Підготувала:вчитель вищої категорії,
старший вчитель
Горбова Уляна Орестівна
ОЗЗСО I-III ст.м.Хирів
Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Ведучий1 (під музику). Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій землі, багатій і мальовничій. Україна! В одному тільки слові бринить музика. І кожне слово у мові співає…
Мово, моя найчистіша криниця,
Є і краса, і багатство в тобі,
Кожен приходить до тебе напитися
В радості, в щасті, у тихій журбі.
Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.
Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
1-й учень.
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
2-й учень.
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!
3-й учень.
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
4-й учень.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
5-й учень.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
6-й учень.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.
7-й учень.
Землю засівають. І пісні співають,
На бандурі грають і вірші складають
Про ліси і гори, і про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти, що це за країна?
Разом.
Наша велика славна Україна! Пісня__»Україна»
1-й учень.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
2-й учень.
Мій друже, брате, звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї, мовою матері твоєї, народу твого мовою.
3-й учень.
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
4-й учень.
Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
5-й учень.
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
Дівчинка. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить, поважає і бореться за її незалежність і волю.
Хлопчик А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Серед темної ночі ( 3 учні )
Серед ночі Київ криється туманом.
Розмовляє вітер з бронзовим Богданом.
— Облітав я, — каже, — вулиці всі чисто.
Як змінився Київ, це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...
А Богдан зітхає:
— Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.
Пісня «_Наша мова»
Дівчинка. Сподіваємося, що всі учні знають рідну мову. Діти, які прислів’я вам відомі?
За рідний край - хоч помирай!
Світ один, та різні люди.
Що країна, що родина.
Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим грітися.
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.
Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Хлопчик. А які скоромовки вмієте швидко промовляти?
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак пісню півню:
- Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я.
Ти, малий, скажи малому,
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
1-й учень.
Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова, і нищити її не смій!
2-й учень.
Вона про все тобі розкаже, чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже, як правильно у світі жить.
3-й учень.
В ній стільки слів, що й не збагнути! І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути ти зможеш просто безліч знань.
4-й учень
О мово , ти як дивная сопілка ,то звеселяєш , то хвилюєш нас .
Тобі вклонились Леся Українка й благословенний батько наш Тарас .
5-й учень
Від інших мов вона не гірша , для українців – наймиліша .
Пісенна , ніжна і дзвінка мова Шевченка і Франка .
Хлопчик. Особливо почесне місце в розвитку рідної мови належить Т.Г.Шевченку , який обробив, відшліфував і показав світові неоціненний скарб – українську мову .
Учітеся , брати мої , думайте , читайте ,
І чужому научайтесь , й свого не цурайтесь .
Дівчинка Великий Кобзар вчив нас любити рідну Україну , бо це наш дім веселий , наша оселя , мова – наша мати .
Пісня «Зацвіла в долині»
Калина . Нумо, дівчатка , у коло ставаймо , та про калину гарно заспіваймо.
Пісня « Ой , єсть в лісі калина » (танець дівчат).
1-й учень. Кожна пора дарує свою красу: весна - ніжні білі квіти, осінь - червоні ягоди. Важко уявити сільське подвір’я, де б не ріс кущ калини.
2-й учень. Перша квіточка - наша родиночка. Друга квіточка - рідна сторона. Так говориться в пісні про калиновий цвіт. На луках і узліссі можна побачити цілі калинові гаї. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України».
3-й учень. В народі кажуть: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте». Часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною. А як потрібна була калина на весіллі! Коли випікали коровай, то прикрашали його калиною.
Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі?
Учні (разом). Це наша рідна мова!
Хлопчик.. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
ДівчинкаЛюбов до рідної мови починається ще з колиски , з маминої пісні . У колисковій пісні материнська любов і ласка , світ добра і справедливості .
Бринить колискова , дзвенить колискова . О тиха й задумлива матері мова .
Ти падаєш в душу , подібно зерняті , щоб вирости квіткою ...
Хлопчик. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визнає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата. Прислухаймось і ми з вами до мудрої материнської поради.
Діалог матері та дочки
Мама
Як би тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
І холонуть душі наші без тепла.
Забувають діти мову матерів.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Доню моя, доню, кароока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Батьківщині зради.
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути –м’яти,
Але рідну мову мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови.
Донька
Рідна моя мово – материнське слово! Буду пам’ятати я завжди про те,
Як навчила мати слово шанувати, і не оскверняти, бо воно святе.
Рідна моя мова – пісня колискова! Про усе казкове на своїй землі
Ніжнопелюсткова мова світанкова, на якій співають птахи і джмелі.
Рідна моя мово - слово веселкове! Ти зі мною будеш в щасті і в біді.
Рідна моя мово, маминому слову я вклонюсь, як хлібу і святій воді
Дівчинка .Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!
учень.
Бентежна, тополина, калинова, не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова, немов бандури вічної струна.
учень.
Ми - українці - велика родина, мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина. Рідна земля для нас всіх -Україна.
Ведучий 2.
А слів у мові - не порахувати:
Яскраві, наче зорі вечорові;
Дзвінкі, немов трембіти у Карпатах,
Могутні, наче хвилі ті Дніпрові.
Вчитель.
-А знаєте скільки слів – синонімів можна підібрати до дієслова «говорять»?! (Діти називають синоніми)
Віщують, речуть, розмовляють, оповідають, теревенять, патякають, цідять, галакають, шваркотять, твердять, балакають, бовкають, щебечуть, лепечуть, бесідують, гомонять, кажуть, свідчать, гутарять, теревенять, висловлюються, мовлять.
Ведучий 1.
Слово чарівне! Яка в ньому сила!
Скажи з любов’ю - і радість росте!
Слово ласкаве народжує крила –
Ви не забудьте ніколи про те!
Ведучий 2.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і рідненьким.
Нехай усім тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Слово чемне – кожному приємне!
Гра «Я скажу, а ти продовж»
Тане навіть крижана брила від слова теплого («Спасибі»)
Зеленіє старий пень, почує тільки («Добрий день»)
Якщо більше їсти не в силах, скажемо кухареві («Спасибі»)
Коли нас сварять за витівки, говоримо:(«Пробачте, будь - ласка»)
І у Франції, і у Данії на прощання говорять:(«До побачення»)
Дід Хома і Бабця Параска.
Ведучий 1.
На околиці села,
Як мовиться у казці,
Жили веселий дід Хома
І баба Параска.
Біля хати у саду діти гомоніли,
Розважалися малі, а старі раділи.
Дід учив гончарювати, на сопілці грати.
Баба вчила вишивати і пісні співати.
Ой цікаві для малят ті часи дозвілля:
Скоромовки і казки, загадки й прислів’я.
Бабця Параска питає про казки
Бабця Параска.
Казки, діточки, ви знаєте,
Впевнена, що всі ви відгадаєте.
Вікторина «Казки від Бабці Параски…»
Не тримали сина й доні
У своїх вони долонях.
Тож пішов дідусь у ліс,
Деревиночку приніс.
У колисочку поклали,
Бабця нічку колихала,
А на ранок в ній синочок
Та й відкрив розумні очка.
Як же зветься це хлоп’ятко,
Любі хлопчики й дівчатка? («Івасик-Телесик»)
Це маленька горошина
Принесла в родину сина.
Мав таку цей хлопець силу,
Що зміюку підкорила.
Визволив сестру, братів,
Простить зради не схотів,
То ж пішов у світ блукати,
Долі кращої шукати.
Відгадайте без підказки,
Із якої герой казки? («Котигорошко»)
Дівчина, хоч і кривенька,
Роботяща, моторненька,
Як гніздо її спалили,
То з качками полетіла.
Всі ви знаєте цю казку,
То ж назвіть її, будь ласка! («Кривенька качечка»)
У лисички розкошує
Спить у ліжку і жирує.
Цей котюра ну й доскоцький!
А назвав себе… («Пан Коцький»)
Ця брехуха – і рогата,
І баньката й бородата.
Обдурила свого діда,
Принесла в родину біди,
Хату в зайчика украла,
Жити в домі цьому стала.
Добрий рак її прогнав
І зайчика врятував.
Як же звати цю рогату
Вередуху бородату? («Коза-Дереза»)
Він любив пісні співати.
Від звірят усіх тікати.
Скік! Тут був, і вже – нема!
І шукать його – дарма!
Та лисичка його з’їла,
Ба! Таки перехитрила! («Колобок»)
Хто журавлика вітав,
Ще й кашкою пригощав?
Пригадайте-но, будь ласка,
Із якої герой казки? («Лисичка та Журавель»)
Це який такий бичок,
Не простий – а третячок,
Дуже, дуже він був ловкий,
Упіймав ведмедя, вовка,
Зайчика, а ще – лисичку,
Хоч і сам він невеличкий.
Допоміг і бабі, й діду
Пережити їхні біди. («Солом’яний бичок»)
Дід - чудовий співрозмовник…Конкурс «Кращий скоромовник»
(Дід Хома роздає дітям скоромовки. Змагання дітей у кращому їх читанні)
- Ходить квочка коло кiлочка,
Водить дiточок коло квiточок.
- На дворі трава,
На траві дрова,
Не рубай дрова,
Бо трава здорова
Загадки від дідуся Хоми
Біла рілля, чорне насіння,
Хто вміє - той і посіє,
Хто знає – відгадає.
Маленька, менш від мачини,
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
Й людини мову зупиню.
Подоляночка
Бабця. Український наш народ
Полюбляє хоровод.
Тож, маленькі пани й паночки,
Заспівайте «Подоляночку»!
(Хоровод «Подоляночка»)
Смішинки - веселинки
Дід Хома. Гумор веселий до нас завітав,
Час народних смішинок настав.
1.Упіймав дядько на яблуні хлопчика.
- Ти що там , шибенику, робиш? - запитує він сердито.
-Та упало ваше, дядьку, яблуко, то я вішаю його.
2. -Ти що, Іванку, робиш?
-Пишу листа Галинці.
-Так ти ж ще писати не вмієш!
-То нічого. Галинка ще не вміє читати.
ХТО КРИЧАВ?
Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:
—Що, брат, боляче було, Коли зуба рвали?
—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...
—А чого ж ти так горлав В лікаря щосили?
—Так то ж лікар заволав, Бо я став брикаться, Йому щипці поламав
І... вкусив за пальця!
ФУТБОЛІСТИ
Грали на подвір'ї Хлопчаки в футбол. Петрик як ударив І відразу — «гол»! М'яч в чужу квартиру Тільки зашумів: Пауза у хлопців, Петрик занімів. Йде дідусь Кирило І несе м'яча:
—Чий це, признавайтесь! — Та гравці мовчать.
—А вікно розбилось? — Зважився Андрій.
Дід мугикнув: — Ціле.
— Ціле? Значить, мій!
Вчитель. Любов до Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.
Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі? Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?».
1. «Я за три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,
Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)
2. «Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та й понесіть до батенька.
А в батенька їсти й пити,
Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)
3. «Мій котику, мій братику!
Несе мене лиса
За кленові ліса,
За крутії гори,
За бистрії води...» («Котик і півник»)
4. Що за хатка на узліссі?
Вся ворушиться, дрижить.
Де не взявсь Кабан біжить,
Тут і Вовк іде, й Ведмідь,
Кожен в хатці хоче жить.
Так же тісно їм усім —
Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)
5. Далі казка ось така:
Знайшов Півник колосок,
Змолов борошна мішок,
Спік негайно у печі
Пиріжки та калачі,
Мишенят не пригощав,
Бо жоден із них не працював. («Колосок»)
Учениця.
Ми — українці — велика родина,
Мова і пісня у нас — солов'їна,
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх — Україна.
Вчитель. За легендою, ми живемо у райському куточку, який Бог тримав для себе, а подарував козакам в обмін на обіцянку берегти і збагачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси і людей, цінувати мову.
Ми прагнемо дотримувати слова, даного нашими пращурами, дбаємо, щоб вічне українське слово звучало у кожному українському серці.
Учениця.
Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода,—
То України диво барвінкове,
Багата мова й вічно молода.
Учень.
Живи, вкраїнське слово, процвітай!
Моє мале сердечко звеселяй!
В кожну сім'ю й оселю завітай,
Де люблять і шанують рідний край.
Учениця.
Щоб пам'ятали нині й назавжди,
Якого роду доньки ми й сини.
Красу своєї мови бережи,
Бо житиме вона — то житимемо й ми!
Вчитель. Любі діти, шановні батьки, гості! Добігає кінця наше свято. Ми були б дуже раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.
Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть.
Як степів красу калинову,
Як рідного неба блакить.
Катерина Мотрич «Молитва до Мови»
Учитель. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена
Хлопчик. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Дівчинка. Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
Мово! Що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверності, ганьби…
Всі разом. Прости! Воскресни! Повернися!
Учитель. Закінчити хочу словами О. Підсухи:
Нас далеко чути, нас далеко видно,
Дмуть вітри історії в наші паруси.
Розвивайся й далі, мово наша рідна,
І про нас нащадкам вісточку неси.
учень.
Вже закінчується свято. І прощатись нам пора.
Ми бажаємо усім Вам.
Разом. Щастя, миру і добра!
