Самою природою закладено в людині ідеї істини, краси та добра. Задоволення потреб, що викликаються цими ідеями, становить не тільки право, а й обовʼязок кожної людини. Але природний дар дається людині не в готовому вигляді, а лише як завдаток, якась здатність, спочатку слабка, ледь помітна, яка розвивається до великої сили лише в сприятливих умовах. Щоб даровані людині здатності розвивалися й міцніли, їх необхідно вирощувати, оточувати, особливо на перших порах, постійним, турботливим і пильним доглядом — необхідно живити їх і виховувати. Без такого виховання задатки людини можуть залишитися в своєму первісному стані, подібно скарбу, закопаному глибоко в землю.















