Погасло сонце у його очах,
Аж гори похитнулися від болю.
В оселю рідну – цинкова труна
Страшенна кара, за яку провину?
І божеволіла матуся молода,
А разом з нею – Україна.
Мені дуже хочеться, щоб поезія, пісні, розповіді, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші серця і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна.