Урок - пам’яті "Біль Чорнобиля"

Опис документу:
Позакласний захід спланований у формі усного журналу, що містить пять сторінок та епілог. Мета заходу осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій, оцінити наслідки катастрофи на ЧАЕС, розбудити у учнів почуття відповідальності перед наступними поколіннями.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Ямпільська загальноосвітня школа I-III ступенів №2

Ямпільської районної ради Сумської області

УРОК – ПАМЯТІ

УРОК ПАМЯТІ «БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ»

(позакласний захід)

Мета: Осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій; розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням; виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я життя людства; розвивати почуття гордості за свій народ.

Обладнання: стіл, накритий вишитим рушником, свічка, живі квіти, виставка дитячих малюнків про Чорнобиль, грона калини, перевиті чорною

Стрічкою.

Хід виховної години:

Учень1. Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них – це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, -

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Учениця 1. 26 квітня – День скорботи.

Зранку скромних квітів я знайду

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду.

Учень 2. 26 квітня!.. В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема,

І уста безмовні, і душа німа.

Учениця 2. Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків, й дітей.

Виродок – створіння ціль страшну таїть,

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Учень 3. Простягла до серця щупальця страшні,

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим,

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

Учениця 3. 26 квітня!

Люди не простіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стати з злом на прю,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю!

СТОРІНКА ПЕРША – ЧОРНОБИЛЬ...

Ведуча 1. «З усі країв летим у твою ласку,

Дитинство, спогади, щасливі сни.

Стрічай, Чорнобиль, - полинова казко,

Цілуй вітрами, садом пригорни!» (Ніна Мельник).

Імена міст народжуються не випадково. І все ж, навіть за допомогою старовинних рукописів, людям не завжди вдається з’ясувати походження і суть їх назв. Простіше з містами, що народилися недавно. Чому х тоді найновітніше місто вирішили назвати не таким уже й зрозумілим давнім іменем річки, на берегах якої воно народилося? Прип’ять ...

Тиха, повноводна річка, яка в’ється українським та білоруським Поліссям серед десятків прозорих та глибоких озер і лісів, багатих на всілякі дари. Здавалося, що цей куточок землі творець залишив для себе. Тиша, благополуччя, багатство прироби і повний відпочинок душі. Хоч би яким способом ви не приїхали в місто Прип’ять, воно вам сподобається. Точніше, сподобалося б. це було колись.

Ведуча 2. А перший будинок у місті був заселений у вересні 1971 року. Раніше на цьому місті був голий пісок та ріденькі соснові переліски і чорнобиль, чорнобиль.

Що ж породило місто – красень? – Велетенська будова першої в Україні атомної електростанції. Для побудови міста і електростанції не потрібно було шукати місце і знищувати ліс, готувати площадку для будівництва. Вона сама знайшлася. Просто дивно, що серед могутніх сосен, повноводних озер, заводей і рівних берегів річки Прип’ять ніби ненароком впала величезна пляма пустельної землі, порослої чорнобилем. Чорнобиль – трава, яка має багато назв, одна з них – більник, біль чорний, чорнобіль. Сьогодні про це говорять як про предзнамення.

Дніпро, Прип’ять, Українське Полісся ... Місце на диво красиве. До того рокового дня – 26 квітня, вони були місцем відпочинку тисяч людей. Але все це було до 26 квітня 1986 року.

СТОРІНКА ДРУГА – ТРАГЕДІЯ ...

Ведуча 3. Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько – мати,

І Україна, й Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Говорить тривогою чоло.

Ці вірші – роздуми і факти,

Це все було, було, було ...

26 квітня 1986 року ... Цього дня, вірніше, тихої весняної ночі відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Він пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Оспіваний мирний атом, здавалося б , приручений, покірний і керований, вийшов з-під влади людини, вивертаючи на земну поверхню вогняне нутро з незримою отрутою радіації. Неначе збулися пророчі слова святого Івана Богослова: «...велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. А ймення зорі тій – Полин...» (Книга «Вічної Книги»).

Ведуча 4. І стали називати цю прекрасну землю страшним і приреченим словом «зона». Із словом «небезпечна зона» у сотень і тисяч людей буде довго асоціюватися цифра 30 км. це радіус кола земель, звідки необхідно було терміново виселяти мешканців. Села, поля, ліси – все тут стало порожнім. Більш ніж 130 тисяч чоловік зі скарбом, який могли винести в руках, залишали свій край. Яка тоді була весна! А по автошляхам – автобуси, машини ... Нове місце, може і краще, але чуже. Людям хотілося вірити, що ненадовго. Але ...

Обпекло, обпалило – у кров, у життя запеклося.

Що несе воно дітям і нашим прийдешнім літам?!

А довкола жита піднімались і ростом ішли у колосся.

Довірялись птахи небесам, і лісам, і вустам.

Ще збагнули не всі і не вся, що вогонь смертоносний,

Що нечутно вбиває – і корінь, і землю, і цвіт.

Що не вийти дитинству на теплі ожинові роси,

Не знайти на світанку над Прип’яттю вчора залишений слід.

СТОРІНКА ТРЕТЯ - ПОДВИГ ...

Ведуча 1. Із вогню у безсмертя, смерть поправши, ступили вони,

Та з такого вогню не виходив ніхто ще в житті.

Жити можна і в затінку, - поринати в розквіття весни,

А вмирати доводиться перед людством – на видноті.

Першими до палаючого четвертого реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежники караулу, охорони станції на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Із усіх можливих рішень Правик вибрав найбільш правильне – направив свій загін на дах машинного залу, адже в цьому залі знаходилися всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли перетворитися у бікфордів шнур.

Через 5 хвилин із міста Прип’ять зі своєю групою прибув теж 23-річний лейтенант Віктор Кібенок. Але ще понад півгодини обов’язки керівника гасіння пожежі виконував Володимир Правик. Одну годину 20 хвилин він знаходився у зоні підвищеної радіації.

Ведуча 2. Віктор Кібенок із своїм караулом гасив вогонь зсередини станції. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було пересуватися, але бійці крок за кроком відвойовували у вогню площу. Кібенок не пам’ятав, як прибула допомога, як добрався до драбини і спустився вниз. Він втратив свідомість, його винесли у безпечне від вогню місце. Коли прийшов до тями, перше, що він запитав: «Як там?». Почувши «загасили», Віктор полегшено зітхнув.

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, ставний і відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сімю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтесь ближче до життя, хлопці...»

Учень 1. Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

Роду незнищенного коріння.

Першим важко, Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали,

Не до подвигів і не до звершень –

Ви ж собою людство заступили.

Учениця 1. Та серця, мов промені, не гасли,

Залишались іскрами на тверді, -

І палахкотіли, наче гасла:

Станемо життям супроти смерті.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу ...

А лишилась вірності присяга –

Батьківщині. Матері. Народу.

(М.Сингаївський «Ода мужності»)

Ведуча 3. У вогні і боротьбі пожежники намагалися врятувати чергових атомників, які потрапили у смертельну небезпеку. Але ...

Найпершим, у кого зупинилося серце в мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенок. Його, обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники і лікарі, і він встиг ще простогнати: «Там...Валера...». Втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулася. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Лариса. Не дочекалася і вся Прип’ять. І, як сказав письменник Володимир Яворівський, можливо, на тій бетонній стіні «саркофага» колись напишуть, що там похований не реактор, а він, Валерій Ходемчук.

Ведуча 4. Є чорне золото і чорний хліб.

Є чорний лебідь і лебідка чорна.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все – таки Чорнобиль.

Начальник пожежної частини майор Леонід Петрович Телятников був на той час у відпустці. Та, дізнавшись про пожежу, він негайно викликав машину і в чому був – у сорочці з коротеньким рукавом – помчав до товаришів. Ніколи в житті, скаже він потім, не було у нього дороги більш тривалої й важкої, ніж ця – завдовжки у хвилини ...

Він прибіг до станції через прохідну з іншого від пожежних машин боку, і побачена картина приголомшила його: відкритий реактор, а зверху, над його смертоносним диханням, на величезній висоті метушилися маленькі постаті. Драбиною майор Телятников піднявся до пожежників, керував рятуванням третього реактора. Підраховано було згодом: підрозділ його перебував на станції з часу аварії майже 3 години. Їх вивезли о п’ятій ранку, коли пожежа була практично ліквідована.

Опромінених героїв рятували найкваліфікованіші медики Києва і Москви, зокрема професор-радіолог Ангеліна Костянтинівна Гуськова, спеціаліст світового масштабу. Їй завдячує своїм порятунком і майор Телятников. Після лікування і відпочинку він знову почав працювати. Але думки часто поверталися у ту жахливу ніч.

Учень 2. Так і вертається майор щоразу,

Бо ж сам вогонь його не полишає,

Обпалюючи все його єство,

Його життя, вогневі не підвласні.

Не полишають друзі – мертві і живі,

Кому уже не суджено вернутись.

Вони всі поіменно постають –

У пам’яті, в уяві, у житті,

Вони ж самі з життя, а не з легенди –

Учениця 2. Ті, що не підвели у мить найтяжчу,

Ті, що вогонь і смерть взяли на себе,

Ті, що життям платили за життя,

Ті, що пожежу брали голіруч,

Світ атомний собою заступивши.

І він, майор, був також серед них.

Приборкуючи звіря вогняного,

Уже не думав про малих синів –

Своїх школяриків русявочубих.

Він знав, що треба бути над вогнем, -

Інакше і синам його не жити.

СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА – ПАМ'ЯТЬ ...

Ведуча 1. А душа людська пам’ятатиме вас,

А пам'ять людська повертатиме вас.

Читинський цвинтар лежить на околиці Москви. Біля його металевої брами в затінку масивного бетонного муру старенькі жінки щодня продають квіти. Неподалік від головного входу над могилами стоїть два ряди надгробків. Задній ряд заповнено цілком – 16 могил. В передньому ряду закладено 11 могил, і залишено місце для наступних. Це могили перших жертв Чорнобильської катастрофи. Ще чотири могили знаходяться в Києві на Байковому кладовищі.

Ведуча 2. Серед тих тридцяти, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію – молоді. Їм ще тільки починати жити, кохати, народжувати дітей, приносити радість у свої оселі ... У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити?! Та ніч для них була фатальною. Вони не озиралися, не відступали, не ховалися за спини інших. В самому пеклі аварії вони виконували свій обов’язок до останнього подиху. Їх шість ... Перших!

Учень 3. Безумство хоробрих – вогонь на вогонь;

І полум’я серця, і вітер долонь.

Де подих і подвиг в єдине злилися,

Як рідна земля і розбурхана вись.

Безумство хоробрих – життя за життя.

Щоб тільки лишилися мати й дитя.

Не всі виживають, та житиме світ –

І спів материнства, і день – первоцвіт.

Учениця 3. А думка людська пам’ятатиме вас,

А пам'ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих – де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя, і блакить.

Де зір наш потьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена ... імена ...

Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура,

Василь Ігнатенко, Микола Ващук, Микола Титенок.

( Хвилина мовчання)

Учень 1. Безумство хоробрих – безумство живих ...

Наш поклик священний – рівнятись на них.

І пам'ять, і совість – нести в чистоті,

Тримати, як порох, сухими в житті.

Учениця 1. Не всі виживають, та сонце – за нас.

Тримаймо ж нащадкам життя про запас.

Усе – що здобуте, що маєм здобуть!

І втрати, і подвиги нам не забуть.

А скільки ж здолали навал і заброд!

Хоч гинуть хоробрі, та вічний народ!

(лунають дзвони).

Жертви Чорнобиля косить смерть, не вибираючи стать, вік, службове положення. Відходять у незабуття сини та дочки України, які поклали своє життя на вівтар Батьківщини. Одна смерть – велике горе. Багато смертей – це вже статистика. Не знати б її нам, не рахувати ні полеглих від наслідків аварії на ЧАЕС, ні чорнобильських сиріт. Їм надають пільги, виплачують запізнілі компенсації. Та хіба можна купити здоров’я, життя, матір чи батька, їхній заповіт, слово?..

СТОРІНКА ПЯТА – НАСЛІДКИ ...

Ведуча 4. Луг не тішить очі зелен -рутою,

В ліс і гай заходити не можна.

Кожна квітка дихає отрутою,

Стронцієм налита квітка кожна.

_____ років тому сталася трагедія на ЧАЕС. Що ми знаємо про Чорнобиль сьогодні? Скажімо про те, чому 50-тисячна Прип’ять більше доби була в реальній небезпеці для кожного жителя? Питань можна задати сотні. Тому будь-яка правда про Чорнобиль, хай навіть найстрашніша, дуже важлива сьогодні і потрібна буде ще довго – ми не маємо права забути про Чорнобиль.

Ведуча 1.

  • В перші дні після аварії викиди палива складали 20 000 рентген на годину, а сумарний викид радіоактивних речовин в атмосферу – 77 кілограмів. Для порівняння – під час вибуху ядерної бомби над Хіросімою було викинуто лише 740 грамів радіонуклідів.

  • Під час вибуху на ЧАЕС в атмосферу потрапило близько 450 типів радіонуклідів, серед них є багато довго живучих, таких як цезій-137 (період напіврозпаду 80 000 років) і стронцій-90 (20 000років).

  • Забруднення радіонуклідами прилеглих до станції територій України – 5млн. га. – це територія 32 районів у шести областях України, а також прилеглі території Білорусі, Росії та інших країн Європи. Радіоактивні частки досягли також окремих районів Кавказу, Сибіру, Середньої Азії. Кажуть іноді, що Чорнобиль видихнув 10 Хіросім.

  • Навколо ЧАЕС створено 1 000 тимчасових могильників радіоактивних речовин, які вже сьогодні протікають. Саркофаг над 4-м блоком з роками стає все більше радіоактивним, конструкції його просідають, деформуються.

Ведуча 2.

  • Близько 2,5 мільйонів осіб живуть на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми. Забруднено 1,5 млн.га. лісів.

  • Внаслідок опромінення 238 чоловік захворіло гострою променевою хворобою, із них 29 померло в перші місяці після аварії, біля 2 тисяч чоловік отримали місцеві променеві ураження.

  • 90 тисяч чоловік вимушені були евакуювати з міст Прип’ять, Чорнобиль та з сіл 30-км. зони, а ще 50 тисяч чоловік було відселено із забруднених територій.

  • Вплив аварії на ЧАЕС на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для прийдешніх поколінь.

Ведуча 3.

  • Зросла кількість народжених недоношених дітей і з вродженими вадами (у 2,5-3 рази), народжуваність нежиттєздатних дітей (у 5 разів).

  • Дитяча смертність в Україні удвічі вища, ніж у Японії, Швеції; у 1,5 рази, ніж у інших розвинених країнах. Зросла кількість дітей з порушенням психіки.

  • Зростає кількість захворювань на рак щитоподібної залози та інші онкологічні хвороби. Спостерігається значне зниження імунітету. Виявлено зниження щільності та міцності кісткової тканини.

  • Незримий радіаційний вогонь обпалив не тільки людей. Фауна і флора Полісся теж постраждала. На ходу завмирали працьовиті мурахи, на льоту падали швидкі птахи.

Ведуча 4.

  • Приблизно 5% території України втрачено після чорнобильської катастрофи. Було припинено оранку землі, випас худоби, сінокіс, збір урожаю сільськогосподарських та плодово-ягідних культур

  • Відбувається зміна біоценозу, і вже на сьогодні в зоні відчуження відбувається відновлення рослинного покриву: відновлені діброви, зросла кількість конвалії, купини, веснівки, крушини, бруслини, шипшини, верби.

  • Всі зміни стану рослин впливають і на стан тварин. Почали масово розмножуватись гризуни, що призвело до збільшення кількості лисиць, єнотовидної собаки, куниць. У 8-10 разів зросла кількість лося, козулі, дикого кабана, вовків.

  • Збільшилася чисельність птахів: тетеруків, сірої куропатви, орлан-білохвостів, беркутів, балабанів, чорних лелек, сірих журавлів, змієїдів, канюків, боривітрів, лунів, яструбів.

Учень 1. Прилетіли птиці навесні,

Натомили у польоті крила.

Знову чути щебет і пісні,

І тривогу стримати несила.

Учениця 1. Чи безпечні пущі і ліси,

Чи немає для життя загрози?

Слухаю пташині голоси,

А на очі напливають сльози.

Учень 2. Латка лісу, вигоріла, бура.

Мертве листя, висохла трава,

А навколо грає зелень буйна,

Дивом уціліла і жива.

Учениця 2. Чути птиць із непроглядних нетрів,

Світить сонце з голубих небес.

Грізна зона. Тридцять кілометрів

З центром на Чорнобильській АЕС.

Учень 3. В порожніх селах вітер квилить,

Тополі гне і лози хилить.

Гірчать на сонці полини,

Ростуть в городі бур’яни.

Учениця 3. Важкі чорноземи родючі

Дощами зрідка кроплять тучі.

З річок веселки воду п’ють,

І страшно яблуні цвітуть.

ЕПІЛОГ ...

Ведуча 1. Можно обмануть свою невесту

И жену, и даже мать – коль нет стыда.

Землю же, да будет вам известно,

Землю не обманеш никогда!

За древньою легендою Прометей вкрав у богів вогонь і приніс його людям.

Ті, хто ставив скульптуру Прометея в центрі міста Прип’яті, звичайно, не думали про те, що знаменитий герой залишиться в місті одиноким. За задумом автора він повинен символізувати торжество людського розуму, який приборкав атом. Але сьогодні, на жаль, символ говорить про інше. Дивлячись на знімок пустого міста з одинокою скульптурою, замислюєшся: іронія долі в тому, що мудрий Прометей став свідком того, як мирний, «домашній» атом, що дав світло, вийшов з-під контролю. Мабуть ми переоцінили всесильну владу людини, рано почали вважати себе царями природи, повіривши в науково-технічний прогрес і силу розуму.

Ведуча 2. Спалах Чорнобильської АЕС сліпучим сяйвом висвітлив добро і зло, розум і дурість, щирість і фарисейство, співчутливість і злорадство, правду і брехню, безкорисливість і захланність – усі людські чесноти і пороки, що причаїлися в душах. Ми забули про те, що є на світі такі прості істини: порядок, кваліфікація інженера і техніка, відповідальність вчених за свої рішення, точність у виконанні розумних наказів. Коли всього цього немає – немає ніякої гарантії небезпечності людської «влади» над природою. Колись мирне полум’я Прометея стане непідвладним. Тому прип’ятський Прометей – це вічний докір людському сумлінню.

Чи буде квітень, як завжди, дарунком весняної здоби,

Чи власним іменем біди ми назвемо його – «Чорнобиль»?

Чи, може, викинем його з календарів своїх, допоки

Нас темний грітиме вогонь ще не відкритих ізотопів?

Сумлінна мисль не має меж, її спинити годі.

І ти, Чорнобилю, ти теж не маєш меж ... сьогодні.

Тож давайте жити повноцінним життям з вірою, що вистоїмо під загрозливими вітрами Чорнобиля. Чорнобильську АЕС закрито 15 грудня 2000 року. Та пам’ятаймо: «Всемогутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не захоплюйся своєю могутністю, людино, не жартуй з нею. Бо ти і причина, ти і наслідок» (Г.Медведєв).

Ведуча 1.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне «бути чи не бути?»

Страшно над планетою висить.

Ведуча 2.

На Землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого житла у нас нема.

Ведуча 3.

За днями дні, мина повільно рік,

За днями дні – і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться вовік.

Ведуча 4.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде ...

Рогова Алла Олександрівна,

вчитель географії вищої категорії,старший вчитель»

Ямпільська загальноосвітня школа I-III ступенів №2,

смт. Ямпіль, Ямпільський район, Сумська область.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!