Урок літератури рідного краю "Тарас Шевченко і Поділля"

Опис документу:
Подоляни завжди цікавились творчістю Т. Шевченка. Це пояснюється тим, що життєві шляхи Кобзаря пролягли і через Подільську землю, що якраз Поділля, життя, побут, звичаї подолян у великій мірі знайшли своє художнє відображення у творчості митця.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок літератури рідного краю. Тарас Шевченко і Поділля

Мета: ознайомити учнів із впливом Подільської землі на творчість Т. Шевченка, розкрити відображення життя, побуту, звичаїв подільських людей у творчості Кобзаря; розвивати вміння логічно мислити; виховувати шанобливе ставлення до творчості Т. Шевченка.

Обладнання: тематичний підбір матеріалів, поезії, портрет Т. Шевченка.

Тип уроку: лекція з елементами бесіди

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Слово вчителя.

Однією із характерних рис розвитку і змісту культурного життя подолян є постійна увага до творчості Т. Шевченка. Це пояснюється тим, що життєві шляхи Т. Шевченка пролягли і через подільську землю, що якраз Поділля, життя, побут, звичаї подолян у великій мірі знайшли своє художнє відображення у творчості митця.

У 1843 р. для виявлення, збирання і публікації історичних документів, організації і здійснення археологічних розкопок при київському, подільському і волинському генерал-губернаторстві була створена Тимчасова комісія, частіше відома під назвою Київської Археологічної комісії.

У цю наукову установу в березні 1845р. в званні некласного художника був затверджений Т. Шевченко.

Він цілком влаштовував Комісію як співробітник для замалювання історичних, археологічних, архітектурних та інших пам'яток, записів легенд і переказів.

Шевченко активно включився в роботу комісії та за її дорученням відвідав більшість губерній України - Київську, Полтавську, Чернігівську, Подільську та Волинську, обстеживши, описавши та змалювавши велику кількість найрізноманітніших різночасових пам'яток історії та культури, особливо археологічних та мистецьких. Відомості та згадки про них, їх описи і зображення він залишив у багатьох своїх творах, зокрема повістях "Музикант", "Наймичка", "Варнак", "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Княгиня", "Близнецы", поемах і віршах, "Щоденнику", "Археологічних нотатках", листуванні та малюнках.

Одержавши необхідні документи для себе і місцевих властей, митець, не затримуючись, вирушив у милий його серцю край.

Ідучи до Кам'янця-Подільського, десь поблизу Могилева-Подільського, по дорозі до Нової Ушиці, Шевченко побачив Дністер з його скелястими берегами, про який згадує на засланні в поезії "Меж скалами, неначе злодій ".

В губернському центрі Поділля Кам'янці-Подільському Шевченко не лише знайомився з його численними середньовічними архітектурними спорудами, а й збирав перекази та пісні, за його словами, про "славного лицаря", селянського ватажка Поділля Устима Кармелюка, ім'я якого тісно пов'язане з цим старовинним подільським містом. Тричі - з 1814 по 1823 роки Кармалюк був ув'язнений в Кам'янецькій фортеці. Поранений в ногу під час сутички з вартою при намаганні втекти, Кармелюк усю осінь 1823р. просидів прикутий до кам'яного стовпа в одиночному казематі Папської башти, яку згодом народ назвав Кармалюковою.

Під час подорожі Поділлям та Волинськими землями Шевченко записав невідомий варіант пісні про Кармалюка, а також інші зразки народної творчості. Шевченко уважно записував все, що бачив і чув. Багато йому допомагали знайомі. Учитель географії Кам'янець-Подільської міської чоловічої гімназії Петро Чуйкевич записав до альбома Т. Шевченка народні пісні "Пливе щука з Кременчука", "Зійшла зоря ізвечора", "Ой, Кармелюче, по світу ходиш". Під останньою піснею рукою Шевченка зазначено: "Кам'янець, 1846 літа 3 октября. Од Петра Чуйкевича". Ця зустріч з Чайкевичем є, на жаль, єдиним свідченням про перебування Шевченка у місті над Смотричем.

У Кам'янці-Подільському поет перебував десь між 2 і 7 жовтня 1846р. 2 жовтня подільський архієпископ надіслав до Археографічної комісії повідомлення про те, що він розпорядився сприяти Шевченкові у виконанні ним завдань комісії, а 7 жовтня Кам'янець-Подільський цивільний губернатор у листі до київського генерал-губернатора повідомляє про те, що він зробив все для виконання Шевченком завдань Археографічної комісії.

З документів, які збереглися, випливає, що наступним від Кам'янця-Подільського пунктом подорожі Шевченка на Поділля був Почаїв. Проте, щодо маршруту цієї подорожі є різні гіпотези.

Одні дослідники вважають, що перш ніж вирушити на Волинь, йому потрібно було потрапити спочатку до її центру Житомира, щоб передати керівникам губернських властей розпорядження генерал-губернатора і засвідчити себе перед ним в цьому зв'язку припускають, що його маршрут з Кам'янця-Подільського до Житомира йшов через Нігин, Ярмолинці, Проскурів, Меджибіж, Летичів, Хмільник, Уланів, Бердичів і Кодню. За іншою гіпотезою, Шевченко з Кам'янця-Подільського вирушив безпосередньо до Почаєва, спочатку за тим же маршрутом через Ярмолинці і Проскурів, а потім з останнього вже через волинські міста Старокостянтинів та Ізяслав. Саме з Старокостянтиновим пов'язана легенда, яку записав О. Царик "Шевченкова наречена", в якій йдеться про перебування Шевченка в Старокостянтинові у пана Яловіцького. Учні читають легенду

Найдовше Шевченко залишався в містечку Почаїв, де був один з найбільших у Росії монастирів - Почаївська лавра з її багатим архітектурним комплексом, центром якого є величний Успенський собор XVIII ст. Тут згідно із завданням комісії Т. Шевченко намалював чотири акварелі: "Почаївська лавра з півдня", "Почаївська лавра з заходу", "Собор Почаївської лаври"(внутрішній вигляд), "Вид на околиці з тераси Почаївської лаври". Всі вони репродукуються у сьомому томі повного зібрання творів Кобзаря.

Кінцевим пунктом подорожі митця по Поділлю і Волині був Житомир.

Перебуваючи на Поділлі і Волині, Шевченко звернув увагу на велику кількість руїн замків та палаців і протиставив їх великій кількості курганів (могил) у Придніпров'ї, розглядаючи ті і ті як свідків різної історичної долі окремих частин однієї й тієї ж землі - України. Він вважає, що не дивлячись на деякі відмінності пам'яток окремих районів України, належать вони одному населенню, одному народові, історична доля окремих частин якого була різною.

Подорож 1846р. допомогла великому Кобзареві ще більше вивчити свій край і народне життя, глибше зрозуміти прагнення народу, набратися наснаги з джерел народної творчості.

Фольклорні матеріали, зібрані під час подорожі, поет старанно зберігав і взяв з собою на заслання. Вони були знайдені під час обшуку в Орській фортеці 1850р. На допиті Шевченко відповів: "Стихи и песни на малороссийском наречии не моего сочинения, а записанные мною во время бытности моей в Киевской, Каменец-Подольской и Волынской губерниях, как песни народные, 1846 года...»

Почуте, побачене і пережите під час подорожі на Поділля вилилося в творах, написаних на засланні. Зокрема поема "Варнак", тема якої про отамана ватаги селян-месників пов'язана з іменем Устима Кармалюка. Учні читають поему

Напади повстанців, яких очолював герой поеми (у поемі він безіменний), здійснювались не в інтересах власної наживи. Вони брали в багатих і віддавали бідним. Це нагадує вчинки Кармалюка, які оспівав народ у відомій пісні "Повернувся я з Сибіру" ("Візьму гроші в багатого, убогому даю ").

Слова пісні "Повернувся я з Сибіру" повністю записані в "Щоденнику" Шевченка 20 травня 1858р. Шевченко не погоджується з тим, що ці слова можуть належати самому Кармалюку, вважаючи автором пісні подолянина Тимка Падуру, а Кармалюка називає "славним лицарем". Як видно, постать бунтаря-месника вабила Шевченка все життя.

Ш. Підсумки уроку.

Таким чином, на уроці ми проаналізували творчість Тараса Шевченка, яка пов'язана з його перебуванням на Поділлі. Ми побачили, що митець різнопланово використав у творах враження волинсько-подільської мандрівки 1846 року, піддав їх художньо-естетичній обробці високого рівня.

IV. Домашнє завдання.

Вивчити конспект, виразно читати поему "Варнак".

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Емоційна ефективність учителя: теорія і практика»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.