Урок "СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ХУДОЖНЄ КІНОМИСТЕЦТВО"

Опис документу:
Конспект уроку з мистецтва для 9-го класу на тему "СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ХУДОЖНЄ КІНОМИСТЕЦТВО" допоможе розширити знання учнів в галузі українського кіномистецтва; розглянути основні жанри сучасного українського кінематографа, виховувати шанобливе ставлення до шедеврів українського кіномистецтва, розвивати вміння висловлювати власні судження під час спілкування.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ТЕМА: СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ХУДОЖНЄ КІНОМИСТЕЦТВО

МЕТА: Продовжити ознайомлювати учнів із мистецтвом кінематографа, розширити знання учнів в галузі українського кіномистецтва; розглянути основні жанри сучасного українського кінематографа, розвивати естетичні смаки; виховувати шанобливе ставлення до шедеврів українського кіномистецтва, розвивати вміння висловлювати власні судження під час спілкування.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу та закріплення знань з теми кінематограф.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Привітання, перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

-Що таке кінематограф?

-Що є головним у кіномистецтві?

-Назвіть види на, які поділяється кіно?

-Назвіть основні жанри кіно та їх особливості?

-Назвіть фільми, які увійшли до світової скарбниці кіномистецтва?

-Який ваш улюблений художній фільм? Які мультиплікаційні фільми ви дивились?

ІІІ. Повідомлення теми та завдань уроку

ІV. Пояснення нового матеріалу

Розповідь вчителя:

Перш, ніж розглянути тенденції сучасного українського кінематографа, давайте пригадаємо, з чого все почалося. Послухаємо наших експертів:

1-й учень: Перші кінозйомки

1893 рік. Йосип Тимченко ще до братів Люм'єр сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Фактично він вважається першовідкривачем кіно.

1896 рік. Альфред Федецький зняв хронікальні сюжети (перша українська кінозйомка), а потім влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі. Тоді ж у Львові стартували кіносеанси французьких фільмів.

1900-ті роки. До революції займалися екранізацією відомих вистав: «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник». Також з’явилися історичні стрічки. Найвідоміша акторка того часу – Віра Холодна.

2-й учень: Розвиток німого кіно в Україні

1925 рік. Відбувся вихід фільму під назвою «Броненосець «Потьомкін», який визнають одним із найкращих у світі.

1928 рік. Розпочала діяльність Київська кінофабрика, тоді одна з найбільших у світі. У майбутньому – це Київська кіностудія імені Олександра Довженка. Варто відзначити діяльність режисера Олександра Довженка: він зняв такі фільми як «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Остання зазначена картина визнана як одна з 12 найкращих картин усіх часів і народів.

3-й учень. Звукове кіно в Україні

У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Ентузіазм: Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О. Соловйова «Фронт».

Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільми «Щорс» (1939) Олександра Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігоря Савченка — дивовижне поєднання і очевидної режисерської та акторської обдарованості.

Українське кіно часів Другої світової війни, частково евакуйоване на схід, було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим, у цей час були зняті і справжні кіношедеври. До них можна віднести фільм «Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайною художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села. Фільм здобув низку міжнародних нагород, але, незважаючи на поширені чутки, так і не отримав «Оскар».

4-й учень.Українські фільми 1945—1953 рр. пiдпорядковувались канонам «соціалістичного реалізму», їх велику цінність складають високий рівень акторської гри (на екрані в цей час з'являються Михайло Романов, Амвросій Бучма, Дмитро Мілютенко, молодий Сергій Бондарчук) і високофахові роботи кінооператорів («Подвиг розвідника», режисер Борис Барнет, оператор Данило Демуцький; «Тарас Шевченко», 1951, режисер Ігор Савченко, оператор Данило Демуцький та інші).

У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-х — поч. 60-х рр. стрімко зростає українська кінопродукція. З'являються фільми, які досі користуються великим глядацьким успіхом: «Весна на Зарічній вулиці» (1956, режисери Марлен Хуцієв і Фелікс Миронер), «Спрага» (1959, Євген Ташков), «Іванна» (1960, Віктор Івченко), «Сон» (1964, Володимир Денисенко) «За двома зайцями» (1961, режисер Віктор Іванов).

5-й учень. Український кінематограф 1960-1970-х років представлений іменами світової ваги: режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, актори Іван Миколайчук, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка. У цей час з'являються стрічки, які поклали початок унікальному феномену «українського поетичного кіно»: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), який отримав другу премію на 7 Міжнародному кінофестивалі в Аргентині; «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965); «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968), «Вірність» Петра Тодоровського (1965).

Стрiчка Кіри Муратової «Довгі проводи» (1971) опинилася під забороною. Драматична доля також спіткала фільми Юрія Іллєнка «Вечір на Івана Купала» (1968) та «Білий птах з чорною ознакою» (1971), який тріумфально отримав Золотий приз Міжнародного Московського фестивалю.

Згодом естетика українського поетичного кіно стимулювала режисерський дебют актора Івана Миколайчука («Вавилон XX», 1979), а суттєві елементи поетичного кіно з'являються в стрічках Миколи Мащенка «Комісари» (1971) і «Як гартувалася сталь» (1973).

6-й учень. Українське радянське кіно періоду «Застою»

На багато років, унаслідок ідеологічної цензури, потрапили на полицю деякі зняті кінофільми (серед них «Криниця для спраглих», «Комісари»).

Попри бюрократизм українського кінопроцесу часів брежнєвської реакції в 1970-1980-х рр. з'являється низка фільмів, створених сильними творчими особистостями. На порозі «застою» Леонід Биков знімає картину «В бій ідуть лише „старі“» (1972), а в 1983 р. Роман Балаян, після кількох високофахових екранізацій російської літературної класики, у фільмі «Польоти уві сні та наяву» точно передає феноменологію того часу.

Українськими кіностудіями було знято також кінострічки, які набули великої популярності у всьому СРСР: «Д'Артан'ян і три мушкетери» (1978, режисер Георгій Юнгвальд-Хилькевич), «Пригоди Електроніка» (1979, режисер Костянтин Бромберг), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, режисер Станіслав Говорухін), «Зелений фургон» (1983, режисер Олександр Павловський), «Чарівники» (1982, режисер Костянтин Бромберг), «Самотня жінка бажає познайомитись» (1986, режисер В'ячеслав Криштофович).

7-й учень. Розквіт неігрового та анімаційного кіно в 1970-х

У 1970-80-ті роки справжній розквіт переживало українське неігрове кіно. Київська кіностудія науково-популярних фільмів зняла величезний масив стрічок, серед яких зустрічалися справжні шедеври жанру («Мова тварин», «Чи думають тварини?», «Сім кроків за обрій» режисера Фелікса Соболєва та ін.).

Надзвичайно успішним був цей період і для українського анімаційного кіно. Стрічки режисерів Володимира Дахна (серіал «Як козаки…»), Давида Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля», «Крила» та ін.), Леоніда Зарубіна («Солом'яний бичок»), Володимира Гончарова («Чумацький шлях») прославили українську анімацію за межами країни.

8-й учень. Кіно «Перебудови»

За «перебудови» створюється багато фільмів, присвячених гострій соціальній проблематиці — «Астенічний синдром» Кіри Муратової (1989); «Бич Божий» Олега Фіалка (1988); «Розпад» Михайла Бєлікова (1990) та інші. Фільм Юрія Іллєнка «Лебедине озеро. Зона» (1989) здобув широкий міжнародний успіх, ставши своєрідною антитоталітарною кіноемблемою.

Розповідь вчителя.

Український кінематограф — це ціла галузь національного мистецтва зі значною історією і багатими традиціями. У світовому кіномистецтві вже назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Богдана Ступки. Але і нове покоління кіномитців має всі шанси дописати свої імена в літопис світового кіно.

Сучасне українське кіно знімає кілька державних кіностудій, таких як На­

ціональна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Українська кіностудія анімаційних фільмів, Національна кінематека України, Одеська кіностудія, Українська студія хронікально-документальних фільмів, так само Національний центр О. Довженка. Крім цього, в Україні діють 46 приватних студій.

Давайте разом відвідаємо галерею сучасних українських художніх фільмів.

Кінематограф доби Незалежності.

Регулювання державної політики України з питань кіно було затверджено 13 січня 1998 року, коли Верховна Рада України прийняла Закон України «Про кінематографію».

У 1990-х з розпадом Радянського Союзу та економічною кризою українське кіно починає переживати занепад. В той же час поступово зростає аудиторія телеканалів. З 136 фільмів знятих в Україні в 1990-х роках 82 було знято російською мовою. Українське кіно 1990-х намагається комерціалізуватися. Замовниками і спонсорами фільмів часто стають бізнесові структури. Ця обставина впливає на зміст фільмів, їх спроби мати розважальний характер, популярності набувають кримінальні драми, пригодницькі та еротичні фільми.

На початку 1990-х українське телебачення розпочало активно знімати телесеріали, зокрема популярність мали «Роксолана», режисер Бориса Небієрідзе, «Острів любові», режисер Олег Бійма. На рубежі 2000-х р. величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», у якому український актор Богдан Ступка зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького. Богдан Ступка стає головним гетьманом українського екрану — йому належать також ролі в історичному серіалі «Чорна рада» Миколи Засєєва-Руденка (2000р.) та фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001р.). У 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилеру «Штольня» (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук). У 2008 році вийшов фільм «Ілюзія страху», українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Фільм знятий за мотивами однойменного твору Олександра Турчинова.

Одним з найсміливіших експериментів у жанрі повнометражного кіно стала сюрреалістична стрічка «Молитва про гетьмана Мазепу», це перший повнометражний і великобюджетний художній фільм (12 млн. грн) за роки незалежності України знятий на київській Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка в 2001 році режисером Юрієм Іллєнком. Картина була представлена на кінофестивалі в Берліні, викликавши гучні дискусії на тему антиросійської і націоналістичної спрямованості стрічки. Не дивно, що бомонд був шокований побаченим - це була чи ні перша українська стрічка, що дозволила поглянути на історичні події (протистояння шведського короля Карла XII і російського імператора Петра I) під кутом, відмінним від офіційного.

В одному інтерв’ю, з нагоди закінчення роботи над фільмом, режисер Юрій Іллєнко говорить про нього як про кінострічку, виконану в особливому жанрі — фільму-молитви. Але вочевидь не молитва, а саме сон визначає стилістику,

звуковий і візуальний ряд Іллєнкового твору: розмиті кольори, пелена, через яку постають події, камера, яка у постійному русі, хаотичність.

Богдан Ступка, який грав роль гетьмана Івана Мазепи, так прокоментував

враження від цього фільму: «Це складно. Треба знати про цей період дуже багато... Я б сказав — це Сальвадор Далі. Це видатний художник, художник і по костюмах, це приголомшливий живопис, в якому присутні якісь дивовижні люди, любов старої людини до молодої, якісь природні речі. Для мене ці сцени зняті дуже природно і дуже красиво, для мене це Сальвадор Далі».

Брат Юрія Іллєнка Михайло зняв картину «Той, хто пройшов крізь вогонь», номіновану в 2012 році на премію «Оскар». Несподівано високий навіть для автора картини рейтинг він пояснив новим підходом до сюжету - він відійшов від депресивного кіно останніх років, знявши легкий мелодраматичний детектив. Фільм заснований на реальних подіях. Простий хлопець Іван Додока — житель Полтавщини. За сюжетом фільму він — військовий льотчик , герой війни . Під час Великої Вітчизняної війни був збити німцями і потрапив до ворожого полону , звідки лише дивом зумів утекти. Однак , на батьківщині свого героя вже не чекали . Івана як державного злочинця засудили до довічної каторги в ГУЛАГу . Втративши віру в свою країну , Іван робить усе можливе, щоб організувати втечу з табору і, врешті - решт , йому це вдається . Колишній герой втікає до Канади, де несподівано знаходить притулок у маленькій резервації індіанців - ірокезів , а з ним і нове життя — індіанське плем’я ставить його своїм вождем.

Тим не менш, це не перша українська картина, номінована на цю престижну нагороду. Першою такою стрічкою стала драма Олеся Саніна «Мамай» у 2003 році. У сюжет фільму покладена трагедія Ромео і Джульєтти на український лад про любов козакавтікача і татарської жінки між якими стоїть багатовікова ненависть двох народів.

Гучним досягненням вітчизняного короткометражного жанру став фільм «Крос», знятий режисером Мариною Вродою. У 2011 році стрічка отримала «Золоту пальмову гілку» на Канському кінофестивалі, а за свій 13-хвилинний фільм «Дощ» вона удостоїлася третього місця на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені в 2007 році. Так само рядом дипломів були відзначені і інші роботи режисера - ще до отримання нею диплома Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.

У 2010-х роках відбувається поступове збільшення обсягів кіновиробництва в Україні. Завдяки розвитку технологій та зменшенню витрат на значно збільшується кількість короткометражних фільмів. В український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. З'являються колективні проекти українських режисерів «Україно, goodbye!», «Вавилон'13». Разом з занепадом централізованої кіноіндустрії розпочинається розвиток незалежних кіностудій, фірм-дистриб'юторів та мережі кінотеатрів. Попри збитковість кіногалузі в цей час, ряд українських фільмів має успіх на міжнародних кінофестивалях.

2014 рік. Прем’єра «Плем’я», першої у світі стрічки без слів (лише мова жестів), режисера Мирослава Слабошпицького. Фільм став найтитулованішим в Україні.

 2016 рік. У грудні відбулася прем’єра фентезі-стрічки «Сторожова застава».

ІV. Засвоєння знань

1. Кого вважають фундатором українського кіномистецтва?

2. Розкажіть про особливості українського ігрового кіно і його представників. Які картини ввійшли до скарбниці світового кіномистецтва?

3. Професійні випробування. Уявіть себе кінопродюсером. Який твір класичної або сучасної української літератури ви обрали б для екранізації? Яких акторів потрібно запросити на кастинг? Обґрунтуйте свій вибір.

V. Домашнє завдання

Напишіть критичну статтю або есе про фільм вітчизняного виробництва,

який вам найбільш сподобався (не сподобався).

Перегляньте один із фільмів українських режисерів: «Чужа молитва», «Плем’я», « Поводир,або квіти мають очі» , « Брати . Остання сповідь », «Сторожова застава».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
790 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.