резонанс справи Кармалюка був таким великим, що вся його численна рідня була змушена відмовитись від свого прізвища, аби не зазнавати репресій. Переважна більшість взяла собі прізвище Карман: таке було прізвисько соратників Устима. Після 1955 р., коли село перейменували на Кармалюкове, почався зворотний процес зміни прізвищ, майже всі Кармани стали Кармалюками. До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет належить пензлю Тропініна та відомий в кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі.

ДІВЧИНА З ЛЕГЕНДИ — МАРУСЯ ЧУРАЙ

Її пісні - як перло многоцінне,

як дивен скарб серед земних марнот.

Л. Костенко

МАРУСЯ ЧУРАЙ!.. Хто вона: дівчина чи легенда? Відомо, що вона родом із Полтави. Батько її, Гордій Чурай, був урядником козацького полку. Не стерпівши знущань з боку шляхтича, зарубав його, а сам подався на Січ. Після поразки козаків під Куляйками, Чурай потрапив у полон і був страчений у Варшаві. Горпина Чураїха залишилася з дочкою Марусею, про красу й талант якої йшла слава по всій Україні. За дівкою ходили всі хлопці, але серцю не накажеш – вона кохала Грицька. За переказами, після його зради Маруся дуже сумувала, почуття образи спалахнуло з такою силою, що вона вирішила отруїтися. Але отруту, яку дівчина приготувала собі, випив Гриць.

Марусю посадили до острогу. Незабаром відбувся суд, який установив їй вирок - смертну кару. Дівчину врятував Іван Іскра, запорожець з добрим серцем, який щиро її кохав. Він привіз указ Богдана Хмельницького, за яким Марусі дарували життя, бо вона не винна. Хто міг її судити за смерть Гриця? Тільки вона сама себе. Як було насправді, сказати важко, бо жоден з дослідників не може покластися на історичні першоджерела: документи згоріли під час пожежі у Полтаві. На цей час відомо 20 пісень, автором яких вважають Марусю Чурай, але цілком можливо, що їх набагато більше.

«Малоросійська Сафо». Так називали дівчину з Полтави дослідники минулих століть, прирівнюючи талант української дівчини до таланту античної поетеси.

ПРОВОДИ КОЗАКІВ

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...

Ліна Костенко в історичному романі у віршах «Маруся Чурай» висунула свою версію розгортання подій

Українські народні думи

Терпкими соками суворої і величної історії, волелюбністю народного серця і незмірною любов’ю до рідної, навпіл засіяної зерном і кров’ю землі зрошена українська дума. Народжувалась вона там, де жив, страждав і боровся український народ. Тому крізь віки вчуваємо в українській думі кипучу пристрасть наших предків, разючий свист козацьких шабель, брязкіт невільницьких кайданів і ясу перемог

М. Стельмах

НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ

НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ,

ОТ ДЕ, ЛЮДЕ, НАША СЛАВА,

СЛАВА УКРАЇНИ!

Т. Г. Шевченко

Думи – великий пісенно-розповідний твір про історичні або соціально-побутові події, який має своєрідну будову й виконується речитативом.

Речитатив – читання співучим голосом під музичний супровід кобзи, бандури чи ліри

Герої дум - хто вони? Історичною основою дум є довготривала, виснажлива й затята, звитяжна і героїчна війна, яку впродовж століть вів український народ проти загарбників і поневолювачів . Багато славних синів України наклали головами, боронячи свою землю. А народ зберіг їхні імена в думах.

  • Самійло Кішка («Дума про Самійла Кішку») ;

  • козак Голота («Дума про козака Голоту»);

  • про славні діла гетьмана Богдана Хмельницького («Хмельницький і Барабаш»);

  • про те, як тікали козаки зі страшної турецької неволі («Втеча трьох братів із город а Азова, з турецької неволі»);

  • Маруся Богуславка (“Дума про Марусю Богуславку”)

Остап Микитович ВЕРЕСАЙ

(1803-1890)

Народився у с. Калюжинці Полтавської губернії.

У 4 роки втратив зір. Перейняв мистецького співу та гри на кобзі у кобзаря Юхима Андріяшівського і був у нього поводирем.

Понад 40 років мандрував селами та містами України.

Його репертуар – 6 дум та пісні сатиричного, гуморис- тичного й релігійного змісту. Його твор-чість високо шанував Т. Шевченко.

Помер у с. Сокиринці

Михайло Степанович КРАВЧЕНКО

(1858-1917)

Народився у с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. У 15 років втратив зір. Кобзарську науку освоїв завдяки миргородському кобзарю Самійлу Яшному.

До репертувату М.Кравченка входило 5 дум, 18 псалмів, 12 сатиричних пісень; знав чимало танців і маршів. Дружив з відомим етнографом О.Сластьоном та письменником В.Короленком.

Гнат Тихонович ГОНЧАРЕНКО

(1835—1917)

Народився в слободі Ріпках Харківського повіту. Осліп у 3 роки. У 22 роки пішов навчатися до панотця

Петра Кулиби. Епічний репертуар Г. Гончаренка складався з 3-х дум: “Олексій Попович”, “Про вдову”, “Про сестру і брата”. Ходив кобзарювати з незрячим товаришем та хлопчиком-поводирем. Записи від

Г. Гончаренка робили Леся Українка і Климент Квітка.

Українські народні музичні інструменти

Кобза О.Вересая Торбан

Кобза-бандура Ліра

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

Маруся Богуславка – головна героїня народної думи «Маруся Богуславка». Її вважають одним з найяскравіших образів жінки-бранки ХVІ чи ХVІІ ст. Доля героїні схожа на долю славнозвісної Роксолани (Насті Лісовської).

Історична основа твору

Вважають, що образ Марусі Богуславки — головної героїні твору — це збірний образ, який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські дівчата-полонянки, потурчившись, займали видні місця при дворах турецьких вельмож (наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна). Бували випадки, коли дівчата-полонянки потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей. Та до кінця життя в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася провина перед рідною Батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю, рідної землі. Великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. Ось в цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «Марусю, попівну Богуславку», яка, потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького».

У 1981 р. у м. Богуславі на місці, де колись була Покровська церква і хата, в якій Маруся народилася й жила, встановлено пам’ятник народній героїні. На постаменті напис “Живи у думах та піснях Маруся Богуславка”

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?

Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота
А завтра святий празник, роковий день Великдень».

То на святий празник, роковий день Великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає, —
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:

«Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города
Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки.
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає.
Бо вже я потурчилась,
побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»

Вислухай, боже, у
просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!