Урок у 10 класі "Латиноамериканські танці. Бразильський карнавал"

Опис документу:
метою уроку є формування в учнів загального уявлення про танцювальну музику Латинської Америки; розвиток вміння оцінювати традиції аргентинців, характеризувати танцювальне мистецтво; виховування інтересу до інструментальної музики, ціннісне ставлення до танцювальних еталонів Латинської Америки; формування комплексу ключових міжпредметних компетентностей у процесі опрацювання теми про карнавальні свята Бразилії.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ТЕМА: ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКІ ТАНЦІ. БРАЗИЛЬСЬКИЙ КАРНАВАЛ.

МЕТА: формувати в учнів загальне уявлення про танцювальну музику Латинської Америки;

розвивати вміння оцінювати традиції аргентинців, характеризувати танцювальне мистецтво;

виховувати інтерес до інструментальної музики, ціннісне ставлення до танцювальних еталонів Латинської Америки;

формувати комплекс ключових міжпредметних компетентностей у процесі опрацювання теми про карнавальні свята Бразилії ; визначити походження карнавалу, розглянути традиції святкування Латинській Америці.

ХІД УРОКУ

1.Актуалізація опорних знань.

Які бальні танці вам відомі? Які з них входять до програми латиноамериканських танців?

2.Мотиваційний етап

Музика і  танцювальні ритми Латинської Америки  — насправді строката мозаїка з  фольклору різних країн та  етносів, переплетіння іспанського, португальського, африканського і, звичайно ж, індіанського коріння. Це життєдайні традиції, що народжувалися у  вирі складних історичних подій.

Латинська Америка подарувала світу особливу музично-танцювальну культуру. Від початку ХХ ст. латиноамериканські танці проникли у  США і  Європу, склавши окрему програму бальних танців.

3.Етап засвоєння нових знань

З Аргентини походить ТАНГО, що народилося наприкінці ХІХ ст. у  передмісті Буенос-Айреса, куди стікалися захоплені «срібною лихоманкою» імігранти з  усього світу.

У  танго поєдналися народні музичні інтонації аргентинських креольців, уругвайців,

кубинців, європейців. Цікаво, що від самого початку танго було чоловічим танцем, і  лише згодом жінки стали партнерками чоловіків. Цей пристрасний танець називають «сумною думкою, яку танцюють», оскільки його головним змістом є невизначеність і  туга за кращими часами. Сучасне аргентинське танго  — це особлива музично-танцювальна імпровізаційна розповідь, що дозволяє кожному виразити свої почуття.Поступово танго стало національним надбанням, з’явилися навіть танго-оркестри, а відомий композитор, актор і виконавець пісень під музику танго Карлос Гардель (1890–1935) став улюбленцем усієї Аргентини. Саме в  день його народження, 11  грудня, відзначається Міжнародний день танго.

«Великим Астором» аргентинці називають композитора і виконавця на бандонеоні Астора П’яццолу (1921–1992), автора понад 300 танго. Цей митець винайшов сучасний оригінальний стиль танго  — tango nuevo («нове танго»), увівши до традиційної музичної тканини твору елементи джазу, складні дисонансні звучання і  навіть елементи барокових форм, зокрема, характерні контрастні зіставлення у  фактурі, динаміці. Улюбленим інструментальним складом П’яцолли був квінтет, до складу якого входили бандонеон, скрипка, фортепіано, електрогітара, контрабас. Кожен виконавець виявляв себе в  імпровізаціях, а  композитору вдавалося імітувати звучання тембрів цілого симфонічного оркестру. Одним з найпопулярніших творів А. П’яццоли є його знамените «Лібертанго» (від ісп. libertad  — свобода і  танго).(прослухування твору)

Цікаво, що в самій країні аргентинське танго відрізняється за технікою й стилем виконання від європейського.

Велика кількість танців зародилася на Кубі. Наприклад, румба і ча-ча-ча є частиною латиноамериканської програми бальних танців.

РУМБА  — парний танець, який народився в  бідних кварталах Гавани, де щосуботи збиралися гурти містян, щоб розважитися та  забути про життєві негаразди. Для музичного супроводу румби їм було достатньо підручних предметів  — ящиків, ложок, каструль та  ін. Найвідомішою мелодією румби стала знаменита пісня Хосе Фернандеса Діаса (1908–1979) «Guantanamera», що тепер є класикою.(прослухування )

ЧА-ЧА-ЧА — танець, який створює безтурботний, навіть бешкетливий настрій. Його назва походить від особливого синкопованого й  чіткого ритму, що весь час повторюється, і  від характерного звучання маракасів. Виконання ча-ча-ча потребує зовсім невеликого майданчика, оскільки характерним рухом є мінімальне просування. Виконавці танцюють майже на місці, а  враження легкості створюється завдяки рухам на носках з  пе реносом ваги тіла вперед.

Свого часу були популярними й інші танці кубинського походження, зокрема мамбо та сальса.

МАМБО танець, що відноситься до категорії «брудних танців». Адже основу його рухів складають хвилеподібні, кругові, погойдуючі рухи стегнами. Танець пронизаний чуттєвістю і еротизмом, а хореографія побудована на джазових елементах. Мамбо можна танцювати в парі, в групі і поодинці. Музика відрізняється чітким ритмічним малюнком, що дає можливість навіть новачкові легко узгодити руху з музичним супроводом.

Слово «мамбо» походить від імені бога війни. У незапам'ятні часи кубинці присвячували йому обрядовий танець, з метою заслужити прихильність і забезпечити заступництво. Танець мамбо має багато спільного з румбою і ча-ча-ча (спочатку, знаменитий ча-ча-ча навіть називали синкопованим мамбо), але відрізняється більшим темпераментом, свободою в натуральному вираженні почуттів і емоцій, розкішним музичним супроводом.

Запальні ритми мамбо широко використовуються в кінематографі. Цей танець - і засіб зваблювання, і спосіб висловити свої почуття. Серед найзнаменитіших кінофільмів, в яких використовується виповнюється танець - картина «Королі Мамбо» (1992р.) з с Антоніо Бандерасом і Арманом Ассанте в головних ролях і фільм «Брудні танці» (1987р.) з Патріком Суезі в головній ролі.

Одним з найпопулярніших і найулюбленіших танців у Еквадорі є САЛЬСА– танець свободи, любові й щастя, який гармонійно поєднав народні африканські танці з кубинським фольклором, бальними танцями та елементами акробатики. З іспанської це слово перекладається як «соус», що вказує на багатокомпонентність цього танцю.

Домініканська Республіка – батьківщина бачата і меренге.

Неповторний, романтичний, сповнений почуттів латиноамериканський танець БАЧАТА (слово в перекладі з іспанської означає «забава і веселощі», а також «зустрічі і вечірки під музичний супровід»). Провідна роль у цьому танці відведена ногам, які роблять досить швидкі й хитромудрі рухи. Крім того, в бачаті досить багато поворотів, які виконуються практично безперервно.

МЕРЕНГЕ – це танець, який має чуттєвий характер. Велике значення в танці мають елементи флірту та імпровізації. Найчастіше це парний танець, але, щоб продемонструвати глядацькій аудиторії та партнеру чи партнерці свою майстерність, танцюристи часто вводять у меренге сольні елементи.

Костюм тих, хто виконує меренге, найчастіше оздоблений безліччю різноманітних прикрас.

ПАСАДОБЛЬ - танець про боротьбу. Горді й темпераментні іспанці вважали, що тільки переможець - тореро гідний життя, успіху та кохання. У перекладі з іспанської мови «рaso doble» означає «подвійний крок», оскільки кожен другий крок у танці підкреслений. Пасадобль відображає один з аспектів життя й побуту іспанців, а

саме кориду – бій биків. Це своєрідне театралізоване дійство, де партнер зображує гордого, упевненого в собі тореро, а партнерка, зазвичай, його плащ. Музика пасадобля енергійна, темпераментна, запальна. Це найшвидший танець латиноамериканської програми і єдиний, у якому головна роль відводиться не партнерці, а партнерові. Це єдиний танець, у якому присутня сюжетна лінія. Він включає в себе і пристрасть, і любов, і боротьбу, і поразки, і перемогу. В цьому танці акцент робиться не на техніці виконання, а на драматизмі.

САМБА – музичний стиль і танець, яким відома Бразилія. Слово «самба» має африканські корені. Ангольською «самба» означає рух тіла з доторканням танцівників одне до одного животами. Подібні елементи використовувалися в африканських ритуалах і були покликані сприяти родючості.

Однією з  варіацій самби, що увібрала елементи джазу, є босанова (порт. bossa nova  — новий ритм). Світове визнання здобула ламбада, що походить від карімбо  — танцю індіанців з  Амазонки.

Чимало із цих танців у видозміненій формі ввійшли до латиноамериканської програми бальних танців. Інші, хоч і не кодифіковані, були й залишаються популярними на танцювальних майданчиках.

БРАЗИЛЬСЬКИЙ КАРНАВАЛ

Карнавал у Ріо-де-Жанейро відомий у всьому світі як «найбільше шоу на Землі», яке потрібно відвідати хоча б один раз в житті. Отже, що ж це таке, карнавал в Ріо? Чому він такий привабливий для всіх туристів і мандрівників?

БРАЗИЛЬСЬКИЙ КАРНАВАЛ - це яскраве, екзотичне, чудове безумство, свято, яке наповнене музикою, танцями, вражаючими уяву спектаклями і дивовижними костюмами. Це подія, що є унікальною у своєму роді, такого не вийде побачити ніде на планеті, окрім як в Ріо.

Щороку в лютому (а це – самий розпал бразильського літа) уся країна занурюється у шоу, що триває чотири доби! Найважливіше дійство карнавалу – парад провідних шкіл самби, які показують свою красу і майстерність на величезному «самбодромі». Це – ціла вистава з власним сюжетом. (Кожна школа самби має для виступу близько 80 хвилин). Найчастіше це або історична подія, або вшанування якоїсь особистості, або тема відомої легенди.

Підготовка до виступу триває не менше року. Для цієї вистави триває не менше року. Для цієї вистави виготовляють нові костюми, готують яскраві декорації, світлові та піротехнічні ефекти, а також розучують нові тематичні пісні. Однак головним стрижнем

виступу є запальна самба — ідеальний засіб самовираження всіх учасників.

Перший карнавал провели ще у вісімнадцятому столітті, в 1723 році.

Карнавал у Бразилії відповідає слов'янському святу Масляній. Як і усі європейські карнавали, це святкування напередодні Великого посту. Ця традиція бере початок від португальської масляної – вуличних розваг, під час яких пустуни обливали одне одного водою, обсипали борошном і сажею, кидалися яйцями тощо. Португальська масляна відбувалася напередодні Великого посту за католицьким календарем, тобто періоду спокути, що символізувало звільнення– саме цей аспект був сприйнятий карнавалом.

Початок самого карнавалу позначається передачею ключів від міста «королю карнавалу». На весь час свята цей король має повне право вводити свої закони. Перший і найголовніший наказ, який він віддає своїм «підданим» простий і приємний: веселощі! Веселощі має розлитися по всьому місту! Зрозуміло, незгодних немає. Весь тиждень народ відпочиває від роботи. Вулицями розгулюють напіводягнені жінки і чоловіки, все танцюють і радіють життю.

Головні події музично-костюмованих дійств останніх двох десятиріч розгортаються на величезному 540-метровому самбодромі (вулиця Маркеш Сапкуаї), спорудженому у 1984 році за проектом архітектора Оскара Німеєра. Самбодром розташований у 15-20 хвилинах їзди автобусом від пляжу в Копакабані і вміщує 60 тисяч глядачів. Він включає в себе центральну алею, трибуни і спецложі. Заможні бразильці та іноземні гості винаймають ложу з кімнатою для відпочинку за $7500 на декілька днів та ночей, і в комфортних умовах споглядають за святковим дійством.

Кожна школа самби має для виступу близько 80 хвилин (але не більше 120 хв.), за які необхідно встигнути продемонструвати втілену в життя буйну фантазію режисерів. За “перебір” часу — жорстке покарання (зняття балів). Підготовка вистави триває не менше року. Кожна із 14-18 шкіл самби, які беруть участь у карнавальній ході, витрачають на це по 1,3-1,5 млн. доларів. Виготовляють нові костюми (використовують усе: мереживо, люрекс, торочки, шлярки, псевдокоштовності), готують яскраві декорації, світлові та піротехнічні ефекти, а також розучуються нові тематичні пісні.

Кожна школа, ядро якої складають 3-4 тисячі жителів сумно відомих передмість Ріо — фавел — “розкручує” на самбодромі власний сюжет. Найчастіше це або історична подія, або вшанування якоїсь особистості, або тема відомої легенди. Наприклад, переможці Карнавалу-96 розіграли музичну виставу про життя імператриці Кароліни Жозефи Леопольдіни.

Однак головним стрижнем виступу є запальна самба — ідеальний засіб самовираження чорних та білих, мулатів і метисів.

Однак карнавал не обмежується лише музичним парадом. По всьому Ріо жителі міста і невгамовні туристи з усіх куточків планети занурюються у загально-святкове вуличне божевілля. На кожному перехресті міста відбуваються життєрадісні сцени — незнайомі між собою люди із запалом співають і танцюють під музику невеличких оркестрів.

Карнавал зробив Ріо відомим у всьому світі. У світі не існує більше фестивалю, який можна порівняти з карнавалом у Ріо-де-Жанейро. Це, ймовірно, найбільш грандіозне шоу, яке відбувається на нашій планеті. І це цілком логічно - таке свято просто не може проводитися ніде, крім Бразилії - країни сонця, щастя і самби.

4. Етап закріплення засвоєних знань.

1. Які зразки танцювального мистецтва «подарувала» світу Латинська Америка?

2. Коли відзначають міжнародний день танго?

3.Як ви гадаєте, у чому популярність бразильського карнавалу? Які засоби

використовують його учасники для створення величного шоу та емоційного впливу на глядачів?

5. Домашнє завдання.

Поповнити електронний альбом зразками:

- латиноамериканських танців

- карнавальними костюмами та цікавими моментами з карнавалу в Бразилії.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»