і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Усна народна творчість. Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів

Усна народна творчість. Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів

Перегляд
матеріалу
Отримати код

43

С. В. Веремійчук

Усна народна творчість

Дидактично-ілюстрований супровід уроків для учнів 5-9 класів

2017 р.

Рецензенти:

І. В. Верцінська– методист відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської РДА

 

 

Автор-укладач

Веремійчук С. В. – вчитель вищої кваліфікаційної категорії Кунівської ЗОШ І-ІІІст. Ізяславського району

 

 

У посібнику «Усна народна творчість» (дидактично-ілюстрований супровід уроків для 5-9 класів) вміщено ілюстрації та додатковий матеріал на всі уроки по темі. Поданий матеріал дозволить учителям-практикам як використовувати його у підготовці до уроків, так і в їх проведенні, а також можна запропонувати учням-читачам для самостійної роботи вдома.

 

 

 Веремійчук С. В. Усна народна творчість (дидактично-ілюстрований супровід уроків для 5-9 класів) : Посібник для вчителя. – Ізяслав, 2017.

В С Т У П

Народна творчість — це той ґрунт, на якому

виростають і література, і театр, і музика, і

образотворче мистецтво — і без якого вони

засохли б.

М. Рильський

Українська література – унікальний навчальний предмет, своєрідна візитна картка української школи, один з найцікавіших предметів гуманітарного циклу. Його зміст логічно продовжує матеріал з мови та зарубіжної літератури, розширює межі засвоєння школярами духовних скарбів людства і слугує учням містком до культурного збагачення ідейно-художніми цінностями, що їх створили генії усіх часів і народів.

Як зацікавити предметом? Що зробити, щоб кожний урок став сходинкою до духовного розвитку особистості? Які опанувати технології навчання, щоб підвищити рівень ефективності уроку (адже сільського школяра після навчальних занять в школі вдома чекає і самопідготовка, і нелегка буденна праця по господарству)?

Одна із тих сходинок - ілюстрації. Мабуть, немає потреби переконувати когось у тому, що ілюстрації до художніх творів поглиблюють сприйняття тексту, доповнюють його. Навіть сьогодні у ХХІ ст. не кожна школа може похвалитися інтерактивними дошками в кожному класі. Тому на допомогу вчителю, котрий уже рік, приходить друкована ілюстрація. Отож, посібник «Дидактично-ілюстрований супровід уроків з теми «Усна народна творчість» дозволить учителям-практикам як використовувати матеріал у підготовці до уроків, так і в їх проведенні, а також можна запропонувати учням-читачам для самостійної роботи вдома.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою попливло.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси…

Олександр Олесь

Уявіть таку картину. Прадавній ліс. Печера первісної людини. З радісними вигуками, з піснями повертаються чоловіки з полювання, несучи здобич. Вони так довго вистежували мамонта. Як розказати про це своїм дітям, як передати думку, що дика природа прекрасна, але виживає в ній сильніший? І бере наш пращур вуглинку, крейду чи якусь фарбу й малює на скелі граціозного оленя, круторогого тура, велетенського мамонта, себе в стрімкому бігові зі списом у руці.

Або вийшов чоловік з оселі уночі – а небо все всіяне зорями. Як про це краще розповісти, щоб дітей зацікавити? І придумує загадку: «поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий». А десь в іншому краї, наприклад у Вірменії, інша людина теж дивиться на небо й думає: «Величезне поле; орати його не можна, каміння на ньому не порахувати»; татаринові уявляється інакша картина – «Повна піч ватрушок, усередині – один калач» (мабуть, дуже любив поїсти!); евенкійці ж про своє – «Лежить велика шкура – вся в дірочках».

Захоплення навколишньою красою – одна із чудових людських якостей. Тоді, коли люди побачили й відчули красу, виникло мистецтво – усна народна творчість, яку ще називають одним словом «фольклор».

Про це й буде далі мова …

Примітка: на лівій стороні посібника подано теоретичний матеріал до твору, а на правому - ілюстрації

Фольклор
(англ. народна мудрість; народне знання)

Різножанрові твори, які складалися народом, передавалися з уст в уста із сивої давнини, зазнаючи певних змін.

Знати дохристиянські вірування неодмінно треба, бо без них нема можливості зрозуміти … історію культури і історію літератури, заснованих на духові народу.

Митрополит Іларіон

Народна творчість - це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони засохли б.

Максим Рильський

Мудрість – найкраще багатство

Народне прислів’я

Народна творчість є тим животворним захистом, що зберігає прадавню мудрість і передає її з одного часу в інший.

Якоб і Вільгем Грімм

М І Ф И

Міф – (з грецької – слово, переказ, оповідь) – це розповідь, що містить найдавніші уявлення про світ, богів, різних фантастичних істот, героїв та інше.

Міфологія – сукупність міфів певного народу.

Популярні міфологічні образи

БОГИ

ГЕРОЇ

Фантастичні

істоти

Слов’янсь-

ка

Грецька

Слов’янсь-

ка

Грецька

Слов’янсь ка

Грецька

Перун

Велес

Дажбог

Ярило

Сварог …

Зевс

Афіна

Аполлон

Афродіта

Посейдон..

Кий

Щек

Хорив…

Герекл

Персей

Одіссей

Прометей ...

Водяник

Домовик

Русалка

Чорт

Медуза Гор - гона

Цербер

Сфінкс

Мінотавр …

ОСОБЛИВОСТІ МІФІВ

  • Виражають найпростіші уявлення про довколишній світ

  • Не мають оповідних функцій

  • Не зафіксовані в писемній мові

  • Перенесення язичницьких понять на природу

  • Уявлення про загробне життя та вшанування покійників

  • Наділення речей та явищ таємною силою

М І Ф И

Групи міфів

  1. Космогонічні – про створення і будову світу.

  2. Етіологічні – про походження тварин, рослин, небесних світил, вогню, води, життя і смерті

  3. Героїчні – про життя і подвиги героїв, титанів, богів

  4. Календарні – відображають циклічні уявлення наших предків про життя природи і людини.

  5. Есхатологічні – пророкують загибель світу.

Популярні сюжети

  1. Про створення світу.

  2. Про народження богів, героїв.

  3. Про подвиги героїв.

  4. Про пригоди героїв.

Слов’янські міфи, а особливо українські, відрізняються поміж міфами народів світу тим, що вони дуже тісно пов’язані з хліборобським побутом наших предків. У них переважає прославлення сім’ї, небесних світил, природних явищ: сонця, місяця, зір, дрібного дощику, вітру.

Із сивої давнини існує мудрість: «Молись своїм Богам – і тобі підкориться весь світ». Цій істині були вірні наші пращури. Розуміючи Слово і Волю своїх Богів, вони виживали, і перемагали.

В українців існувала своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стояли найстарші Боги, котрі керували всім життям, далі йшли нижчі рангом Боги, а також демони, які надавали послуги старшим Богам; а внизу стояли люди, обдаровані великою силою, що могли конкурувати з демонами.

Сварог – бог неба, заліза, ковальства і шлюбу, один із найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону. Назва Бога походить від давньоіндійського сварга, що означає небо, вхід у небо. За народними уявленнями, Сварог навчив людей варити й кувати мідь та залізо, будувати домниці, кузні і т. ін. Викував першого плуга і першу шлюбну золоту обручку.

ДАЖБОГ (Дажльбог). Сонячний Бог, якому поклонявся весь слов’янський світ, має прозору назву: даждь – «дай» і бог – близьке до «багатства», тобто дослівно Даждьбог – «податель» добра, багатства. Дажбог дбає про білий день, щастя та любов.

За однією з легенд, Дажбог народився в багатодітній родині київського коваля Сварога. Коли в Києві почався голод, хлопчик приніс із гори зернятко, посадив його, і з нього виріс чудодійний кущ розкішної пшениці. Це врятувало людей від голоду. Так Дажбог привчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб, а батько його, Сварог, викував першого плуга. Коли Дажбог і Сварог почули про голод у країні росів, то повезли хліб голодуючим. Але по дорозі Чорнобогове військо знищило валку з хлібом, а Дажбога і Сварога посікли. Боги Вирію оживили обох, взяли до себе, зробили богами.

Білобог (Дід) — головний бог добра. За повір’ям — творець Землі, Води, Світла; батько Перуна, захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди зображують Білобога у постійній боротьбі з Чорнобогом (символом боротьби добра і зла). Перетворювався, згідно повір’я, на Білого лебедя.

Чорнобог — бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного царства. Згідно з повірям, перетворювався на Чорного лебедя, постійно воював з Білобогом.

БЕРЕГИНЯ (Оберега)- найстаровинніша богиня добра, захищає оселі, малих діток від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо.

Зображували Берегиню (вишивали) на білих рушниках, що вивішували над вікнами й дверима, що мала захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ Берегині вишивали на одягові, вирізьблювали на дереві (на віконцях, дверях, ганках тощо).

Традиційний малюнок – символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. Схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, що довгі століття вшановувався і використовувався як оберіг, а згодом у київських князів доби України-Руси стає національним гербом.

МАРА (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сповідань, привидів, хвороб (мору), смерті.

За давньоукраїнською легендою, Мара – дочка Чорнобога – сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів: хто відгукнеться – той помирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом із змієм народила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу (Вогневицю, Глуханю, Коркушу…). Згідно повір’ю, вічно ганяється за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну Ніч. Давні українці щовесни робили опудала Мари, які спалювали або топили у Воді.

ЛЕГЕНДИ

Легенда — це оповитий казковістю і фантастичністю переказ про якусь одну визначну історичну подію чи улюблений народом персонаж (здебільшого реальний).

Про зоряний Віз

Велика Ведмедиця є сузір’ям північної півкулі, до складу якого входять сім зірок, що створюють своїм розташуванням фігуру, схожу на ковша з ручкою. Самими великими зірками сузір’я вважаються зірки Дубге і Аліот. На хвості сузір’я розташована Полярна зірка.

Напевно у багатьох виникає питання, чому сузір’я, що нагадує ківш, отримало назву Велика Ведмедиця. У Греції це сузір’я можна спостерігати дуже низько над північною частиною горизонту. А стародавні греки вважали, що саме в цьому місці мешкають виключно ведмеді. Саме тому сузір’я, розташовані в цьому місці, були прозвані Великою і Малою Ведмедицею.

Якщо уважніше поглянути на сузір’я Великої Ведмедиці, то можна помітити, що сам ківш представляє основну частину сузір’я і її хвіст. А лапи і голову представляють менш яскраві зірки, які складно побачити.

У різних народів в давнину сузір’я Великої Ведмедиці носило різну назву. Для деяких це був Плуг, для інших Віз, Сім мудреців і так далі.

З Великою Ведмедицею пов’язана досить цікава легенда. В Аркадії проживав цар Лікаон, у якого була дочка Каллісто. Побачивши красуню, сам Зевс загорівся пристрастю до неї і в таємниці від дружини Гери став відвідувати Каллісто. Результатом цього любовного зв’язку стало народження сина Аркада, який підростаючи, відрізнявся красою, силою і спритністю. Дізнавшись про зраду чоловіка, Гера вирішила помститися суперниці і перетворила її в страшнющу ведмедицю.

Повернувшись з чергового полювання, Аркад виявив в палаці ведмедицю і хотів її вбити. Але на захист коханої став Зевс і схопивши нещасну тварину за хвіст, підняв її в небо, де і розмістив у вигляді сузір’я, відомого тепер як Велика Ведмедиця. Але коли Зевс піднімав ведмедицю, її хвіст подовжився і зігнувся, що можна помітити, поглянувши на небо. Щоб Каллісто не нудьгувала, Зевс підняв у небо її вірну служницю, яка відтепер стала вічним супутником господині, прийнявши образ невеликого, симпатичного сузір’я Малої Ведмедиці.

ЛЕГЕНДИ

Про зоряний Віз

Чому пес живе коло людини?

Собака – створений дияволом з глини (за Ушицьким повітом), проте є найближчою до людини твариною і єдиним його вірним та надійним другом. Зліпивши першу людину й лишивши її просушуватися на сонці, Господь приставляє сторожувати собаку.

Одна із легенд говорить, що коли Спаситель ходив по землі, то в одному селі хлопчик особливо переслідував його, бігаючи за ним і гавкаючи, подібно до собаки. Спаситель прокляв хлопчика за це і перетворив на собаку.

Собаку не слід убивати з рушниці: вона зіпсується та не буде придатна вже для полювання. Якщо когось укусить собака, то треба засипати рану його ж перепаленою шерстю: це – найкращий і найнадійніший засіб. Хто обдере із собаки шкуру, тому цілий рік не можна ходити до церкви – гріх, а якщо він колотиме після того кабана, то сало смердітиме.

НЕОПАЛИМА КУПИНА

Ця квітка завжди хвилює людей. Ясинець її ім’я, але ще в давні часи українці називали її неопалимою купиною. Бо в спекотний день, на осонні, вона парувала ефірною олією і тоді цю красу можна було підпалити. Палало полум’я над нею, але квітка не згорала. Згасав вогонь, і вона знову квітла, розвивалася.

Чи не так і ти, Україно-мати? У скількох вогнях палала, як страшно ти горіла впродовж тисячоліть, якими нашестями, голодоморами знищували тебе! І ніхто не міг знищити. Бо ти, як неопалима купина, оживала і розквітала на радість дітям своїм, на зло ворогам.

С. Плачинда

Як виникли КАРПАТИ

Карпа́ти — гірська система на сході Центральної Європи, на території УкраїниУгорщиниЧехіїПольщіСловаччиниРумуніїСербії та Австрії. Простягається від околиць  Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину.

Переважаючі висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота - 2 655 м (гора Герлаховський штит в Татрах), в Україні — гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа цієї гірської системи — 24 тисячі км². В Україні гори займають територію ЗакарпатськоїЛьвівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. В українських Карпатах знаходиться до 20 % всіх лісів України. Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення і мають вік понад 25 мільйонів років[

Назва «Карпати» має давньовічну історію і такі значення у перекладі, як «камінь», «купа каміння», «значні нерівності», «підводні каміння», «значні стовбури», або «коріння».

Отак-от просто закохатися у гори,
А потім все життя любити їх.
Смереки із ялицями в покорі,
А на віддалених вершинах тане сніг.

І очі манить непроглядно гарна зелень.
І час спиняється,
Щоб глянути й собі
На білі хати,
В горах схованих поселень
І на стежини, що блукають у траві.

Там інший світ і навіть сонце, що сідає.
Туман долинами
Розлого й гордо ліг.
Отак-от просто закохатися у гори.
А потім все життя любити їх

Марина Кузьменко

Мушля — це захисний скелетний утвір, що вкриває тіло багатьох найпростіших, більшості молюсків, плечоногих та деяких ракоподібних. Для практичного використання та колекціонування найбільше значення мають мушлі молюсків.

З мушель молюсків з давніх часів виготовляли посудини, ложки, ножі, скребки, риболовні крючки, сигнальні ріжки, амулети, прикраси, навіть гроші. З деяких мушель добувають перламутр, а з інших — складаються вапняки та інші осадкові породи, що правлять за будівельний матеріал. Мушлі давно стали предметом колекціонування науковців, художників та прихильників мистецтв. Особливо поціновувались великі за розміром мушлі, ними навіть викладали тло картин або екзотичні фігури.

Перлина (рос. жемчуг, англ. реагіз) — виникає всередині мушлі, коли туди потрапляє стороння речовина (напр., піщинка), схожа на перламутрове зерно кулястої форми. Розміри перлів — від мікроскопічних до голубиного яйця. Колір білий, рожевий, жовтуватий, іноді — чорний. Розрізняють перли морські і річкові.

Найбільша морська перлина («Перлина Аллаха») важить 6,370 кг. її виловили 7 травня 1934 року. Перли вирощують також штучно. Прикраси із перлів були відомі чи не з доісторичних часів, це один із ранніх дорогоцінних каменів, відомих людині.

Перли — надзвичайно «живі» самоцвіти. Ніжні, ледве помітні м'які переливи кольорів, плями яскравого світла плями на гладкій матовій поверхні, акуратної природної кулеподібна форма. Не випадково поняття «перлина» стало синонімом всього красивого та досконалого.

За переказами, перли сприяють довголіттю, процвітанню та добробуту, оберігають від невірних друзів. Вважалось, що перли дарують його володарю розсудливість, тому його ніхто і ніколи не обдурить. Вони вважались символом чистоти, тому в багатьох країнах вони — обов'язковий компонент у весільному наряді нареченої.

Народний переказ – це усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.

Прийом у запорожці

Козаки (запорожці) — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з XV століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону. Основним заняттям козаків була війна: патрулювання торгових шляхів, захист українських земель від татарських навал, участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

Князь Дмитро Вишневецький у 50-х роках XVI століття побудував на острові Мала Хортиця фортецю. До складу гарнізону на Хортицькому острові входили як козаки, так і бояри, драби, слуги. Проживання козаків Вишневецького єдиною громадою в специфічних умовах сприяло зародженню військово-політичної організації запорозького товариства. Побудований Вишневецьким замок став прототипом козацького укріплення, яке, утвердившись на острові Томаківка у 60-70-х роках XVI століття, дістало назву Запорозької Січі.

Запорозька Січ — це фортеця-містечко. На території фортеці зазвичай знаходилися площа, церква, адміністративні споруди, курені, комори тощо. Стіни фортець запорозьких козаків були з насипів земляних валів і дерев'яних укріплень. Козаки жили там увесь вільний від військової діяльності час.

Звідки до нас прийшла казка? В одній древній африканській притчі, яка так і називається "Як з'явилися у людей казки", розповідається: "Миша могла проникнути всюди. Вона бувала в палацах багатіїв і в оселях бідняків. Її маленькі блискучі очки стали свідками багатьох таємниць. Яким би надійним не було сховище, миша все одно туди проникала. І ось одного разу вона вирішила сплести собі казки із усього того, що побачила за все своє життя. Кожну казку миша одягала у яскраве плаття — чорне чи біле, червоне чи синє. Так казки з'явилися у мишачій хаті. Своїх дітей вона не мала, і казки їй їх заміняли. 
Одного разу отара овець проходила по тому полю, де була мишача хатка. І якась вівця вибила ногою двері мишачого дому. Казки вибігли з хати і розбіглися по всій землі.»

У кожного з нас ще змалку є вірним супутником народна казка, яку підносили нам на чарівній палітрі мами, бабусі. А вони, у свою чергу, чули їх від своїх бабусь. І так казка передавалася з покоління в покоління, несучи свою неповторність, самобутність, свій яскравий національний колорит.

Казка — розповідний твір, переважно невеликий за розміром, у якому йдеться про вигадані події.

Види казок:

КАЗКИ ПРО ТВАРИН

ФАНТАСТИЧНІ

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ

Казки про тварин – це казки, в яких головними героями є тварини – лісові та домашні, а також птахи та комахи. В цих казках ми бачимо звірів за суто людськими справами: вони воюють, обирають царів, судяться та ін. Казки про тварин висміюють людські недоліки та пороки такі, як заздрість, агресивність та жадоба.

Жанрово-композиційні особливості:

невеликий обсяг;

динамічний розвиток подій;

наявність побутових і психологічних деталей;

широке використання діалогів;

поділ персонажів на групи: ті, що втілюють добро, і ті, що втілюють зло.

Особливості казкових творів

Фантастичні (чарівні) казки породжені в докласовому суспільстві, пов’язані із світоглядом, звичаями та обрядами наших далеких предків. У казках цього типу присутні фантастична і героїчна основи. Головні герої, як правило, виявляються в двобої з темними силами, які зазнають неминучої поразки. Головними героями, зазвичай, є богатирі, наділені неймовірною силою. Фантастичні казки чітко підкреслюють перевагу добра над злом.

ЖАНРОВІ ОЗНАКИ КАЗОК

  • Мають традиційний початок (зачин) і кінцівку;

  • кінцівка має сатиричну або повчальну спрямованість;

  • потрійність;

  • символіка чисел;

  • типізація персонажів;

  • діалог – один із засобів типізації персонажів;

  • невизначеність часу і місця дії;

  • форми звертання: зменшено-пестливі (кумонько, зайчику-побігайчику, лисичко-сестричко), згрубілі (вовчище, хвостище…)

  • велика кількість прислівїв, приказок, загадок, примовок;

  • щасливий кінець: перемога добра над злом;

  • ритмічні та пісенні частини в монологах героїв (Я Коза-Дереза, півбока луплена…)

  • формули простору і часу (Праворуч підеш – щастя знайдеш, ліворуч …, Чи довго, чи коротко…)

Соціально – побутові казки розповідають про повсякденне життя людини. У них часто зустрічаються персоніфіковані образи - Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда тощо.

Провідні мотиви:

багатий і бідний брати;

конфлікт між чоловіком і дружиною;

конфлікт на основі майнової нерівності;

викриття людських вад: підступності, упертості, невірності, пліткарства.

ГОЛОВНІ ГЕРОЇ: представники різних суспільних верств і груп, наймити та господарі, шахраї, несправедливі судді, попи-брехуни, чорти.

Тема: відтворення мрії народу про перемогу справедливості над беззаконням.

Ідея: возвеличення правди і засудження кривди

Орієнтований план

  1. Суперечка хлопця із дядьком

  2. Зустріч із чоловіком-заробітчанином

  3. Відповідь пана.

  4. Втретє – дядькова правда.

  5. Відчай небожа.

  6. Розмова чортів.

  7. Як чоловік вгатив греблю.

  8. Допомога спраглим горожа нам.

  9. Правдивий чоловік став королем.

  10. Розмова з дядьком-купцем.

  11. Покарання заздрісного неправдивця.

КАЗКА ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ

К

расива

А

легорична

З

ахоплююча

К

орисна

А

вторитетна

Прислів’я про розум і мудрість

  • Мудрим не вродився, а навчився.

  • Перед розумом і сила поступається.

  • Розум за гроші не купиш.

  • Розуму не позичиш.

  • Око бачить далеко, а розум ще далі.

  • Мудрість – велике багатство.

  • Не багатство красить людину, а розум

  • Не бійся розумного, а бійся дурного приятеля.

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ: довести, що казка «Мудра дівчина» саме українська народна.

Є реалії українського сільського життя:

  • корова – годувальниця в сім’ї;

  • як вирощують курчат;

  • як тчуть полотно з льону.

Є специфічні українські слова й вирази: убогий (бідний), як кіт наплакав (мало), чи ба (чи бачили), ґринджоли (санчата), світлиця ( вітальня), рундук (ганок), люди добрі та ін..

Українські загадки.

Тема: зображення дружби та взаємодопомоги як ключових понять у взаєминах між людьми та досягнення успіху однієї людини за допомогою колективних зусиль.

Ідея: уславлення доброти, дружби, взаємодопомоги, покарання зверхності та пихатості.

Вгадайте, хто з персонажів казки міг дати таку телеграму:

1. «Шукаю роботящого зятя, який вміє будувати швидкий транспортний засіб».

2. «Влучу білці в око зі ста кілометрів».

3. «Проконсультую з питань будівництва».

4. «Чекаю запрошення на званий обід, дуже зголоднів».

5. «Можу влаштувати зиму посеред літа за символічну плату».

6. «Готовий бути посередником між начальством та підлеглими».

7. «Дуже мучить спрага, озерця не пропонувати».

8. «Позичу на невизначений час повітряний транспортний засіб з метою подорожі».

9. «Доправлю вчасно будь-які повідомлення або пакунки».

Відповіді: 1- цар, 2- стрілець, 3 – дід, 4 – Об’їдало, 5 – Морозко, 6 – лакей, 7 – Обпивайло, 8 – дурень, 9 – Скороход.

Незалежно від того, чекають від тебе добро чи не чекають – Твори добро.

Незалежно від того, помітять твоє добро чи не помітять – Твори добро.

Незалежно від того, приймають твоє добро чи відкидають – Твори добро.

Незалежно від того, чим будуть платить тобі за добро: добром чи злом – Твори добро.

Твори добро і ні у кого не питай дозволу, бо ніхто не може бути володарем твого добра.

Шалва Амонашвілі

ох

Загадки – одна із найпоширеніших форм навколишнього світу. Саме через них передавалися життєвий досвід і знання, вони мали велике значення для виховання дітей.

Загадка – влучне, образне запи- Термін загадка давнього походжен-

тання, в якому натякається на ня, можливо, походить від слова,

відповідь або прихований опис гадати, що означає «думати, роз-

предметів явищ, який потре- мірковувати»

бує відповіді.

Збирання і вивчення загадок почалося у 1846 р., коли

вийшла збірка Г. Ільковича «Галицькі приповідки, загадки». Через 10 років вийшла збірка «Малороссийские и галицкие загадки» О. Селянтовського. Чимало загадок зібрано у збірці М. Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше»

З новітніх праць про загадку найсоліднішою є книга Івана Березовського «Загадки» (1962р.)

Метафора — це перенесення рис одного предмета на інший на основі подібності

Стоїть півень на току у червонім ковпаку

Висить груша, а не з’їси

Мене частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь – ховатися почнуть.

Горя не знаємо, а гірко плачемо.

ПРИСЛІВЯ – жанр усної народної творчості, короткий, часто віршований крилатий народний вислів, в якому виражено повчальний досвід і мудрість народу.

ПРИКАЗКА – стислий крилатий народний вислів, близький до прислівя, але без властивого йому повчального значення.

Еразм
Роттердамський

Відомий учений, гуманіст доби Відродження започаткував європейську паремістику. Перший зібрав, упорядкував і видав у 1500 році в Базелі (Швейцарія) збірку під назвою “Збірка прислівїв”, де числилось до 800 латинських прислівїв, приказок, сентенцій, притч.

Прислівя

Приказка

  • Висловлюється закінчена думка;

  • дається певний висновок;

  • становить собою завжди закінчене речення

Наприклад. За двома зайцями поженешся – жодного не спіймаєш

  • Натякає на висновок або дає дотепну оцінку події чи людині;

  • висловлюється незакінчена думка.

Наприклад. За двома зайцями

Книга вчить, як на світі жить

Список використаної літератури

  1. Абаєв В. І. Культ семи богів у скіфів // Древний мир. – М., 1962

  2. Багринець В. Початок нашого родоводу // Дзвін. – 1992. - №1-2

  3. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антопології. – Прага, 1916

  4. Воропай О. звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Мюнхен, 1958. – т. 1-2.- Репринт. – К., 1991.

  5. Гайдай М. М. народна етика у фольклорі східних і західних слов’ян. –К., 1972

  6. Головацький Я. Виклади давньослов’янських легенд або міфологія. К., 1991.

  7. Грушевський М. ілюстрована історія України. – Київ – Львів, 1913. – Репринт. – К., 1990.

  8. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Мюнхен – Монреаль, 1951.

  9. Донцов Д. Де шукати наших традицій. – Львів, 1938.

  10. Енциклопедія Українознавства. – Мюнхен – Нью-Йорк, 1949.

  11. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К., 1989.

  12. Здоровега Н. І. Нариси народної весільної обрядованості на Україні. – К., 1974.

  13. Знойко О. Ц. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989.

  14. Іванченко М. Дивосвіт прадавніх слов’ян. – К. , 1991.

  15. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу. – К., 1966.

  16. Огієнко І. Українська література. – К., 1991.

  17. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. – К., 1993.

  18. Скуратівський В. Місяцелік / /т 1.

  19. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1991.

  20. Українські народні казки, легенди, анекдоти. – К., 1989.

  21. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – Львів, 199 – 1992. – Т. 1-3,

а також використано ілюстрації Інтернету

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    15.08.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    5 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    192
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    RS704807
  • Вподобань
    0
Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
790 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь