Бібліотека

Урок з історії рідного краю в 11 класі «Громадсько-політичне життя Дніпропетровщини в період десталінізації»

Опис документу:
Матеріал уроку допоможе розкрити учням процес десталінізації та показати його особливості на Дніпропетровщині, дати оцінку періоду 1953 – 1964 рр. в Дніпропетровській області; розвивати історичну свідомість та вміння мати власну думку з приводу конкретних історичних явищ і процесів і відстоювати її; виховувати інтерес до національної історії та почуття гордості за історичне минуле свого рідного краю та своїх предків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок з історії рідного краю в 11 класі

Тема: «Громадсько-політичне життя Дніпропетровщини в період десталінізації (1953 - 1964)»

Мета уроку: розкрити учням процес десталінізації та показати його особливості на Дніпропетровщині, дати оцінку періоду 1953 – 1964 рр. в Дніпропетровській області, показати учням, що реформи у політичній сфері були половинчастими і непослідовними, так як залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканими виявилися догми марксизму – ленінізму на прикладі діяльності Дніпропетровської партійної організації в 50 – 60 –ті рр., ознайомити учнів з діяльністю В.В. Щербицького на Дніпропетровщині в 50 60 –ті рр.; розвивати історичну свідомість учнів, вчити учнів мати власну думку з приводу конкретних історичних явищ і процесів, обгрунтовувати і відстоювати її, вдосконалювати навички аналізу, синтезу, критичного оцінювання історичних подій; виховувати в учнів інтерес до національної історії, національну самосвідомість учнів, формувати в учнів почуття гордості за історичне минуле свого рідного краю та своїх предків.

Тип уроку: урок систематизації знань учнів та взаємонавчання.

Основні поняття і терміни: «відлига», десталінізація, доповідь М.С. Хрущова, реабілітація, лібералізація суспільно-політичного життя, «культ особи», амністія, демократизація, «тихий переворот».

Обладнання уроку: Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. – К.: Інститут Історії АН УРСР, 1977; Нариси історії Дніпропетровської обласної партійної організації / Ред. І.В, Васильєв - Дніпропетровськ: Промінь, 1979; матеріали Дніпровського архіву по реабілітації жертв сталінського терору в 50 – 60 –ті рр.; В.В. Врублевський «Володимир Щербицький: правда і вигадки»; документ А.Д. Бистрікова «Він звертався до людей по імені-батькові»; документ І.В. Подзерко «В. Щербицький і Дзержинка»; документ В. Прокоп’єва «Він був простий і доступний»; презентації учнів «В. Щербицький – людина, особистість, партійний діяч».

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

  1. Що таке десталінізація?

  2. Які були передумови десталінізації?

  3. Схарактеризуйте зміни в партійно-державному керівництві УРСР на початку 1950 років.

  4. Якими були перші заходи десталінізації?



ІІ. Вивчення нового матеріалу та систематизація знань учнів щодо суспільно-політичного життя УРСР у 1953 – 1963 рр.

  1. «Відлига»

Бесіда з учнями про вивчене на попередніх уроках з історії України та всесвітньої історії поняття «відлига».

«Відлига» - період в історії СРСР, а відповідно й історії УРСР, який охоплює 1953 – 1964 рр., тобто період знаходження при владі

М. Хрущова. Він характеризується ліквідацією таких проявів сталінського режиму, як масові репресії, тотальний контроль за всіма сферами діяльності тощо, і спробою проведення суспільно-політичних, економічних реформ з метою надати нового імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до «побудови комунізму».

Основним змістом «відлиги» є «десталінізація» - система заходів по усуненню найбільш одіозних проявів сталінського режиму. Десталінізація мала обмежений характер і не торкалася основ існуючого ладу.

Складові десталінізації:

  1. Лібералізація суспільно-політичного життя:

  • ліквідація системи масових репресій, ГУЛАГу;

  • зміна системи судочинства;

  • послаблення ідеологічного контролю;

  • критика культу особи Й. Сталіна;

  • послаблення політики самоізоляції;

  • виникнення необхідності принципових змін у всіх сферах життя суспільства;

  • децентралізація управління тощо.

  1. Реабілітаційні процеси:

  • незаконно репресованих громадян;

  • репресованих народів.

  1. ХХ з’їзд КПРС і Дніпропетровщина.

Розповідь учителя, бесіда, з учнями. Обов’язковою є робота учнів на узагальнення і систематизацію основних питань ХХ з’їзду КПРС, понять «культ особи», «демократія», «репресивна політика тоталітарного режиму», «доповідь М. Хрущова», «реабілітація».

Частковий відхід від сталінізму 1953 – 1955 рр. не змінив тоталітарної суті суспільного ладу в СРСР. Разом з ти, у керівництві партії визріло розуміння того, що без певної демократизації не можливе оновлення країни.

Переломною подією став ХХ з’їзд КПРС, що відбувся в 1956 році. Він увійшов в історію завдяки доповіді М.С. Хрущова «Про культ особи та його наслідки». Вперше з’їзд засудив репресивну практику тоталітарного режиму, охарактеризовану як «культ особи Й. Сталіна», були наведені численні факти злочинів і прямих зловживань Сталіна і його оточення. Однак, стверджувалось, що культ особи не змінив «глибоко демократичного, дійсно народного характеру радянського ладу». Повний текст доповіді М. Хрущова на з’їзді буде надруковане лише в 1989 р., а громадянам була запропонована «полегшена» версія доповіді і постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків».

13 березня 1956 року відбулися збори партійного активу Дніпропетровської області і міста Дніпровська. На цих зборах з доповіддю «Про підсумки роботи ХХ з’їзду КПРС і завдання обласної партійної організації» виступив перший секретар Дніпропетровського обкому Компартії України В.В. Щербицький. В доповіді була приділена увага підбору і поліпшенню якісного складу партійно-державного керівництва. Згідно вимог ХХ з’їзду КПРС партійні організації Дніпропетровської області поліпшили роботу з прийому в партію передових робітників та колгоспників.

В 1957 році в металургійній промисловості Дніпропетровської області працювали 17,3 тис. робітників- комуністів, на будівництві – 5 тисяч, на транспорті – 6,8 тисяч, в машинно будівництві – 2 тисячі робітників-комуністів.

Виконуючи рішення ХХ з’їзду КПРС, Дніпропетровська партійна організація турбувалась і про підвищення рівня роботи комсомольських організацій. В 1958 році Дніпропетровська комсомольська організація нарахувала 213 тисяч чоловік.

Рішення ХХ з’їзду на Дніпропетровщині були сприйняті більшістю населення з ентузіазмом і надією. У людей краю, як і у всієї України, з’явилося почуття гідності і свободи. Постало покоління нових, соціально активних людей, які на повний голос заявили про себе в наступні десятиліття.

В містах області – Дніпра, Кривому Розі, Кам’янському, Нікополі, Павлограді були зняті сотні сталінських бюстів, пам’ятників. Ім’я

Й. Сталіна було викреслено з найменувань площ, вулиць, заводів, колгоспів. Але перебудова психології, особливо людей старшого покоління, не скрізь по Дніпропетровської області здійснювалася швидко. Дуже тяжко було відкинути всі ті догми, ідеали, за якими вони жили все життя. Ці настрої швидко знайшли відгук в партапараті республіки, Дніпропетровській партійній організації. Критика минулого сприймалася багатьма в КПРС як наклеп на радянський лад, як «смакування смаженим». Тоталітарна система дозволяла вести критику свого творця дозовано, у визначених рамках.

3. Діяльність Дніпропетровської партійної організації та Дніпропетровської Ради трудящих депутатів (1953 - 1964).

Розповідь учителя, захист учнівських рефератів.

З червня 1950 року по листопад 1955 року першим секретарем Дніпропетровської партійної організації працював А.П. Кириленко. 17-18 лютого 1954 року відбулася ХІ Дніпропетровська обласна партійна конференція. На конференції були присутні 651 делегат, які представляли 67338 членів, кандидатів в члени Компартії. На конференції був обраний новий склад обкому Компартії України – 85 членів обкому та 31 кандидат в члени обкому партії та 17 членів ревізійної комісії. Конференція обрала 70 делегатів на ХVІІІ з’їзд КПУ. Пленум обкому партії, який відбувся після конференції, обрав першим секретарем обкому Компартії України

А.П. Кириленко, другим секретарем В.В. Щербицького, секретарем

В.Я. Клімушева.

Помічником обласної партійної організації в рішенні господарчих та політичних завдань була обласна комсомольська організація. В грудні 1955 року Дніпровська комсомольська організація нараховувала 200 тисяч комсомольців. Для підвищення рівня ідеологічної роботи використовувалась мережа партійної освіти. В 1953 році в Дніпропетровській області в мережі партійної освіти навчалось 125 тисяч комуністів, комсомольців та безпартійних. В серпні 1953 року на пленумі Дніпропетровського обкому партії по доповіді секретаря В.Я. Кліушева обговорювалось питання «Про стан та заходи поліпшення масово-політичної роботи в партійних організаціях області».

В грудні 1955 року в колгоспах Дніпропетровської області нараховувалось 577 первинних партійних організацій та 188 партійних груп, які об’єднували 7282 комуніста. В грудні 1955 року в сільському господарстві області працювало 15234 комсомольця.

16-17 грудня 1955 року відбулася ХІІ Дніпропетровська обласна партійна конференція, на якій з доповіддю виступив перший секретар обкому Компартії України В.В. Щербицький. Посаду першого секретаря Дніпропетровського обкому КПУ В.В. Щербицький займав з лютого 1955 по грудень 1957 року. Конференція обрала новий склад обкому партії – 89 членів та 35 кандидатів в члени партії та 19 чоловік в ревізійну комісію. На пленумі обкому після конференції були обрані першим секретарем обкому Компартії України В.В. Щербицький, другим секретарем обкому партії А.Ф. Ватченко, секретарями обкому партії Д.І. Калашник,

С.П. Хвостенко, М.Ф. Щербань. Дніпропетровська партійна організація нараховувала в 1955 році 72766 комуністів.

17-21 січня 1956 року відбувся ХІХ з’їзд Компартії України. Від Дніпропетровської парторганізації на з’їзді були присутні 72 делегата.

Згідно вказівок ХХ з’їзду КПРС Дніпропетровський обком партії перебудував мережу партійної освіти. В 1956/57 навчальному році в цій мережі навчалось 90 тисяч чоловік, у тому числі 60 тисяч комуністів. Згідно Постанови ЦК КПРС від 22 січня 1957 року «Про поліпшення діяльності Рад депутатів трудящих та посилення їх зв’язків з масами», Дніпропетровська партійна організація активізувала діяльність місцевих Рад. До складу місцевих Рад в березні 1957 року було обрано 15 тисяч депутатів за рахунок робітників, колгоспників, інтелігенції (70,2%). Головою виконкому обласної Ради в 50-60 рр. був обраний І.Х. Юнак, з 1964 року – М.В. Пашов.

В 1958 році Дніпропетровська комсомольська організація нараховувала 213 тисяч чоловік.

16-17 січня 1958 року відбулася ХІІІ Дніпровська обласна партійна конференція. На ній були присутні 665 делегатів від 90522 членів та кандидатів в члени партії. З доповіддю виступив А.І. Гаєвий, обраний в грудні 1957 р. Першим секретарем обкому партії. В.В. Щербицький був обраний секретарем ЦК КПУ. На конференції був обраний новий склад обкому КПУ – 99 членів обкому, 41 кандидат в члени обкому партії та 19 членів ревізійної комісії. Пленум обкому партії після конференції обрав першим секретарем Дніпропетровського обкому партії А.І. Гаєвого, другим секретарем обкому партії А.Ф. Ватченко, секретарями обкому партії Н.Т. Івахненко, С.П, Хвостенко, М.Ф. Щербань

9 січня 1959 року відбулася позачергова ХІV Дніпровська обласна партійна конференція, на якій були присутні 758 делегатів від 97960 комуністів. Конференція обміркувала тези доповіді ЦК КПРС на ХХІ з’їзді партії «Контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959- 1965 рр.». По цьому питанню виступив перший секретар обкому партії

А.І. Гаєвий. Конференція підвела підсумки роботи обласної партійної організації за період після ХХ з’їзду КПРС.

16-17 січня відбувся позачерговий ХХ з’їзд КПУ. В його роботі від Дніпропетровської партійної організації брали участь 80 делегатів.

19-20 лютого 1960 року відбулася ХV Дніпровська обласна партійна конференція, на якій були присутні 735 делегатів від 106594 членів та кандидатів в члени КПРС. Конференція проаналізувала перші успіхи в виконанні завдань семирічного плану розвитку народного господарства. На конференції був обраний новий склад обкому КПУ і ревізійної комісії. Пленум обкому партії обрав першим секретарем обкому Компартії України – А.І. Гаєвого, другим секретарем – Н.П. Толуєєва, секретарями були обрані Н.Т. Івахненко, С.П. Хвостенко, І.В. Яцуба. 16-19 лютого відбувся ХХІ з’їзд КПУ. В його роботі від Дніпропетровської обласної партійної організації бали участь 81 делегат.

12-13 вересня 1961 року відбулася ХVІ Дніпровська обласна партійна конференція, на якій були присутні 827 делегатів від 122585 членів і кандидатів в члени КПРС. Конференція заслухала доповідь про проект Програми КПРС та проект Статута КПРС, обрала делегатів на ХХІІ з’їзд КПРС та ХХІІ з’їзд КПУ. З доповіддю про роботу Дніпровського обкому КПУ виступив перший секретар обкому партії Н.П. Толубєєв. А.І. Гаєвий в вересні 1961 року був обраний на посаду секретаря ЦК КПУ. Конференція обрала новий склад обкому КПУ. На пленумі, який відбувся після конференції, першим секретарем обкому Компартії України був обраний Н.П. Толубєєв, другим – К.Н. Ярцев, секретарями – Н.Т. Івахненко,

С.П. Хвостенко, І.В. Яцуба. 27-30 вересня 1961 року відбувся ХХІІ з’їзд КПУ. В його роботі від Дніпропетровської обласної партійної організації брали участь 129 делегатів. В жовтні 1961 року відбувся ХХІІ з’їзд КПРС, який прийняв нову Програму КПРС. В роботі з’їзду від Дніпропетровської обласної партійної організації брали участь 65 делегатів.

З грудня 1964 року по жовтень 1965 року першим секретарем Дніпровського обкому партії був обраний В.В. Щербицький.

В травні 1957 року в палаці культури ім. Ілліча м. Дніпра відбулися урочисті збори трудящих металургійного заводу ім. Г.І. Петровського з участю представників громадськості Дніпропетровська, присвячені 70-річчю з дня заснування підприємства. У гості до металургів приїхав колишній робітник заводу Г.І. Петровський, ім’ям якого був названий завод і місто. Він зустрівся з учасниками революційний подій на Єкатеринославщині, з ветеранами праці, робітниками заводу, де колись працював.

27 жовтня 1957 року в Дніпрі споруджений пам’ятник В.І. Леніну. У цьому році пам’ятник В.І. Леніну відкрито у Кам’янському.

Висновки:

  1. Демократизація суспільного життя обмежена;

  2. Реально партійно-державні діячі мали обмежену владу.



В.В. Щербицький: партійний діяч, особистість, людина.

Бесіда з учнями. Дискусія що до місця людини в історії

З 1952 по 1954 рік В.В. Щербицький був Першим секретарем Кам’янського міськкому партії. З листопада 1955 року по грудень 1957 року В.В. Щербицький працював Першим секретарем Дніпропетровського обкому Компартії України. З липня 1963 по грудень 1964 року В.В. Щербицький – Перший секретар промислового обкому , з грудня 1964 по жовтень 1965 року – Перший секретар Дніпровського обкому КПУ. Особистість В.В. Щербицького люди сьогодні сприймають неоднаково. Згадаймо слова академіка І.Р. Юхновського: «Нікого не треба закидати камінням. Ні Петлюру, ні Грушевського, ні Косіора, Петровського, ні Бендеру, ні Щербицького. Їх треба знати такими, якими вони були. Це наша історія». Нічого не скажеш, мудрі слова. Історія кожному політичному діячу винесе свій вердикт. Займе в ній своє місце і така особистість, як Щербицький. Він любив людей, любив Україну, любив Дніпропетровщину. Заради них чесно жив і багато працював.

Учні зачитують уривки з книги В.Врублевського «Володимир Щербицький: правда і вигадки» щодо його діяльності на Дніпропетровщині в 50-60 рр.

Також учні працюють з документом – спогади дніпродзержинців – подружжям Алли Дмитрівни та Олега Петровича Бистрікових, ветеранів праці Дзержинки, родичами В.В. Щербицького «Він звертався до людей по імені-батькові».

Коли В.В. Щербицький був другим секретарем Кам’янського міськкому партії (1948 - 1952) він підтримав ідею про будівництво на металургійному заводі ім. Дзержинського водноспортивної бази. Про це згадує син колишнього секретаря парткому заводу Позерко В.А. – Ігор Вікторович Подзерко, ветеран праці ДМК. (учні працюють з документом).

Про те, що В.В. Щербицький був мудрою людиною свідчить епізод, який згадує В. Проко’єв, учасник війни (документ «Він був простий і доступний».) Після жовтневого Пленуму ЦК КПРС 1964 оку, на якому був знятий з посади М.С. Хрущов, В.В. Щербицький був присутній в Кам’янському на міському партактиві по обговоренню рішень цього Пленуму ЦК. Тоді, зрозуміло, знайшлося багато виступаючих, які були готові «таврувати ганьбою» Хрущова, причому із тих, хто ще вчора прославляв. Щербицький тоді припинив дебати, мудро замітив, що давайте не словами, а конкретними справами виправляти допущені помилки, поліпшити ситуацію – і в господарчій, і в ідеологічній роботі.

  1. Реабілітаційні процеси

Учні знайомлять присутніх з даними Дніпровського обласного архіву по реабілітації жертв сталінського терору в 50-60-ті рр.

Процес реабілітації почався відразу після смерті Сталіна і здобув свого найбільшого поширення після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)

Перший етап (1956 - )

Реабілітація торкалася лише незначної частини незаконно репресованих. Проголошуються масові амністії. Амністія 1953 року стосувалась осіб, засуджених на строк до п’яти років, а також засуджених за посадові, господарські та військові злочини. Вона мало торкнулася політичних в’язнів, які мали значно більші терміни ув’язнення. Амністія 1955 року стосувалась осіб, що співробітничали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів. Проте амністія не передбачала реабілітацію. Звільнені політичні в’язні продовжували носити клеймо «ворогів народу». За 1954 -1956 рр. по Дніпропетровській області було реабілітовано 795 чоловік.

Учні згадують, що було зроблено по ліквідації репресивної системи:

  1. Восени 1953 року було ліквідовано військові трибунали МВС та особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення.

  2. У 1954 року створено комісію ЦК КПРС із розслідування злочинів

Й. Сталіна.

  1. У 1955 році – запроваджено прокурорський нагляд.

  2. Ліквідовано систему ГУЛАГу, в якому утримувалося 949 тисяч в’язнів, із них 98 тисяч мешканців Дніпропетровщини.

Другий етап (1956 - 1959)

Реабілітація стала масовою. Було створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах. За 1956 – 1959 рр. було повністю реабілітовано 250 тисяч чоловік (переважно посмертно), з них 9 тисяч мешканців Дніпропетровської області. За 1963 – 1966 рр. було реабілітовано понад 60 тисяч чоловік, з них 4 тисячі мешканців Дніпропетровщини.

Запитання вчителя:

  1. Як можна оцінити реабілітаційний процес за часів хрущовської «відлиги»?

  2. Чому реабілітація не була повною?

  3. На яких в’язнів реабілітація не поширювалася?

ІІІ. Закріплення знань

Бесіда за питаннями:

  1. Які особливості процесу десталінізації на Дніпропетровщині?

  2. Дайте оцінку періоду 1953 – 1964 рр. в Дніпропетровській області.

  3. На прикладі діяльності Дніпропетровської партійної організації в 50-60-ті рр. доведіть монополію Компартії в усіх сферах суспільного життя.

  4. Охарактеризуйте діяльність В.В. Щербицького на Дніпропетровщині в 50 – 60-ті рр.

  5. Як відбувався процес реабілітації жертв сталінських репресій, мешканців Дніпропетровської області в 50 -60-ті рр.?

ІV. Підбиття підсумків уроку

V. Домашнє завдання

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.