Усна народна творчість. Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів (7 клас)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

28

С. В. Веремійчук

Усна народна творчість

Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів

2017 р.

Рецензенти:

І. В. Верцінська– методист відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської РДА

 

 

Автор-укладач

Веремійчук С. В. – вчитель вищої кваліфікаційної категорії Кунівської ЗОШ І-ІІІст. Ізяславського району

 

 

У посібнику «Усна народна творчість» (дидактично-ілюстрований супровід уроків для 5-9 класів) вміщено ілюстрації та додатковий матеріал на всі уроки по темі. Поданий матеріал дозволить учителям-практикам як використовувати його у підготовці до уроків, так і в їх проведенні, а також можна запропонувати учням-читачам для самостійної роботи вдома.

 

 

 Веремійчук С. В. Усна народна творчість (дидактично-ілюстрований супровід уроків для 5-9 класів) : Посібник для вчителя. – Ізяслав, 2017.

В С Т У П

Народна творчість — це той ґрунт, на якому

виростають і література, і театр, і музика, і

образотворче мистецтво — і без якого вони

засохли б.

М. Рильський

Українська література – унікальний навчальний предмет, своєрідна візитна картка української школи, один з найцікавіших предметів гуманітарного циклу. Його зміст логічно продовжує матеріал з мови та зарубіжної літератури, розширює межі засвоєння школярами духовних скарбів людства і слугує учням містком до культурного збагачення ідейно-художніми цінностями, що їх створили генії усіх часів і народів.

Як зацікавити предметом? Що зробити, щоб кожний урок став сходинкою до духовного розвитку особистості? Які опанувати технології навчання, щоб підвищити рівень ефективності уроку (адже сільського школяра після навчальних занять в школі вдома чекає і самопідготовка, і нелегка буденна праця по господарству)?

Одна із тих сходинок - ілюстрації. Мабуть, немає потреби переконувати когось у тому, що ілюстрації до художніх творів поглиблюють сприйняття тексту, доповнюють його. Навіть сьогодні у ХХІ ст. не кожна школа може похвалитися інтерактивними дошками в кожному класі. Тому на допомогу вчителю, котрий уже рік, приходить друкована ілюстрація. Отож, посібник «Дидактично-ілюстрований супровід уроків з теми «Усна народна творчість» дозволить учителям-практикам як використовувати матеріал у підготовці до уроків, так і в їх проведенні, а також можна запропонувати учням-читачам для самостійної роботи вдома.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою попливло.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси…

Олександр Олесь

Уявіть таку картину. Прадавній ліс. Печера первісної людини. З радісними вигуками, з піснями повертаються чоловіки з полювання, несучи здобич. Вони так довго вистежували мамонта. Як розказати про це своїм дітям, як передати думку, що дика природа прекрасна, але виживає в ній сильніший? І бере наш пращур вуглинку, крейду чи якусь фарбу й малює на скелі граціозного оленя, круторогого тура, велетенського мамонта, себе в стрімкому бігові зі списом у руці.

Або вийшов чоловік з оселі уночі – а небо все всіяне зорями. Як про це краще розповісти, щоб дітей зацікавити? І придумує загадку: «поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий». А десь в іншому краї, наприклад у Вірменії, інша людина теж дивиться на небо й думає: «Величезне поле; орати його не можна, каміння на ньому не порахувати»; татаринові уявляється інакша картина – «Повна піч ватрушок, усередині – один калач» (мабуть, дуже любив поїсти!); евенкійці ж про своє – «Лежить велика шкура – вся в дірочках».

Захоплення навколишньою красою – одна із чудових людських якостей. Тоді, коли люди побачили й відчули красу, виникло мистецтво – усна народна творчість, яку ще називають одним словом «фольклор».

Про це й буде далі мова …

7 К Л А С

Примітка: на лівій стороні посібника подано теоретичний матеріал до твору, а на правому - ілюстрації

Українська пісня – це геніальна поетична біографія народу. Це історія ... народу-трудівника, народу-воїна, народу, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу, що цілі роки витрачав усю свою силу, кров, життя, як казав Шевченко, “без золота, без каменю, без хитрої мови” на виборювання у боротьбі свободи, права на повноцінне життя, на виявлення в житті всіх своїх здібностей!

Олександр Довженко

ВИДИ ПІСЕНЬ:

козацькі;

чумацькі;

кріпацькі;

рекрутські;

бурлацькі;

наймитські (заробітчанські)

Кріпацькі пісні

Ці пісні вражають силою реалістичного зображення тяжкого підневільного життя селян, протесту проти приниження людської гідності і безправ’я у його буденних проявах: «Осавули з нагаями на панщину гонять» не тільки молодих і здорових, але й старих та немічних і навіть малих дітей, а поскаржитися не можна, бо зараз «бере осавула з козаками по сто палок бити”.

Пісні були чи не єдиною розрадою та розвагою кріпака. У цих піснях можна простежити наростання бунтівничих настроїв кріпаків – від скарг і прокльонів, які, за словами великого Кобзаря, були наївною, невинною помстою («полож, пане, головою із твоєю роботою»), до усвідомлення того, що пани живуть працею кріпаків («а хто ж буде лани жати, як мене не стане?!») до прямих закликів до боротьби.

Р Е К Р У Т С Ь К І Т А С О Л Д А Т С Ь К І П І С Н І

Пісні про рекрутчину та солдатчину почали складатися в Україні з кінця ХVІІІ ст. Їх поява була викликана обєктивними обставинами: 1699 р. Петро І видав указ про довічну військову службу. Указ діяв майже століття, коли термін був скорочений до 25 років. Таким чином, служба надовго відривала людину від рідних місць, сімї. У солдати йшов молодий парубок, а повертався старий дід, інвалід або й зовсім не повертався. Найтяжча доля випадала біднякам, «бо багацькі гроші мають, то ся викупляють», а сироти мусять відбувати повний термін, тому солдатські й рекрутські пісні сповнені скорботою, жалем і часом підносяться до трагедійних вершин.

БУРЛАЦЬКІ ПІСНІ

Бурлаки – це селяни, які втікали від закріпачення і ставали на тимчасові заробітки. Вони терпіли поневіряння, голод і тяжку працю, зате належали собі; манила воля, але ніде безрідний бурлака її не знаходив:

«Степ веселий, край далекий,

та ніде прожити».

Образність бурлацьких пісень скупіша, ніж в родинно-побутовій ліриці, більше суворого реалізму, нарікань на соціальну несправедливість, але в ряді пісень простежується пісенний зв'язок з лірикою інших циклів, особливо з козацькими піснями. Настрій туги за рідним краєм, сім’єю, образ смерті на чужині передається за допомогою художніх засобів, широко використовуваних у народній ліриці: схилена вишнева гілка – дружина, що втратила надію на повернення бурлака; рання роса, що висихає на вітрі, - бурлацьке життя, що минає в горюванні; гадина, що в’ється біля серця; явір, коріння якого вода підмиває, - туга, що точить серце бурлака.

Наймитські та заробітчанські пісні

Доля наймитів та заробітчан була трагічна. В тогочасному суспільстві вони були найбільш зневаженими людьми. Відірвавшись від батьків, вони, як правило, через бідність не мали можливості придбати власного житла, не могли одружитись, мати сімю. З одних наймів мусили іти в інші.
Важка праця, постійне недоїдання, самотність, духовна пригніченість призводили до хвороб та ранньої смерті. Свої болі й жалі ці люди виливали в численних піснях – сумних і зворушливих. В них йдеться про долю наймита, «що робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає». Бідняки, що домовлялися працювати на хазяїна певний термін, потрапили в найтяжчу кабалу. «Ой матінко-зірко, як у строку гірко, - звертається до матінки дівчина-наймичка, - ні їсти, ні пити, ні сісти, спочити…». У відчаї вона готова прийняти смерть: «ти сира земелька, прийми отця і неньку й мене, молоденьку, щоб я не ходила, в наймах не служила, чужої роботи тяжко не робила…»

«Наймита зневажають, називають «неробою», його годують цвілими сухарями, гонять після тяжкої роботи на поле, носити воду, пасти волів.

Але це ще не найбільше горе. Буває, що хазяїн супроводжує наймита в солдати замість свого сина.

Наймитські та заробітчанські пісні тематично пов’язані з кріпацькими, чумацькими й солдатськими піснями.

Великий цикл складають заробітчанські пісні про еміграцію селян Буковини, Галичини, Західного Поділля і Закарпаття наприкінці 19 – на початку 20 століття до Америки. Покинувши рідну домівку і клаптик землі, що не міг прогодувати сімю, емігранти не знаходили полегкості на чужині, яка «не одного господаря з торбами пустила”

Ч У М А Ц Ь К І П І С Н І

Чумацький промисел був відомий в Україні з давніх-давен, хоча найбільше поширився у ХVІІІ ст. Наші відважні предки збиралися в громади, запрягали волів і валками вирушали в Крим по сіль. Це була цікава, але й дуже небезпечна подорож. Адже чумаків підстерігали в дорозі й вороги, і хвороби, і негода, й падіж худоби. Інколи господареві так і не доводилося повернутися додому. На його обійстя приводили лиш волів із чорною стрічкою на рогах.

Орієнтувалися чумаки по зірках, так званому Молочному Шляху, який і названий Чумацьким Шляхом.

Дорога довга, воли йдуть повільно, тільки пісня й зігрівала душу мандрівників. Чумаки часто були першопрохідцями, своєрідною “газетою”, їх знала навіть тодішня середньовічна Європа.

Чумацькі пісні надихали поетів, композиторів, художників. Вірші Тараса Шевченка “Ой, не пються пива-меди”, “Неначе степом чумаки”, “У неділю не гуляла” навіяні образами чумацьких пісень. Їхній вплив відчувається в оповіданні С. Руданського “Чумак – український дивоспів”, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Чумак” та ін.

Центральною фігурою чумацьких пісень є чумак-нетяга, на плечі якого всією вагою лягали злигодні й небезпеки. Це образ відважної і волелюбної людини, яка, подібно козакам, добре володіла зброєю, не розгублювалася в скрутну хвилину, була здатна відбити напад ворогів. Часом господар втрачав усе, потрапивши в лабети грабіжників або через падіж волів і коней у безводному степу, й повертався додому з одним лише батіжком. Але невдачі переносив мужньо, навіть з гумором. Він ішов на Дін або Кубань, щоб заробити грошей, купити волів та вози й знов чумакувати. Якщо ж поїздка бала вдалою, господарі багатіли, а наймити могли покращити своє матеріальне становище.

К О З А Ц Ь К І П І С Н І

Куди козака доля не закине, - все буде козак.

Народна мудрість

Козацтво виникло в ХV – ХVІ ст. у ході боротьби народу проти литовських, польських, українських панів. Вольниця без холопа і пана вабила охочих до козакування. Козацький рух поширився і з часом перетворився у військову політичну силу, здатну поставити заслон турецько-татарським нападам. У середині ХVІ ст. Вишневецький своїм коштом разом з козаками побудував на Хортиці фортецю, яка стала першим козацьким бастіоном, захистом від монголо-татарських завойовників. А для народу сплюндрованої загарбниками України – символом боротьби за свою незалежність.

Козацькі пісні пов’язані з історією народу; найдавніші з них оспівують героїзм захисників вітчизни від турецько-татарських загарбників, готовність молодих патріотів пожертвувати родинним затишком, а може й життям, тому в цих місцях важливе місце займає мотив прощання з родиною, битви з ворогом і героїчної загибелі козака.

У козацьких піснях підкреслена непокірність молоді, що не хотіла закріпачення і вибирала життя, повне тривог і небезпек, але вільне, тому й покидала рідні місця «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха».

У піснях цього циклу часто йдеться не про вчинки, а про емоції героя – це, переваж-но, тужливий настрій самотнього, безталанного козака, безрідного сироти, якому – степ широкий – рідний брат, а шабля й люлька – вся родина. Єдиний вірний товариш, що оплакує зраненого помираючого козака, - його бойовий кінь.

Козацькі пісні відзначаються багатою палітрою художніх засобів, особливою мелодійністю, яка досягається, зокрема, і тонко підібраними асонансами й алітераціями

Дмитро Вишневецький –

засновник Січі

Козацька зброя

Козацьке житло

Гетьман

Петро Конашевич-Сагайдачний

Народився в Галичині, навчався в Острозькій академії 8 років. У 1616 році був обраний кошовим Січі, пізніше - гетьманом. Здійснив багато походів на міста Туреччини і Криму. Урятував Польщу під Хотином від турецької навали, де був поранений. Помер у 1622 році.

МИХАЙЛО ДОРОШЕНКО

Михайло Дорошенко— український військовий діяч, з 1618 р. — козацький полковник, козацький гетьман (1622—1628 з перервами).

Брав участь у поході Петра Сагайдачного на Москву, у Хотинській війні 1620—1621. Загинув у 1628 році.

КОЛОМИЙКА – це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожен рядок якої складається з 14 складів з паузою після восьмого складу

Коломийки – це немов розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце, і мерехтять, приваблюють своїм блиском… Тут сльози й радощі, турботи й забавки, серйозні мислі й жарти нашого народу, його життя від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали”, - так писав про коломийки Іван Франко.

З часом коломийки стали виконуватись окремо, без танцю, навіть без музичного супроводу. Вони мають усталену мелодію і можуть бути приспівками до танцю.

Коломийка дуже давня за походженням. Цей жанр мав широке розповсюдження по всій території України. Про це свідчать рукописні збірники (співаник кінця XVIIст.), де маємо закінчені зразки коломийкового циклу. Історія коломийок сягає в давню українську пісенну творчість, побутували у XVII і протягом ХІХ ст., вони живуть і розвиваються і в ХХтс., як самостійний жанр.

Серйозні дослідження, присвячені цьому жанру, належать І. Франку, Ф. Колессі, М. Грінченкові та ін.


У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, жартів – доброзичливих або й дошкульних, вуличних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
7
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!