Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

урок з мистецтва по темі Європейська музична культура 11 клас

Мистецтво

Для кого: 11 Клас

17.02.2021

285

10

0

Опис документу:
Ознайомити учнів із творчістю композиторів віденської школи, композиторів-романтиків; навчити характеризувати творчу спадщину європейських композиторів, класифікувати основні жанри музи-ки, аналізувати музичну творчість, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ВІДКРИТИЙ УРОК

З ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

НА ТЕМУ

«ЄВРОПЕЙСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА»

УРОК № 4 _________дата

Тема. Європейська музична культура.

Мета: ознайомити учнів із творчістю композиторів віденської школи, композиторів-романтиків; навчити характеризувати творчу спадщину європейських композиторів, класифікувати основні жанри музики, аналізувати музичну творчість, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину; розвивати вміння аналізувати твори музичного мистецтва, визначати головне, обґрунтовувати свою точку зору, формувати пізнавальну активність знаходити зв'язок між костюмом виконавців балету та теперішнім одягом, вчити асоціативно мислити та створювати самостійно кросворд; виховувати повагу до світової музичної спадщини, зацікавленість її творами й митцями; збагачувати емоційний досвід учнів.

Обладнання: роздавальний матеріал (конспект уроку), технічні засоби навчання, презентація до уроку, яка містить портрети композиторів (В. А. Моцарта, Й. Гайдна, Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Й. Штрауса, Ф. Мендельсона), мотиваційний відео файл «Вплив музики на організм людини»; фрагменти музичних творів композиторів (Й. Гайдн Лндонська Симфонія № 104 та Серенада № 5; В. Моцарт уривок художнього фільму про життя композитора "Вольфганг Амадей Моцарт"/Wolfgang Mozart, 1991, Австрія Режисер Ю.Херц/J.Herz, «Чарівна флейта», Турецький марш (рондо), Симфонія № 40 та Серенада № 13, яку використали в рекламі; Л. Бетховен «До Елізи», Симфонія № 5, № 9, «Місячна соната», які також використані в рекламі; Ф. Шуберт «Ave Maria», Серенада; Ф. Шопен Венський вальс, «Казковий ліс»; Ф. Ліст Фауст-симфонія (кода), «Угорська рапсодія», яку використали в мультиплікаційному фільмі «Том і Джері»; Ф. Мендельсон «Весільний марш»; відео фрагменти, які показують стилі в одязі: класичний та романтичний).

Тип уроку: комбінований

Форма проведення уроку: уявна подорож у часі та просторі.

Методи уроку: опитування, розповідь, робота з опорним конспектом, метод-проекту (виступи учнів з повідомленнями), демонстрація відео файлів, гра-вікторина «Тест на знання класичної музики», рефлексія.

Терміни та поняття: Відень, класицизм, Й. Гайдн, В.А. Моцарт, Л. ван Бетховен; романтизм, віденський вальс, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Штраус, Ф. Мендельсон.

Музика — це мова, що не потребує перекладу, адже звертається до душі.

Б.Ауербах

ХІД УРОКУ


I.    Організаційний момент.

Сьогодні на уроці ми працюватимемо разом, і я розраховую на вашу підтримку й допомогу. Кожному з вас хочу побажати на цьому уроці успіху!


Ознайомлення учнів з результатами виконання перевірочної роботи з теми «Візуальне мистецтво» з розділу «Зарубіжна художня культура».


II.    Актуалізація опорних знань.

  • Пригадайте які стилі в мистецтві живопис, архітектура та скульптура були провідними в 17-19ст. в Європі? /класицизм, бароко, романтизм/.

  • Якими особливостями різнилися ці стилі?

Класицизм - раціоналізм, симетрія, цілеспрямованість і стриманість, суворе відповідність твори його формі.

Романтизм характеризується утвердженням самоцінності духовно-творчого життя особистості, зображенням сильних (найчастіше бунтарських) пристрастей і характерів, одухотвореною і цілющої природи.

  • Назвіть прізвища українських музикантів 17-19ст. /М. Березовський, А. Ведель, Д. Бортнянський, Г. Сковорода, М. Лисенко, М. Вербицький, С. Людкевич, Л. Ревуцький/.

  • З творчістю яких європейських композиторів ви знайомі?

IІІ.    Мотивація навчальної діяльності.

Перегляд відеофайла – вплив музики на організм людини «Ефект Бетховена».


І
V.    Викладення нового навчального матеріалу.

Ознайомлення учнів з планом уроку.

  1. Відень – центр європейської музичної культури

  2. Видатні композитори-романтики

  1. Відень – центр європейської музичної культури

Розповідь учителя.

Художний стиль класицизм (з лат. зразковий) виник у 17ст. у Франції. Неперевершеними зразками художньої творчості майстри цього стилю вважали витвори античного мистецтва, тому розробляли античні сюжети й образи. Класицизм у музиці багато в чому не схожий на класицизм у літературі, театрі або живописі. У музиці неможливо спиратися на античні традиції – вони майже невідомі. Крім того, зміст музичних творів здебільшого пов'язаний зі світом відчуттів людини.

В опері 18ст. класицизм представлений творами Крістофа Віллібальда Глюка, який створив нове трактування цього виду музично-драматичного мистецтва. Вершиною розвитку музичного класицизму стала творчість Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, які працювали здебільшого у Відні, що став одним із центрів музичного світу. Композитори створили напрям у музичній культурі другої половини 18–початку 19ст. – віденську класичну школу.

У другій половині 18ст.–на початку 19ст. здебільшого сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, визначилися й оформилися жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. У сонатному allegro зароджується, а згодом, у творчості Л. ван Бетховена, формується новий метод музичного мислення – симфонізм. Суттєвого реформування в творчості К.В.Глюка та В.А.Моцарта зазнає оперний жанр, долаючи умовність аристократичної опери.

Важливу роль у становленні віденської школи відіграв музичний побут Відня – найбільшого тогочасного музичного центру Європи, а також фольклор багатонаціональної Австрії. Піднесення віденських класиків взаємопов’язане із загальним розквітом айстро-німецької культури, із Просвітництвом напередодні Великої французької революції. Творчі ідеї віденських класиків відображають філософські погляди Й.В.Гете, І.Канта, Г.Гегеля, деякі принципи французьких енциклопедистів.

Словникова робота.

  • У другій половині XVIII ст. в Австрії виникла так звана віденська музична школа, до якої належали Й. Гайдн, В.А. Моцарт, Л. ван Бетховен.

  • Музика втілила головні ідеї епохи Просвітництва – оптимізм, устремління до кращого, світлого, віру в розум і гармонійність буття.

  • Класицизм (зразковий) - стиль і напрямок у мистецтві XVII - початку XIX ст. Впорядкованість, гармонія, внутрішню єдність цілого і його частин, строгі пропорції - всі ці якості відрізняють творіння відомих представників класицизму.

Композитори віденської школи запровадили дуже струнку й логічну систему правил побудови твору. Система жанрів, форм і правил гармонії, розроблена віденською школою, зберігає своє значення й до сьогодні.

Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально.

(Демонструються портрети композиторів, про яких ідеться у виступах учнів.)

Учень 1-й.

Франц Йозеф Гайдн (нім. Joseph Haydn, 1732—1809) — австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один із засновників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.

Стиль Й. Гайдна органічно пов'язаний із культурою Відня, що поєднала італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Музична культура була представлена трьома значними пластами — строгий поліфонічний стиль церковної музики, італійський оперний стиль та міський фольклор. Ці пласти стали чинником формування індивідуального, авторського стилю Й. Гайдна. Композитор уважав, що найбільше на нього вплинула творчість Карла Філіппа Емануеля Баха, сина Й. С. Баха.

Творчість Й. Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині й Австрії композитор став відомим завдяки своїм ораторіям — «Створення світу» і «Пори року». Натомість у США, Англії та Франції популярними є його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писали й до Й. Гайдна, уважають, що саме він підсумував і підніс на новий якісний рівень досвід своїх попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії.

У камерній музиці Й. Гайдна вважають засновником жанру струнного квартету: 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають 4-частинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або 5-частинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).

Відкриттям Й. Гайдна вважають також форму рондо-сонати, у якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються із принципами рондо. Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Й. Гайдна виявляє поступове ослаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, у якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір, утворюючи «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.

Запис в опорний конспект:

Франц Йозеф Гайдн (1732-1809)

Вся принадність музики – в її мелодії.

  • австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.

  • автор 104 симфоній, 83 квартетів, 52 фортепіанних сонат, ораторій («Створення світу», 1798; «Пори року», 1801), 14 мес, 24 опер. Автор музики гімну Австро-Угорщини, котра згодом стала за основу гімну Німеччини.

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. Й. Гайдн Лондонська Симфонія № 104

  2. Й. Гайдн Серенада № 5

Учень 2-й

Вольфґанґ Амадей Моцарт (нім. Wolfgang Amadeus Mozart, 1756 — 1791) — австрійський композитор, представник віденського класицизму, якого вважають одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.

У музиці Моцарта органічно переплітається художній досвід різних епох, національних шкіл, традицій народного мистецтва. Композитор орієнтувався на створену епохою систему типізованих музичних образів, жанрів, виражальних засобів, водночас переосмислюючи їх.

Стиль Моцарта вирізняється інтонаційною виразністю, пластичністю, багатством мелодії, взаємопроникненням вокальних та інструментальних начал. Моцарт зробив величезний вклад у розвиток сонатної форми і сонатно-симфонічного циклу. Композиторові властиве загострене почуття тонально-гармонійної семантики, виражальних можливостей гармонії (використання мінору, перерваних оборотів та ін.). Фактура творів Моцарта характеризується розмаїттям сполучень гомофонно-гармонічного і поліфонічного складу, форм їх синтезу. У галузі інструментування класична урівноваженість складів доповнюється пошуком різних тембрових комбінацій, персоніфікованим трактуванням тембрів.
Найважливіша сфера його творчості — музичний театр. Творчість Моцарта створила цілу епоху в розвитку опери. Моцарт опанував практично всі сучасні йому оперні жанри. Для його зрілих опер є характерною органічна єдність драматургії й музично- симфонічних закономірностей, індивідуальність драматургії. Спираючись на досвід К. Ґлюка, Моцарт створив свій тип героїчної драми в «Ідоменеї», у «Весіллі Фігаро». На базі опери-буфа вдався до реалістичної музичної комедії характерів. Зингшпіль (різновид комічної опери) Моцарт перетворив на філософську казку-притчу, сповнену просвітницьких ідей («Чарівна флейта»). Багатоплановістю контрастів, незвичайним синтезом оперно-жанрових форм вирізняється драматургія опери «Дон Жуан».

Провідні жанри інструментальної музики Моцарта — симфонії, камерні ансамблі, концерти. Симфонії Моцарта довіденського періоду близькі до тогочасної побутової, розважальної музики. У зрілі роки симфонія Моцарта набуває значення концептуального жанру, складається як твір із індивідуалізованою драматургією (симф. D-dur, Es-dur, g-moll, C-dur). Симфонії Моцарта — важливий етап в історії світового симфонізму. Орієнтуючись на досягнення Й. Гайдна, Моцарт розробив тип камерно-інструментального ансамблю, що вирізняється витонченістю лірико-філософської емоції, складністю гармонії мови.
У клавірній музиці Моцарта відображені риси нового виконавського стилю, пов'язаного з переходом від клавесина до фортепіано. Твори для клавіру, здебільшого концерти для фортепіано з оркестром, дають уявлення про виконавське мистецтво Моцарта з властивою йому блискучою віртуозністю і разом із тим натхненністю, поетичністю, добірністю.

Моцарту належить значна кількість творів інших жанрів, зокрема пісень, арій, побутової музики для оркестрів і ансамблів. Із пізніх зразків найвідомішою є «Маленька нічна серенада» (1787). Хорова музика Моцарта містить меси, літанії, вечірні, кантати, ораторії та ін.; з-поміж видатних творів — «Ave verum corpus» («Радій, істинне Тіло»), «Реквієм», «Dies ігае» («День гніву»).

Творчий доробок Моцарта складають понад 600 творів різних жанрів: більше ніж 40 симфоній, понад 20 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема, 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів. Створена під значним впливом Й. Гайдна, музика Моцарта стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми.

Запис в опорний конспект:

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)

Робота – моя перша насолода.

  • австрійський композитор, представник класицизму, його творчість спричинила переворот у традиційних поглядах на музичне мистецтво.

  • за своє коротке життя створив: 41 симфонію, понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, »Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів.

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. "Вольфганг Амадей Моцарт"/Wolfgang Mozart, 1991, Австрія. Режисер Ю.Херц/J.Herz

  2. В.А. Моцарт «Чарівна флейта»

  3. В.А. Моцарт Турецький марш (рондо)

  4. В.А. Моцарт Симфонія № 40

  5. В. Моцарт серенада № 13

Учень 3-й.

Людвіг ван Бетговен (нім. Ludwig van Beethoven, 1770— 1827) — видатний німецький композитор. Творчість Бетговена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Від перших до останніх творів композиторові незмінно властиві чіткість та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, що є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, у музиці — зокрема. У цьому значенні композитора можна вважати послідовником не тільки К. Ґлюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й засновника класичного строю в музиці — француза Ж.-Б. Люллі, який творив за 100 років до народження Бетговена й найбільшою мірою проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були доопрацьовані музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Й. Гайдна та В. А. Моцарта. Музика Бетговена значно відрізняється від музики композиторів епохи Просвітництва. їй притаманні потужний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса бетговенської естетики (як і всіх композиторів-класиків XVIII ст.) — відчуття гармонії зі світом, зв'язок із людством та світом загалом. Його творчість сповнена тієї сили, віри, радості життя, які з'явилися у музиці з початком «романтичної епохи». Завершуючи епоху музичного класицизму, Людвіг ван Бетговен водночас відкривав шлях прийдешній епосі. Його музика перевершує усе, що було створено його сучасниками. Єдина опера Бетговена — «Фіделіо» (1805—1814) є знаковим явищем у музично-драматичному мистецтві XIX ст.

Вокальна лірика відображена у творчому спадку композитора набагато меншою мірою, ніж великі інструментальні та вокально- драматичні жанри. Він створив приблизно 80 пісень, 20 канонів, кілька арій і ансамблів. Пісенна мініатюра мало була схожою на філософське мистецтво і героїчні сюжети. Не зважаючи на це, до пісенного жанру Л. ван Бетговен звертався впродовж свого творчого життя. Саме у його творчості німецька пісня вперше помітно піднеслася на рівень побутового мистецтва, утіливши різноманітні складні ідеї та почуття. Не тільки ліричні образи, але й філософські теми, громадські мотиви, сатира, гумор знайшли своє місце у вокальній ліриці Л. ван Бетговена.

Запис в опорний конспект:

Людвиг ван Бетховен (1770-1827)

Музика - посередниця між життям розуму і життям почуттів.

  • Німецький композитор, не лише зберіг основні риси класицизму, а й значно розширив сферу образів.

  • автор: 9 симфоній, 11 симфонічних увертюр, 5 концертів для фортепіано з оркестром, 6 юнацьких сонат для фортепіано, 32 сонати, 32 варіації і близько 60 п'єс для фортепіано. 10 сонат для скрипки і фортепіано, концерти для оркестрів, 16 струнних квартетів, балет, опера тощо.

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. Л. ван Бетховен «До Елізи»

  2. Л. ван Бетховен Симфонія № 5

  3. Л. ван Бетховен Симфонія № 9

  4. Л. ван Бетховен «Місячна соната»

Повідомлення учнів

Класичний стиль в одязі

  • Класичний стиль одягу - це чіткі, прості і в той же час елегантні лінії і форми одягу, це дорогі і вишукані тканини, це неяскраві кольори.

(Бетховен Арія з опери «Весілля Фігаро»)

  1. Видатні композитори-романтики

Розповідь учителя.

Перехідним етапом від класицистичної до романтичної музики вважають творчість австрійського композитора Франца Шуберта (нім. Franz Peter Schubert; 1797—1828). За своє коротке життя Ф. Шуберт створив понад тисячу фортепіанних та оркестрових творів. Але за життя композитор дістав визнання лише як автор пісень, а його симфонії, сонати, фортепіанні мініатюри на тривалий час забули.

Інструментальна музика Ф. Шуберта пов'язана з традиціями віденської класичної школи. Особливо популярними є Восьма і Дев'ята симфонії композитора. Пісенне обдарування Ф. Шуберта відбилося на всіх сфери його творчості, зокрема на фортепіанній музиці. Значну частину його спадщини становлять невеличкі музичні п'єси (мініатюри). Музику Франца Шуберта слухачі люблять за простоту, щирість, емоційність.

На зламі XVIII—XIX ст. в європейському мистецтві сформувався новий напрям — романтизм. На відміну від представників класицизму, яких передусім цікавили високі суспільні ідеали, романтики звернулися до внутрішнього світу людини.

У музиці особливості романтизму виявилися дуже яскраво. Зміна художнього мислення сприяла зміні системи музичних жанрів. На відміну від композиторів-класицистів (які віддавали перевагу таким жанрам, як симфонія, соната, опера, інструментальний концерт) композитори-романтики розробили ліричну мініатюру, за допомогою якої висловлювали потаємні почуття та порухи душі. Набули розвитку пісня та романс, особливе місце в музиці посіла любовна лірика.

Важливим засобом створення музичного образу стала словесна програма, що розкриває зміст твору. Це поняття тлумачили дуже широко. За програму могла правити назва твору, яка вказувала на певний стан природи або душі людини. Іноді музикою ілюстрували твір літератури або живопису, іноді композитор сам складав сюжет для інструментальної музики (наприклад, для симфонії) та висловлював його у спеціальному поясненні до партитури. У такий спосіб реалізовували популярну в романтизмі ідею синтезу мистецтв — літератури, живопису й музики.

Представникам романтизму властива увага до фольклору. Композитори використовували інтонації, ритми, мотиви народних пісень і танців. У романтичній музиці нерідко зустрічаються фантастичні, казкові образи. Особливе місце в ній посідають картини природи — як віддзеркалення внутрішнього стану людини.

Багато композиторів-романтиків були переконані, що шляхом музичної освіти можна змінити світ і людину, тому чимало сил віддавали публіцистиці та просвітницькій діяльності. Вони прагнули особисто впливати на велику аудиторію і ставали виконавцями або диригентами. Саме романтики створили в Європі систему загальнодоступних концертів.

Словникова робота.

  • Із Віднем пов'язана творчість основоположника музичного романтизму композитора Ф. Шуберта. Проте найбільшого визнання цей загальноєвропейський стиль набув у творчості Ф. Шопена і Ф. Ліста.

  • Романтизм - ідейний і художній напрям в європейській культурі кінця XVIII -1-й половини XIX ст. Чуйне, тонке і глибоке вираження внутрішнього світу людини, його душевні переживання - головне завоювання романтичної музики.

  • Віденський вальс бальний танець, який складається із декількох різних за характером частин. Назва походить від Віденського конгресу, на якому цей танець було виконано вперше.

Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально.

(Демонструються портрети композиторів, про яких ідеться у виступах учнів.)

Учень 4-й

Франц Петер Шуберт (1797 — 1828) — австрійський композитор, основоположник романтизму.

Шуберт народився в передмісті Відня, в багатодітній родині. Ще в дитинстві у біографії Шуберта проявилося велике захоплення музикою: він грав на скрипці, фортепіано з раннього віку. В 11 років він вступив в придворну капелу, де став навчатися теорії, а також грі на інших інструментах.

Перші твори Шуберта були написані в 1814 році.

Пісенна музика Шуберта була продовженням стилю Людвіга ван Бетховена. Першу популярність композитор Шуберт відчув у 1816 році після написання балади «Лісовий цар». Подальше творчість Шуберта ще більше розкриває його мелодійний талант. Особливо відзначені пісні, симфонії Шуберта зі збірок «Прекрасна мірошничка», «Зимовий шлях».

«Серенада» Шуберта із збірки «Лебедина пісня», а також пісні «Притулок», «Біля моря» здобули світову популярність. Деякі твори, наприклад, незакінчена симфонія Шуберта (сі мінор), велика симфонія та інші, є продовженням музики Бетховена.

Великий композитор написав близько 600 пісень. Вальси Шуберта складають велику частку серед 400 танців, написаних для гри на фортепіано в 4 руки. Не дивлячись на це, майже всю біографію Франц Шуберт відчував нестачу коштів.

Помер Шуберт 19 листопада 1828 року на 32 році життя від тифу.

Запис в опорний конспект:

Франц Шуберт (1797-1828)

There is no such thing as happy music.“ Franz Schubert

  • австрійський композитор, один із основоположників романтизму в му-зиці.

  • автор понад 1000 музичних творів, серед яких понад 600 пісень, 9 симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. Ф. Шуберт Аve Maria

  2. Ф. Шуберт Серенада

Учень 5-й

Фредерік Франсуа Шопен (польськ. Fryderyk [Franciszek] Chopin, іноді Szopen; 22.02.1810—17.10.1849) — найвидатніший польський композитор і піаніст, народився у с. Желязова Воля під Варшавою. 1831 року Шопен залишає Польщу й оселяється в Парижі, де починає працювати над своїми першими скерцо, етюдами і баладами.

Початок і середина 1830-х років у Парижі були плідним періодом у житті митця, адже він завершив свої найвідоміші роботи і регулярно давав концерти, що мали шалений успіх. Узимку 1838—1839 року здоров'я композитора значно погіршилося. 17 жовтня 1849 року Шопен помер у своїй паризькій квартирі на Вандомській площі. За його бажанням на відспівуванні в церкві Св. Мадлен прозвучали фрагменти «Реквієму» Моцарта. Шопен похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез, а серце митця, згідно з його заповітом, було перевезено на батьківщину і покоїться в костелі Святого Хреста у Варшаві.

Шопен одним із перших збагатив західну музику слов'янськими інтонаціями та новими ритмічними малюнками.

Він створив цикл із 24 прелюдій у всіх мажорних і мінорних тональностях. Цикл побудований за принципом «від малого до великого»: перші прелюдії — лаконічні віньєтки, останні — справжні драми; діапазон настроїв — від цілковитої безтурботності до поривів люті.
Особливий внесок у музичне мистецтво Шопен зробив своїми оригінальними вальсами, мазурками і полонезами — жанрами, у яких відтворені слов'янські танцювальні ритми і гармонічна мова, типова для польського фольклору.

П'єси Шопена малих форм можна умовно розподілити на дві групи — здебільшого «європейські» (за мелодикою, гармонією, ритмом) та виразно «польські» (за колоритом). До першої групи належить більшість етюдів, прелюдій, скерцо, ноктюрнів, балад, експромтів, рондо і вальсів. Специфічно польськими є мазурки і полонези.

Шопен створив приблизно 30 етюдів, мета яких — допомогти піаністові подолати специфічні художні або технічні труднощі. Етюди Шопена — передусім геніальна музика, яка блискуче розкриває можливості інструмента, немовби відсуваючи дидактичні завдання на другий план.

Йому належить більше ніж 12 ноктюрнів — прекрасних, мрійливих, поетичних, глибоко ліричних одкровень. Шопен — автор декількох балад (це єдиний у нього жанр програмового характеру). У його творчості представлені також експромти, особливо популярними є його вальси.

Полонези більші ніж мазурки і за протяжністю, і за фактурою. Полонезу-фантазії і полонезу, відомого під назвою «військового», цілком вистачило б, щоб забезпечити Шопену одне з перших місць із-поміж найоригінальніших авторів фортепіанної музики. Шопен написав 4 скерцо: ці масштабні п'єси, сповнені мужності та енергії, посідають почесне місце у скарбниці шедеврів світової фортепіанної музики.

Іноді Шопен звертався до великих музичних форм. Можливо, найвищим його досягненням у цій галузі слід уважати відмінно збудовану і дуже переконливу за драматургією фантазію фа мінор (1840—1841). У цьому творі Шопен винайшов модель форми, що повною мірою відповідала характеру обраного ним тематичного матеріалу, і таким чином розв'язав проблему, що виявилася непосильною для багатьох його сучасників.

Шопен створив 3 фортепіанних сонати. Перша, до мінор (1827),— юнацький твір, який нині рідко виконують. Друга, сі-бемоль мінор, з'явилася 10 років потому. її третя частина — відомий у всьому світі похоронний марш, а фінал — вихор, подібний до «вітру, що віє над могилами». Друга соната, яку вважали невдалою за формою, у виконанні великих піаністів постає як вражаючий цілісний твір. Остання («шопенівська») соната сі мінор (1844) має наскрізну структуру, що об'єднує 4 її частини, є одним із вищих досягнень митця.

Шопену належать також твори для фортепіано з оркестром і нечисленні камерні п'єси (зокрема, полонез мі-бемоль мажор, два концерти (мі мінор і фа мінор), фантазія на польську тему, рондо- краков'як). Разом із віолончелістом О. Ж. Франшоммом композитор склав Великий концертний дует для віолончелі та фортепіано на теми з опери Дж. Мейербера «Роберт-диявол», сонату соль мінор, інтродукцію і полонез для того самого складу, а також тріо соль мінор для фортепіано, скрипки і віолончелі. Шопен створив багато пісень для голосу з фортепіано на польські тексти. У всіх творах з оркестром виявляється недосвідченість автора в галузі інструментування, і майже завжди під час виконання до партитур вносять зміни.

Запис в опорний конспект:

Фридерик Шопен (1810-1849)

Ми використовуємо звуки для створення музики, як ми використовуємо слова, щоб створити мову.

  • видатний польський композитор та піа-ніст. Його вважають національним героєм Польщі.

  • Автор: два фортепіанні концерти, 3 сонати, 4 балади, 21 ноктюрн, 27 етюдів, 25 прелюдій, 19 пісень, соната для віолончелі і фортепіано і багато інших творів.

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. Ф. Шопен Весняний вальс

  2. Ф. Шопен «Казковий ліс»

Учень 6-й

Ференц (Франц) Ліст (угор. Liszt Ferenc, нім. Franz Liszt; 22.10.1811—31.07.1886) — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, народився в селі Добор'ян поблизу міста Шопрон в Угорщині. Участь батька в музичному формуванні сина була винятковою: Адам Ліст рано почав учити сина музики, сам давав йому уроки. У церкві хлопчика вчили співу, а місцевий органіст — гри на органі. З 1821 року Ліст опановував у Відні майстерність гри на фортепіано у Карла Черні, який погодився вчити хлопчика безкоштовно. Теорії Ліста навчав Антоніо Сальєрі.

1823 року Ліст їде до Парижа. Його метою була Паризька консерваторія, але Ліста туди не прийняли, тому що приймали тільки французів. Упродовж 1835—1848 років триває період життя музиканта, за яким закріпилася назва «роки мандрівок». 1837 року Ліст їде до Італії, відвідує Рим, Неаполь, Венецію, Флоренцію — центри мистецтва й культури. Ференц Ліст приїздив до Російської імперії тричі. Під час подорожі 1847 року він дав концерти у багатьох українських містах.

Під час гастролей у Києві в лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою триватиме протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятить свої симфонічні поеми. 1848 року Ліст і Кароліна оселяються у Веймарі.

1865 року композитор приймає малий постриг і звання абата. 1875 року діяльність Ліста зосереджується здебільшого в Угорщині (у Пешті). Тут він був обраний президентом знову заснованої Вищої школи музики.

Ф. Ліст помер 31 липня 1886 року в Байройті.

Один із найвидатніших представників музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи, Ф. Ліст був славетним виконавцем, знаним у Європі завдяки своєму феноменальному піанізму і неперевершеному вмінню організовувати видовищні концертні програми. Сьогодні Ф. Ліста вважають одним із найвидатніших піаністів в історії, незважаючи на те, що жодного запису його гри не існує. Уплив фортепіанного стилю музиканта відчутний до сьогодні. Ф. Ліст зробив вагомий внесок у розвиток романтичної музики взагалі.

Ф. Ліст був першим піаністом, який виступав із сольними концертами, чим і здобув визнання як професіоналів так і широкої публіки. Окремі фортепіанні твори Ф. Ліста вважають найвищим випробуванням фортепіанної майстерності. Також він є автором великої кількості хорової, вокальної та симфонічної музики. Органні твори Ф. Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів. У своїй композиторській діяльності він віддавав перевагу сольному фортепіано.

Фортепіанний стиль Ф. Ліста відкрив нову еру в історії фортепіанного мистецтва. Використання інструмента в усій його регістровій повноті, багатобарвності та динамічності надавало універсальних можливостей для відтворення оркестрових звучань, демократизації фортепіанного виконавства — виведення його зі сфери камерності і салону до великої концертної зали.

З-поміж найпопулярніших творів Ліста — ноктюрни, 19 «Угорських рапсодій», цикл із 12 «Трансцендентних етюдів» і три цикли невеликих п'єс, названі «Роки мандрівок». Деякі з «Угорських рапсодій» (у основі яких — швидше циганські, аніж мадярські наспіви) згодом були оркестровані.

Більша частина фортепіанної спадщини композитора — транскрипції й парафрази музики інших авторів. Ліст став творцем жанру одночастинної напівпрограмової симфонічної форми, яку він назвав симфонічною поемою. Цей жанр був покликаний виражати немузичні ідеї або — за допомогою музичних засобів — оповідати про досягнення літератури й образотворчих мистецтв. Ліст був одним із видатних майстрів інструментовки, який використав багато нових прийомів, заснованих на глибокому проникненні в природу оркестрових тембрів. Характерно, що і переворот, здійснений ним у фортепіанному мистецтві, значною мірою спирався на симфонічну трактовку фортепіано.

В останні роки життя творчість Ф. Ліста зазнала значних змін — він створив особливий, аскетичний і лаконічний стиль, вільний від романтичних перебільшень, випередивши виражальні засоби музики XX ст.

Діяльність Ф. Ліста посіла чільне місце у становленні угорської національної композиторської школи і справила величезний вплив на розвиток світової музичної культури.

Запис в опорний конспект:

Ференц Ліст (1811-1886)

Без фантазії немає мистецтва, як немає і науки.

  • угорський композитор, піаніст, педа-гог, диригент, публіцист, засновник угорської композиторської школи.

  • автор: 1 опера, фортепіанний цикл «Роки мандрів», «Фауст-симфонія», 13 симфонічних поем, симфонії для оркестру, етюди, симфонія до «Божественної комедії Данте», 19 рапсодій тощо.

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. Ф. Ліст Фауст-симфонія (кода)

  2. Ф. Ліст Угорська рапсодія № 2

Учень 7-й

Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон Бартольді народився 3 лютого 1809 р. у Гамбурзі (Німеччина) в родині банкіра Абрагама Мендельсона. Батько з матрір’ю прийняли християнство, і діти були хрещені під прізвищем Мендельсон-Бартольді. Їх дідусь, Мозес Мендельсон, був відомим німецьким філософом. У 1812 р. сім’я переїжджає до Берліна.

У 1817 р. визнаний музичний педагог того часу, Карл Цельтер, який гостював у Мендельсонів, звернув увагу на гарні музичні здібності малого Якоба, давав йому уроки теорії музики. Паралельно хлопчик почав займатися на фортепіано та скрипці. Вже в дев’ять років він успішно виступив як піаніст, а роком пізніше в Берліні відбувся його вoкальний дебют. До цього ж часу належать його перші серйозні композиторські експерименти. У 1821 р. юний Якоб знайомиться з Гете.

У 1827 р. Мендельсон вступає до Берлінського університету. Він активно цікавиться музикою Баха. На формування естетичних поглядів композитора значно вплинуло спілкування з В. Гумбольдтом, Е. Гофманом, Н. Паганіні, багаторічний контакт із Гете, а також лекції Гегеля з естетики. У 1826 р. композитор написав увертюру до комедії Шекспіра «Сон у літню ніч» — це стало свідченням його ранньої творчої зрілості.

У 1829 р. Мендельсон разом зі співаком та режисером Едуардом Деврієнтом виконав «Страсті за Матвієм» Баха; це стало справжньою подією, і музиканти виконували «Пристрасті» на найближчих концертах ще двічі. Музикант-початківець здобув славу композитора, піаніста, скрипаля.

У 1829 — 1832 рр. він подорожував Європою, поїздка спонсорувалася батьком. Візит до Англії став стартом грандіозного концертного туру.

У 1830 р. композитор здійснив нові гастролі до Італії, потім дав серію концертів в Німеччині, а у грудні 1831 р. прибув до Парижа. У 1833 р. Мендельсон керував музичними фестивалями у Нижньому Рейні. У 1833 — 1835 рр. був музичним директором Дюссельдорфа; саме за його керівництва там було виконано багато творів Генделя, Моцарта, Бетховена, Баха. З 1835 рр. Мендельсон — диригент оркестру Гевaндгаусу в Лейпцизі, що за його керівництва здобув світову популярність.

У березні 1837 р. Мендельсон одружується із Сесілією Жанрено, вони мали п’ятеро дітей.

У 1843 р. за активної участі композитора в Лeйпцигу була відкрита консерваторія.

14 травня 1847 р. помирає старша сестра Мендельсона Фанні. Приголомшений композитор призупиняє концертну діяльність і їде до Швейцарії. 28 жовтня 1847 р. в Лейпцигу з ним трапився інсульт, а 3 листопада — другий.

4 листопада 1847 р. Фелікс Мендельсон помер.

Сьогодні Мендельсона згадують як одного з найвизначніших представників німецького романтизму, що був тісно пов’язаний із класичними традиціями і шукав нових типів виразності. Музиці композитора характерне прагнення до урівноваженості, їй властиві елегiйність тону, опора на побутовi форми музикування й iнтонації німецької народної пiсні. Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морськa тиша й щасливе плавання», 1832 р.). Композитор — автор 12 симфоній для оркестру, музики до п’єси «Лорелея», до трагедії «Едіп», «Антігонa», комедії «Сон в літню ніч», що включає найвідоміший твір Мендельсона «Весільний марш». Серед духовних творів композитора широку популярність здобули кантати «Christe, Du Lаmm Gottes» (1827 р.), «O Hаupt voll Blut und Wunden» (1830 р.), «Vom Himmel hoch» (1831 р.), «Ach Gott vom Himmel sieh dаrein» (1832 р.), «Святкові піснеспіви» (1840 р.).

Мендельсон був єдиним музичним вундеркіндом 19 ст., чий талант міг конкурувати з генієм Моцарта. Упродовж багатьох десятиліть він був найменш відомим із великих композиторів: сотні не виконаних творів, тисячі непрочитаних листів, і тільки останніх тридцять років по-новому відкрили світові Фелікса Мендельсона.

Запис в опорний конспект:

Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон-Бартольді (1809-1847)

Ноти мають такий же визначений зміст, як і слова — може, навіть точніший

  • один з найвизначніших представників німецького романтизму, один із творців романтичного симфонізму

  • автор: 6 опер, 4 ораторії, концерти для інструментів з оркестром, 8 кантат, симфонії і увертюри, твори для фортепіано (прелюдії, фуги, варіації, етюди, рондо), твори для органу, вокальні та хорові твори тощо

Прослуховування та перегляд відео фрагменту –

  1. Увертюра до п'єси «Сон в літню ніч» Весільний марш Ф. Мендельсона

Повідомлення учнів

Романтичний стиль в одязі

  • Романтичний стиль - легкі хвилясті тканини і жіночні силуети , що підкреслюють фігуру. Нарядам цього напрямку притаманні численні оборки, рюші, волани, драпірування.

(Йоганн Штраус «Віденський вальс»)

V. Актуалізація набутих знань

Проводиться музична вікторина Тест по класичній музиці.

(Звучать фрагменти творів композиторів).

За допомогою програми на смартфонах учні зчитують QR КОД.

VI.    Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
♦    Сьогодні на уроці я дізнався...
♦    Раніше я помилково вважав, що...
♦    Мені було цікаво дізнатися про...

VІІ. Домашнє завдання.

  • Опрацювати конспект;

  • Створити кросворд «Видатні композитори»

  • Підготувати повідомлення «Музична культура Індії та Далекого Сходу».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.