Урок- реквієм "Молодь за волю України"

Опис документу:
Урок, присвячений учасникам битви під селищем Крути, за 130 км на північний захід від Києва. Події відбувалися 16 (29) січня 1918 року. історична довідка про ці події, про студентський загі ( курінь), які стали символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

В И Х О В Н И Й ЗА Х І Д

Вчитель Уварова В.В.

Тема: « Молодь за волю України»

( урок-реквієм, присвячений учасникам битви під Крутами)

Мета : поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави; формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів рідної держави; повагу до синів-героїв держави; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Обладнання: карта України,фонограми пісень, присвячені України, плакати із символікою Української держави, неповний список загиблих юнаків

Безвусі, юні, вічно молоді,

Ви склали голови за рідний Київ,

Скріпивши крок державницькій ході,

Вписавши подвиг у свободи вияв.

Я. Славутич

Перебіг заходу

І. Організаційний момент

ІІ. Основна частина

Учитель. Сьогодні наша виховна година присвячена подіям, які відбулися 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 км на північний схід від Києва. Довгий час історія подій під станцією Крути залишалася поза увагою офіційної історії СРСР і обростала міфами і вигадками .

Що насправді відбулося тоді? Яке значення мали ті події для нашої історії та сучасності? Про це ми сьогодні і поговоримо.

То не чорне гайвороння над степом кружляє –

Дика орда Муравйова грізно наступає.

Щоб ворота зупинити, на станцію Крути

Відправились добровольці – молоді рекрути.

Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля, коротка терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

Зима снігом замітає, січуть скоростріли.

Щоб ворога зупинити – не вистачить сили

Вже набої закінчились, а навколо – поле.

Піднялися – і в атаку кинулись соколи.

Славних хлопців – добровольців підвелося триста,

А дорога, наче доля, коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою…

Пролилася кров юнача цілою рікою

Не вернуться вже ніколи до рідної хати;

Не зустріне, не пригорне заплакана мати.

Постріляні, порубані – але незборимі

Зосталися тут лежати сини України

Славних хлопців-добровольців загинуло триста,

Бо така вже їхня доля – коротка терниста

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, біль мого народу…

Віддали життя герої за нашу свободу.

М.Бакай

Неоголошена війна Радянської Росії проти Української Народної Республіки розпочалася в грудні 1917 р., а з проголошення незалежності України 22січня 1918 р. країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. «Маніфестом до українського народу» Ленін В.В. дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням незалежної України і що більшовики передбачали поширення революції і на територію України. 12 грудня 1917 р. Всеукраїнський з їзд Рад у Харкові проголосив Україну Радянською республікою і вже в грудні почала надходити військова і інша допомога більшовицьким силам в Україні. Під командуванням Антонова - Овсієнка більшовицькі загони прямували на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова. Загін складався із більш ніж 6000 чоловік, переважно з московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту. Наприкінці грудня 1917 р радянську владу було встановлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Наступ на місто більшовики вели двома групами: одна залізницею Харків - Полтава – Київ, друга в напрямі Курськ – Бахмач – Київ.

Тим часом із майже 300 – тисячного війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще влітку 1917 , до січня 1918 кількість військ, вірних УНР,

зменшилася до близько 15 тис чоловік по всій країні. Українські війська на той час були стомлені війною. По всій країні активно працювала відмінна система революційних агітаторів і в складі більшовицьких військ , і на заводах, фабриках, інших виробництвах. Вирішальним для долі бою під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР було і більшовицьке повстання на заводі «Арсенал». За таких умов єдиною опорою та надією Центральної Ради України залишилася патріотично настроєна студентська молодь Києва, яку і було залучено на захист столиці України.

Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення бала проти нас.

Єдиною активною міліарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке стояло за українську державність.

У І Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами – а вже 5 січня 1918 р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету Святого Володимира і українського Народного Університету було ухвалено створення студентського Куреня Січових Стрільців.

До новоствореного куреню навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило – Мефодіївського братства. Таким чином удалося скласти дві сотні, на чолі яких поставили студента Українського народного університету – старшину ( сотника) Андрія Омельченка.

Для охорони кордонів України з півночі на станції Бахмач з грудня 1817 р. перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень 1-ї Київської юнкерської школи імені Б. Хмельницького. 26 січня прийшло повідомлення від загону Аверкія Гончаренка з – під Бахмача, що негайно треба допомогти проти більшовицьких загонів, - а вже 27 січня прибуло підкріплення - дві сотні новоствореного Студентського куреня. Переважна більшість студентів була без жодної військової підготовки, мали нестачу боєприпасів та були погано озброєні: мали лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі. На додаток, вже під час самого бою, приєдналося ще 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва.

Наступного ранку, 29 січня 1918 р. , близько 9 годин ранку розпочався наступ. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крутів. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди в тил наступаючого ворога та вели їх обстріл. Утрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їхня гарматна батарея, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав ще 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Приблизно в цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова, з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючи з тилу. У студентів та юнкерів почали кінчатися снаряди для гармати. Більшість з них відступила на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився великий загін під керуванням Симона Петлюри, але, отримавши звістку про повстання на заводі «Арсенал», Петлюра рушив на Київ, оскільки, на його думку, найбільша небезпека була саме там.

Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні Омельченко вирішив багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Більшовики не змогли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня – залізницю заздалегідь розібрали ще на станції Крути.

Коли близько 17 години зібралися всі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояли найближче до станції: у сум ятті бою в полон потрапив розвідувальний взвод ( близько 30 чоловік). Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов утратив самовладання, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоб якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченням очевидців, з 27 студентів спочатку знущалися, а потім їх розстріляли. Учень 7 класу Сашко Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Історія – книга народів,

І кожен записаний в ній,

І ті, що жертовно, у згоді

Покрили під Крутами сніг.

Безвусі юні герої

Вступили в нерівний двобій.

Мов триста спартанців, собою

Закрили крутянськиї прохід.

А в Києві дзвони в тривозі

І Київські ліки святі

За тих, хто в Січневі морози

Вступили під Крутами в бій.

Юначе, гартуйся до бою,

І дух своїх предків заклич.

Згадай, як Виговський з ордою

Втопили в крові москалів.

Богданову славу й Мазепи,

Відвагу Сірка і князів

Вклади в своє серце як треба

І смерть подолати зумій.

А в Києві дзвони в тривозі,

І київські старці сумні

За тих, хто в січневі морози

Скропили крутянські сніги.

Ніхто з них не втік з поля бою,

Полягли усі , як один,

А все ж перемого собою

Лишили нащадкам в примір.

Відваги, завзяття і жертви,

Незламної волі зачин.

Життям поборолись до смерті

І смерть побороли із тим.

А в Києві в січні морози

І дзвони замовкли сумні

За тих, хто зробили, що в змозі,

Скропили крутянські сніги.

Юначе, гартуй свою волю,

Як прийде година й тобі,

Коли Бог покличе й Вкраїна

Закрити крутянський рубіж.

А в небі архангельські хори,

І Київські лики святих

Приймають безвусих героїв

Й ведуть до Творця на поклін

Виспівують «Слава героям!»

І Богу складають поклін.

В. Скороботський

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму за незалежну Україну. Вже в березні 1918 р., після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 р. було вирішено врочисто переховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві.

Офіційного підтвердження кількості загиблих під Крутами не має й досі.

За свідченням учасників подій, ймовірно, вбито близько 300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві. Ось деякі з них :

Сотник Андрій Омельченко

Володимир Шульгін

Лука Дмитренко

Микола Лизогуб

Олександр Попович

Божко – Божинський

Олександр Шерстюк

Кирило Головощук

Микола Чижів

Васьли Кирик

Андрій Соколовський

Микола Корпан

Євген Тарнавський

Сашко Пипський

На Аскольдовій могилі поховали їх –

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих…

На Аскольдовій могилі Український цвіт! –

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука?

Квітне сонце, - грає вітер

І Дніпро – ріка…

На кого зазнався Каїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

П.Тичина

У радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше після Другої світової війни тут поховали радянських воїнів, полеглих у ході визволення Києва.. З часу подій вперше про увічнення пам яті студентів згадали в 1990-х роках, коли Народний Рух України встановив тут дерев яний хрест. В 2006 р. на залізничній станції Крути нарешті було відкрито Меморіал Пам яті героїв Крут, спроектований архітектором Володимиром Павленко. Меморіал відкрив президент України Віктор Ющенко. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам ячник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам ячником викопане озеро у формі хреста.

Виряджала мати сина під Крути до бою.

Розчесала кучерики понад головою.

Іди, іди,мій синочку, - в бою не здавайся.

Як побореш воріженьків, додому вертайся.

Іду, іду, моя мати, - вчиню твою волю,

А ти ходи й проси Бога, щоб вернувся з бою.

Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила,

Тай шукала між трупами найменшого сина.

Ой, пізнала стара мати головоньку сина,

Проклинаючи колише, та й заголосила

Люляй, люляй, мій синочку,

Тож я твоя мати –

Сину рідний… Боже милий…

Вороже проклятий!

Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало,

За Україну, славу, честь і братство

Життя юнацьке своє там віддало.

Клянемось вам, ровесники-герої,

На вашу кров, на славно вічні Крути

Нам чину вашого і жертви пресвятої

Нігде, ніколи не забути!

Клянемось вам для оборони честі

Ваш заповіт аж до кінця сповнити.

Підняти прапор, вгору ген піднести

До ясних зір, у сонячні блакити.

ІІІ. Підсумок заходу

Ведучий.

В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна. Вона не є зразком військового мистецтва, Просто це символ нескореного духу нашої нації. Це пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна.

Історичні дати – не тільки пам ять про минуле. Це також ключ до того, щоб в майбутньому уникнути помилок минулого. Українські юнаки загинули і власною кров ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої свідомої самопожертви здатна молодь – нація незнищенна.

Запам ятайте їх імена

Молоді герої, які загинули

під Крутами ( 130 км від Києва)

29 січня 1918 року

Сотник Андрій Омельченко

Володимир Шульгін

Лука Дмитренко

Микола Лизогуб

Олександр Попович

Божко – Божинський

Олександр Шерстюк

Кирило Головощук

Микола Чижів

Васьль Кирик

Андрій Соколовський

Микола Корпан

Євген Тарнавський

Сашко Пипський

тільки деякі із трьох сотень

Джерела: «Тематичні класні години. Національно-патріотичне виховання» М.В.Коновалова

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
5
дн.
2
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!