До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
1
0
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Урок "Київські неокласики. Микола Зеров - лідер неокласиків". 11 клас

Опис документу:
Конспект уроку в 11 класі на тему: "Київські неокласики. Микола Зеров - лідер неокласиків". Урок належить до типу захист проекту. Використано методику роботи в групах, рольової гри, інсценування, конкурсів, "Мікрофон", "Незакінчене речення". Матеріал уроку дозволяє створити живе уявлення про київських неокласиків, атмосферу літературної дискусії 20-х років, пізнати М. Зерова як непересічну особистість та його багатогранний творчий шлях.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Микола Зеров. Неокласики

КОНСПЕКТ УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

11 КЛАС

Тема уроку: Київські неокласики. Микола Зеров – лідер неокласиків.

Мета уроку: Узагальнити відомості про літературну групу київських неокласиків та різногранний творчий шлях М. Зерова; поглибити вивчене про літературний процес 20-30-х років 20 ст.; прищеплювати любов до поезії.

Обладнання: портрети М.Зерова, П.Филиповича, М. Рильського, М. Драй-Хмари, О. Бургардта; цитати – підписи до портретів: «Микола Зеров – учений, владар дум, поет і натхненний трибун, що кликав до найвищих ідеалів» (Алла Цівчинська); «Тривожний людяний поет, художник драматичного світовідчування» (Наталя Костенко – про П. Филиповича); «Його ліричні поезії ясні й прості, легкою задумою повиті, але позбавлені всякої млявості, розчуленості» (П. Филипович – про М. Рильського); «Автор кохається в словах маловживаних або й… невживаних зовсім» (М. Рильський – про М. Драй-Хмару); «Належачи передусім українській літературі, коріння мав у двох культурах – українській та німецькій» (Юрій Ковалів – про О. Бургардта); таблиці: «Основні неокласичні форми віршів», «Родина М. Зерова»; епіграф уроку:

Класична пластика

І контур строгий,

І логіки залізна течія –

Оце твоя, поезіє, дорога

М. Зеров

Тип уроку: урок – захист проекту.

Методика: робота в групах; елементи рольової гри, конкурсів; інсценуваня; «Мікрофон»; «Незакінчене речення».

Перебіг уроку

  1. Етап орієнтації. Вступне слово вчителя про київську групу неокласиків (персональний склад, естетичну платформу, місце серед інших літературних угруповань, роль у літературній дискусії 1925-1928 років)

  2. Перевірка домашнього випереджувального завдання.

Учні об’єднались у 4 групи: «Літературні критики», «Літературознавці», «Біографи», «Актори».

Завдання для груп: 1. «Літературні критики»: підготувати літературні портрети неокласиків; дібрати матеріали для рольової гри «Літературна дискусія»; 2. «Літературознавці»: скласти таблицю «Основні некласичні форми віршів»; 3. «Біографи»: скласти таблицю «Родина М. Зерова»; 4. «Актори»: інсценувати «Неокласичний марш».

Завдання для всього класу: підготувати виразне читання поезій неокласиків ( обов’язково: «Лебеді» М. Драй-Хмари, «Лебідь» С. Малларме, «Київ – традиція» М. Зерова, «Епітафія неокласикові» П. Филиповича; інші – на вибір); відшукати найцікавіший факт біографії М. Зерова.

2.1.Виступ групи «Літературних критиків»: 5 стислих літературних портретів (найважливіші події, найголовніші твори, індивідуальність стилю).

2.2. Виступ групи «Літературознавців»: презентація таблиці «Основні неокласичні форми віршів»:

Олександрійський вірш

12-складовий вірш із парним римуванням ( ааббвв), із цезурою посередині, з обов’язковим наголосом на 6-му та 12-му складах:

Так, друже дорогий, ми любимо одно:

Старої творчості додержане вино.. (М. Зеров)

Елегійний дистих

Строфа з двовірша: 1-ий рядок – гекзаметр; 2-ий- пентаметр:

Скажи: боги олімпійські зійшли поміж люд смутноокий –

Скорбним поріддям земним приклад високий явить (М. Зеров)

Сонет

14-рядковий вірш 5-6-стопного ямба ( переважно: 2 катрени з перехресним римуванням, 2 терцети з тернарним римуванням: абаб абаб ввд ггд)

    1. Конкурс на кращого читця поезії неокласиків.

    2. Рольова гра «Літературна дискусія»: 2 учні з групи «Літературних критиків» - «неокласик» і «опонент» - по черзі зачитують із підготовлених карток цитати з матеріалів дискусії 1925-1928 років, відтворюючи літературну атмосферу початку 20 ст.:

«Опонент»: «Рішуче будемо застерігати молодь від наслідування «неокласиків», творчість яких ідеологічно шкідлива» (Лісовий).

«Неокласик»: «Не заздрю тій молодості, що сьогоднішнє почуває без зв’язку з учорашнім» (Михайло Могилянський).

«Опонент»: «Ми прийшли сюди від плуга. Нам треба, щоб писали про повстання в арсеналі, а тому нам чуже все те, про що пише Зеров. Він сидить на Парнасі й бавиться цяцьками» (Борис Коваленко).

«Неокласик»: «Освоюймо джерела європейської культури, бо мусимо їх знати, щоб не залишитися назавжди провінціалами» (Микола Зеров).

«Опонент»: «Коли «Європу», як найвищий ідеал Хвильового, збираються вже тепер здійснити, опираючись на ВАПЛІТЕ в спілці з Зеровими, Филиповичами, то це дуже підозріла Європа» (Самуїл Щупак).

«Неокласик»: «…коли не брать на свій корабель нічого з минулого…то корабель врешті піде до дна. А ми б збудували Арго! Між нами були б і досвідчені керманичі Зерови,і захоплені мрією про золоте руно невідомих берегів Тичини» (Максим Рильський).

«Опонент»: «Чи така-от Європа може дати пожиточну страву? Греко-римська література, відроджувана неокласиками, давно вже на задвірках історії!» (Яків Качура).

«Неокласик»: Бережись, літературо!

На Парнасі – переляк:

Геніального Качуру

З ланцюга спустив Щупак!

(Максим Рильський).

«Опонент»: «Під кожним поглядом роль неокласики – негативна! Як культурний чинник неокласика вносить розложення, елементи загнивання, безсилого скигління, від неї віє духом смороду, бо вся вона не з живими, а з мертвими – проти живого».

    1. «Неокласик», замість відповіді-цитати, апелює до класу: «А як би ви відповіли на таке звинувачення?» («Літературна дискусія» переходить у «Мікрофон»).

    2. Виступ групи «Акторів»: інсценізація «Неокласичного маршу» з елементами гри «Відгадай»: учням пропонується відгадати персонажів твору.

Хор: Ми – неокласики, потужна

Революційна течія:

Йдемо напружено і дружно…

Леконт де Ліль, Ередія!

Ми виникаємо стихійно,

Щороку сходячись на чай.

Страшися, «Плуже» безнадійний,

І свій статут переробляй!

П. Филипович:

Я славив землю, славив вітер,

І врешті вийшов на простір,

Щоб лити з ясномудрих відер

Музику звечорілих зір.

Мене позбавлено емоцій

І збезсучаснено давно,

Хоча на тридцять третім році

Почав я славити кіно.

(Учні впізнають збірки П. Филиповича: «Земля і вітер», «Простір», а також його неологізми: «ясномудрий», «звечорілий»; вірш, у якому поет захоплювався фільмом «Розіта»).

М. Рильський:

Я з білих островів зявився,

Поплив у синю далечінь,

В рахунку весен помилився,

Крізь бурю й сніг іду, як тінь.

Учіться, молоді поети,

Блюдіть анапест і устав.

Вінок сонетів, тріолети

Я, не писавши, написав.

(Упізнаються збірки М. Рильського: «На білих островах», «Синя далечінь», «Тринадцята весна», «Крізь бурю й сніг»; а також - формалізм критики: поет (як і всі неокласики) не писав ні вінків сонетів, ні тріолетів).

О. Бургардт:

Загул пошив мене в поети,

Втопив у липовім меду…

З заліза я кую сонети:

Що хочеш, те й перекладу.

(Ідеться про переклад Бургардтом з німецької мови збірки «Залізні сонети»; оригінальних віршів тоді ще він не писав).

М. Драй-Хмара:

А я ковчег покинув Ноїв,

Прибившись на «Червоний шлях»,

І муку слова заспокоїв

В Шехерезадиних садах.

Наосліп, охляп і юрбою

За словом слово тне і мкне,

І Арарат за магалою

Лякає товтрами мене.

(«Ноїв ковчег» - тимчасове пристановище УНР у Кам’янці-Подільському; переїхавши до Харкова, М. Драй-Хмара став друкуватись у журналі «Червоний шлях»; обіграно також низку рідкісних слів, які вживав поет у віршах; згадується поезія про Шехерезаду).

М. Зеров:

Палю я ладан Аполлону,

Покладений у саркофаг,

З академічного амвону

Чревовіщаю, наче маг.

Мій дар – костриця Буревію,

А Хвильовому – мадригал,

Загулові – калагатію,

А Савченкові – капітал.

(М. Зерова видає «антична» лексика та образ оратора).

Сучасність:

О плем’я горде, неслухняне!

Не одвертайся, не тікай -

Приіди в лоно Авраамле

До Соломона Щупака.

(Соломон ( Самуїл, Самійло) Щупак – редактор газети «Більшовик», яка друкувала пасквілі на неокласиків).

    1. Виступ групи «Біографів»: виокремлення з-поміж неокласиків постаті Миколи Зерова; презентація таблиці «Родина Миколи Зерова»:

      Батько

      Зеров Кость Іраклійович (1860-1940), учитель

      Мати

      Зерова (Яресько) Марія Яківна (1866-1941)

      Брат

      Дмитро (1895-1971), академік, професор-ботанік

      Брат

      Костянтин (1899-1979), учений-гідробіолог

      Брат

      Михайло (1901-1963), поет, перекладач ( псевдонім - Орест)

      Сестра

      Олена (1903-1939), лікар-стоматолог

      Брат

      Георгій (1908-1956), інженер-конструктор

      Сестра

      Валерія (1912-1982), фармаколог

    2. Конкурс на найцікавіший факт біографії Миколи Зерова.

  1. Підбиття підсумків: методичний прийом «Незакінчене речення»: «Київські неокласики – це …»

Додаток

Найцікавіші факти з біографії Миколи Зерова ( штрихи до портрета)

  1. Дивовижна пам'ять: міг переказати слово в слово сторінку тексту, тільки раз прочитавши; наводив численні цитати – віршовані й прозові ( при цьому пам’ятав усе: і рік видання, і сторінку джерела).

  2. Неперевершений оратор: володів усіма жанрами усного мовлення; його називали Золотоустом, Шехерезадою, «живим сріблом»; кожен його виступ на ту саму тему був новою творчою імпровізацією, новим варіантом ( і важко було сказати, який із них кращий); часто лекції закінчувались оплесками. Дружина з цього приводу якось сказала: «Оплески пробачають лише акторам, а ти не актор – тобі їх не пробачать».

  3. Особлива любов до книг: витрачав на них багато грошей, завів собі «надвірнього палітурника», який розумів поета з півслова і вмів догодити; сам ходив до текстильних крамниць, вибирав кольористі залишки тканини й ніс до свого палітурника – кожна книжка в ошатній оправі ставала мистецьким витвором. Бувало, казав: «Котикові (сину) зимове пальто пошили, Соня (дружина) теж добре вдягнена, а я можу ще один сезон проходити в старому. Зате книжки будуть приведені до ладу».

  4. Листопад 1934 року: М. Зеров запросив додому кількох випускників університету ( своїх талановитих студентів), читає їм власний переклад «Бориса Годунова» О. Пушкіна. Усі вражені: і досконалістю перекладу, і натхненним читанням. Покидають свого вчителя приголомшені, не отямившись від потрясіння, а він, провівши їх до дверей, каже майже беззвучно: «Мене сьогодні вигнали з університету».

  5. Листопад 1934 року, другий удар – смерть 10-річного сина Котика (Костика); дружина в тяжкому стані ( заразилась від дитини скарлатиною) в лікарні; М. Зеров сам ховає улюбленого сина; поряд – тільки найближчі друзі; і раптом вони, вражені, відходять убік: М. Зеров над могилою сина виголошує промову латинською мовою – із цитатами Вергілія, Овідія, Горація. Це здалося моторошно… А трохи згодом М. Зеров мовить: «Що, може, скажете: ненатурально! Театр! А ви не подумали, що це ж я не тільки Котика ховаю, а й самого себе! Що це ж я востаннє так промовляю!»

  6. Вроджене почуття гумору: дотепи на лекціях, у дискусії, в листуванні.

  7. Вражаючий образ: М. Зеров із томиком Вергілія на Соловках.

( Розроблено за книгами: Зеров М. К. Твори в 2-х т. – К.: Дніпро. – т. 1: Поезії. Переклади/ Упоряд. Г. П. Кочур, Д. В. Павличко. – 843 с.; Родинне вогнище Зерових / Упоряд.: М. Зерова, Р. Корогодський, С. Попель. – К.: Гелікон, 2004. – 432 с.).

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн