Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події

Урок "Під чужим небом". Література письменників-емігрантів. «Празька поетична школа» української поезії та її представники.

Українська література

Для кого: 11 Клас

27.01.2021

150

5

0

Опис документу:
Нашого цвіту по всьому світу. Хто не чув такого журливого вислову, який нагадує про емігрантів. Серед них багато письменників, художників. Перебуваючи далеко за межами рідної землі, поети діаспори доповнювали палітру української «материкової» літератури. Вона була ідейно ширша, тематично різноманітніша, бо її не обмежувала цензура.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема. “ Під чужим небом”. Література письменників-емігрантів. «Празька поетична школа» української поезії та її представники.

Мета (формувати компетентності): предметні: знання про особливості розвитку і функціонування української літератури за кордоном, «празьку школу» української поезії та її представників, ключові: уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; інформаційну: навички роботи з інформаційними джерелами; загальнокультурну: прагнення до літературної освіти, естетичний смак, світогляд; міжпредметну: здатність учня застосовувати знання, які належать до певного кола навчальних предметів (історія); комунікативну: здатність застосовувати під час спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми; толерантно відстоювати власну думку.

Обладнання: підручник, тексти поезій, портрети представників “празької школи”.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Перебіг уроку

І. Оголошення теми й мети уроку

ІІ. Організаційний момент.

Мотивація навчальної діяльності учнів.

Нашого цвіту по всьому світу” , хто не чув цього журливого вислову. У пошуках кращої долі залишали українці свої насиджені місця І кидалися у невідомість під назвою «еміграція». Якось В’ячеслав Чорновіл сказав, що «такою розсіяністю по світу, як українці, може похвалитися (чи засмутитися?) хіба що лише біблійний єврейський народ». Звичайно, не від хорошого життя розбрелися світом люди України — нині, лише за офіційними даними, вони проживають у 55 країнах світу. І сьогодні цей процес триває.

ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь навичок.

Бесіда

  • Пригадайте умови еміграції українців на початку ХХ ст.

  • Назвіть письменників першої хвилі еміграції

  • Яка тематика їх творчості в еміграції.

Робота зі словником. Дібрати лексичні значення до слів еміграція, імміграція, ностальгія, діаспора, історіософізм.

Міграція – переселення народів у межах однієї країни або з однієї країни в іншу.

  • Імміграція – в'їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне проживання

  • Еміграція - переселення зі своєї країни в іншу на постійне місце проживання, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.

  • Діаспора (грец. διασπορά — «розсіяння») — етнічна, в першу чергу релігійна (конфесійна) та мовно-культурна спільнота або сукупність індивідів, які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність.

Історіософічна лірика формувалися на межі українського та європейського світів, тобто під впливом західної культури та історичної пам'яті рідного народу.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

  1. Лекція вчителя.

Українська революція 1921 р. зазнала поразки. Армія УНР (майже 20 тисяч осіб) разом із державними органами наприкінці 1920 р. вимушено залишила територію України й опинилася в еміграції. Вояків було розміщено в спеціальних таборах у Польщі та Румунії. Незважаючи на невпевненість у майбутньому, вони не втрачали сили духу, займалися військовим вишколом, розгорнули у своєму середовищі активну культурно-просвітницьку роботу. Наприклад, у польському таборі для переміщених (м. Каліш) діяли гімназія, курси для малописьменних, бібліотека, хори, оркестр, школа українського танцю, виходили часописи «Залізний стрілець», «Нове слово», «За Україну», «Джерело», «Військовий вісник», «Веселка».

Після погіршення ставлення польської влади до емігрантів багато з них переїжджає до Чехословацької Республіки. За підтримки президента

Т. Масарика українська діаспора змогла відкрити в ЧСР заклади вищої освіти з навчанням рідною мовою: Український вільний університет при Карловім університеті, Український педагогічний інститут ім. М. Драгоманова у Празі, а також Українську сільськогосподарську академію в Подєбрадах (містечко неподалік Праги). Вони стали осередками формування національної української еліти за кордоном. Тут навчалися або працювали колишні вояки УНР Ю. Дараган, Є. Маланюк, Л. Мосендз, М. Чирський та діти емігрантів О. Теліга, Олег Ольжич, Н. Лівицька-Холодна, О. Лятуринська та інші. Це була плеяда високоосвічених інтелігентів. Юнаки та юнки здобували освіту з різних фахів: Леонід Мосендз — хіміка, Олег Ольжич — археолога, Олекса Стефанович — філософа, Євген Маланюк — інженера, але в умовах еміграції їх об'єднувала одна ідея — служити втраченій батьківщині.

2.Повідомлення учня-історика.

Українська діаспора відрізняється від діаспор інших народів тим, що вона не мала повнокровних зв’язків із Батьківщиною. Вона існувала не лише в географічній, а й у культурній, політичній і навіть родинній ізоляції від рідного краю. Крім того, радянська влада змальовувала образ діаспори як ворожої сили, яка бажає лиха українському народові. Та попри все це, діаспора жила Україною, діаспора виховувала дітей на українських ідеях, діаспора мріяла про незалежну Україну. Традиційно історики розглядають чотири хвилі української еміграції.

«Перша хвиля» припадає на останні десятиліття 19 ст., тоді обезземелення значної частини українського селянства Галичини й Буковини супроводжувалося виїздом на роботу переважно в різні країни Північної та Південної Америки.

«Друга хвиля», що тривала в основному з 1920 до 1930 р., носила політичний характер: з України виїхало багато осіб, які в 1917 – 1920 рр. брали участь у змаганнях за самостійність України. Спочатку вони осіли переважно в Центральній і Західній Європі, а відтак багато переїхало на американський континент.

«Третя хвиля » 1945–1960 рр.: понад 100 тис. еміґрантів, які з різних причин у час Другої світової війни потрапили до країн Західної Європи.

«Четверта хвиля» починає свій відлік з кінця 80-их років ХХ ст. і триває дотепер.

3. Повідомлення учня-літературознавця

За зовнішнім, формальним показником до «Празької школи» відносять поетів, які мешкали в Чехословацькій Республіці, переважно в містах Празі та Подєбрадах, у період 1920-1930-х рр.

Назва «Празька школа» доволі умовна, оскільки організаційно (програма, статут, маніфест, членство) група не була оформлена, а деякі з її учасників, наприклад, Є. Маланюк та Н. Лівицька-Холодна, наявність такого угруповання взагалі заперечували. Однак усе ж це була спільнота однодумців-патріотів. Боротьба зі зброєю в руках для них скінчилася в 1920 р., але в нових історичних умовах на перший план вийшла не менш важлива борня — ідеологічна. Українській радянській літературі, яку більшовики використовували як засіб виховання нового типу людини — радянської, «пражани» протиставили власну творчість. Вони не мали спільної поетичної платформи, у кожного був індивідуальний стиль, їхні твори належали до різних модерністських течій — символізму, неоромантизму, необароко, неокласики. Та їх об'єднувала національна ідея, відчуття месіанства, тобто покладання на себе обов'язку відновлення історичної справедливості — творення національної держави. Звідси випливало усвідомлення ролі поета як воїна, лицаря, аристократа духу. Молодь згуртувалася довкола «Літературно-наукового вісника» (1922-1939), редактором якого був ідеолог націоналізму Дмитро Донцов. Першочергові завдання, що їх ставило видання, — формування національної ідеї, виховання сильної особистості, піднесення визвольної боротьби — знайшли своє поетичне втілення у творчості «пражан». Митці наріжним каменем своєї діяльності ставлять утілення «поетики чину» — громадського обов'язку, що підтверджують і власним життям.

4. Самостійна робота за підручником (с.151-152).=

Виписати з підручника особливості творчої манери представників “празької школи”( Юрія Дарагана, Леоніда Мосендза, Олега Ольжича, Олени Теліги, Олекси Стефановича, Оксани Лятуринської, Євгена Маланюка) .

5. Зачитування виписаного стосовно кожного письменника.

6. Виразне читання поезій. Учні заздалегідь обирають 1-2 поезії «пражан» і виразно читають (декламують) на уроці, коментуючи їх.

V.Узагальнення вивченого матеріалу

Тестові завдання

1. До якої країни емігрувала значна кількість представників української інтелігенції під час другої хвилі еміграції?

А Німеччини

Б Австрії

В Чехо-Словаччини

Г Угорщини

2.У якому з варіантів всі поети є представниками «празької школи» ?

А О. Теліга, О. Олесь, О. Степанович

Б Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Ольжич

В О. Лятуринська, Є. Маланюк, М. Вороний

Г В. Винниченко, Н. Лівицька-Холодна, Ю. Дараган

3. Першою в доробку поетів «празької школи» вийшла збірка:

А О. Лятуринської «Гусла»

Б Ю. Дарагана «Сагайдак»

В.Є. Маланюка «Стилет і стилос»

Г Л. Мосендза «Відплата»

4.На думку поетів «празької школи», концепція людини — це…

А слабка духом людина, не здатна на вольові вчинки.

Б духовно сильна особистість, яка з ідейних переконань готова на самопожертву

В людина-песиміст, яка не має віри в краще майбутнє

Г людина, для якої понад усе — матеріальне збагачення

5. Скульптором серед представників «празької школи» був(ла):

А О. Лятуринська

Б Н. Лівицька-Холодна

В Ю. Дараган

Г Л. Мосендз

6. Справжнє прізвище Олега Ольжича

А Косач

Б Очерет

В Лозов'ягін

Г Кандиба

7. Наскрізною ознакою поезії поетів-«пражан» є:

А історіософічність

Б пейзажність

В сентиментальність

Г речитативність

8. Хто з поетів назвав себе «імператором залізних строф»?

А Ю. Дараган

Б Олег Ольжич

В Є. Маланюк

Г О. Стефанович

9. Хто із представників «празької школи» очолив Спілку письменників України під час Другої світової війни?

А О. Лятуринська

Б О. Теліга

В Л. Мосендз

Г Н. Лівицька-Холодна

10. Яка із зазначених назв збірок не належить Є. Маланюку?

А «Гербарій»

Б «Земля і залізо»

В «Земна Мадонна»

Г «Стефанос»

11. Стилос — це:

А У давнину паличка для писання на дерев'яних таблицях, покритих воском

Б Холодна зброя, невеликий кинджал із тонким і гострим клинком

В Назва часопису, в якому друкувалися поети «празької школи»

Г Прізвище одного із представників «празької школи».

12. Символічні образи Земної Мадонни та Степової Еллади пронизують творчість

А Л. Мосендза

Б Олега Ольжича

В Ю. Дарагана

Г Є. Маланюка

VІ. Підсумки уроку.

1. Рефлексивно-оцінювальний етап

«Незакінчене речення»

Після цього уроку я.

розумію…

відчуваю…

думаю…

2.Слово вчителя Отже, перебуваючи далеко за межами рідної землі, поети діаспори доповнювали палітру української «материкової» літератури. Вона була ідейно ширша, тематично різноманітніша, бо її не обмежувала цензура. Скажімо, заборонені теми Голодомору 1933 р., репресії більшовицької влади, збереження національних традицій, формування національної ідентичності, цінність та індивідуальність людського «Я» — ці та інші теми або прозвучали вперше у творах письменників діаспори, або висвітлювалися ними під ракурсом, відмінним від того, що панував у радянській літературі.

VІІ. Домашнє завдання. Опрацювати законспектований матеріал; охарактеризувати творчість учасників “празької школи”; ознайомитися з творами Є. Маланюка «Уривок з поеми» (переглянути відомості про історичні події, згадані у творі).

VІІІ. Оцінки та їх мотивація.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.