Воно має гарну деревину, стійке до гниття. За міцністю воно може позмагатись із залізом. Гуцули з його гілля та трісок виготовляли цвяхи. І досі зберігаються церкви, зроблені без залізних цвяхів. Одна з легенд розповідає, що під час оборони Хустського замку від нападу Кримського хана Гірея закарпатські рамники з тисової деревини виготовляли гарматні ядра. Росте тис дуже повільно — за рік приріст деревини становить всього 1 мм. Це дерево суму та журби, бо хвоя, паростки та насіння його дуже отруйні. Але правильно приготовлений настій хвої допомагає при захворюваннях серця і укусах гадюк. Найбільше тису охороняється в Княждвірському урочищі Івано-Франківської області (15 тисяч).















