Урок на тему "СТОЛИЦІ ДЕРЖАВ. ЇХ РОЛЬ У ЖИТТІ КРАЇН. ПЕРЕНЕСЕННЯ СТОЛИЦЬ."

Опис документу:
Конспект уроку з географії, 10 клас, профільний рівень, курс «Регіони і країни світу», що є продовженням базової географічної освіти у профільних класах старшої школи. Він спрямований на розкриття глобальних та регіональних явищ і процесів, що відбуваються як у світі в цілому, так і в окремих субрегіонах, країнах і їх регіонах. джерело: http://geo-bav.at.ua, інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

10 клас

Урок №10

Дата:

СТОЛИЦІ ДЕРЖАВ. ЇХ РОЛЬ У ЖИТТІ КРАЇН.

ПЕРЕНЕСЕННЯ СТОЛИЦЬ.

Мета: забезпечити чітке усвідомлення учнями розуміння суті столичної функції міст; ознайомити учнів із типологією столиць; виявити можливі причини перенесення столиць та розподіл їх функцій між кількома містами держави; розвивати зацікавленість учнів вивченням політичної географії.

Обладнання: підручник, настінна політична карта світу, географічні атласи для 10 класу, підручники, картки для естафети, графік порівняльного зростання кількості населення Києва й Харкова протягом XX — початку XXI ст. (на папері чи в електронному вигляді), контурні карти.

Ключові поняття: столиця, столичні функції, багатостоличність, гіпертрофія і гіпотрофія столиць.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Естафета

Учні працюють із картками у складі груп із чотирьох-п'яти учнів.

Обов'язковою умовою є однакова кількість учнів у групах. Картка можемістити, наприклад/ контури Польщі, Японії, Перу, Лівії. Завдання учнів — указати назву держави та форму правління. Перший учень виконує перше завдання (час виконання — не більше ніж 40 с), потім передає картку іншому членові своєї групи, який виконує друге завдання і т. д. Перемагає група, яка першою правильно виконала всі завдання.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ

Проблемна ситуація

Учитель демонструє графік зростання порівняльної кількості населення Києва й Харкова протягом XX — початку XXI ст. Він звертає увагу на прискорене зростання кількості жителів Харкова до середини 1930-х pp., його поступове відставання від темпів зростання кількості населення Києва в середині XX ст. та наростання стрімкого розриву в кількості населення двох міст наприкінці XX — на початку XXI ст. Завдання учнів — пояснити причини, які обумовили зазначені процеси. Під час обговорення вчитель оголошує тему уроку та вмотивовує необхідність вивчення цього матеріалу.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Поняття «столиця».

Запитання

Під час роботи з картками ви користувалися політичною картою світу. На ній кольорами показані території держав. Які ще важливі елементи зображені на цій карті? (Серед відповідей будуть і слова «столиці держав».) А які міста ми називаємо столицями?

Типологія столиць.

Матеріал подається у формі інтерактивної бесіди з використанням політичної карти світу та ілюстрацій, які зображують потрібні для пояснення матеріалу столиці (або мультимедійного проектора).

Поняття «багатостоличність».

Матеріал подається у формі розповіді вчителя з використанням настінної політичної карти світу та електронної презентації (якщо є така можливість).

Метод «Мозковий штурм»*

Учитель наводить кілька прикладів перенесення столиць (Бразилія, Нігерія, Казахстан, Танзанія, Німеччина) та пропонує учням обговорити ці випадки в групах і спробувати назвати можливі причини кожного перенесення.

На допомогу вчителю

Столиці відіграють важливу роль у житті країн, виконуючи як політичні (державне управління), так і економічні, соціальні, культурні, наукові, військово-стратегічні функції. Географи цікавляться столицями від середини XIX ст. Першим у своїй роботі «Географічне положення столиць Європи» (1874 р.) їх вивчив німецький географ І. Коль. Він дав оцінку географічного положення всіх європейських столиць, аналізуючи рівень концентрації міст і поселень уздовж різних радіальних транспортних магістралей, що виходять зі столиць. Типологію фізико-географічного положення європейських та несвропейських столиць у 1980-х рр. розробив М. Янішевський. Ним була запропонована типологія столиць за різними географічними ознаками: розподілом або зосередженістю столичних функцій, розміром та ієрархічним рангом міста, співвід ношенням між людністю країни й столиці, географічним положенням, ступенем стійкості та мобільності.

У столиці можуть поєднуватися функції столичні (політичні) і нестоличні (економічні, культурні, адміністративні та ін.). Головною відмінністю політичної столиці від будь-якого великого економічного і (або) культурного центру є виконання столичних функцій — управління територією держави та її населенням. У столицях, як правило, розміщуються інститути трьох головних гілок державної влади — законодавчої, виконавчої й судової. Таким чином, столиця є головним центром державного управління країною. Столицею може бути будь-яке місто, що володіє видатним політико-географічним або економіко-географічним положенням: невелике місто з центральним або серединним положенням, найбільший економічний центр, велике місто, головний культурний та інтелектуальний центр країни, історичне місто — символ нації чи місто, заново побудоване спеціально як столиця.

Є країни, де столиць немає взагалі (Науру). Крім політичних столиць, у багатьох країнах світу є неформальні столиці, які є головними економічними або культурними центрами країн (їх іноді називають «економічними» або «культурними» столицями). Такими, наприклад, є Нью-Йорк (США), Шанхай (Китай), Калькутта і Бомбей (Індія), Стамбул (Туреччина), Мілан (Італія), Франкфурт-на-Майні (Німеччина), Торонто (Канада), Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

У деяких країнах столичні функції зосереджені не в одному міпі, а розподілені між кількома містами. Тому де-факто в таких державах співіснують два, а іноді й три столичні міста. Таким чином, усі країни можна поділити за цією ознакою на одностоличні (усі столичні функції зосереджені в одному місті; таких столиць переважна більшість) і багатостоличні (поличні функції виконують два-три міста; їх небагато). Подвійними столицями де-факто є: Амстердам (національна, конституційна) і Гаага (тут розташовані резиденції уряду, парламенту, верховного суду й королеви) в Нідерландах; Єрусалим (резиденція парламенту і уряду) і Тель-Авів (згідно з резолюцією ООН тут розміщені іноземні посольства та низка міністерств) в Ізраїлі; Додома (офіційна) і Дар-ес-Салам (адміністративна) в Танзанії; Ямусукро (резиденція парламенту й уряду) та Абіджан (тут розміщені іноземні посольства й низка міністерств) у Кот д'Івуарі; Шри-Джзяварденепура-Котте (законодавча) і Коломбо (адміністративна) в республіці Шри-Ланка; адміністративна Паттраджая та законодавча Куала-Лумпур у Малайзії; офіційна Мбабане та королівська й законодавча Лобамба в Свазіленді; конституційна й судова столиця Сукре й адміністративна та законодавча столиця Ла-Пас у Болівії; офіційна полиця Сантьяго та законодавча Вальпараїсо (тут засідає Національний конгрес) у Чилі; офіційною полицею в Беніні є Порто-Ново, а де-факто — Котону; у Бутані офіційною столицею є Тхімпху, а фактичною — стара столиця Пунакха; у 1951—1969 рр. у Лівії співіснували дві столиці — Триполі (адміністративна) і Бенгазі (резиденція короля). Потрійні столиці існують у Німеччині й ПАР. Офіційною адміністративною полицею ПАР є Преторія (Тшване), законодавчої влади — Кейптаун, а судової— Блумфонтейн. У Німеччині політична полиця — Берлін, судова — Карлсруе, а багато міністерств і посольства до цього часу розташовані в Бонні, колишній столиці ФРН (є й четверта, фінансова, столиця Німеччини — Франкфурт-на-Майні).

Більшість столичних міст є найбільшими економічними, адміністративними, культурними центрами країни. Великих столиць, у міській межі яких проживають понад 2 млн осіб, у світі у 2008 р. налічувалося 42. Серед них найбільшими (із людністю в офіційній міській межі понад 5 млн осіб) є Буенос-Айрес (12 млн осіб), Делі (11 млн осіб), Маніла (11 млн осіб), Москва (10 млн осіб), Сеул (10 млн осіб).

До середніх столиць належать міста з населенням від 500 тис. до 2 млн осіб; їх у світі налічується 79. Приклади середніх столиць: Пномпень (Камбоджа), Дамаск (Сирія), Відень (Австрія), Кампала (Уганда), Браззавіль (Конго).

Невеликих столиць (із людністю від 100 тис. до 500 тис. осіб) у світі 39, наприклад Братислава (Словаччина), Нассау (Багами), Сува (Фіджі), Веллінгтон (Нова Зеландія), Скоп'є (Македонія).

Малі столиці мають населення від 30 тис. до 100 тис. жителів; їх у світі 23. Вони найчастіше розташовані в острівних країнах, а також невеликих країнах Африки. Приклади малих столиць: Мале, Люксембург, Тхімпху, Бандар-Сері-Бегаван, Хоніара, Апіа, Банжул.

Мікростолиці (від 1 тис. до ЗО тис. осіб) характерні для невеликих острівних та архіпелагових країн Океани (наприклад Нукуалофа, Аваруа, Палікір, Фунафуті), Вест-Індії (наприклад Розо, Кастрі, Бастер, Сент-Джорджес), Африки (Вікторія), а також карликових держав Європи (Андорра-ла-Велья, Валлетта, Сан-Марино, Вадуц, Монако). Таких мікростолиць налічується 32, і найменшими серед них е Сент-Джорджес (Гренада, 4 тис. осіб) і Монако (800 осіб).

Багато столичних міст сформували навколо себе великі за площею та людністю столичні міські агломерації, які фізично настільки зрослися зі столицею, що с де-факто єдиним міським тілом.

Тому багато найбільших столиць дечоре з кількістю людності невеликі, але де-факто разом зі свосю агломерацією є найголовнішими економічними та культурними осередками своїх країн. Найбільші у світі столичні міські агломерації утворилися навколо Токіо (37 млн осіб), Мехіко (22 млн осіб), Сеула (22 млн осіб), Джакарти (18 млн осіб), Москви (15 млн осіб), Парижа (12 ійлн осіб).

Столиць, що є найбільшими містами країни (посідають перший ранг ієрархії в системі розселення), у світі налічується 180. Прикладами таких столиць є Лондон, Париж, Рим, Берлін, Відень, Будапешт, Копенгаген, Київ. Столиць, що займають другий ранг ієрархії в системі міст країни, лише 21. До них належать, наприклад, Хартум, Дуала, Кіто, Дамаск. Столиць, що займають третій і більш низькі ранги в ієрархії міст, — 18. До них належать, наприклад, Вашингтон, Оттава, Канберра, Преторія тощо.

Угорський географ І. Бенце в 1974 р. виділив три типи диспропорцій розмірів столиці та великих міст інших ієрархічних рівнів:

* населення столиці в кілька разів перевищує людність другого міста, тобто в системі розселення відсутні міста другого й навіть третього рівнів ієрархії (Угорщина, Данія, Австрія, Ірландія, Парагвай, Уругвай, Гватемала, Аргентина, Камбоджа);

* людність столиці менша від людності найбільших міст країни (США,. Австралія, Канада, Нова Зеландія), і тому столиці посідають другий, третій і наступні рівні ієрархії;

* столиця за своїм рангом ієрархії майже дорівнює другому або третьому за величиною місту країни, тобто вони майже рівновеликі (наприклад Рим і Мілан в Італії; Амстердам, Роттердам і Гаага в Нідерландах; Тель-Авів і Єрусалим в Ізраїлі; Ліссабон і Порту в Португалії).

Усі ці відхилення й порушення І.Бенце пояснює федералізмом окремих держав (США, Бразилія, Швейцарія, Австралія, Канада), політико-стратегічними міркуваннями (Китай, Туреччина), поліцентризмом територіальної структури розселення (Нідерланди, Німеччина, Бельгія), витягнутою конфігурацією країни (Норвегія, Італія).

Співвідношення між людністю столиць і населенням країни дає уявлення про гіпертрофію і гіпотрофію столиць. Оскільки оцінити ступінь гіпертрофії (надмірно великого розміру) і гіпотрофії (занадто малого розміру) столиць, використовуючи економічні показники, майже неможливо, доводиться задовольнятися простим показником частки населення країни, що проживає в столиці в межах офіційної міської межі, а також у межах міської агломерації. Ці частки залежать від величини території країни та кількості її населення. За часткою населення країни, що проживає в столичній агломерацїіабо столиці, усітголичні міста розділені на п'ять типів.

1. Столиці-держави, у яких перебуває все населення країни (Сінгапур, Ватикан).

2. Надгіпертрофовані столиці (у них або їхніх агломераціях проживає від 35 до 99 % населення країни) — Валлетта (Мальта), Рейк'явік (Ісландія), Єреван (Вірменія), Парамарибо (Суринам), Сеул (Південна Корея), Бейрут (Ліван), Копенгаген (Данія), Рига (Латвія). Вони розташовані, як правило; у малих континентальних і напівконтинентальних країнах, а також в острівних країнах — наприклад, в Уругваї, Парагваї, Гаяні, Барбадосі, Ямайці.

3. Ппертрофовані столиці (у столиці чи столичній агломерації проживає від 23 до 35 % населення країни) — наприклад, Улан-Батор (Монголія), Афіни (Греція), Таллінн (Естонія), Багдад (Ірак), Токіо (Японія).

4. Низько гіпертрофовані столиці (у столиці чи столичній агломерації проживає 14—23 % населення країни) — Гавана (Куба), Мехіко (Мексика), Лондон (Велика Британія), Маніла (Філіппіни), Париж (Франція).

5. Стандартні столиці, людність яких відносно пропорційна кількості населення країни (у таких столицях або столичних агломераціях проживає від 7 до 14 % населення), — Кіншаса, Мадрид, Дамаск, Амстердам, Пхеньян, Ташкент, Кабул, Найробі, Бухарест, Москва, Сана, Дакка, Джакарта.

До гіпотрофованих столиць (у них проживає менше ніж 7 % населення країни) належать Київ, Рим, Варшава, Катманду, Берлін, Анкара, Преторія, Аддис-Абеба, Оттава, Ханой, Вашингтон, Астана, Берн, Делі, Канберра, Бразиліа, Пекін, Додома, Ісламабад, Абуджа. До останньої групи належать дві категорії столиць: новозбудовані (у них не розвиваються стандартні економічні функції; їх не дуже багато: Абуджа, Бельмопан, Бразиліа, Канберра, Ісламабад, Вашингтон), а також столиці, що посідають третій-четвертий ранги в ієрархії міст, або столиці з територіально розділеними політичними функціями. Украй низька частка столиць у населенні тих країн, які перенаселені: Китай (Пекін), Індія (Делі), Індонезія (Джакарта).

Досить цікавим і важливим у політичній географії є перенесення столиць. Столиці в багатьох країнах залишаються в тому самому місті протягом тривалого (або всього) періоду існування держави. Такі столиці можна назвати позиційно стійкими (іх 70 %). Навіть більшість столиць Африки, заснованих колонізаторами, після набуття незалежності залишилися на старих місцях, хоча нові політичні еліти мали б перенести їх від моря в глиб країни. Це свідчить про високий ступінь інерційності (стійкості) в розміщенні столиць навіть у країнах із нестійкою, мінливою політичною та соціально-економічною ситуацією.

В інших державах із різних причин (політичних, стратегічних, економічних) столиці переносилися з одного міста до іншого або будувалися заново. Протягом XVIII—XXI ст. столиці були перенесені в 69 країнах. Найбільш мобільними протягом останніх двох із половиною століть були столиці США (протягом 1776—1800 pp.), Канади (1841—1866 pp.), Індії, Казахстану, Китаю, Кот д'Івуару, М'янми. Перенесення столиць можуть бути одноразовими (домінують) або багаторазовими (два-три й більше: сім — у Польщі, 11 — у СІІІА і 18 — у Китаї); за кількістю географічних напрямків перенесення — односпрямованими, різноспрямованими, колоподібними, зворотними.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з контурною картою

Учні позначають на контурній карті світу країни, у яких де-факто існують дві або три столиці, та країну, яка не має офіційної столиці (під час роботи вони користуються текстом підручника та географічними атласами для 10 класу).

Метод «Мозковий штурм»*

Учитель показує на карті державу Болівію та повідомляє, що згідно з конституцією країни її столицею є місто Сукре. Проте фактичною столицею держави вважають місто Ла-Пас. Учні за 1 хв мають знайти пояснення того, чому вищі державні органи Болівії перебувають не в офіційній столиці країни, а в іншому місті.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

Майже всі держави світу мають столиці — міста, де розміщені їх верховні органи державної влади. Столиці бувають офіційні та неофіційні (фактичні); крім того, у деяких країнах столичні функції виконують два або більше міст. У світі відомі неодноразові випадки перенесення з різних причин столиць з одного міста до іншого.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

§8 підручника.

Позначте на контурній карті світу п'ять столиць, які за кількістю населення та економічним значенням не є найбільшими у своїх країнах.

Індивідуальне завдання.

Підготуйте короткі повідомлення про держави, яких немає на сучасній політичній карті світу.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.