Оптичне випромінювання у різних умовах має як хвильові, так і корпускулярні властивості. Усередині оптичного діапазону виділяють чотири зони: рентгенівську, ультрафіолетову, видиму та інфрачервону.
Рентгенівськевипромінюваннявідкрите у 1895 р. К. Рентгеном, виникає при гальмуванняшвидкихелектронів у речовині. Головна особливість такого випромінювання – йоговисокапроникназдатність.
Ультрафіолетове випромінювання відкрите у 1801 р. Й. Ріттером проявляє інтенсивну фотохімічну, біологічну та фотоелектричну дію та викликає світіння деяких кристалів.
Видиме випромінювання безпосередньо приймається людським оком та має фотохімічну, біологічну та фотоелектричну дію. До цієїчастини спектру використовуєтьсятермін „світло".
Інфрачервоневипромінюваннявідкрите у 1800 р. В. Гершелем. Для ньогонайбільш характерна тепловадія, хоча при взаємодіїзречовиноюмаютьмісцетакожфотоелектричні та іншіефекти.
