Урок на тему "Правобережжя в другій половині ХVІІІ ст."

Опис документу:
Соціально-економічне та політичне становище українських земель під владою Польщі в другій половині XVIII ст.,гайдамацький рух на українських землях: причини, учасники, наслідки. Робота з історичними документами.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Конспект уроку

«Правобережжя в другій половині XVIII ст.»

Історія України 8 клас

Тема. Правобережжя в другій половині XVIII ст.

Мета уроку: формувати в учнів знання про соціально-економічне та політичне становище українських земель під владою Польщі в другій половині XVIII ст., охарактеризувати гайдамацький рух на українських землях; розвивати вміння та навички роботи з історичними документами. аналізувати та систематизувати матеріал, вміти виділяти головне й другорядне, висловлювати свою точку зору, виховувати національно – патріотичні почуття.

Основні терміни і поняття: «гайдамаки», «Коліївщина».

Обладнання: карта, роздавальні картки з текстовими історичними джерелами, схемами та таблицями, портрети І. Ґонти та М. Залізняка, мультимедійна презентація.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

Експрес контроль

  1. Коли востаннє було відновлено гетьманство?

  2. Яке місто стало столицею Гетьманщини?

  3. На скільки судових повітів було поділено Україну згідно із судовою реформою?

  4. Хто став останнім гетьманом України?

  5. Коли під владу гетьмана було передано Запорізьку січ?

  6. Коли на Гетьманщині було проведено судову реформу?

  7. Коли було проведено “Генеральний опис Малоросії”?

  8. Коли було впроваджено кріпосне право на Лівобережній Україні?

  9. В якому році була утворена Слобідсько – Українська губернія?

Відповіді.

  1. 1750 р.

  2. Батурин.

  3. 20 повітів.

  4. К. Розумовський.

  5. 1751 р.

  6. 1760 р.

  7. 1765 – 1769 рр.

  8. 1783 р.

  9. 1765 р.

Сенкан на тему «К. Розумовський».

Заслуховуються учнівські сенкани підготовлені вдома.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Повідомлення теми та мети (учні записують в робочий зошит)

Тема уроку: Правобережжя в другій половині XVIII ст.

Мета уроку:

  • сформувати знання про соціально-економічне та політичне становище українських земель під владою Польщі в другій половині XVIII ст.;

  • охарактеризувати гайдамацький рух на українських землях;

  • розвивати вміння та навички роботи з історичними документами. аналізувати та систематизувати матеріал;

  • вміти виділяти головне й другорядне, висловлювати свою точку зору;

  • виховувати національно – патріотичні почуття.

Основні питання для розгляду (записано на дошці)

  1. Перша письмова згадка про гайдамаків.

  2. Походження терміну.

  3. Причини гайдамацьких повстань.

  4. Територія поширення повстання.

  5. Соціальний склад повстанців.

  6. Форми боротьби.

  7. Основні події, дати.

  8. Причини поразки.

  9. Значення повстання.

Розповідь вчителя.

Після Прутського миру 1711 р. (пригадати умови миру) Петро І змушений був відмовитися від Правобережної України. Вона залишилася під владою Польщі. На Правобережжі відновився колонізаційний процес, що проходив під знаком повернення польських порядків. Одержавши величезні земельні простори на Правобережній Україні, магнати почали відроджувати своє господарство, своє панування, що призвело до виникнення нової форми боротьби українського народу — гайдамацького руху.

Правобережна Україна в середині XVIII ст. продовжувала залишатися в складі Речі Посполитої. Тут і далі зростали землеволодіння польських феодалів. Маєтки окремих магнатів не поступалися королівським.

У цей час відбувається зростання панщини, збільшується кількість податків та урізноманітнюються роботи на полі пана. Правобережні селяни усе частіше втрачали власні землі, які приєднувались до фільварків, різко зменшилась кількість господарств, що були достатньо забезпечені тягловою силою. Міста, більшістю яких володіли магнати, ледве животіли, ремесло і промисли розвивалися повільно. Вперше в історичних документах відомості про гайдамаків зявляються у 1717 р.

А зараз ми з вами спробуємо за допомогою історичних документів зясувати причини розгортання національно – визвольних рухів на Правобережній Україні .

Робота з документами у групах

Учні з’ясовують причини розгортання національно-визвольних рухів на Правобережжі та на західноукраїнських землях. Клас ділиться на три групи.

1-а група

Опрацювати уривок із підручника Г. К. Швидько «Історія України XVI—XVIII ст.»; Підручник для 8 класу середньої школи. — К.; Ґенеза, 2008.-С. 287.

2-а група

Документ 1

«...Виникали широкі... прояви народного опору. Його учасників називали гайдамаками. ...Слово «гайдамака» тюркське за походженням й означає «волоцюга», «грабіжник». Від початку 18 ст. й надалі поляки називали так селян-утікачів, які ховалися глибоко в лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки... поступово перетворилися на головну загрозу для неї ( Польщі). Однією з причин зростання їхньої чисельності було закінчення 15—20-річного терміну звільнення селян від повинностей. Після стількох років свободи багато селян не бажали миритися з раптовим закріпаченням і приєднувалися до гайдамаків. Польська армія не була великою перешкодою для втікачів. Через небажання шляхти фінансувати її, військові сили Речі Посполитої зменшилися до... 18 тис. чоловік. Із них 4 тис. закріплювалися за Правобережною Україною, чого було замало, аби утримати порядок. Але чи не найвирішальнішим чинником, що сприяв зростанню гайдамаччини, було сусідство із Запорозькою Січчю, з якої надходили постачання, людське поповнення і... досвідчені ватажки». (О. Субшельний Україна. Історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 174)

3-я група

Документ 2

«Пам’ять козацьких вільностей і безпанського життя була тут іще занадто свіжа, і панські заходи коло заведення кріпацьких порядків будили велике роздражнення і серед місцевої людності... Та не було такої організованої форми для народної опозиції, як давала давніша козаччина, хоч грунт для всяких повстань народних був тепер ще придатніший, бо державна організація польська за сей час, що проминув від часів Хмельниччини, ослабла ще більше і правительство втратило всяку силу і значіння. Україна була зоставлена місцевій шляхті, властиво — панам магнатам, що володіли тутешніми староствами і величезними власними маєтностями, а сі магнати хоч і мали величезні засоби, одначе дуже мало займалися своїми українськими володіннями та й між собою найчастіше не жили в згоді.

Брацлавщину... навідували розбійничі ватаги. їх звали найчастіше гайдамаками (назва неясна щодо свого походження і значіння, тол кують її з турецької мови як «ворохобник», «своєвільник»)».

Згідно з історичним документом

Мозковий штурм

Дайте визначення поняття «гайдамака».

Завдання

  1. Назвіть причини розгортання гайдамацького руху на Правобережній Україні.

  2. Які форми протесту використовувало населення?

На роботу з документами учням відводиться 5 хв. Потім вони демонструють результати своєї роботи, називаючи причини гайдамацького руху, які були ними визначені на основі аналізу історичних документів. Всі пропозиції учнів записуються на дошці, потім ними робиться висновок з даного питання. Але щодо другого завдання виникає проблема: справа в тому, що в усіх трьох джерелах по-різному трактується походження слова «гайдамаки». Учні зустрічаються з різними точками зору щодо однієї проблеми. Між ними може виникнути дискусія з приводу того, яка із трьох версій є правильною. Учні висловлюють свої думки, відстоюють свою точку зору, доводять, чому їхня позиція є правильною.

Причини гайдамацького руху (запис у зошит)

  • На Правобережній Україні відновлена влада польської шляхти.

  • Збільшення панщини до 250 – 300 днів на рік.

  • Збільшення натуральної і грошової ренти.

  • Скорочення селянського землеволодіння.

  • Полонізація.

  • Насадження католицизму та уніатства.

Робота у групах

Хід гайдамацьких повстань з’ясовується шляхом прослуховування розповідей учнів, під час яких учні складають хронологічні ланцюжки.

1-а група

Повстання під проводом Верлана

Це було перше велике гайдамацьке повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні, яке'розгорнулося на Правобережжі у 1734—1738 рр. Верлан був сотником надвірних козаків князя Любо-мирського, об'єднав гайдамаків, себе оголосив полковником. Повстанці захопили Вінницю. Згодом до них приєднуються загони Гриви, Жили, Ведмедя, Іваниці, Рудя, Моторного та ін. Повстання поширюється на великі території. Повсталі використовували різні форми боротьби: руйнування маєтків польських магнатів і шляхти; загарбання й спалення майна панів; знищення архівів, документів на власність; розправи зі шляхтою. Гайдамацьке військо пройшло по Брацлавщині і Волині, звільнило Жванець, Кременець, Броди, Збараж, обложило Кам'янець-Подільський. Згодом поширилися чутки, що царське військо прийшло допомогти звільнитися від польського панування і возз'єднатися з Лівобережжям у складі Росії. Тоді Верлан присягнув на вірність імператриці Анні Іоанівні. Але згодом повстання було розгромлене польсько-шляхетськими каральними загонами за допомогою російського царського війська. Частина гайдамаків відступила в Молдавію. Незважаючи на поразку, повстання мало значення:

  • повстання під проводом Верлана охопило значну територію Правобережжя;

  • воно показало велику силу гайдамацьких загонів, які спиралися на військову організацію;

  • було спрямоване проти соціального гніту і мало національно-визвольний характер.

Завдання

1. Покажіть на карті території, охоплені повстанням під проводом

Верлана.

2. Визначте його причини та наслідки.

2-а група

Гайдамацьке повстання 1750 р.

Це повстання охопило значну територію Правобережжя, також частково поширилося на Лівобережжя, Слобожанщину та білоруські землі.

Це була широка хвиля гайдамацького руху. Діяли десятки загонів повстанців під керівництвом Сухого, Ляха, Мамая, Лисого, Вуса, Подоляка, Письменного та ін. Спостерігалася тенденція до перетворення розрізнених виступів у загальне повстання народних мас проти польського панування.

Повстанці розгромили польські загони і зайняли Умань, Вінницю, Чигирин, Фастів. Згодом повстання охоплює значну територію й поширюється на Брацлавщину, Київщину, Волинь. Використовувалися різноманітні форми боротьби, більш рішучі, ніжу попередньому повстанні: убивства магнатів, шляхти, орендарів, руйнування їхніх маєтків, костьолів; розподіл їхнього майна і цінностей, поміщицької землі між селянами. Поляки були налякані розмахом повстання. Польські магнати та шляхта вимушені були залишати свої маєтки і втікати.

Серед гайдамаків знайшлися зрадники, які фактично допомагали польському уряду боротися з гайдамацьким рухом (Сава Чалий, Касіян).

Але, незважаючи на це, польська влада не могла подолати повстанців самостійно. На допомогу Польщі царський уряд послав каральне військо. Наприкінці 1750 р. основні сили гайдамаків були розбиті.

Значення повстання

  • порівняно з попереднім періодом це повстання 1750 р. набуло більш ши
    рокого розмаху;

  • повстання мало яскраво виражене соціальне забарвлення і було спрямова-
    не проти польсько-шляхетського гніту

Завдання

  1. Покажіть на карті території, охоплені повстанням 1750 року.

  2. Визначте особливості даного повстання, порівняно з попереднім.

Повідомлення учнів на тему «М. Залізняк та І. Гонта».

3-я група

Коліївщина. Національно-визвольний рух на Правобережжі у другій половині XVIII ст. розгортається з новою силою і переростає у найбільше гайдамацьке постання під назвою Коліївщина (назва походить від слів «колоти», «кіл», «колії»). Цей рух мав яскраво виражений антикатолицький та антикріпосницький, національно-визвольний характер і був зумовлений рядом причин:

Занепад панського господарства внаслідок перенесення основного ринку зерна з берегів Балтійського на узбережжя Чорного моря. Нечіткість перспектив розвитку, що запанувала у господарстві Польщі, безумовно, позначилася на відносинах українських селян і польських панів, посиливши соціальне напруження.

Південь Київщини був заселений пізніше за інші землі Правобережжя, тут селяни тривалий час були звільнені від панщинних повинностей. Тому скасування пільг та посилення соціального гніту призвели до зростання невдоволення населення.

Сусідство Запоріжжя, яке завжди було колискою національного відродження, посилювала віру місцевого населення у власні сили.

Загострилася й релігійна ситуація. Триває наступ уніатів на права православних на півдні Київщини. Застосування Польщею військ для примусового обернення православних на уніатів, ув'язнення православних священиків. Одним із натхненників боротьби за православ’я, енергійним та здібним організатором мас став ігумен Мелхіседек. Він отримав аудієнцію Катерини II, під час якої вона пообіцяла православним Польщі підтримку та заступництво. У 1768 р. польський король С. Понятовський під тиском Росії підписав трактат про формальне зрівняння в правах з католиками віруючих православної та протестантської церков. Таким чином Росія намагалася послабити Польщу, зміцнити зв'язки з православними

Правобережжя, посилити російський вплив у цьому регіоні, сформувати у свідомості українців образ Росії як заступниці православної релігії. Польська шляхта у відповідь створила збройні союзи — конфедерації й оголосила «хрестовий похід» проти православних під гаслом захисту католицизму.

Прихід на Правобережжя російських військ на запрошення польського уряду з метою приборкання конфедератів сприймався українським населенням як підтримка в боротьбі проти польської влади і сприяв піднесенню селянсько-козацьких виступів.

Повстання почалося навесні 1768 р. Очолив його Максим Залізняк — козак, який походив із сім'ї бідного селянина. Змалку пізнав злидні й поневіряння.

Виступивши з урочища Холодний Яр наприкінці травня 1768 р. (неподалік від Сміли й Чигирина), повстанці визволили від шляхти десятки сіл і містечок Київщини. Тут були знищені королівські органи влади та встановлене народне самоврядування. Поміщицька земля передавалася в руки тих, хто її обробляв, ліквідовувалися важкі повинності.

Налякані посиленням національно-визвольної боротьби в Україні, царська Росія та шляхетська Польща об’єднали свої зусилля і придушили повстання. Тих, хто потрапив до рук карателів, засудили до страти, фізичного покарання або ув'язнення. На смерть були покарані І. Гонта та його найближчі сподвижники. М. Залізняка царський суд після тортур заслав на каторгу до Сибіру.

Завдання

  1. Покажіть на карті території, охоплені повстанням 1768 р.

  2. Визначте причини поразки та значення Коліївщини.

ІV. Закріплення нових знань та вмінь учнів

Робота з таблицею.

Перша письмова згадка

1717 рік

Назва

«Гайдамака» - від турецького – розбійник

Причини повстань

  1. На Правобережній Україні відновлена влада польської шляхти.

  2. Збільшення панщини до 250 – 300 днів на рік.

  3. Збільшення натуральної і грошової ренти.

  4. Скорочення селянського землеволодіння.

  5. Полонізація.

  6. Насадження католицизму та уніатства.

Територія поширення

Брацлавщина, Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина.

Склад повстанців

Селяни, козаки, наймити, міщани, дрібна шляхта, керували загонами запорізькі козаки.

Форми боротьби

Грабували панські маєтки. Знищували шляхту й католицьке духовенство, лихварів та орендарів. Награбоване ділили між собою та роздавали бідноті.

Основні події

1734 – 1738 рр. – повстання Верлана.

1750 р. – повстання О. Ляха, М. Сухого, М. Мамая та ін..

1768 р. – Коліївщина – повстання М. Залізняка та І. Гонти.

Причини поразки:

  • Повстанці не мали чіткої програми дій.

  • Стихійність, роз’єднаність дії повстанців.

  • Повстання мали локальний характер.

  • Погане озброєння повстанців.

Значення повстання

Одна із форм національно – визвольної боротьби, послаблення позицій польської влади і мали народну підтримку.

V. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

Війна Туреччини і Польщі, що тривала в останній чверті ХVІІ ст., поставила на порядок денний питання про відродження козацтва, яке мало стати на перешкоді набігам татар і турок і сприяти господарському відродженню Правобережжя.

Створення козацьких полків у Правобережній Україні відроджувало традиції національного державотворення у цьому регіоні. Вагома роль у цьому процесі належала С. Палію, який кінцевою метою своєї діяльності вважав визволення зі шляхетського гніту Правобережної України і відновлення єдності Правобережжя і Лівобережжя в єдиній козацькій державі. Цю мету переслідувало і повстання 1702—1704 рр., яке було спровоковане рішенням польського сейму про ліквідацію козацтва.

Незважаючи на те, що на певний час вдалося об’єднати дві частини України, міжнародне становище було не на користь України. Зрештою Правобережжя залишилося у складі Речі Посполитої, а козацький устрій на цих землях був ліквідований.

VІ. Домашнє завдання

  1. Опрацювати конспект та текст підручника.

  2. Підготувати відповіді на запитання розміщені після відповідного тексту підручника.

Додатки

Експрес-тест

Прізвище, ім’я учня, клас

№ з/п

Запитання

Відповідь

Бал

Коли востаннє було відновлено гетьманство?

Яке місто стало столицею Гетьманщини?

На скільки судових повітів було поділено Україну згідно із судовою реформою?

Хто став останнім гетьманом України?

Коли під владу гетьмана було передано Запорізьку січ?

Коли на Гетьманщині було проведено судову реформу?

Коли було проведено “Генеральний опис Малоросії”?

Коли було впроваджено кріпосне право на Лівобережній Україні?

В якому році була утворена Слобідсько – Українська губернія?

Оцінка:

Документ 1

«...Виникали широкі... прояви народного опору. Його учасників називали гайдамаками. ...Слово «гайдамака» тюркське за походженням й означає «волоцюга», «грабіжник». Від початку 18 ст. й надалі поляки називали так селян-утікачів, які ховалися глибоко в лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки... поступово перетворилися на головну загрозу для неї ( Польщі). Однією з причин зростання їхньої чисельності було закінчення 15—20-річного терміну звільнення селян від повинностей. Після стількох років свободи багато селян не бажали миритися з раптовим закріпаченням і приєднувалися до гайдамаків. Польська армія не була великою перешкодою для втікачів. Через небажання шляхти фінансувати її, військові сили Речі Посполитої зменшилися до... 18 тис. чоловік. Із них 4 тис. закріплювалися за Правобережною Україною, чого було замало, аби утримати порядок. Але чи не найвирішальнішим чинником, що сприяв зростанню гайдамаччини, було сусідство із Запорозькою Січчю, з якої надходили постачання, людське поповнення і... досвідчені ватажки».

Документ 2

«Пам’ять козацьких вільностей і безпанського життя була тут іще занадто свіжа, і панські заходи коло заведення кріпацьких порядків будили велике роздражнення і серед місцевої людності... Та не було такої організованої форми для народної опозиції, як давала давніша козаччина, хоч грунт для всяких повстань народних був тепер ще придатніший, бо державна організація польська за сей час, що проминув від часів Хмельниччини, ослабла ще більше і правительство втратило всяку силу і значіння. Україна була зоставлена місцевій шляхті, властиво — панам магнатам, що володіли тутешніми староствами і величезними власними маєтностями, а сі магнати хоч і мали величезні засоби, одначе дуже мало займалися своїми українськими володіннями та й між собою найчастіше не жили в згоді.

Брацлавщину... навідували розбійничі ватаги. їх звали найчастіше гайдамаками (назва неясна щодо свого походження і значіння, тол кують її з турецької мови як «ворохобник», «своєвільник»)».

Документ 1

«...Виникали широкі... прояви народного опору. Його учасників називали гайдамаками. ...Слово «гайдамака» тюркське за походженням й означає «волоцюга», «грабіжник». Від початку 18 ст. й надалі поляки називали так селян-утікачів, які ховалися глибоко в лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки... поступово перетворилися на головну загрозу для неї ( Польщі). Однією з причин зростання їхньої чисельності було закінчення 15—20-річного терміну звільнення селян від повинностей. Після стількох років свободи багато селян не бажали миритися з раптовим закріпаченням і приєднувалися до гайдамаків. Польська армія не була великою перешкодою для втікачів. Через небажання шляхти фінансувати її, військові сили Речі Посполитої зменшилися до... 18 тис. чоловік. Із них 4 тис. закріплювалися за Правобережною Україною, чого було замало, аби утримати порядок. Але чи не найвирішальнішим чинником, що сприяв зростанню гайдамаччини, було сусідство із Запорозькою Січчю, з якої надходили постачання, людське поповнення і... досвідчені ватажки».

Документ 2

«Пам’ять козацьких вільностей і безпанського життя була тут іще занадто свіжа, і панські заходи коло заведення кріпацьких порядків будили велике роздражнення і серед місцевої людності... Та не було такої організованої форми для народної опозиції, як давала давніша козаччина, хоч грунт для всяких повстань народних був тепер ще придатніший, бо державна організація польська за сей час, що проминув від часів Хмельниччини, ослабла ще більше і правительство втратило всяку силу і значіння. Україна була зоставлена місцевій шляхті, властиво — панам магнатам, що володіли тутешніми староствами і величезними власними маєтностями, а сі магнати хоч і мали величезні засоби, одначе дуже мало займалися своїми українськими володіннями та й між собою найчастіше не жили в згоді.

Брацлавщину... навідували розбійничі ватаги. їх звали найчастіше гайдамаками (назва неясна щодо свого походження і значіння, тол кують її з турецької мови як «ворохобник», «своєвільник»)».

1-а група

Повстання під проводом Верлана

Це було перше велике гайдамацьке повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні, яке'розгорнулося на Правобережжі у 1734—1738 рр. Верлан був сотником надвірних козаків князя Любомирського, об'єднав гайдамаків, себе оголосив полковником. Повстанці захопили Вінницю. Згодом до них приєднуються загони Гриви, Жили, Ведмедя, Іваниці, Рудя, Моторного та ін. Повстання поширюється на великі території. Повсталі використовували різні форми боротьби: руйнування маєтків польських магнатів і шляхти; загарбання й спалення майна панів; знищення архівів, документів на власність; розправи зі шляхтою. Гайдамацьке військо пройшло по Брацлавщині і Волині, звільнило Жванець, Кременець, Броди, Збараж, обложило Кам'янець-Подільський. Згодом поширилися чутки, що царське військо прийшло допомогти звільнитися від польського панування і возз'єднатися з Лівобережжям у складі Росії. Тоді Верлан присягнув на вірність імператриці Анні Іоанівні. Але згодом повстання було розгромлене польсько-шляхетськими каральними загонами за допомогою російського царського війська. Частина гайдамаків відступила в Молдавію.

Незважаючи на поразку, повстання мало значення:

  • повстання під проводом Верлана охопило значну територію Правобережжя;

  • воно показало велику силу гайдамацьких загонів, які спиралися на військову організацію;

  • було спрямоване проти соціального гніту і мало національно-визвольний характер.

1-а група

Повстання під проводом Верлана

Це було перше велике гайдамацьке повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні, яке'розгорнулося на Правобережжі у 1734—1738 рр. Верлан був сотником надвірних козаків князя Любо-мирського, об'єднав гайдамаків, себе оголосив полковником. Повстанці захопили Вінницю. Згодом до них приєднуються загони Гриви, Жили, Ведмедя, Іваниці, Рудя, Моторного та ін. Повстання поширюється на великі території. Повсталі використовували різні форми боротьби: руйнування маєтків польських магнатів і шляхти; загарбання й спалення майна панів; знищення архівів, документів на власність; розправи зі шляхтою. Гайдамацьке військо пройшло по Брацлавщині і Волині, звільнило Жванець, Кременець, Броди, Збараж, обложило Кам'янець-Подільський. Згодом поширилися чутки, що царське військо прийшло допомогти звільнитися від польського панування і возз'єднатися з Лівобережжям у складі Росії. Тоді Верлан присягнув на вірність імператриці Анні Іоанівні. Але згодом повстання було розгромлене польсько-шляхетськими каральними загонами за допомогою російського царського війська. Частина гайдамаків відступила в Молдавію.

Незважаючи на поразку, повстання мало значення:

  • повстання під проводом Верлана охопило значну територію Правобережжя;

  • воно показало велику силу гайдамацьких загонів, які спиралися на військову організацію;

1-а група

Повстання під проводом Верлана

Це було перше велике гайдамацьке повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні, яке'розгорнулося на Правобережжі у 1734—1738 рр. Верлан був сотником надвірних козаків князя Любо-мирського, об'єднав гайдамаків, себе оголосив полковником. Повстанці захопили Вінницю. Згодом до них приєднуються загони Гриви, Жили, Ведмедя, Іваниці, Рудя, Моторного та ін. Повстання поширюється на великі території. Повсталі використовували різні форми боротьби: руйнування маєтків польських магнатів і шляхти; загарбання й спалення майна панів; знищення архівів, документів на власність; розправи зі шляхтою. Гайдамацьке військо пройшло по Брацлавщині і Волині, звільнило Жванець, Кременець, Броди, Збараж, обложило Кам'янець-Подільський. Згодом поширилися чутки, що царське військо прийшло допомогти звільнитися від польського панування і возз'єднатися з Лівобережжям у складі Росії. Тоді Верлан присягнув на вірність імператриці Анні Іоанівні. Але згодом повстання було розгромлене польсько-шляхетськими каральними загонами за допомогою російського царського війська. Частина гайдамаків відступила в Молдавію.

Незважаючи на поразку, повстання мало значення:

  • повстання під проводом Верлана охопило значну територію Правобережжя;

  • воно показало велику силу гайдамацьких загонів, які спиралися на військову організацію;

2-а група. Гайдамацьке повстання 1750 р.

Це повстання охопило значну територію Правобережжя, також частково поширилося на Лівобережжя, Слобожанщину та білоруські землі.

Це була широка хвиля гайдамацького руху. Діяли десятки загонів повстанців під керівництвом Сухого, Ляха, Мамая, Лисого, Вуса, Подоляка, Письменного та ін. Спостерігалася тенденція до перетворення розрізнених виступів у загальне повстання народних мас проти польського панування.

Повстанці розгромили польські загони і зайняли Умань, Вінницю, Чигирин, Фастів. Згодом повстання охоплює значну територію й поширюється на Брацлавщину, Київщину, Волинь. Використовувалися різноманітні форми боротьби, більш рішучі, ніж у попередньому повстанні: убивства магнатів, шляхти, орендарів, руйнування їхніх маєтків, костьолів; розподіл їхнього майна і цінностей, поміщицької землі між селянами. Поляки були налякані розмахом повстання. Польські магнати та шляхта вимушені були залишати свої маєтки і втікати.

Серед гайдамаків знайшлися зрадники, які фактично допомагали польському уряду боротися з гайдамацьким рухом (Сава Чалий, Касіян).

Але, незважаючи на це, польська влада не могла подолати повстанців самостійно. На допомогу Польщі царський уряд послав каральне військо. Наприкінці 1750 р. основні сили гайдамаків були розбиті.

Значення повстання

  • порівняно з попереднім періодом це повстання 1750 р. набуло більш широкого розмаху;

  • повстання мало яскраво виражене соціальне забарвлення і було спрямоване проти польсько-шляхетського гніту

2-а група. Гайдамацьке повстання 1750 р.

Це повстання охопило значну територію Правобережжя, також частково поширилося на Лівобережжя, Слобожанщину та білоруські землі.

Це була широка хвиля гайдамацького руху. Діяли десятки загонів повстанців під керівництвом Сухого, Ляха, Мамая, Лисого, Вуса, Подоляка, Письменного та ін. Спостерігалася тенденція до перетворення розрізнених виступів у загальне повстання народних мас проти польського панування.

Повстанці розгромили польські загони і зайняли Умань, Вінницю, Чигирин, Фастів. Згодом повстання охоплює значну територію й поширюється на Брацлавщину, Київщину, Волинь. Використовувалися різноманітні форми боротьби, більш рішучі, ніж у попередньому повстанні: убивства магнатів, шляхти, орендарів, руйнування їхніх маєтків, костьолів; розподіл їхнього майна і цінностей, поміщицької землі між селянами. Поляки були налякані розмахом повстання. Польські магнати та шляхта вимушені були залишати свої маєтки і втікати.

Серед гайдамаків знайшлися зрадники, які фактично допомагали польському уряду боротися з гайдамацьким рухом (Сава Чалий, Касіян).

Але, незважаючи на це, польська влада не могла подолати повстанців самостійно. На допомогу Польщі царський уряд послав каральне військо. Наприкінці 1750 р. основні сили гайдамаків були розбиті.

Значення повстання

  • порівняно з попереднім періодом це повстання 1750 р. набуло більш широкого розмаху;

  • повстання мало яскраво виражене соціальне забарвлення і було спрямоване проти польсько-шляхетського гніту

3-я группа. Коліївщина

Національно-визвольний рух на Правобережжі у другій половині XVIII ст. розгортається з новою силою і переростає у найбільше гайдамацьке постання під назвою Коліївщина (назва походить від слів «колоти», «кіл», «колії»). Цей рух мав яскраво виражений антикатолицький та антикріпосницький, національно-визвольний характер і був зумовлений рядом причин:

Занепад панського господарства внаслідок перенесення основного ринку зерна з берегів Балтійського на узбережжя Чорного моря. Нечіткість перспектив розвитку, що запанувала у господарстві Польщі, безумовно, позначилася на відносинах українських селян і польських панів, посиливши соціальне напруження.

Південь Київщини був заселений пізніше за інші землі Правобережжя, тут селяни тривалий час були звільнені від панщинних повинностей. Тому скасування пільг та посилення соціального гніту призвели до зростання невдоволення населення.

Сусідство Запоріжжя, яке завжди було колискою національного відродження, посилювала віру місцевого населення у власні сили.

Загострилася й релігійна ситуація. Триває наступ уніатів на права православних на півдні Київщини. Застосування Польщею військ для примусового обернення православних на уніатів, ув'язнення православних священиків. Одним із натхненників боротьби за православ’я, енергійним та здібним організатором мас став ігумен Мелхіседек. Він отримав аудієнцію Катерини II, під час якої вона пообіцяла православним Польщі підтримку та заступництво. У 1768 р. польський король С. Понятовський під тиском Росії підписав трактат про формальне зрівняння в правах з католиками віруючих православної та протестантської церков. Таким чином Росія намагалася послабити Польщу, зміцнити зв'язки з православними

3-я группа. Коліївщина (продовження)

Правобережжя, посилити російський вплив у цьому регіоні, сформувати у свідомості українців образ Росії як заступниці православної релігії. Польська шляхта у відповідь створила збройні союзи — конфедерації й оголосила «хрестовий похід» проти православних під гаслом захисту католицизму.

Прихід на Правобережжя російських військ на запрошення польського уряду з метою приборкання конфедератів сприймався українським населенням як підтримка в боротьбі проти польської влади і сприяв піднесенню селянсько-козацьких виступів.

Повстання почалося навесні 1768 р. Очолив його Максим Залізняк — козак, який походив із сім'ї бідного селянина. Змалку пізнав злидні й поневіряння.

Виступивши з урочища Холодний Яр наприкінці травня 1768 р. (неподалік від Сміли й Чигирина), повстанці визволили від шляхти десятки сіл і містечок Київщини. Тут були знищені королівські органи влади та встановлене народне самоврядування. Поміщицька земля передавалася в руки тих, хто її обробляв, ліквідовувалися важкі повинності.

Налякані посиленням національно-визвольної боротьби в Україні, царська Росія та шляхетська Польща об’єднали свої зусилля і придушили повстання. Тих, хто потрапив до рук карателів, засудили до страти, фізичного покарання або ув'язнення. На смерть були покарані І. Гонта та його найближчі сподвижники. М. Залізняка царський суд після тортур заслав на каторгу до Сибіру.

11

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Українська мова у професійній діяльності державних службовців. Публічна комунікація»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.