Урок. Література Миколаївщини.« В рідний дім увійшов, як у храм…» ( інтегрований урок за циклом віршів В.Черненка «Синівський борг»

Опис документу:
продовжити знайомити учнів з цікавою людиною – поетом В.Черненком; розкрити красу його поезій зі збірки «День для сповіді», зокрема з одним із її циклів «Синівський борг»; розвивати в учнів інтерес до творів літератури рідного краю; розвивати зв’язне мовлення учнів; виховувати любов до сім’ї, до рідних, до Батьківщини

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Література МИКОЛАЇВЩИНИ

« В рідний дім увійшов, як у храм…»

( інтегрований урок за циклом віршів В.Черненка «Синівський борг»

Учитель Киселівської ЗОШ Хлань Н.В.

Мета: продовжити знайомити учнів з цікавою людиною – поетом В.Черненком;

розкрити красу його поезій зі збірки «День для сповіді», зокрема з одним із її циклів «Синівський борг»; розвивати в учнів інтерес до творів літератури рідного краю; розвивати зв’язне мовлення учнів; виховувати любов до сім’ї, до рідних, до Батьківщини.

Обладнання: збірка віршів Черненка «День для сповіді», фотографії з родинного альбому поета; папка «Ілюстрації до творів В. Черненка» та папка творів-роздумів учнів «Гортаючи сторінки збірки В.Черненка «День для сповіді»; виставка газетних публікацій творів поета, записи симфонічної музики.

Епіграф: Родинного вогнища світло ясне

Додому із вирію кличе мене,

Де в слові привітним закон доброти,

Де батько і мати, де я і де ти ...

Тип уроку: інтегрований(література, музика, образотворче мистецтво).

І.Учитель: Родина, родина – від батька до сина ...

Старенька батьківська оселя ...

Коли в ній збирається вся родина, коли в ній лунають дзвінкі голоси дітей та онуків, сумна хатина ніби просторішає, осміхається до всього світу вікнами - очима .

А старенькі мама й тато ніби молодшають, їхні зморшки десь зникають, хоч крадькома витирають непрошену сльозу радості. Вони в цю мить найщасливіші – вся сім’я разом і їм більше нічого в житті не треба.

Шановний Володимире Вікторовичу! Зустрічайте свою дорогу родину, ваші рідні завітали до Вас на гостину!(заходять донька Інна, син Володимир, сестра Наталія).

ІІ. Пісня на слова В.Черненка «Вічний біль» виконує учитель музики Рубаняк О.В.

Вічний біль

Лист, мов крик журавлиний,

Щем пекучий в словах:

«Що ж не їдеш ти, сину?

Чи забув до нас шлях?»

В мене хата і діти,

Ще й по зав’язку справ…

Рад би птахом злетіти,

Навіть снилось – злітав…

Тільки лист – вихлюп смутків

У словах без прикрас:

«Привези хоч онуків

На недільку до нас…»

Так на вістрі докору

Серцю знов зітлівать.

Ні, не зможу ніколи

Я себе оправдать…

Вічний біль і неспокій-

Як там в ріднім краю?

Заглядаю за обрій,

Аж навшпиньки стаю…

Учень: Мій отчий дім де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті,

Де у садках співають солов’ї,

Де шлях в світи –лежить в високім житі.

Учитель:

Шлях у світи, у захоплююче доросле життя .Він починається від отчого порога, де залишаються найщасливіші роки нашого дитинства.

Сім’я, родина, рід. Мама, тато, донька, син, бабуся, дідусь. Рідні, найдорожчі люди. Це вони, проводжаючи нас у Самостійне життя , щоднини моляться за нас , щоб послала доля нам щастя.

А коли біда прийде до нас , вони серцем відчувають це , тривожаться за нас .

І виглядаючи з далеких доріг до себе на гостину , щоб хоч на день , на часину завітали дорогі дітки , нарадували стареньких.

( вірш « Повернення» )

Повернення

Вертав на серцю

Милі виднокола,

Забувши дивну

Звабу далини.

Стрічала знов

Зоря червоночола,

Що стільки літ

Збентежувала сни…

Впав ужита,

До млості захмелілий,

Грів колоски

Омріяні в руці…

Лиш від землі

Відірвані, боліли,

Як всі роки,

Любові корінці…

II Учитель.

Діти ,сьогодні унас урок літератури рідного краю. Урок- зустріч з поетом

Володимиром Вікторовичем Черненком .

Це вже втретє ми зустрічаемо у нашій школі цікаву , закохану в поезію людину.

Володимир Вікторович подарував нам спочатку рукописну , а потім уже надрукував збірку віршів « День для сповіді «, а також збірку творів молодих митців Миколаївщини «Золота амфора», де було вміщено кілька його творів.

. Він нагороджений дипломами . Отже , запишіть тему ,епіграф нашого уроку .Ваше завдання ;скласти короткий конспект уроку; обрати вірш поета ,

який вам найбільше сподобався і дома написати роздум за цим твором .А ще скласти родовідне дерево своєї родини .

А зараз слово надається бібліографу Авраменко Ларисі.

Бібліограф

Народився Володя 15 червня 1960 року в селі Василівка Снігурівського району в сімї робітників. Матусю рідну майже не памятає , бо втратив її у 3,5 роки .

Нелегко було батькові з двома малими синочками

( Сергійко був трохи старшим за Володю ) .

(вірш «Мати -й – мачуха» )

Мати –й-мачуха

-Здрастуйте,дітоньки…

Слова – ніжні дотики,

Немов освіжила

Затхле повітря гроза.

Ми стихли на хвильку

(пташки-жовторотики)

Не стримався батько,

І очі вросила сльоза…

-Оце ж, синочки,

Оце ж …ваша…мати…

Сльозини дитячі

Сховали худі прдушки.

І легко дихнула

Здавна отемнена хата,

Здивоване сонце

Дивилося довго в шибки…

Так прийшла в дім мачуха – матуся Марія , великої душі людина .Невдовзі сімя поповнилась – народилася маленька сестричка Наталя .

У 1967 році Володимир пішов у перший клас Василівської СШ , яку закінчив у 1977 році із Золотою Медаллю.

Ще в 7 класі почав писати вірші й друкуватися в районній та обласній молодіжних газетах .

Учився поетичної майстерності у старших письменників- земляків Дмитра Кременя , Валерія Бойченка , Вячеслава Качуріна , Еміля Январьова .

Одразу після школи – Херсонський педінститут . Бурхливе , захоплююче студентське життя , публікації віршів у пресі , навчання в обласному літоб’єднанні , Курси молодих журналістів . Як щемкий спомин про незабутню юність Володимира Вікторовича зберігає газетні публікації своїх ранніх творів.( Виставка ) .

Після інституту- робота в м. Каховка ,військова служба , робота в

м. Снігурівка

( вірш « Снігурівка» )

Снігурівка! Снігурівка!

Миколаївщини сон.

Сон, повнющий дивоцвіту,

Післягрозовий озон…

Снігурівка! Снігурівка!

Зваба Павлівських гаїв,

І терпкий, жахкий, мов пломінь,

Вітер з вистиглих полів…

Снігурівка! Снігурівка!

Тиха станція, перон…

Зустрічай мене, стокрилий,

Вічний мій бентежний сон…

У 1986 році доля занесла Володимира Вікторович у Квітневу школу Жовтневого району, де він викладав хімію та біологію. А з 2015 року –працює вчителем біології нашої Киселівської школи .А для душі – палкої , неспокійної,романтичної - вірші …

Душевні ,ніжні , але іноді сумні , тривожні ,й повні болю та відчаю .

Вірш («Всього доволі є у мене» )

Всього доволі є у мене:

Ген біля хати шпанки й клени,

Крута дорога за село,

Є Інгулець, і є весло…

Купіль пахуща чебрецева,

Солона рута споришева…

В зеніті геть неопалима

Святкова пісня жайворина…

Ще вітер юний та зелений –

Його доволі є у мене…

А ще сім’я, ще дім, робота,

Болючі втрати і скорбота…

І носить невтишима кров

Всевишнім суджену любов…

Всім тим живу я на землі,

На жаль, не в батьківськім селі.

Літературознавець Каушан Марина розкаже нам про творчість поета .

Літературознавець

Володимир Вікторович у 2005 році видав свою першу збірку віршів « День для сповіді», яку присвятив «світлій памяті батька та матері». Книгу відкриває перший із п’яти циклів – «Синівський борг».

Синівський борг

Як важко борг нести мені,

Який не знаєш ,як віддати.

Вже й хата хилиться, як мати,

Все нижче й нижче до землі…

Вже й батько- в борознах чоло,

І очі смутком перемиті,

І руки добрістю налиті

(майстерні руки зна село)…

Я відкладаю купу справ,

Спішу, стривожений, до хати…

О, тільки б всигнуть борг віддати,

Бо ще й третини не віддав.

Твори цього циклу – це священна пам’ять про найрідніших, найдорожчих людей, данина синівської любові, це невидима ниточка, яка міцно тримає рід – від батька до сина… І , можливо, колись син Володимир, що так непомітно виріс і з батькового дому пішов у світ «незнаними шляхами», прочитає вірша «Синівський борг»

Нелегка учительська доля. Безсонні ночі над книжками , зошитами. Сім’я,

Господарство. Дні постійно заповнені турботами, якимись невідкладними справами. І лише в снах вільним птахом літав у рідне село, де його вулиця –« мальвовий зваб», де чекають батько й мати…

(пісня «Кольорові сни»)

Кольорові сни

Знов наснилися мені

Сни, снагою осіяні.

Інгулець в крихкім тумані,

Батько в тихому човні…

Знов наснилися мені

Сни, до безуму багряні.

Мати, наче зірка рання,

У святковому вбранні…

Чую в тиші вечоровій

Подих отчої землі.

То густіють кольорові

Сни, щоб снитися мені.

Один мудрець колись сказав, що втрата часу - найтяжча з усіх втрат. А з чим порівняти втрату рідної людини – батька ?! Час невловимий, як і хвороба…

Пішов із життя невтомний трудівник, добра, чуйна людина, найдорожча у світі.

(вірш «Памяті батька»)

Пам’яті батька

Як Вам,тату, у іншому світі?

Так за Вами сумуємо ми.

А у нас вже скінчилося літо,

І без Вас дочекались зими…

Як Ви там? Власне, що там казати?

Час пройде – сонце змінить грозу.

Тільки жаль – розхворілися мати,

І све плачуть, і ронять сльозу…

І без Вас виноградне пагіння

Не вродило – забракло снаги.

В хаті туга зимово – осіння,

Мов на квіти упали сніги…

Пам’ятає село Ваші руки,

Руки майстра – слова без прикрас.

В цих руках колисались онуки,

Що так часто питають про Вас…

Ви б жили, Ви б могли ще пожити,

Та біду не запрошують в дім…

Як, Вам тату, у іншому світі?

Може, Ви більш щасливі у нім?

Сочивайте, бо, мабуть, стомились,

Біль хвороби Вас рано зборов…

Добра пам’ять про Вас залишилась,

З нами Ваша зосталась любов.

Засумувала лебідка – матінка без коханого чоловіка, дбайливого господаря.

(вірш «Вічне слово»)

Вічне слово

Постукав у двері.

-А хто там?- спитала.

Упала на груди:

-З приїздом, синок!

Замислилась я

Та оце й задрімала…

Слова, як у спрагу

Водиці ковток.

А потім бджолиною

Заклопотала –

І вже запахтіла

Хата борщем…

Та все говорила –

Теплом огортала :

Про радість на серці,

Про болі та щем…

-Замучила, синку,

Знов астма триклята,

В ціні ж «Беротек»

Уже тричі зростав.

Без батька тепер

Сиротиною хата.

На тебе він, синку,

Щоднини чекав…

Мама, ненька, матуся… Скільки тепла і ласки таїть в собі це магічне слово, бо воно називає людину, чия любов не знає меж . Мама – це берегиня роду людського, це той дужий птах, що розкрив нам крила , освітить нам дорогу у самостійне життя. Це людина , перед якою ми у вічному боргу …

На жаль ,недовго прожила мама Марія без чоловіка. Не стало ще однієї дорогої людини , згасла ще одна зірка ,що світила й зігрівала життя дітям.

(вірш «Памяті матері»)

Пам’яті матері

Знаю, мамо, в раю

Ви спитаєтесь в Бога роботи –

Шмат земного буття,

Без якого нема матерів…

Тут без Вас хата й двір

В незмалимій скорботі,

І на щедрість чомусь

Геть город помалів…

Ви ж так швидко пішли,

Ви ж забули скінчити в’язання

Мамо, ось на столі

Ваш розкрій для нового шиття…

Світить хата теплом

Вибиваночок і вишивання –

В кольорах заплелося

Ваше, мамо, життя…

Виглядаючи Вас,

Сумно світить ранкова зірниця,

І онуки крізь сон

Шепотять(щось наснилося):»Ба»…

Ви спочиньте хоч там,

Хай ім’я Ваше, мамо, святиться.

З нами ж спогад про Вас,

Та ще світла…

Як зірка…

Журба…

Учитель. Видатний український письменник О. Довженко у своєму щоденнику писав:«Краса нас всьому учить… Краса- верховний учитель… доказ цьому – малярі , скульптори , архітектори, поети … Дуже часто поезія надихає мйстрів на створення краси, застиглої у фарбі…

Слово – учителю малювання Несущій Тетяні Миколаївні.

(Презентація ілюстрацій учнів школи до творів В.В.Черненка).

Учитель . Учням нашої школи подобаються вірші Володимира Вікторовича .

У нас зібралась чимала кількість учнівських творів –роздумів за віршами поета.

(уривки творів)

Долына Л. «Все йде, все минає…Нас покидають найдорожчі люди. Боляче… Дуже боляче залишатися без підтримки, без тепла близької людини…І все тобі здається неправильним без рідної кровинки. ...Весь світ в твоїх очах наче перевернувся, потьмянів. Та залишається пам’ять, неминуча, єдина пам’ять, яка крає тобі серце…»

Скляренко М. «Сім’я – це найдорожчий скарб в житті людини. Втрата батька- це величезний душевний біль, який пережити і забути неможливо… Люди кажуть, що час лікує всі рани.Та все одно, скільки б не пройшло років, любов до рідного батька ніколи не зникне, а залишиться теплим спогадом у серці дітей назавжди…»

Соловйов М. «Проблема стосунків батьків і дітей – вічна. Батькам хочеться, щоб діти були завжди поруч, але діти –непосидющі романтики, мрійники,-хочуть прожити своє життя , зайти своє щастя, яке, мабуть чекає їх за тридев’ять земель. І розлітаються діти з батьківського гнізда, а повертаються туди дуже рідко, бо вже і вних звите гніздечко, в в них уже дітки, і «по зав’язку спра

Учитель. Наш урок добігає кінця. Я дякую всім учням за допомогу у проведенні уроку.

Шановні гості, Володимире Вікторовичу! Дякуємо Вам за увагу ,за допомогу ,за сьогоднішню зустріч.

Бажаю Вам , щоб у Ваших родинах завжди був мир і затишок, взаєморозуміння і добробут.

Хай частіше лунають голоси дітей та онуків у Ваших оселях, хай не заростає стежка до отчого порога,

Хай Ваші діти, онуки, правнуки свято шанують родинні зв’язки.

Але мені здається, що ми не можемо обминути увагою ще одного вірша Володимира Вікторовича з з глибоким філософськис змістом.

Я хочу бути дужим кленом,

щоб коли час на поруби,

залишить вам тепло вогненне

Сповите з Сонця і Журби…

Додому вам буде таке завдання:

Скласти твір –роздум за цим віршем.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
0
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!