Урок на тему Корозія бетону та способи його антикорозійного захисту

Опис документу:
Ознайомлення студентів з різновидами корозії бетону та залізобетону. Навчити студентів підготовляти поверхню перед нанесенням антикорозійного покриття, правильно підбирати матеріал для антикорозійного захисту

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

План-конспект теоретичного заняття

з спецдисципліни будівельного профілю

Тема: Антикорозійний захист

Тема лекції №3: Корозія бетону та способи його антикорозійного захисту

Мета: ознайомитися з різновидами корозії бетону та залізобетону, навчитися підготовляти поверхню перед нанесенням антикорозійного покриття, правильно підбирати матеріал для антикорозійного захисту;

Тип лекції: засвоєння нових знань;

Наочні засоби: зразки антикорозійних матеріалів;

мультимедійні засоби.

Структура лекції:

І. Організаційно вступна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань студентів.

  1. Опитування студентів (запитання-відповіді).

ІІІ. Постановка завдань.

ІV. Пояснення нової теми.

(методом розповіді та пояснення у вигляді презентації)

  1. Фізична і фізико-хімічна корозія бетону та засоби антикорозійного захисту.

  2. Хімічна корозія бетону та способи захисту від неї.

  3. Хімічна корозія бетону третього виду та захист від неї.

  4. Електрохімічна корозія залізобетону.

V. Оперативний контроль.

1. викладач оперативно проводить опитування учнів з викладеного матеріалу.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

  1. розв’язування тесту та його перевірка

VІІ. Систематизація та узагальнення знань.

  1. Опитування студентів.

VІІІ. Підсумки.

  1. Підведення підсумків розглянутих на лекції питань.

  2. Пояснення домашнього завдання.

  3. Оцінювання знань студентів.

Хід лекції

І. Організаційно вступна частина.

Налаштування психологічного настрою студента на продуктивну роботу.

  1. Взаємне вітання.

  2. Перевірка наявності студентів у кабінеті.

  3. Організація готовності уваги студентів до лекції.

ІІ. Актуалізація опорних знань студентів.

  1. Як класифікують корозію залежно від зовнішнього впливу на будівельні матеріали мінерального походження?

  2. Які фактори та умови враховують при виборі матеріалів для будівельних робіт?

  3. Що таке корозійна стійкість?

  4. Які матеріали відносяться до мінеральних?

  5. Які матеріали мінерального походження відносяться до першої групи?

  6. Які матеріали мінерального походження відносяться до другої групи?

  7. Які матеріали мінерального походження відносяться до третьої групи?

  8. Як проходить механізм процесу корозії в бетонних та з/б конструкціях?

  9. Як проходить механізм процесу корозії в силікатній цеглі?

  10. Які конструктивні заходи виконують для відкритих частин будівельних споруд?

  11. Які заходи відносяться до хімічних?

ІІІ. Постановка завдань.

Найбільший інтерес, з погляду впливу зовнішніх факторів, викликає бетон, його різновиди і залізобетон, які є найбільш дешевими і найбільш широко застосованими в сучасному будівництві. В Україні за рік випускається 25-30 млн. м бетону і залізобетону, а втрати від корозії складають 4 % від величини національного доходу, 15 % від кошторисної вартості йдуть на заходи захисту від корозії, що приблизно складає 1 млн. доларів.

До факторів, які призводять до фізичної корозії бетону, відносять нагрівання і охолодження, поперемінне насичення водою, заморожування і відтавання, циклічне насичення розчинами солей при наявності поверхні випару. Вищезгадані фактори призводять до розвитку внутрішніх напружень і деструктивних процесів у бетоні за рахунок температурних об'ємних змін компонентів, фазових перетворень води, кристалізації солей і т.п.

ІV. Пояснення нової теми.

(методом розповіді та пояснення у вигляді презентації)

  1. Фізична і фізико-хімічна корозія бетону та засоби антикорозійного захисту.

    1. Температурні деформації бетону

Температурні деформації неминучі в масивних гідротехнічних конструкціях через внутрішню екзотермію. Вільні температурні деформації характеризуються коефіцієнтом лінійного розширення бетону, що залежить від складу і віку бетону, виду заповнювача і вологісного режиму. У разі порушення вологісної рівноваги між бетоном і середовищем через нерівномірне протікання дифузії вологи в об’ємі бетону, в ньому можуть виникати усадочні деформації (при висушуванні) або набрякання (при насиченні водою). Загальна усадка містить в собі усадку за рахунок контракційних явищ і усадку за рахунок хімічної взаємодії компонентів бетону з навколишнім середовищем (наприклад, карбонізації). Загальна усадка цементного каменю залежить від виду цементу, В/Ц та інших факторів. Портландцементи з високим ступенем помелу дають більш високу усадку, ніж звичайні цементи, що пояснюється значним вмістом гелю в цементному камені. Усадка також залежить від витрати цементу і вмісту заповнювачів у бетоні [3]. Чим масніше бетон, тим вище його вологісна усадка. Деформації набрякання тим сильніші, чим вище витрати цементу, однак з підвищенням вмісту цементу при тому самому режимі вологості ступінь зволоження гелю знижується. Абсолютні ж значення деформації набрякання бетону набагато менші ніж деформації усадки.

    1. Морозне руйнування бетону

При морозному руйнуванні на бетон впливають не тільки температура і вологість, але і фазові перетворення води й осмотичні сили.

Установлено, що основну роль у процесах морозного руйнування бетону відіграє характер капілярно-пористої структури матеріалів, що впливає на швидкість тепломасообміну з довкіллям. Загальну пористість поділяють на капілярну, контракційну і гелеву. Морозостійкість будівельних матеріалів, у тому числі бетону, пов'язана головним чином з капілярною пористістю, яку необхідно звести до мінімуму, а для цього треба знижувати В/Ц до 0,3-0,4. Для її зменшення на 1 % треба підвищити витрату цементу на 3,3 кг/м3. Оскільки збільшення витрати цементу призведе до росту деформативності, найбільш доцільно регулювати співвідношення В/Ц за допомогою пластифікуючих добавок. Отже, при мінімальному В/Ц та оптимальній витраті цементу це забезпечить легкоукладувальність бетонної суміші, рівномірність розподілу пор по всьому об’єму і мінімальну загальну пористість [4].

Тому при проектуванні морозостійких бетонів треба застосовувати диференційований підхід. По-перше, враховувати кліматичні умови служби бетону: кількість циклів заморожування і відтавання і найбільш низьку температуру. По-друге, брати до уваги властивості компонентів бетону і здійснювати підбір оптимального складу з мінімальною капілярною пористістю. Якщо водонепроникність не відіграє вирішальної ролі, то слід створювати цементний камінь, у структурі якого тонкі (небезпечні) капілярні пори чередуються з великими порами, заповненими повітрям.

При заморожуванні водонасиченого залізобетону відбувається набрякання бетону й укорочування арматури, що викликає зниження адгезії бетону до арматури. Щоб забезпечити необхідну морозостійкість залізобетону, важливо виключити або хоча б звести до мінімуму тріщини та інші дефекти бетонних конструкцій, які можуть виникати при їх виготовленні. Для цього використовують перевірені на практиці м'які режими теплової обробки і виключають висушування виробів.

    1. Корозія від впливу солей

Сольова корозія бетону - це вид фізичної корозії, який виникає в результаті кристалізації солей унаслідок капілярного підсмоктування і випару мінералізованих вод в умовах експлуатації бетону при позитивних температурах. Особливо небезпечно, коли в порах бетону спочатку кристалізуються безводні солі, а потім з появою відповідних умов ці солі перетворюються в кристалогідрати. Такі перетворення, як правило, супроводжуються збільшенням об’єму твердої фази і виникненням значних внутрішніх напружень у тілі бетону. У такому випадку треба враховувати й термічні напруження, хімічні й фазові перетворення, що сприяють розвиткові осмотичних явищ, а також циклічний характер впливу розчинів солей. Так, зміна температурних режимів вдень і вночі сильно змінює розчинність солей, умови підсмоктування і їх кристалізації, причому найбільш небезпечні в осмотичному відношенні добре розчинні солі.

Для того, щоб запобігти цьому виду корозії, треба застосовувати бетони з відкритою пористістю не вище 2 % або захищати їх гідроізоляцією відповідно до СНіП 2.03.11-85.

    1. Механічний знос

Механічний знос теж відноситься до фізичних факторів і враховує всі види механічних впливів: удари хвиль, дію стирання завислих часток, ударні і вібраційні навантаження і т.п. Усі ці фактори необхідно враховувати при розрахунках конструкцій з бетону і з/б на міцність і довговічність.

Абразивний знос бетону і з/б проявляється внаслідок руху сипучого матеріалу по їх поверхні або ударно-стираної дії часток матеріалу, тобто спостерігається ефект чистого стирання або комплексний ефект. Абразивний знос у більшості випадків супроводжується корозійним зносом, чому сприяє наявність у сипучому матеріалі вологи і солей. До конструкцій, які експлуатуються під впливом подібних навантажень, відносяться бункери, лотки, лійки і т. д.

З метою захисту від ударних впливів бетонних і з/б конструкцій використовують захисні футеровки, наприклад, листи сталі, шлакове лиття, що має дуже високу корозійну стійкість. Таке лиття придатне і як покриття підлоги на підприємствах чорної металургії.

З усього різноманіття фізико-хімічних факторів, що впливають на довговічність цементного каменю, бетону і залізобетону, варто виділити осмос, контракційні явища і вилуговування. Вони можуть виступати як самостійні фактори, так і як супутні з іншими факторами.

    1. Вплив осмотичних явищ на руйнування бетону

Найбільш яскравим прикладом руйнування бетону під впливом осмотичних сил є корозія бетону в результаті реакції взаємодії лугів цементу з заповнювачами у вигляді активного кремнезему. Цей вид корозії пов'язаний з тим, що цементний камінь, а також продукти його взаємодії із заповнювачами в тонких шарах здатні виявляти властивості, характерні для напівпроникних перегородок. Якщо по одну сторону такої перегородки знаходиться розчин якої- небудь солі, а по іншу вода або розчин цієї ж солі, але меншої концентрації, то розчинник проникає в більш концентрований розчин доти, поки концентрації по обидві сторони мембрани не вирівняються. Коли ж концентрований розчин знаходиться в замкнутому осередку, оточений напівнепроникною плівкою (мембраною), усередині цього осередку виникає осмотичний тиск, що діє на її стінки.

Запобігти цьому виду корозії можливо такими заходами [4]:

  • обмежити вміст лугів у цементі до 0,3 % (у перерахунку на Ка20);

  • по можливості використовувати тонкомелені гідравлічні добавки (в кількості не менше 15 % від маси цементу);

  • регулювати пористість шляхом уведення хімічних добавок.

2. Хімічна корозія бетону та способи захисту від неї.

    1. Корозія бетону першого виду

Відповідно до класифікації В. М. Москвіна до першого виду хімічної корозії бетону й залізобетону відносять корозію вилуговування. Процес вилуговування виникає в цементному камені, бетоні або залізобетону при дії на них слабкомінералізованих вод. Вплив такого виду корозії зазнають наливні й ємкісні споруди, труби, греблі, мостові конструкції, причальні стінки морських і річкових портів, палі підвалин тощо. Вилуговування виникає в цементному камені і бетоні при дії вод з малою тимчасовою жорсткістю, що призводить до фізико-хімічного розчинення продуктів гідратації цементу, а для конструкцій, які працюють під напором таких вод спостерігається винос розчинених складових цементного каменю разом з водою, що фільтрується крізь конструкції. Поки немає фільтрації, усі гідратні сполуки цементного каменя знаходяться в рівновазі із Са(ОН)2, розчинність якого досить висока і дорівнює

    1. г СаО/л.

Швидкість корозії при вилуговуванні залежить не тільки від швидкості розчинення складових частин цементного каменю, але й від хімічного складу води. Особливо важливий вміст у ній бікарбонату кальцію і вугільної кислоти. Так, якщо в контакті з бетоном знаходяться води з підвищеним вмістом бікарбонатів і карбонатів кальцію, то накопичення карбонатів кальцію в капілярах призводить до підвищення щільності бетону і зменшенню швидкості фільтрації. В іншому разі води розчиняють не тільки складові частини цементу, але навіть той карбонат, що утворився ще до контакту бетону з водою.

Для захисту бетону при корозії I-го виду існують такі заходи:

а)застосування пуцоланового цементу або цементу з добавкою активного кремнезему;

б)низьке В/Ц;

в)інтенсивне ущільнення бетонної суміші (W4 - W8);

г)застосування різних видів гідроізоляції.

    1. Корозія бетону другого виду

Другий вид корозії характеризується впливом на бетон розчинів кислот, лугів і магнезіальних солей.

Корозія в мінеральних кислотах. Найбільш небезпечна і розповсюджена з них кислотна корозія, що виявляється при впливі на бетон розчинів мінеральних кислот типу HCl, H2S04, HN03, H2C03 і органічних кислот: оцтової, мурашиної, масляної, щавлевої та ін. Ці процеси характерні для підприємств хімічної і харчової промисловості, а також при дії стічних вод.

Основним показником, характерним для цих середовищ є значення рН середовища, тобто негативний логарифм концентрації водневих іонів:

При наявності фільтрації крізь тіло бетону води, що містить вуглекислоту, спостерігається специфічний характер руйнування. Спочатку фільтруюча вода за допомогою кислоти розчиняє СаСО3 і цементний камінь поступово насичується бікарбонатом (зона руйнування). Потім гідроксид кальцію з бікарбонатом утворює важкорозчинний карбонат кальцію, який заповнює мікротріщини і капіляри бетону, ущільнюючи його (зона ущільнення). Позбавлена кислоти вода в наступній зоні вилуговує складові частини бетону і процес корозії іде за механізмом корозії першого виду.

Щоб попередити конструкції з бетону від руйнування під впливом вуглекислотної агресії, використовують глиноземистий цемент. Менш стійким в цих умовах є пуцолановий цемент, швидше всього руйнується звичайний портландський. Введення до складу портландцементу 25 % тонкомолотого вапняку істотно підвищує його стійкість до вод з вмістом вуглекислоти [4].

Корозія в органічних кислотах. У практиці експлуатації деяких видів споруд спостерігається руйнування бетону і з/б кислими стічними водами, що містять органічні кислоти. Органогенна корозія також спостерігається на сільськогосподарських підприємствах та підприємствах харчової промисловості. З біологічно активним середовищем контактують гідротехнічні споруди, будівельні конструкції мікробіологічних виробництв.

Механізм впливу органічних кислот залежить від їхніх відносних молекулярних мас, чим вони більше тим більше їх агресивність. До низькомолекулярних кислот відносяться молочна, масляна, оцтова, винна, яблучна, щавлева і т.д. До кислот з високою відносною молекулярною масою відносяться: олеїнова, стеаринова, пальмітинова і т.д. Для бетонів найбільш небезпечними є жири та рослинні олії, які при взаємодії з водою піддаються гідролізу, внаслідок чого утворюються гліцерин й жирні кислоти, які руйнують бетон.

Оскільки рН стічних і природних ґрунтових вод, що контактують з різними спорудами, набагато нижче 4, тому необхідно застосовувати більш водостійкі й безусадові склади бетонів на основі рідкого скла. При затвердінні таких бетонів (із застосуванням рідкого скла, кремнієфтористого натрію і кислотостійких заповнювачів) утворюються желеподібний кремнезем і фтористий натрій, з яких формуються міцні, але не дуже щільні структури. Вони досить стійкі до дії концентрованих кислот (за винятком плавикової і гарячої фосфорної). Чим більше концентрація кислот і температура середовища, тим вище корозійна стійкість бетону.

Магнезіальна корозія. Магнезіальна корозія цементного каменя є дуже специфічною. В основі цього процесу лежать наступні реакції:

MgSO4 + Са(ОН)2 = Са804 + Mg(OH)2, (12)

MgCl2 + Са(0Н)2 = СаСІ2 + Mg(0H)2. (13)

У результаті цих реакцій в обох випадках утворюється важкорозчинний осад у вигляді Mg(0H)2. Крім цього знижується рН порової рідини до 10, що створює сприятливі умови для розчинення і гідролізу гідратних новоутворів цементного каменю. Підтримка величини рН відбувається за рахунок гідролізу і дифузії гідроксиду кальцію з глибинних шарів, але вже при 0,26 % концентрації MgS04 весь гідроксид кальцію буде повністю витрачений. Експериментально встановлено, що чим більше агресивного розчину приходиться на одиницю маси цементного каменя, тим більш низькою має бути концентрація MgS04, при якій цілком зникає Са(ОН)2.

Для боротьби з магнезіальною корозією необхідно забезпечити максимальну щільність бетону, а при дуже високих концентраціях передбачити ще й захист поверхні обмазувальною ізоляцією:

  • при слабкому ступені агресії - бітумні або бітумнолатексні склади;

  • при середньому ступені - асфальтобетонна обмазка або мастика на основі епоксидних смол.

Можна застосовувати обклеювальну ізоляцію рулонними матеріалами (руберойд, гідроізол, ізол, брізол) із притискною стійкою зі штучних каменів

(цегла, плитка, шлакоситал або кам'яне лиття), а також хімічно стійкі плівкові матеріали (поліетилен, ізобутілен, полівінілхлорид).

  1. Хімічна корозія бетону третього виду та захист від неї.

Механізм корозії третього виду обумовлений виникненням внутрішніх напружень, що утворюються внаслідок накопичення в порах і капілярах бетону важкорозчинних солей. Цей процес може бути результатом кристалізації продуктів хімічних реакції і наслідком процесу кристалізації при поглинанні солей з агресивних розчинів. Найбільш поширеною корозією цього виду є сульфатна корозія.

    1. Сульфатна корозія

Присутність у воді сульфат-іонів може призводити не тільки до підвищення розчинності компонентів цементного каменю, але і викликати обмінні реакції, що супроводжуються випаданням в осад таких кристалічних продуктів, як гідросульфоалюмінат кальцію (ГСАК) і гіпсу, що накопичуються в порах і капілярах бетону і сприяють виникненню в ньому внутрішніх напружень і руйнуванню. Кристалізація етрингіту супроводжується збільшенням об’єму приблизно у 4,76 разів.

Таким чином, механізм руйнування цементного каменю і бетону під дією сульфатів виглядає так. Незалежно від типу кристалічних ґрат і від того, як змінюється об’єм системи, накопичення твердої фази в обмеженому поровому просторі завжди викликає виникнення у стінках пор напруження, що їх розриває. Кристалізація гіпсу в порах цементного каменю починається при наявності в них насиченого розчину вапна (~ 1200 мг/л) і досягненні концентрації CaSO4, рівної 1500 мг/л. Якщо ж у розчині немає гідроксиду кальцію та інших солей, кристалізація гіпсу починається при більш високій його концентрації, а саме 2020-2040 мг/л. У незруйнованому цементному камені вид катіонів також деякою мірою впливає на величину мінімальної концентрації, що необхідна для кристалізації гіпсу.

Таким чином, сульфатостійкість цементних бетонів і розчинів залежить від фізико-хімічних характеристик порової рідини, зміна яких у період ранньої гідратації забезпечує той чи інший ступінь сульфатостійкості матеріалу. Зменшення вмісту алюмінію в цементі є визнаним способом підвищення сульфатостійкості, оскільки зменшується імовірність утворення ГСАК під дією сульфатів. Аналогічного ефекту можна чекати при зміні характеристик порової рідини, які призводять до зниження осмотичного тиску за рахунок видалення з неї якомога більшої кількості вапна в період ранньої гідратації.

Руйнування бетону при дії розчинів сульфатів пояснюється ще і виникненням осмотичного тиску позитивного знаку, коли тиск спрямований зсередини назовні, що і призводить до виникнення тріщин або навіть повного руйнування бетону. Для захисту від сульфатної корозії використовують добавки у вигляді летючої золи, що містить низькоосновні алюмінати кальцію, які майже повністю зв'язують гідроксид кальцію, який виділяється при гідратації цементу і цим забезпечують підвищення стійкості бетону до впливу сульфатовмісних середовищ.

Іншими заходами боротьби із сульфатною агресією є застосування сульфатостійкого або низькоалюмінатного портландцементів, застосування бетонів підвищеної щільності та різних обмазок, ізоляції рулонними і плівковими матеріалами, пластбетонами.

    1. Газова корозія бетону

Бетон і залізобетон руйнуються також внаслідок взаємодії з різними газами. У повітряно-сухих умовах експлуатації конструкцій агресивність газів на бетон незначна. Але при підвищенні відносної вологості й температури навколишнього середовища корозія може виявитися настільки небезпечною, що призводить до швидкого виходу з ладу всі конструкції будівлі. На відміну від корозії бетону і з/б у рідких агресивних середовищах процеси корозії арматури, що відбуваються у газоповітряному середовищі, як правило, визначають швидкість руйнування конструкцій

Вибір складів бетону і видів протикорозійного захисту здійснюють у відповідно до СНіП 2.03.11-85 [1] залежно від ступеня агресивності газів стосовно бетону і залізобетону:

  • для слабкоагресивних середовищ товщина захисного шару бетону в залізобетонних конструкціях повинна складати не менше 20 мм, а марку бетону за водонепроникністю треба забезпечувати не нижче W4;

  • для середньоагресивних середовищ товщина захисного шару бетону повинна складати 20 мм, а марка бетону за водонепроникністю - не нижче W6;

  • для сильноагресивних - товщина захисного шару бетону повинна складати 25 мм, а марка бетону за водонепроникністю - не нижче W8.

  1. Електрокорозія залізобетону та способи захисту

В основі електрокорозії цементного каменю, бетону і залізобетону під дією електричного струму лежать електрохімічні й електроосмотичні процеси, що виникають під дією постійного і змінного струму. Впливу електричного струму піддаються всі компоненти залізобетону: цементний камінь, заповнювачі й арматурна сталь. Швидкість елетрокорозійних процесів у залізобетоні залежить від виду і параметрів струму, характеру його зміни, властивостей залізобетону та довкілля, включаючи температурно-вологісний режим, провідність, наявність агресивних компонентів.

Найчастіше електрокорозію залізобетону викликають блукаючі струми, джерелом яких можуть бути трамвайні колії, електрифіковані залізниці, метрополітен, внутрішньозаводський та інший промисловий транспорт, електричні установки електролізних цехів підприємств, лінії електропередачі постійного струму системи провід-земля. Корозійний стан споруд, що знаходяться під впливом блукаючих струмів, визначають виміром потенціалу, сили, напрямку і щільності струму в конструкції. При вході струму в конструкцію утворюється катодна зона, а на виході - анодна. Анодні ділянки в бетоні мають позитивний потенціал щодо навколишнього середовища, а катодні - негативний. У всіх випадках електродом може бути тільки метал, тобто в з/б анодом і катодом можуть служити ділянки арматурної сталі або інших металевих конструкцій, що стикаються з бетоном.

По залізобетонних конструкціях електричний струм рухається шляхом найменшого опору. Найбільшому руйнуванню внаслідок електролізу піддаються місця виходу електричного струму, тобто анодні ділянки арматури. Бетон має порівняно високий омічний опір, але у вологому стані його провідність може значно збільшуватися. Доведено, що чим вища провідність середовища, тим більша імовірність протікання струму тільки по середовищу, без переходу на металевий провідник. Під впливом електричного струму метали поводяться як провідники першого роду, а бетон, що є електролітом - як провідник другого роду.

Усі метали, в тому числі арматурна сталь, мають високу електричну провідність і значну теплопровідність, тому при протіканні струму через арматуру в ній не відбувається ніяких структурних змін, а спостерігається деякий розігрів або можуть виникнути значні напруження на контакті арматурна сталь-бетон. Якщо ж сталь виступає в ролі електродів, занурених в електроліт, то тоді ділянки сталі з боку негативного полюсу джерела струму будуть заряджені негативно, а ділянки, з'єднані з позитивним полюсом, заряджені позитивно. Арматурні стержні-аноди в міру анодного розчинення руйнуються, а на стержнях-катодах відбувається відновлення іонів Н+ до Н2.

Найчастіше блукаючі струми входять у залізобетонну конструкцію з боку ґрунтового електроліту, тоді захисний шар бетону в конструкції трубопроводу, колектору та т.п. може піддаватися значному впливу електричного струму. Цей процес викликає в залізобетоні глибокі фізико-хімічні й структурні зміни. У всіх випадках на анодних ділянках арматури протікає реакція розчинення заліза. У процесі контакту поверхні сталевої арматури з поровою рідиною цементного каменя ділянки, що є анодом, схильні до переходу в пасивний стан через сильну поляризацію в цьому лужному середовищі (рН = 12-13). Уже при малих значеннях густини блукаючого струму внаслідок різкого підвищення опору (за рахунок утворення захисних плівок) швидкість анодного розчинення заліза сильно сповільнюється.

Основними заходами боротьби з електрокорозією залізобетону є зменшення сил струмів витоку, застосування електрозахисту споруд, підвищення електричного опору самого бетону та використання ізоляційних покриттів, таких як бітумно-петролатумна суміш, бітумна мастика, органічні полімерні матеріали типу полімербетону, бетонополімеру.

V. Оперативний контроль.

1. викладач оперативно проводить опитування учнів з викладеного матеріалу:

1. Внаслідок чого виникають температурні деформації бетону?

2. Що відбувається з бетоном внаслідок дії температурних деформацій?

3. Як відбувається морозне руйнування бетону?

4. Що необхідно застосовувати при проектуванні морозостійких бетонів?

5. Що таке сольова корозія бетону? Як запобігти сольовій корозії?

6. Які фактори відносяться до механічного зносу?

7. Як захищають бетон та з/б від механічного зносу?

8. Як відбувається руйнування бетону під дією осмотичних явищ?

9. Яка корозія відноситься до корозії першого виду?Заходи захисту корозії першого виду.

10. Корозія бетону другого виду.

11. Які заходи проводять при корозії в мінеральних кислотах?

12. Як відбувається корозія в органічних кислотах?

13. Як відбувається магнезіальна корозія?

14. Охарактеризуйте хімічну корозію бетону третього виду.

15. Яка корозія називається сульфатною?

16. Які заходи боротьби з сульфатною корозією ви запам’ятали?

17. Що ви знаєте про газову корозію бетону?

18. Як протікає електрокорозія залізобетону?

19. Назвіть основні заходи з боротьби проти електрокорозії залізобетону.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

    1. розв’язування тесту та його перевірка (Додаток 1).

VІІ. Систематизація та узагальнення знань.

  1. Викладач задає питання для студента той відповідає і задає питання для наступного студента і т. д.

VІІІ. Підсумки.

Викладач:

    • підводить підсумки лекції коротким оглядом її змісту;

    • проводить оцінювання знань студентів, які відповідали на занятті, оголошує оцінки.

На дошці викладач пише домашнє завдання:

Конспект лекцій «Технологія опоряджувальних робіт та захист споруд» ст. 235-248

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
3
міс.
0
8
дн.
1
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!