Урок з теми " Китай"

Географія

Для кого: 10 Клас

24.08.2020

246

4

0

Опис документу:
Сформувати в учнів систему знань про особливості населення,економічної політики, галузей міжнародної спеціалізації Китаю; формувати в учнів науковий світогляд ; розширювати кругозір, розвивати інтелектуальні здібності учнів
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Запорізький навчально-виховний комплекс №63

План-конспект уроку по темі:

«Китай»

( з використанням методу проектів)

Географія 10 клас

Вчитель:Майоренко С.Г.

м.Запоріжжя

Тема: Китай

Мета: сформувати в учнів систему знань про особливості населення, економічної політики, галузей міжнародної спеціалізації Китаю; формувати в учнів науковий світогляд ; розширювати кругозір.

Знати: загальні відомості про країну,принципи розміщення підприємств і корисних копалин, ФГХ та ЕГХ Китаю.

Вміти:показувати на картах основні центри галузей промисловості Китаю, найбільші міста.

Обладнання: політична карта світу,атласи, слайди,творчі роботи учнів.

Тип уроку:пояснення нового матеріалу

Хід уроку

І Організаційна частина

ІІ Актуалізація опорних знань

- Яка країна забезпечує Україну товарами широкого вжитку?

- Яка країна є найбільш чисельною за кількістю населення?

ІІІ Тема, мотивація навчальної діяльності

Китай є однією з най унікальніших країн. Китай ніколи не буде зрозумілим для європейців. Адже традиції,побут,культура дуже відрізняються від європейських. Китай великий товаровиробник,чия продукція заполонила більшість країн Європи та Азії.

( показати слайд № 1, №2, №3, №4, №5)

ІV Пояснення нового матеріалу

1.Історія Китаю

Китай - одна з найдавніших держав світу. Історія Китаю налічує 7 тисячоліть.

Саме тут було винайдено компас, порох, папір, спосіб ручного книгодру- кування, розпочато виробництво шовкових тканин, порцелянових виробів, чавуну і сталі, запроваджено паперові гроші, написано медичні трактати, складено каталог зірок. Китайці подарували людству чай, спеції, навчили використовувати рослини для лікування різних хвороб.

Китай - одна з найдавніших держав світу, що виникла в XІVст. до н.е. На території сучасного Китаю утворювалися й розпадалися імперії, країну підкоряли кочові племена. Ще в ІІІ ст. до н. е. Китай відмежував себе на північному заході Великою стіною від іншої частини материка. Однак в XІX ст. загроза прийшла з моря: колонізація Китаю почалася з приморських провінцій. Новий наступ колонізаторів розпочався після поразки країни в японсько-китайській війні 1894-1995 рр., коли Китай був поділений на сфери впливу: провінції басейну річки Янцзи британського, півдня країни - французького і частково британського, півострів Шаньдунь - німецького, південно-східна провінція Фуцзянь - японського,території на північ від Великої китайської стіни - російського. В 1912р. після повалення імператора і утворення Китайської республіки не змінили напівфеодального – напівколоніального стану країни. Після ІІ Світової війни і вигнання за допомогою СРСР японських загарбників, що окупували значну частину країни, в Китаї перемогла Народна революція. Відтоді керівною політичною силою держави є Комуністична партія Китаю. Древні китайські мислителі вважали небо володарем світу, своїх правителів синами неба, а свою імперію, яка підкорялася небесним законам, називали «Піднебесною».

Запитання: ( показати слайд №6, №7, №8,№9).

Чому ми називаємо країну - Китай, а народ –китайцями, а самі китайці країну- Чіна, а себе - хань? Назва « Китай» походить з давнини ( китайською « Чжунго»- серединна держава), коли китайці вважали свою країну центром світу. Під час правління з ІІІ ст. до н. е. династії Цінь китайці стали називати країну Цінь ( Чіна, Чайна). А в епоху правління династії Хань, вони стали називати себе людьми Хань, цей термін означає нині народ.

2.Адміністративно-територіальний поділ КНР.Площа, столиця.

Площа-9.6 млн. км.кв. Столиця - Пекін.

Китайска народна республіка здійснює адміністративний контроль над 22 провінціями, при цьому керівництво КНР вважає Тайвань своєю 23-ю провінцією. В КНР також входить 5 автономних районов, де проживають національні меншини Китаю; 4 муніципальних утворення, які відповідають містам центрального підпорядкування, і 2 спеціальних адміністративних райони. Китай вважає Тайвань своєю « бунтівною провінцією», тому дуже хворобливо реагує на контакти інших країн з представниками Тайбея – адміністративного центру Тайваню. У 1997р. до складу КНР увійшли Сянган ( Гонконг- колишня підмандатна територія Великої Британії ) і Аоминь ( Макао – колишня колонія Португалії). КНР межує з 14 державами: Афганістаном, Бутаном, М’янмою (Бірмою),Індією, Казахстаном, Киргизією, Лаосом, Монголією, Непалом, Пакистаном (в спірному регіоні Кашмір), КНДР, Росією, Таджикистаном і В’єтнамом. Згідно з конституцією КНР, до її складу входить Тайвань і острови, що прилягають до Тайваню,які фактично контролюються Китайською Республікою.

Завдання: За допомогою карт атласу учні називають ФГП, ЕГП та ПГП Китаю.

ФГП - розташована на Сході Євразії,в межах Великої Китайської рівнини, пустелі Гобі, Такла - Макан та інших географічних об’єктів.

ЕГП- Китай входить до складу Східної Азії.

ПГП - розташована серед економічно розвинених країн(Японії,Росії). Підтримує тісні зв’язки з Росією.

3.Політика та економіка Китаю В 2008 році економіка КНР зайняла 3 місце в світі за величиною ВВП ($4,402 трлн.) і 2 місце за ВВП, розрахованому за паритетом покупної можливості.Згідно з Конституцією КНР є соціалістичною державою,але 70 % ВВП забезпечується приватними підприємствами. В зв’язку з поправками в Конституції, прийнятими в 2004 році, приватна власність є«недоторканою». Офіційно КНР називає свій теперішній економічний устрій «соціалізмом з китайскою специфікою». По об’єму ВВП, розрахованому за купівною спроможністю валюти, Китай займає сьогодні друге місце в світі після США. Різко виросли валютні резерви. Об’єм зовнішньої торгівлі в 2004 році перевищив 850 млрд. дол. США. Тривалий час економіка КНР розвивалася низькими темпами. Але з1978р. уряд Китаю перейшов до здійснення поступових реформ, спрямованих на перехід від централізовано-керованої економіки до ринкової. Замість планування впроваджуються фінансово-економічні та правові методи регулювання економіки. Проведені в рамках існуючої політичної системи перетворення зумовили значне зростання недержавного сектора і впровадження ринкових відносин у державному секторі. Колективне господарство було замінене системою сімейних господарств. У результаті врожайність усіх зернових культур за період з 1980 по 1990 зросла: пшениці - у 5 разів, кукурудзи - у 4 рази, рису-у 3 рази. Економіка Китаю відкрилася для іноземних інвестицій. Як наслідок ВНП КНР збільшився у 4 рази порівняно з 1938 р. і вийшов на ІІ місце у світі (після США)за цим показником. Починаючи з 1980р., китайська економіка збільшується в середньому на 15 % за рік. До кінця 1990 р. темпи економічного зросту уповільнились до 8 % річних, але після вступу КНР в CОТ в 2001році потік прямих іноземних інвестицій і розширення експорту призвели до нового прискорення. За офіційними даними, в 2003 ВВП Китаю збільшився на 10 %, але, на думку експертів, в дійсності приріст ВВП має досягти 10-12 %. Збільшення об’єму зовнішньої торгівлі в 2005 році досягло 23 % .Товари з відзнакою «зроблено в Китаї» можна зустріти по всьому світу. Як показує статистика, Китай уже є лідером в світі за об’ємом виробництва більше 100 видів продукції.В Китаї випускається більше 50% фотоаппаратів, 30% кондиціонерів, 25% пральних машин и приблизно 20%холодильників. Крім того, згідно з митною статистистикою, Китай вже багато років поспіль є лідером - експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинників, велосипедів, швейних машин та інших видів іншої продукції. З 1989 року середньорічний приріст імпорту та експорту торгівлі Китаю склав 15%. Китай дуже добре забезпечений різноманітними корисними копалинами(країна посідає одне з перших місць у світі за запасами кам’яного вугілля,залізної й марганцевої руд, бокситів, цинку, сурми, олова, вольфраму, молібдену, ртуті, є, багаті родовища фосфоритів, азбесту, будівельних матеріалів.), а клімат сприяє вирощуванню 2-3 врожаїв на рік. Отже,завдяки правильному курсу економічної політики КНР поступово перетворюється на центр світової економіки.

4.Населення.( демонстрація слайдів населення Китаю). (показати слайд № 10)

В Китаї живе 55 різних народів- кожен зі своїми національними костюмами і в багатьох випадках з власною мовою. Але при всій їх різноманітності і багатстві культурних традицій ці народи складають лише близько 7% населення країни, головну частину якого утворюють китайці . Модернізація суспільства і міжнаціональні шлюби ведуть до стирання різниць між етнічними групами, але більшість із них гордяться своєю країною і залишаються вірними звичаям й віруванням. В листопаді 2000 року Китай провів пятий всекитайский перепис населення. Як показала статистика, загальна чисельність населення в континентальній частині країни складає 1 млрд. 265 млн. 830 тис. чоловік і є самою найбільшою в світі . Щоб контролювати приріст населення, Китай 20років тому перейшов до політики планового дітонародження. Природний приріст населення в Китаї вже знизився до середнього рівня, але все-одно з кожним роком природний приріст збільшується. В період з 1990 по 2000 рік населення в середньому щорічно збільшувалось майже на 12 млн. чол. З населенням більше ніж 1,3 млрд. чол. КПК дуже схвильована приростом населення в КНР і намагається здійснити жорстку політику планування сімї. Її результати достатньо суперечливі. Мета керівництва - одна дитина в сімї, за винятком для етнічних меншин. У 1971 році уряд Китаю розпочав кампанію щодо зменшування народжуваності. Суть політики полягала в тому,що родина з однією дитиною мала право на першорядне отримання житла, збільшення розмірів присадибної ділянки, безкоштовне утримання дитини в дитячому садочку. Такі родини одержували спеціальні продовольчі талони, мали перевагу під час прийому на роботу й у ВНЗ, вони одержували грошові допомоги та субсидії. У разі народження другої дитини, сім’я позбавлялася пільг і сплачувала податок із заробітної плати, а якщо народжувалась третя і наступні діти, родина сплачувала великі штрафи. Сьогодні доказом такої політики є те, що 63% сімей мають одну дитину, 36%- дві і лише 1% - три і більше. . Гнучка політика проводиться і в сільській місцевості, де у сім’ї має бути друга дитина( в сім’ї дозволяють народжувати другу дитину, якщо перша дитина - дівчинка або дитина має фізичні вади). Мета керівництва полягає в тому, щоб стабілізувати приріст населення на початку 21-ого століття. Політику, яку проводить держава, особливо в сільскій місцевості, населення не сприймає через потребу в робочій силі і традиційну перевагу хлопчикам (котрі можуть бути спадкоємцями). Сім’ї, котрі порушують політику, часто говорять неправду під час перепису населення. Офіційна державна політика виступає проти стерилізації чи абортів, хоч в дійсності місцева влада практикує такий спосіб обмеження народжуваності, так як на керівництво накладається великий штраф, якщо не вдається призупинити приріст населення. На кінець 2000 року людей в віці 65 років і старше було в Китаї 88 млн. 110 тис. Це 6,96% всього його населення. Сьогодні середня тривалість життя китайского населення -71 рік. Рівень урбанізації достатньо низький, а надлишок робочої сили в селі достатньо високий. Китай відносять до країн з низьким рівнем урбанізації, однак стихійна урбанізація йде високими темпами. Кількість міст - мільйонерів вже перевищує 40. В 90-х роках XX ст. відсоток міського населення в Китаї щорічно ріс в середньому на 0,91. Вважається, що ці темпи збереглися і на початок XXI ст. За прогнозами ООН населення китайских міст збільшиться до 2030року на 884 млн. чол. або відповідатиме 59,1% всього населення країни і в цілому досягне середньосвітового рівня. Має місце велика міграція робочої сили як всередині країни, так і за її кордони. Загальна кількість «хуацяо» (буквально - зарубіжні китайці) перевищує 60 млн. чол. Хуацяо мешкають на Тайвані, в Індонезії, Малайзії, Таїланді, Сінгапурі, Росії, Україні, Австралії. В США китайська діаспора становить 13 млн. етнічних китайців.

5. Промисловість(показати слайд № 11-20)Дореволюційний Китай був напівфеодальною країною з недостатньо розвиненою економікою, але після 1949 року за короткий час в республіці була здійснена індустріалізація і виробництво випускаємої продукції збільшилось в декілька разів, розширилась і галузева структура Китаю. Дореволюційна промисловість займала другорядне місце в економіці Китаю. В 1946 році в національному доході на її долю припадало менше10%. В 1949 році країна вже займала 9 місце всвіті по видобутку вугілля, 23 по виплавці чавуна, 26- по виплавці сталі і 25- по виробництвуелектроенергії. В індустріальному розвитку Китай мінімум на 100-150 років відставав від економічно розвинених країн і в дійсності був аграрно - сировинним придатком. Крім того, до початку проголошення КНР промисловість в результаті довготривалих військових дій знаходилась в стані занепаду і розрухи. За останні 50років в Китаї відновлена харчова промисловість, а промислове виробництво збільшилось в 39 разів. Про масштаби випуску промислової продукції говорить той факт, що в країні щорічно виготовляється продукції на 2.1млрд. юаней, видобувається 2.3млн.т. вугілля, видобувається 360т. нафти, виробляється 140 тис.тон сталі 455 тис. тон цементу і т.д. Сьогодні галузева структура представлена більше ніж 360 галузями. Крім традиційних галузей, створені сучасні ,такі ,як:електроніка, нафтохімія, авіаприладобудування, чорна та кольорова металургія .По кількості промислових підприємств до кількості зайнятих на них людей Китай займає перше місце в світі. Головні індустріальні центри розташовані в східних провінціях і районах: Цзянсу, Шанхаї, Ляонині, Шаньдуні, Гуаньдуні, Чжецзимі. В великих містах з населенням понад 500 тис.чол. розташовано більше половини основних фондів державної промисловості (13.1% - всіх промислових підприємств, 9.6% - харчова промисловість і машинобудування, 4.7% - текстильна промисловість , 2,4% - вугільна промисловість). ПЕК , не дивлячись на світові запаси кам’яного вугілля відноситься до слабих ланок народного господарства. Хоч Китай і багатий на запаси корисних копалин,але розвиток добувних галузей в цілому залежить від обробних. За останні роки в Китаї збільшився видобуток вугільної промисловості, а об’єм видобутку підприємств перевищив 920 млн. тонн уже в1989році. Потенціальні запаси вугілля сягають 3200 млрд. тонн, а розвідані лише 850 млрд. тонн. Запаси розміщені нерівномірно, близько 80% знаходиться на півночі та північному заході Китаю, а найбільше родовище знаходиться поблизу міста Датун (провінція Шансі).

На нафтовидобувну промисловість припадає 21% виробництва паливно-

енергетичних ресурсів. Нафта забезпечує близько 16% валютних надходжень від експорту. Загальні запаси нафти в країні складають64 млрд. тон. Найбільші підприємства з видобутку і переробка нафти розташовані в провінціях Хэйлуньцзян, Шаньдун, Даган, Юймень, Цайдам, і в слаборазвинених районах, які розташовані далеко від центрів нафто –споживання. Більша частина з 580 нафтопереробних заводів сконцентрована в Північно-Східному Китаї.Південний і Східний Китай багаті на запаси газу, які оцінюються в 4 тис. млрд. тонн. Сьогодні розвідано лише

3,5%. Найбільшим центром видобутку і переробки газу є провінція

Сеньхуа. В Китаї до сих пір ведучими залишаються галузі легкої,текстильної і харчової промисловості, на котрі припадає більше ніж 21% всієї випускаємої продукції. Підприємства цих галузей розташовані в Східному, Північному, Центрально-Південному районах. На Північному-Сході країни розташовані підприємства паперової, цукрової і масло- молочної промисловості, на Північному - Заході- підприємства з переробки бавовни і продукції тваринництва, на Пд.-Зх. найбільш розвинена харчова промисловість.

Легка промисловість в Китаї має давні традиції, і займала лідируюче місце

в економіці ще до революції. Добре розвинене машинобудування. Найбільшими центрами машинобудування є Шанхай, Шеньян, Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Далянь. По запасах залізної руди Китай займає третє місце в світі (після Росії та Бельгії), а по розвіданих запасах магнієвих руд – друге місце в світі. Підприємства чорної металургії перевищують 1.5тис. і розташовані практично у всіх провінціях і автономних районах. В Китаї виплавляють більше 1 тис. сортів сталі. Базовими напрямками в 70-ті роки під час модернізації господарства були мікроелектроніка,інформатика, біотехнологія. Багаторазові консультації, детальне вивчення досвіду розвитку науки і техніки за кордоном, в тому числі США, Японії, Росії і країн Західної Європи дозволили виділити 12 основних напрямків розвитку науки і техніки, котрі лягли в основу Державного плану розвитку науки і техніки на 1986-2000р.р. Головні задачі розвитку наукоємних технологій визначені сьогодні наступним чином: підняття народного господарства, підняття рівня виробничих сил, підняття рівня НТР;підвищення технічного рівня традиційних галузей промисловості, ефективності суспільного виробництва,якості і конкурентоспроможності товарів на світовому ринку з урахуванням фінансових, кадрових, технічних організацій. Прийняте рішення сконцентрувати зусилля на розвитку наукоємної техніки и технології в семи пріоритетних областях. Серед них названі біотехнологія, інформатика, автоматизація, енергетика, космічна і лазерна техніка, тобто базові напрямки НТР.

6.Сільське господарство

З 90-х років минулого століття Китай займає перше місце в світі по виробництва зернових, м’яса, бавовни, рапсу, фруктів, тютюну, друге — по вирощування чаю і вовни, третє - з вирощування сої, цукрової тростини і джуту, але кількість вирощеної продукції на душу населення невелика. Основні зернові культури-рис ( під яким зайнято 20 % посівних земель) та пшениця. Традиційно китайці вирощують багато кукурудзи, гаоляну( просяна культура), сої. Поширені також картопля, батат, різні овочі, цукровий буряк і цукрова тростина, бавовник, джут, кенаф,льон, арахіс, кунжут. В Китаї велика різноманітність земельних ресурсів,багато гірської місцевості, а рівнин мало. Рівнини складають — 43 % всієї площі країни. Земельні угіддя Китаю складають 127 млн. га, а це приблизно 7 % всіх розораних земель світу. У Китаї велика прибережна смуга. Китай з давніх пір є аграрною країною, але з 50-х років минулого століття він приступив до широкої індустріалізації. На початку 80-х років доля сільського господарства в ВВП складала приблизно 32 %, але потім стала зменшуватися в 2001 році до 15,2 %. Сільські жителі, чисельність яких в сільському господарстві зменшилась з 70,5% в 1978 році до 50 %,і нараховується 365 млн. чол. В Китаї земля є державною і колективною власністю. В кінці 1978 року в селах почалась реформа.Завдяки їй швидко розповсюдилась нова господарська система — сімейна підрядна відповідальність, пов’язана з результатами виробництва.

V Побут і традиції

Велику увагу китайці приділяють побуту і традиціям. Велике значення під час відпочинку має чайна церемонія ( чай п’ють вранці, пообідні, ввечері, в любий час).А особлива увага віддається приготованому завареному зеленому чаю з гарбузовим насінням.

VІ Зовнішньо - економічні зв’зки

Китай підтримує торговельно - економічні відносини з багатьма країнами світу. У 1992 році було встановлено дипломатичні відносини Китаю з Україною. КНР є одним з найбільших зовнішньоторговельних партнерів України.

VІІ Закріплення вивченого матеріалу

- Що таке « чжунго»?

- Назвіть структуру промисловості Китаю?

- Які галузі є основними ?

- Чому в Китаї дозволено народжувати тільки одну дитину?

- Поясніть завдяки чому змінилась структура промисловості і сільського господарства Китаю?

VІІІ Підсумок уроку

1.Аналіз мети уроку

2.Виставлення оцінок

ІX Домашнє завдання. Вивчити загальну характеристику Китаю.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.