Бібліотека

урок на темую Установлення оперативної пам’яті.

Опис документу:
Найкраще уявити собі у вигляді послідовності комірок. Кількість інформації в кожній комірці – один байт ( вісім бітів ). Будь-яка інформація зберігається в пам'яті комп`ютерау вигляді послідовності байтів. Байти пам`яті пронумеровані один за одним., причому номер першого від початку пам`яті байта дорівнює нулю. Кожна конкретна інформація, що зберігається в пам`яті

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Інструкційна карта

Виробниче завдання учням:

1. Усунути помилки при читанні дисків CD-R, CD-RW, DVD-R, DVD-RW в накопичувачі CD-ROM або DVD-ROM.(6балів)

п/п

Назва операції

Інструмент

Критерій оцінювання

(в балах)

Компоненти ПК

1

Увімкніть ПК

1

2

Перевірте сумісність пристрою і компакт-дисків

CD-ROM, DVD-ROM

3

3

Використовуйте диск відомої марки, з високою відбиваючою здатністю

CD-RW, CD-R, DVD-R, DVD-RW

2

4

Запишіть інформацію з ПК на диск, використовуючи програму NERO

Диск DVD-R

5

5

Вимкніть ПК

1

2. Усунути несправність CD-ROM, коли привід працює нерегулярно, а інформація зчитується з великою кількістю помилок.(6балів)

п/п

Назва операції

Інструмент

Критерій оцінювання

(в балах)

Компоненти ПК

1

Перевірити на відкритому механізмі, чи появляється промінь лазеру (червоного кольору) на 2...10 с при встановленні транспортного механізму в робоче положення

CD-ROM

2

2

Промінь можна замінити тільки під визначеним кутом зору в темному приміщенні

1

3

Переконавшись, що все працює нормально, припідніміть верхній фіксатор диску і вручну виведіть транспортний механізм в положення встановлення CD-ROM, відкриваючи тим самим доступ до лінзи лазера

2

4

М’якою кісточкою обережно очистіть лінзу від пороху

Кісточка

1

5

Рухом транспортного механізму чи його розбиранням звільніть посадкове місце лазерного диску на привідному двигуні

Викрутки, пінцет

3

6

Після цього очистіть від пилу посадковий диск, а потім верхнє зажимне кільце

1

7

Очистіть від пороху всю іншу механічну частину приладу, перевірте рух каретки лазера та при необхідності змастіть технічним вазеліном її напрямну

Технічний вазелін

2

Максимальна кількість балів відповідно до виконаного завдання – 12 балів.

Тема: Накопичувачі інформації. Стандарти обладнання і його характеристики
Мета: Ознайомитись з стандартами жорстких дисків.

 

 

Теоретичні відомості

 

Твердий диск

Вінчестер зі знятою кришкою

Тверди́й диск (англ. Hard Disk Driveангл. HDD), також жорсткий диск, у комп'ютерному сленгу — «вінчестер», — постійний запам'ятовувальний пристрій ЕОМ. Постійний, означає, що на відміну від оперативної пам'яті, продовжує зберігати дані після вимикання струму.

Перші тверді диски з'явилися на початку 70-х років. Вони мали ємкість не більше десятка кілобайтів. У 1973 році фірма IBM випустила жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в одному нероз'ємному корпусі пластини диска й голівки, що зчитують. При його розробці інженери використали коротку внутрішню назву «30-30», що означало два модулі (у максимальному компонуванні) по 30 Мб кожний. Кеннет Хотон, керівник проекту, через співзвучність назви з позначенням популярної мисливської рушниці «Winchester 30-30» запропонував назвати цей диск «вінчестером»[1]

З часом ємкість твердого диску зросла в тисячі разів хоча його будова не дуже змінилась.

Конструкція

Кожен твердий диск складається з трьох блоків.

§  Перший блок. На першому блоці зберігається вся інформація. 1-й блок являє собою один або декілька скляних або алюмінієвих дисків, вкритих з двох сторін магнітним шаром, на який записується інформація.

§  Другий блок — механіка твердого диску. Другий блок забезпечує обертання першого блоку (тобто самих дисків) і точне позиціонування головок зчитування.

§  Третій блок— електронна логіка твердого диску.

Характеристики

Інтерфейс — набір, що складається з ліній зв'язку, сигналів, що посилають по цих лініях, технічних засобів, що підтримують ці лінії, і правил обміну. Сучасні накопичувачі можуть використати інтерфейси ATA (AT Attachment, він же IDE — Integrated Drive Electronic, він же Parallel ATA), (EIDE), Serial ATASCSI (Small Computer System Interface),SASFireWireUSBSDIO і Fibre Channel.

Ємність (англ. capacity) — кількість даних, які можуть зберігатися накопичувачем. Ємність сучасних пристроїв досягає 3072 Гб. На відміну від прийнятої в інформатиці(випадково) системі префіксів, що позначають кратну 1024 величину, виробниками при позначенні ємності жорстких дисків використовуються кратні 1000 величини. Так, напр., ємність жорсткого диска, маркованого як «200 Гб», в дійсності складає 186,2 Гб.

Фізичний розмір (форм-фактор) — майже всі сучасні накопичувачі для персональних комп'ютерів і серверів мають розмір або 3,5, або 2,5 дюйма. Останні частіше застосовуються в ноутбуках. Інші розповсюджені формати — 1,8 дюйма, 1,3 дюйма і 0,85 дюйма

Час доступу (англ. random access time) — від 3 до 15 мс, як правило, мінімальним часом відрізняються серверні диски (наприклад, у Hitachi Ultrastar 15K147 — 3,7 мс[2]), максимальним із актуальних — диски для портативних пристроїв (Seagate Momentus 5400.3 — 12,5 [3]).

Швидкість обертання диску (англ. spindle speed) — кількість обертів шпинделя за хвилину. Від цього параметра в значній мірі залежать час доступу й швидкість передачі даних. В наш час[Коли?] випускаються вінчестери з такими стандартними швидкостями обертання: 4200, 5400 (ноутбуки), 7200 (персональні комп'ютери), 10 000 і 15 000 об./хв. (сервери і високопродуктивні робочі станції).

Надійність (англ. reliability) — визначається як середній час наробітку на відмову (Mean Time Between FailuresMTBF). Див. також Технологія SMART. (S.M.A.R.T. (англ. Self Monitoring Analysing and Reporting Technology) — технологія оцінки стану жорсткого диска вбудованими апаратурами самодіагностики, а також механізм оцінки часу виходу його з ладу.)

Кількість операцій вводу-виводу за секунду — у сучасних дисків це близько 50 оп./сек при довільному доступі до накопичувача й біля 100 оп./сек при послідовному доступі.

Рівень шуму — шум, що відтворює механіка накопичувача при його роботі. Вказується в децибелах. Тихими накопичувачами вважаються пристрої з рівнем шуму близько 26 дб і нижче.

Опірність ударам (англ. G-shock rating) — опірність накопичувача різким перепадам тиску або ударам, вимірюється в одиницях припустимого перевантаження g у включеному й виключеному стані.

Швидкість передачі даних (англ. Transfer Rate):

§  Внутрішня зона диска: від 44,2 до 74,5 Мб/с

§  Зовнішня зона диска: від 74,0 до 111,4 Мб/с

Порівняння інтерфейсів

 

Пропускна здатність, Мбіт/с

Максимальна довжина кабелю, м

Чи потрібний кабель живлення

Кількість накопичувачів

UltraATA/133

1064

0,46

Так

2

SATA/300

2400

1

Так

1

FireWire/400

400

4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м)

Так/Ні (залежить від типу інтерфейсу й накопичувача)

63

FireWire/800

800

4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м)

Ні

63

USB 2.0

480

5 (при послідовному з'єднанні, через хаби, до 72 м)

Так/Ні (залежить від типу накопичувача)

127

Ultra-320 SCSI

2560

12

Так

16

eSATA

2400

2

Так

1 (з помножувачем портів до 15)

Виробники

Спочатку на ринку була велика різноманітність жорстких дисків, які вироблялися безліччю компаній. У зв'язку з жорсткістю конкуренції і зниженням норм прибутку більшість виробників було або куплено конкурентами, або перейшло на інші види продукції. На сьогоднішній день більша частина всіх вінчестерів виробляється всього декількома компаніями: SeagateWestern DigitalSamsung, а також підрозділом по виробництву дисків фірми Hitachi, що раніше належав IBMFujitsu продовжує випускати жорсткі диски для ноутбуків і SCSI-диски, але покинула масовий ринок у 2001 році (в 2009 році виробництво жорстких дисків було повністю передано компанії Toshiba[4]). Toshiba є основним виробником 2,5- і 1,8-дюймових ЖД для ноутбуків. Досить яскравий слід в історії жорстких дисків залишила компанія Quantum. Одним з лідерів у виробництві дисків була компанія Maxtor. У 2001 році Maxtor викупила підрозділ жорстких дисків компанії Quantum. У 2006 році відбулося злиття Seagate і Maxtor. У середині 1990-х років існувала компанія Conner, яку купила Seagate. У першій половині 1990-х існувала фірма Micropolis, яка виробляла дуже дорогі диски premium-класу. Але при випуску перших у галузі вінчестерів на 7200 об/хв нею були використані неякісні підшипники головного валу, що поставлялися фірмою Nidec, і Micropolis зазнала фатальних збитків на поверненнях продукції, розорилася і була куплена вищезгаданою Seagate.

 

Контрольні запитання

 

  1.  Як впливає підключення роз”ємів і встановлення мікросхем на панельки на працездатність системної плати? Поясніть порядок усунення таких дефектів.

  2.  У яких точках необхідно контролювати якість електроживлення ?

  3.  Уяких випадках створюються ненадійні контакти? Які способи їх усунення?

  4.  Поясніть причини появи зайвих замикань на системній платі і способи їх  усунення.

  5.  З якою метою використовують перемички і DIP-перемикачі на системній платі?

  6.  Поясніть критерії вибору рішення про доцільність ремонту чи заміни системної  плати. 

 

Завдання для самостійного виконання

1. Перегляньте відеофільм про роботу та приєднанння жорстких дисків.

2. На лабораторному стенді виконайте приєднання до  материнської плати жорстких дисків з різним інтерфейсом.

3. Опишіть та порівняйте основні характеристики кількох жорстких дисків за допомогою таблиці.

4. Створіть презентацію про будову, роботу та підключення жорстких дисків.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема уроку.  Інструктаж за змістом занять, з охорони праці та БЖД, організації робочого місця. Збирання ПК. Режими роботи процесора. Розгін процесора. Установка параметрів напруги процесора. Підключення процесора. Підбір процесора під материнську плату. Загальна характеристика складових комп'ютера

Персона́льний комп'ю́тер (ПК) — мікрокомп'ютер, що за розміром, ціною та можливостями спрямований для персонального застосування. Термін популяризували Apple II від Apple Computer наприкінці 1970-их і ранніх 1980-их, і пізніше IBM PC.

Комп'ютер - це універсальна технічна система, спроможна чітко виконувати визначену послідовність операцій певної програми. Персональним комп'ютером (ПК) може користуватись одна людина без допомоги обслуговуючого персоналу. Взаємодія з користувачем відбувається через багато середовищ, від алфавітно-цифрового або графічного діалогу за допомогою дисплея, клавіатури та мишки до пристроїв віртуальної реальності.

Конфігурацію ПК можна змінювати в міру необхідності. Але, існує поняття базової конфігурації, яку можна вважати типовою:

  • системний блок;

  • монітор;

  • клавіатура;

  • мишка.

Комп'ютери випускаються і у портативному варіанті (laptop або notebook виконання). В цьому випадку, системний блок, монітор та клавіатура містяться в одному корпусі: системний блок прихований під клавіатурою, а монітор вбудований у кришку.

Склад сучасного настільного персонального комп'ютера

Склад сучасного настільного персонального комп'ютера:

  1. Дисплей

  2. Материнська плата

  3. Центральний процесор (Мікропроцесор)

  4. Оперативна пам'ять

  5. Карти розширення

  6. Блок живлення

  7. Оптичний дисковод

  8. Постійна пам'ять (Твердий диск)

  9. Клавіатура

  10. Миша комп'ютерна

Системний блок - основна складова, в середині якої містяться найважливіші компоненти. Пристрої, що знаходяться в середині системного блока називають внутрішніми, а пристрої, що під'єднуються ззовні називають зовнішніми. Зовнішні додаткові пристрої, що призначені для вводу та виводу інформації називаються також периферійними. За зовнішнім виглядом, системні блоки відрізняються формою корпуса, який може бути горизонтального (desktop) або вертикального (tower) виконання. Корпуси вертикального виконання можуть мати різні розміри: повнорозмірний (BigTower), середньорозмірний (MidiTower), малорозмірний (MiniTower). Корпуси горизонтального виконання є двох форматів: вузький (Full-AT) та надто вузький (Baby-AT). Корпуси персональних комп'ютерів мають різні конструкторські особливості та додаткові елементи (елементи блокування несанкціонованого доступу, засоби контролю внутрішньої температури, шторки від пилу).

Корпуси поставляються разом із блоком живлення. Потужність блоку живлення є одним із параметрів корпусу. Для масових моделей достатньою є потужність 200-250 Вт.

Основними вузлами системного блоку є:

  • електричні плати, що керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв тощо);

  • накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), призначений для читання або запису інформації;

  • накопичувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків (дискет).

Шини З іншими пристроями, і в першу чергу з оперативною пам'яттю, процесор зв'язаний групами провідників, які називаються шинами. Основних шин три:

  • шина даних,

  • адресна шина,

  • командна шина.

Адресна шина. Дані, що передаються по цій шині трактуються як адреси комірок оперативної пам'яті. Саме з цієї шини процесор зчитує адреси команд, які необхідно виконати, а також дані, із якими оперують команди. У сучасних процесорах адресна шина 32-розрядна, тобто вона складається з 32 паралельних провідників.

Шина даних. По цій шині відбувається копіювання даних з оперативної пам'яті в регістри процесора і навпаки. У ПК на базі процесорів Intel Pentium шина даних 64-розрядна. Це означає, що за один такт на обробку поступає відразу 8 байт даних.

Командна шина. По цій шині з оперативної пам'яті поступають команди, які виконуються процесором. Команди представлені у вигляді байтів. Прості команди вкладаються в один байт, але є й такі команди, для яких потрібно два, три і більше байтів. Більшість сучасних процесорів мають 32-розрядну командну шину, хоча існують 64-розрядні процесори з командною шиною.

Шини на материнській платі використовуються не тільки для зв'язку з процесором. Усі інші внутрішні пристрої материнської плати, а також пристрої, що підключаються до неї, взаємодіють між собою за допомогою шин. Від архітектури цих елементів багато в чому залежить продуктивність ПК у цілому

Монітор (monitor) або дисплей (display) - електронний пристрій для відображення інформації. Сучасні комп'ютерні монітори бувають двох типів: рідкокристалічні (TFT, LCD) та на основі електронно-променевої трубки (CRT). Основна характеристика дисплею — розмір екрану (здебільшого вимірюється в дюймах).

Відеосистема комп'ютера складається із трьох компонентів:

-  монітор (називающийся також дисплеєм);

  • відеоадаптер;

  • програмне забезпечення (драйвери відеосистеми).

Відеоадаптер посилає в монітор сигнали керування яскравістю променів і синхросигнали рядкових й кадрових розгорнень. Монітор перетворює ці сигнали в зорові образи. А програмні засоби обробляють відеозображення — виконують кодування й декодування сигналів, координатні перетворення, стиск зображень і ін.

Монітор — це пристрій візуального відображення інформації (у вигляді тексту, таблиць, малюнків, креслень і ін.).

Переважна більшість моніторів сконструйовані на базі електронно-променевої трубки (ЕПТ), і принцип їхньої роботи аналогічний принципу роботи телевізора. Монітори бувають алфавітно-цифрові й графічні, монохромні й кольорового зображення. Сучасні комп'ютери комплектуються, як правило, кольоровими графічними моніторами.

Основний елемент дисплея - електронно-променева трубка. Її передня, звернена до глядача частина із внутрішньої сторони покрита люмінофором — спеціальною речовиною, здатною випромінювати світло при влученні на нього швидких електронів. Люмінофор наноситься у вигляді наборів крапок трьох основних кольорів — червоного, зеленого й синього. Ці кольори називають основними, тому що їхніми сполученнями (у різних пропорціях) можна представити будь-які кольори спектра. Набори крапок люмінофора розташовуються по трикутних тріадах. Тріада утворює піксел — крапку, з якої формується зображення (англ. pixel — picture element, елемент картинки). Відстань між центрами пікселів називається крапковим кроком монітора. Це відстань істотно впливає на чіткість зображення. Чим менше крок, тим вище чіткість. Звичайно в кольорових моніторах крок становить 0,24 мм. При такому кроці очі людини сприймають крапки тріади як одну крапку ";складних"; кольорів. На протилежній стороні трубки розташовані три (по кількості основних квітів) електронні пушки. Всі три пушки ";націлені"; на той самий піксел, але кожна з них випромінює потік електронів направлених убік ";своєї"; крапки люмінофора. Щоб електрони безперешкодно досягали екрана, із трубки відсасується повітря, а між пушками й екраном створюється висока електрична напруга, що прискорює електрони. Перед екраном на шляху електронів ставиться маска — це тонка металева пластина з більшою кількістю отворів, розташованих напроти крапок люмінофора. Маска забезпечує влучення електронних променів тільки в крапки люмінофора відповідних кольорів. Величиною електронного струму гармат і, яскравістю світіння пікселів, управляє сигнал, що надходить із відеоадаптера

На ту частину колби, де розташовані електронні пушки, надівається система, відхиляюча монітор, що змушує електронний пучок пробігати по черзі всі строчки рядка за рядком від верхньої до нижньої, потім вертатися в початок верхнього рядка й т.д.

Кількість відображених рядків у секунду називається рядковою частотою розгорнення. А частота, з якої міняються кадри зображення, називається кадровою частотою розгорнення-вона не повинна бути нижче 60 Гц, інакше зображення буде мерехтіти. Поряд із традиційними ЕПТ-моніторами усе ширше використовуються плоскі жидкокристалічні (ЖК) монітори.

Рідкі кристали — це особливий стан деяких органічних речовин, у якому вони мають плинність і властивість утворювати просторові структури, подібні кристалічним. Рідкі кристали можуть змінювати свою структуру й світлооптичні властивості під дією електричної напруги. Міняючи за допомогою електричного поля орієнтацію груп кристалів і використовуючи введені в жидкокристалічний розчин речовини, здатної випромінювати світло під впливом електричного поля, можна створити високоякісні зображення, що передають більше 15 мільйонів колірних відтінків.

По компактності такі монітори не знають собі рівних. Вони займають в 2 - 3 рази менше місця, чим монітори з ЕПТ і в стільки ж раз легше; споживають набагато менше електроенергії й не випромінюють електромагнітних хвиль, що впливають на здоров'я людей. Різновид монітора — сенсорний екран. Тут спілкування з комп'ютером здійснюється шляхом дотику пальцем до певного місця чутливого екрана. Цим вибирається необхідний режим з меню, показаного на екрані монітора.

Меню — це виведений на екран монітора список різних варіантів роботи комп'ютера, по якому можна зробити конкретний вибір.

Сенсорними екранами обладнують робочі місця операторів і диспетчерів, їх використовують в інформаційно-довідкових системах і т.д.

Відеоадаптер — це електронна плата, що обробляє відеодані (текст і графіку) і управляє роботою дисплея. Містить відеопам'ять, регістри введення виводу й модуль BIOS. Посилає в дисплей сигнали керування яскравістю променів і сигнали розгорнення зображення.

Найпоширеніший відеоадаптер на сьогоднішній день — адаптер SVGA (Super Video Graphics Array — супервідеографічний масив), що може відображати на екрані дисплея 1280х1024 пикселей при 256 квітах і 1024х768 пикселей при 16 - 32 мільйонах кольорів. Із традиційними відеоадаптерами широко використовуються різноманітні пристрої комп'ютерної обробки відеосигналів:

Графічні акселератори (прискорювачі) —це спеціалізовані графічні співпроцесори, що збільшують ефективність відеосистеми. Їхнє застосування звільняє центральний процесор від великого обсягу операцій з відеоданими, тому що акселератори самостійно обчислюють, які пікселі відображати на екрані і які їхні кольори.

Фрейм-грабери, які дозволяють відображати на екрані комп'ютера відеосигнал від відеомагнітофона, камери, лазерного програвача й т.п., для того, щоб захопити потрібний кадр на згадку й згодом зберегти його у вигляді файлу.

TV-тюнери - це відеоплати, що перетворюють комп'ютер у телевізор. TV-тюнер дозволяє вибрати будь-яку потрібну телевізійну програму й відображати її на екрані в масштабованому вікні. У такий спосіб можна стежити за ходом передачі, не припиняючи роботу.

Клавіатура (keyboard) - сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій.

Клавіатури використовуються в найрізноманітніших пристроях - друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючих комп'ютера. Вживані сьогодні комп'ютерні клавіатури містять 101 клавішу або більше. Також все частіше вбудовуються додаткові кнопки та контрольні елементи (світлодіоди) - частіше для обслуговування мультимедійних систем.

Клавіатури можуть мати різні конструкції:

  • Механічні, історично найперші - рух клавіші за допомогою більш чи менш складної системи важелів і т.п. засобів безпосередньо виконує свою корисну функцію (напр. важелів в друкарській машині)

  • Контактна - рух клавіші безпосередньо з'єднує або роз'єднує електричні контакти.

    • пружинна

    • мембранна - натискання опосередковується мембраною, яка також повертає клавішу до вихідного положення.

    • гумова - натиснення клавіші спричиняє натиск гуми

  • Безконтактна

    • оптоелектронна

    • ємнісна - відносно рідко вживана - клавіша з'єднана з елементом, що змінює ємність конденсатора, частіше, шляхом його всуву між обкладками конденсатора.

    • герконова – натиснення клавіші спричиняє наближення магніту до геркону всередині якого відбувається замикання контактів

  • Екранна

    • дотикова - на екрані висвітлюється зображення кнопки, дотик до зазначеного місця на екрані є рівнозначним її натисненню. Необхідний спеціальний дотиковий монітор .

    • класична - на екрані висвітлюється зображення кнопки, по якому клацають мишкою. Цей вид клавіатури не вимагає спеціальних екранів.

Перевагою екранних клавіатур над фізичними є можливість візуального відображення великої кількості наборів символів різних алфавітів.

На комп'ютерній клавіатурі будь-яке натиснення та відпускання клавіші спричинює посилання сигналу до комп'ютера. Кожній такій події відповідає свій власний цифровий код. В залежності від способу передачі сигналу клавіатури звуться дротові та бездротові. Останнім часом на комп'ютерному ринку стали доступними бездротові (WiFi) клавіатури, що контактують з комп'ютером за допомогою інфрачервоного випромінювання або радіохвиль. Відстань дії бездротових клавіатур залежить від принципу передачі сигналу і лежить в межах від кількох метрів до кількох десятків метрів для дорожчих пристроїв, наприклад, Bluetooth-клавіатури.

Стандартна клавіатура має від 101до 104 клавіші, функціонально – розподілених по декількох групах:

  • алфавітно – цифрова група клавіш;

  • функціональні клавіші (від F1 до F12);

  • Клавіші керування курсором;

  • Клавіші додаткової панелі (використовується у двох режимах цифровому або режимі керування курсором);

  • Службові клавіші (Print Screen? Scrooll Lock, Pause\Break і т.д.)

Миша комп'ютерна — пристрій, призначений для маніпулювання «курсором» у вигляді відтворення рухів руки на площині та виконання певних дій кнопками миші. Портативний пристрій локалізації, який функціонує в результаті його переміщення по визначеній поверхні; маніпулятор введення графічної інформації; пристрій для відпрацювання місце розташування вказівника на екрані дисплея.

Розрізняють декілька типів мишей:

  • за механізмом керування курсором

    • механічна - всередині миші вільно розташована кулька, котра дотикається до поверхні, на якій розташована миша, чим рух спричиняє оберти кульки у відповідний бік, котрі передаються на два перпендикулярно розташовані валики, оберти яких і перетворюються у сигнали комп`ютеру

    • оптична - дно миші оснащене освітлювачем(лазером) і примітивною «камерою», котра і фіксує рухи миші по поверхні

  • за принципом обміну даних з комп`ютером

    • дротова - сигнали комп`ютеру передаються за допомогою дротів. Переважно дроти з`єднують мишу і COM або PS/2 порти, але набирають популярності USB-миші, котрі можна за допомогою спеціальних перехідників підключити і до згаданих вище портів.

    • радіомиша - така миша складається з двох частин: саме миша, котра переважно оптична з вбудованим пристроєм передачі радіосигналів, і пристрою для приймання цих радіосигналів, котрий все-таки дротом під`єднаний до комп`ютера.

Іншими різновидами маніпуляторів, що відтворюють рухи руки, є Трекбол і Графічний планшет

Пристрої вводу-виведення інформації

Пристрої мовного вводу-виводу відносяться до засобів мультимедіа. Пристрої мовного введення - це різні мікрофонні акустичні системи, ";звукові миші";, наприклад, зі складним програмним забезпеченням, що дозволяють розпізнавати вимовні людиною букви й слова, ідентифікувати їх і закодовувати. Пристрої мовного виводу - це різні синтезатори звуку, що виконують перетворення цифрових кодів у букви й слова, відтворені через динаміки або звукові колонки, приєднані до комп'ютера.

Модем —це пристрій для передачі комп'ютерних даних на більші відстані по телефонних лініях зв'язку.

Цифрові сигнали, вироблювані комп'ютером, не можна прямо передавати по телефонній мережі, тому що вона призначена для передачі людської мови - безперервних сигналів звукової частоти.

Модем забезпечує перетворення цифрових сигналів комп'ютера в змінний струм частоти звукового діапазону - цей процес називається модуляцією, а також зворотне перетворення, що називається демодуляцією. Звідси назва пристрою: модем - модулятор/демодулятор.

Для здійснення зв'язку один модем викликає інший по номері телефону, а той відповідає на виклик. Потім модеми посилають один одному сигнали, узгоджує підходячий їм обом режим зв'язку. Після цього передавальний модем починає посилати модульовані дані з погодженою швидкістю (кількістю біт у секунду) і форматом. Модем на іншому кінці перетворює отриману інформацію в цифровий вид і передає її своєму комп'ютеру. Закінчивши сеанс зв'язку, модем відключається від лінії. Керування модемом здійснюється за допомогою спеціального комутаційного програмного забезпечення. Модеми бувають зовнішні, виконані у вигляді окремого пристрою, і внутрішні, що представляють собою електронну плату, установлювану усередині комп'ютера. Майже всі модеми підтримують і функції факсів.

Факс — це пристрій факсимільної передачі зображення по телефонній мережі. Назва ";факс"; відбулося від слова ";факсиміле"; (лат. fac simile - зроби подібне), що означає точне відтворення графічного оригіналу (підпису, документа й т.д.) засобами печатки. Маніпулятори (миша, джойстик і ін.) — це спеціальні пристрої, які використовуються для керування курсором. Миша має вигляд невеликої коробки, що повністю вміщається на долоні. У верхній частині пристрою розташовані керуючі кнопки (звичайно їх три), що дозволяють задавати початок і кінець руху, здійснювати вибір меню й т.п.

Принтери (друкувальні пристрої) - це пристрій виводу даних з ЕОМ, що перетворює інформаційні ASCII-коди у відповідні їм графічні символи (букви, цифри, знаки й т.п.) і фіксуючі ці символи на папері. Принтери є найбільш розвиненой групою ЗП ПК, що нараховує до 1000 різних модифікацій. Принтери відрізняються між собою по різних ознаках:
-  кольоровість (чорно-білі й кольорові);

-  спосіб формування символів;

-  принцип дії (матричні, термічні, струминні, лазерні);

- способи печатки (ударні, ненаголошені), формування рядків (послідовні, паралельні);

-  ширина каретки (із широкої (375 - 450 мм) і вузької (250 мм) кареткою);

-  довжина друкованого рядка (80 і 132 - 136 символів);

-  набір символів (аж до повного набору символів ASCII);

-  швидкість печатки;

-  розв'язна здатність, найбільш уживаною одиницею виміру є dpi (dots per inch) - кількість крапок на дюйм.

Печатка в принтерів може бути посимвольна, порядкова, посторінкова. У матричних принтерах зображення формується із крапок. Матричні принтери можуть працювати у двох режимах - текстовому й графічному. Перемикання режимів роботи матричних принтерів і зміна шрифтів можуть здійснюватися як програмно, так і апаратно шляхом натискання наявних на пристроях клавіш і/або відповідної установки перемикачів. До МП принтери можуть підключиться й через паралельний, і через послідовний порт. Паралельні порти використаються для підключення паралельно працюючих (сприймаючу інформацію відразу по байті} принтерів. Наприклад, адаптери типу Centronics дозволяють підключати одночасно до трьох принтерів. Послідовні порти (2 шт.) служать для підключення послідовно працюючих (по 1 біту) принтерів, наприклад адаптери типу R3-232C (стик З2).  Більшість принтерів використовують паралельні порти.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.