• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Географія
  • Урок на тему "КОНЦЕПЦІЇ ДЕМОГРАФІЧНОГО ПЕРЕХОДУ. СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ ДЕМОГРАФІЧНОГО ВИБУХУ ТА ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ. ПРОБЛЕМИ ДЕМОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА СВІТУ."
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
6
міс.
0
1
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Урок на тему "КОНЦЕПЦІЇ ДЕМОГРАФІЧНОГО ПЕРЕХОДУ. СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ ДЕМОГРАФІЧНОГО ВИБУХУ ТА ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ. ПРОБЛЕМИ ДЕМОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА СВІТУ."

Опис документу:
Конспект уроку з географії, 10 клас, профільний рівень, курс «Регіони і країни світу», що є продовженням базової географічної освіти у профільних класах старшої школи. Він спрямований на розкриття глобальних та регіональних явищ і процесів, що відбуваються як у світі в цілому, так і в окремих субрегіонах, країнах і їх регіонах. джерело: http://geo-bav.at.ua, інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

10 клас

Урок №49

Дата:

КОНЦЕПЦІЇ ДЕМОГРАФІЧНОГО ПЕРЕХОДУ.

СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ ДЕМОГРАФІЧНОГО ВИБУХУ ТА ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ. ПРОБЛЕМИ ДЕМОГРАФІЧНОГО

РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА СВІТУ.

Мета; розширювати науковий лексикон учнів; забезпечити засвоєння учнями суті концепцій демографічного переходу, знання особливостей його стадій; ознайомити учнів із суттю проблем демографічного розвитку України та світу; поглибити розуміння ними змісту демографічної проблеми сучасного етапу розвитку людства; виховувати розуміння важливості праць демографів.

Обладнання: підручник, посібник «Зошит для практичних робіт», настінна політична карта світу, збільшене креслення, яке ілюструє стадії демографічного переходу, картки для виконання практичної роботи, географічні атласи для 10 класу.

Ключові поняття: природний рух населення, демографічний перехід, демографічний вибух, демографічна криза, депопуляція, демографічна політика.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє результати практичної роботи, яку учні виконували на попередньому уроці, аналізує їх.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Тренувальні вправи

Учні виконують завдання 8 тематичного блоку І (с. 34 — І варіант, с. 3 6— II варіант) посібника «Зошит для практичних робіт».

Перевірка домашнього завдання

Виступи учнів із підготовленими повідомленнями.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель звертає увагу учнів на ту обставину, що в різні періоди основне зростання кількості населення світу забезпечувалося різними регіонами. При цьому, як правило, після швидкого зростання кількості населення певного регіону темпи його збільшення помітно падали.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План вивичення нового матеріалу

1. Теорія демографічного переходу (розповідь учителя).

2. Особливості демографічних процесів на різних стадіях демографічного переходу (усна практична робота: аналіз графіків демографічного переходу).

3. Демографічна проблема, її сутність і прояви в країнах із різними типами відтворення населення (розповідь учителя).

4. Демографічна політика, її особливості в країнах із різними типами відтворення населення (інтерактивна бесіда).

На допомогу вчителю

Демографічний перехід — це концепція, що застосовується в сучасній демографії для пояснення зміни типів відтворення населення. Поняття «демографічний перехід» було запропоновано в 1945 р. американським демографом Ф. Ноутстайном. Але розробка першої концепції демографічного переходу була здійснена в 1909—1934 pp. французьким демографом А. Ландрі, який використав поняття «демографічна революція», через що в науково-популярній літературі ці два поняття часто використовуються як синоніми.

У концепції демографічного переходу виділяються чотири послідовні етапи в демографічній історії людства.

На першому етапі проявляється менше зниження коефіцієнта народжуваності, ніж зниження коефіцієнта смертності, отже, коефіцієнт природного приросту є максимальним (приріст максимальний). До 1925 р. цей етап пройшли промислово розвинені країни.

На другому етапі коефіцієнт смертності знижується й досягає мінімуму, у той час як коефіцієнт народжуваності знижується швидше за коефіцієнт смертності, що приводить до вповільнення зростання кількості населення, а також до демографічного старіння населення.

На третьому етопі коефіцієнт смертності зростає (унаслідок старіння населення), а також уповільнюється зниження коефіцієнта народжуваності. На кінець третього етапу коефіцієнт народжуваності приблизно дорівнює рівню простого відтворення, а коефіцієнт смертності нижчий, ніж рівень простого відтворення — це рівень простого відтворення.

На четвертому етапі коефіцієнт смертності збільшується й дорівнює коефіцієнту народжуваності. Процес демографічної стабілізації завершується.

На сьогодні країни, що розвиваються, перебувають на другому-третьому етапах, розвинені — вийшли на четвертий етап, при цьому в багатьох із них смертність перевищила народжуваність і спостерігаються від'ємні показники природного приросту населення.

Початок демографічного переходу пов'язаний із початком модернізаційних процесів, що спричинюють зростання виробництва ВВП на душу населення, поліпшення якості харчування, санітарних умов, якості та доступності медичного обслуговування тощо, що, у свою чергу, приводить до значного зростання очікуваної тривалості життя та зменшення рівня смертності. Результатом модернізаційних процесів є й значне скорочення народжуваності, але це відбувається з відчутним запізненням.

У традиційному аграрному суспільстві діти виступали як додаткові робочі руки в господарстві.

Тому народження дітей мало економічний сенс. Значна кількість дітей була надійною гарантією благополучної старості батьків за відсутності системи соціального страхування та пенсійного забезпечення.

У розвиненому індустріальному суспільстві діти повинні тривалий час учитися, щоб отримати кваліфікацію, яка відповідає сучасним вимогам. Це призводить до їх виключення з господарського життя. Діти з помічників перетворюються на тягар для дорослих.

В аграрному суспільстві діти, працюючи разом із батьками, набували необхідних трудових навичок природним шляхом.

Практично всі країни з високим освітнім рівнем населення мають низькі показники народжуваності. І навпаки, лідери за народжуваністю мають неграмотне населення (в арабських країнах 38 % населення старше за 15 років неграмотні, у країнах «чорної» Африки — 35 %). Винятком є Ізраїль, де попри дуже високу освіченість на жінку припадає 2,44 дитини, тоді як у всіх країнах ЄС — менше ніж дві. Частково це обумовлено дуже високою народжуваністю в сім'ях євреїв-ортодоксів (у євреїв-хасидів — у середньому 7,5 дитини на сім'ю) та ізраїльських арабів. Хоча всі євреї освічені, группа євреїв-ортодоксів отримує тільки релігійну освіту та залишається орієнтованою на традиційні цінності, що виключають можливість демографічного переходу.

Посилення незалежності жінок є важливим чинником зниження рівня народжуваності. Підвищення освіченості жінок приводить до зростання їхньої незалежності. Основні турботи щодо народження й виховання дітей лягають на жінок, тому вони об'єктивно не зацікавлені в багатодітності.

Як спроба дати точне теоретичне пояснення сучасній і майбутній демографічній ситуації у високо розвинених країнах виникла гіпотеза другого демографічного переходу, що відбувається в Європі (подібні ідеї висуваються також у межах гіпотези про п'яту фазу демографічного переходу).

Автори концепції другого демографічного переходу Р. Лестер і Д. Ван де Каа доводять, що сучасна демографічна ситуація та головна її особливість — зниження народжуваності нижче рівня, що забезпечує просте відтворення населення, — обумовлені принципово іншими причинами порівняно зі зниженням народжуваності під час першого демографічного переходу.

Основна ідея, що лежить в основі концепції другого демографічного переходу, була закладена в 1986 p., коли Європа вступила на нову стадію демографічної історії. Демографічний перехід XIX ст. необхідно розглядати як перший перехід. Активні зміни в демографічній ситуації від середини 1960-х pp. відзначили початок другого демографічного переходу. До цього часу вже завершився післявоєнний «бебі-бум» (різке зростання народжуваності) й утвердилася тривала тенденція до подальшого зниження рівня народжуваності.

Дослідники ще не дійшли єдиної думки щодо причин другого демографічного переходу, але переважає точка зору, що він є наслідком широкого розвитку індивідуалістично орієнтованої системи цінностей і відповідної зміни норм поведінки, у тому числі й демографічної.

Автори концепції виділяють чотири основні риси цього переходу:

* перехід від «золотого віку» шлюбу до його закінчення, тобто широке поширення юридично неоформлених форм спільного життя та альтернативних форм сімї;

* перехід від дітоцентристської моделі сімї до індивідуалістично орієнтованої «зрілої» пари партнерів з однією дитиною;

* перехід від превентивної контрацепції, призначеної для запобігання народжень ранніх дітей, до свідомого планування народження кожної дитини;

* перехід від уніфікованої моделі сімї' до плюралістичних моделей сімї.

Таким чином, демографічні зміни 1960-х pp. — це результат зміни (який став дуже цілеспрямованим, індивідуалістичним) поведінки як чоловіків і жінок окремо, так і безпосередньо пар. У сфері шлюбності та народжуваності доступність нових, високоефективних засобів контрацепції, що часто супроводжується збільшеними можливостями здійснення аборту та стерилізації, стала певним каталізатором. індустріальні країни досягли нового рівня у своєму демографічному розвитку. При цьому існує повний контроль над народжуваністю, і оскільки в пар відсутня мотивація мати більше ніж одного або двох дітей, народжуваність опускається нижче за рівень відтворення поколінь. Разом із тим деякі країни Північно-Західної Європи в 1990-ті pp. досягли помітного зростання народжуваності завдяки цілеспрямованим заходам щодо її стимулювання. Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення, покликана зберігати або змінювати тенденції динаміки кількості, структури, розселення та якості населення. Вона розглядається як органічна частина соціальної політики, специфічна за своїми цілями й частково за методами їх досягнення, але узгоджена з іншими сферами, такими, як регулювання умов зайнятості та праці, а також рівня життя й соціального забезпечення населення, освіти, охорони здоров'я тощо.

Суб'єкт демографічної політики — держава як засіб державного впливу на відтворення населення в бажаному для суспільства напрямі. Об'єкт демографічної політики — складні та важкозавбачувані демографічні процеси — народжуваність і смертність, заходи щодо оптимізаціїїх співвідношення з точки зору досягнення найтривалішого періоду активної творчої діяльності й середньої тривалості життя людини. Більшість здійснюваних у сфері демографічних відносин явищ: шлюбність, розлучення, міграція — були і залишаються в основному особистою справою індивіда, подружжя, сімї. Тому управління демографічною поведінкою не може спиратися на будь-яке адміністрування, примус чи заборони.

Вплив демографічної політики на демографічні процеси в суспільстві може бути прямим (обмеження законодавчим шляхом міграції, оформлення шлюбів чи народження дітей; планування підготовки спеціалістів) або непрямим (підвищення рівня життя, залучення населення до створення умов для збільшення кількості дітей у сімї, пропаганда тих чи інших професій).

Загальна політика держав щодо свого населення полягає в таких видах діяльності:

* вплив на умови праці (визначення меж працездатного віку, масштабів зайнятості працездатної частини населення, тривалість робочого дня й робочого тижня, турбота про охорону праці, кваліфікаційна та спеціальна підготовка, профорієнтація тощо);

* поліпшення життєвих умов усіх верств населення (підвищення реальної заробітної плати або рівня доходів, поліпшення житлових умов, забезпечення можливості користуватися побутовими послугами й досягненнями культури, медичним обслуговуванням, збільшення вільного часу тощо);

* дія на відтворення населення (природне відновлення поколінь, міграційна рухливість, соціальна мобільність).

Останній елемент трактується як власне демографічна політика. У сукупності заходів, що впливають на демографічні процеси, виділяються два основні напрями:

* зміна характеру процесів природного відновлення поколінь (народжуваності, шлюбності, розлучень, вікової структури, смертності) у їх тісному взаємозв'язку;

* вплив на міграцію населення (міграція, імміграція, еміграція, географічний розподіл, густота населення тощо); міграційна політика, що проводиться державою, має бути органічно пов'язаною з політикою у сфері розселення населення по територГі" країни.

Загалом демографічна політика зосереджується на таких напрямах діяльності:

Контроль народжуваності. Поняття контролю народжуваності, або регулювання народжуваності, використовують для опису впливу держави на процес народжуваності, головним чином із метою зниження її рівня та скорочення темпів зростання кількості населення в країні. Поняття було введено в обіг М. Сенджер, яка відкрила в 1916 р. в Нью-Йорку першу в Америці клініку з попередження вагітності.

Планування сімї. Поняття планування сімї використовується у двох основних смислових контекстах. На макрорівні під плануванням сімї розуміється діяльність державних і недержавних організацій (програми, комплекси заходів), спрямована на створення умов для реалізації відповідального батьківства, досягнення кожною сім'єю бажаного числа дітей. На практиці ця діяльність в основному спрямована на стимулювання обмеження дітородіння в сім'ях, тому програми планування сімї іноді називають програмами контролю народжуваності.

На мікрорівні під плануванням сімї розуміється прийняття подружжям (індивідом) добровільних рішень щодо величини сімї, зокрема про число дітей у ній, і дії, що сприяють реалізації таких рішень. Морально-етичною та правовою основою планування сімї є плановане (відповідальне) батьківство (материнство і батьківство) — надання сімї права вільно й відповідально визначати бажане для неї число дітей і проміжки між їх народженням (календар народжень). Таке право проголошене в багатьох міжнародних угодах і розглядається як одне з основних прав людини.

Сімейна політика. Це поняття використовується для позначення діяльності державних та інших служб соціального захисту сімї щодо надання адресної підтримки сім'ям певних типів. Фахівці не наполягають на суворо однозначному вживанні цього поняття, розглядають сімейну політику як галузь одночасно і соціальної, і демографічної політики, акцентуючи увагу залежно від професійних інтересів на демографічних, соціальних, культурних, медичних та інших аспектах. Сімейну політику можна визначити як цілеспрямовану діяльність державних органів та інших соціальних інститутів, покликану створювати оптимальні умови для виконання сім'єю її функцій, гармонізувати відносини між особою, сім'єю й суспільством.

Сім'я може й повинна 'бути об'єктом міждисциплінарного дослідження. Знання про сім'ю, її проблеми та закономірності розвитку, отримані соціологами, демографами, економістами, складають інформаційну й методологічну основу для формулювання цілей і завдань сімейної політики, для розробки механізмів і конкретних програм її реалізації.

Об'єктами демографічної політики можуть бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи, верстви населення, сімї певних типів або стадій життєвого циклу.

Основні напрямки демографічної політики містять державну допомогу сім'ям із дітьми, створення умов для поєднання батьківства з активною професійною діяльністю, зниження рівня захворюваності та смертності, збільшення тривалості життя, регулювання міграційних процесів, урбанізації й розселення, соціальну підтримку інвалідів, немолодих і непрацездатних тощо. Ці напрямки мають бути узгоджені з такими важливими сферами соціальної політики, як зайнятість населення, регулювання доходів, освіта й охорона здоров'я, професійна підготовка, житлове будівництво, розвиток сфери послуг, соціальне забезпечення. Демографічна політика не може й не повинна заступати соціальну та економічну політику. Спроби розв'язувати соціально-економічні проблеми заходами демографічної політики ніколи не приводили до бажаних та ефективних результатів.

Принципова особливість демографічної політики полягає у впливі на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, прийняття рішень у сфері шлюбу, сімї, народження дітей, вибору професії, сфері зайнятості, місця проживання: Заходи політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної поведінки, так і на створення умов для їх реалізації. Особливої складності демографічній політиці як частині соціального управління додає необхідність ураховувати та погоджувати інтереси різних рівнів: індивідуальних, сімейних, групових і суспільних; локальних, регіональних і загальнодержавних; економічних, соціально-політичних, екологічних та етнокультурних; найближчих, середньо- і довготермінових.

Цілі та системи заходів щодо регулювання відтворення населення визначаються пануючими ідеологічними концепціями, особливостями соціальної системи, що склалася, типом державного управління, рівнем економічного розвитку й ресурсними можливостями, якістю життя, культурними та релігійними нормами і традиціями. Погляди на принципи, зміст та особливості практичної реалізації політики в галузі народонаселення зазнають певних змін, залежать від поглядів учених і політиків на зміст демографічної науки, на роль держави в регулюванні соціальних процесів.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Практична робота «Складання й аналіз графічної моделі демографічного переходу однієї з країн світу»

Учні отримують картки, у яких зазначена кількість населення певної країни в різні роки. За цими даними учні розраховують коефіцієнти природного та механічного приросту й будують графік змін кількості населення країни- за поточний період, виділяючи на ньому відрізки, які. відповідають певним стадіям демографічного переходу.

Зміни кількості населення деяких країн світу, млн осіб

Країна

Рік

1900

1923

1938

1947

1965

1976

1990

2001

Швеція

5,1

5,9

6,3

6,8

7,8

8,3

8,5

8,9

Іспанія

18,2

21,3

25,0.

27,5

31,6

36,2

39,1

41,1

Італія

32,5

38,0

43,6

45,4

52,7

56,3

57,5

56,3

Канада

5,4

8,8

11,0

12,6

19,7

23,2

26,4

30,0

Мексика

13,6

15,2

19,6

23,4

40,9

62,5

83,2

99,0

Куба

1,6

3,1

4,4

5,1

7,6

9,7

10,6

11,2

Бразилія

14,3

30,6

44,1

47,4

82,2

112,2

144,4

172,2

Перу

4,6

5,6

7,2

7,9

11,7

16,6

21,3

26,3

Аргентина

5,0

8,7

12,8

16,1

22,4

26,1

32,0

36,0

Египет

9,7 .

13,7

15,9

19,1

28,9

38,7

55,0

66,6

Алжир

4,8

5,8

7,5

8,5

11,5

18,3

23,7

31,3

ДР Конго

19,0

7,2

11,0

10,8

15,6

26,4

34,7

52,5

Іран

9,0

10,0

15,0

17,0

22,9

34,3

54,5

64,5

Таїланд

6,3

9,2

14,8

17,3

30,6

44,3

56,1

61,2

Непал

3,0

5,6

5,6

6,5

9,9

13,1

17,6

23,1

Австралія

4,0

5,4

6,9

7,6

11,4

14,1

16,7

19,0

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Дискусія

Визначте переваги та недоліки ситуацій демографічного вибуху й демографічної кризи. (Учитель об'єднує учнів у дві групи та пропонує кожній із них відстоювати переваги демографічної політики, спрямованої на підтримку або демографічного вибуху, або демографічної кризи.)

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Проаналізуйте графічну модель демографічного переходу, складену під час уроку.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Воркшоп як інноваційна освітня технологія»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.