Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Виховні заходи з теми прав дитини. Практичні кейси
»
Взяти участь Всі події

Урок «Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання в романі у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко»

Українська література

Для кого: 11 Клас

17.03.2021

450

12

0

Опис документу:
дослідити майстерність письменниці у змалюванні образів роману, розкрити їх неповторну індивідуальність, духовну силу і красу Марусі Чурай, художні особливості роману у віршах, усвідомити ідею твору через ґрунтовне опрацювання тексту розвивати пізнавально-дослідницьку діяльність студентів, формувати комунікативно-мовленнєві компетенції, вміння висловлювати власну думку про поведінку героїв.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: «Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання в романі у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко»

Мета уроку: дослідити майстерність письменниці у змалюванні образів роману, розкрити їх неповторну індивідуальність, духовну силу і красу Марусі Чурай, художні особливості роману у віршах, усвідомити ідею твору через ґрунтовне опрацювання тексту розвивати пізнавально-дослідницьку діяльність студентів, формувати комунікативно-мовленнєві компетенції, вміння висловлювати власну думку про поведінку героїв, бачити через наскрізні проблеми твору власні, розвивати образне, логічне та критичне мислення, навички аналізувати, співставляти, сприяти розвитку творчого потенціалу, розуміти красу рідного слова; виховувати відповідальність, самостійність, колективізм, патріотизм, національну самосвідомість; розвивати громадянську самосвідомість, утверджувати почуття людської гідності, доброти, милосердя, справедливості, виховувати студентів в дусі поваги до минулого та гордості за свій народ.

Обладнання:

Епіграф уроку:  «Маруся Чурай» Ліни Костенко ... історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія.

М. Слабошпицький

Хід заняття

І. Організаційний момент

Психологічне налаштування на урок.

Лунає музика

Тож давайте розпочнемо наше заняття з перевірки вашої емоційної

готовності, адже будь-яка справа буде вдалою, принесе насолоду та користь, якщо її розпочати з гарного настрою. Допоможе нам у цьому кольорова веселка.

Оберіть колір, який вам найбільше подобається саме зараз, і запишіть його на картках настрою.

У давніх літописах райдугу називали «райською дугою». Її народження

вважалося добрим знаком, люди ототожнювали появу веселки з приємною

перспективою на майбутнє. Якщо вашим вибором є зелений та блакитний колір, то ви готові до розв’язання серйозних завдань.

Ті з вас, хто обрав червоний колір, у цю хвилину насторожені, але здатні до «перетворення».

Вибір синього та фіолетового кольорів свідчить, що під час роботи на занятті ви не тільки успішно впораєтеся з завданнями, а й виявите вміння творчо мислити.

Жовтий та оранжевий колір свідчить про те, що ви готові до активної роботи.

Нехай же на нашому занятті веселка засяє всіма своїми барвами!

Отож вдалого початку!

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Бесіда.

  • З творчістю якої письменниці ми знайомилися на попередньому уроці?

  • Що особливого ви відчули чи зрозуміли читаючи неперевершені вірші Л.Костенко?

  • Хто хоче продекламувати вірш Л.Костенко?(аналіз вірша)

ІІІ. Оголошення теми, завдань уроку. 

Рік за роком поволі спливає

Кожен з них історію складає.

Цими рядками я хочу розпочати сьогоднішній урок – урок літературно-

історичної правди.

Спиніться, затамуйте подих.

Чуєте, як дихає історія?

Варто лише підняти завісу –

і нам відкриється...

Ні, не бунт і повстання,

не революція, а Людина.

- Ми повинні бачити в історії – Людину. Ми, нащадки третього тисячоліття, із захопленням гортаємо сторінки сивих віків, вчитуємося в прості і хвилюючі слова пісень, віднаходимо золоті ключі мелодій – і відкривається нам багато поетичних таємниць, чуємо голоси великих творців, імена яких розгубила історія. Тому сьогодні на уроці ми розглянемо прекрасний твір Л.Костенко «Маруся Чурай».

(Тему читають із презентації, студенти записують у зошити).

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

- Нашій літературі пощастило, що є в ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. У творах Ліни Костенко – єдність характеру й слова, а увагу привертає історична тематика, історична пам`ять. Талановита поетеса своєю творчістю застерігає нас від втрати історичної пам`яті. Особливо виразно ця думка звучить у її романі у віршах «Маруся Чурай». Образ Марусі зливається з образом України, що символізує через століття: пам`ятайте, нащадки, свою славну історію, і лише тим будете сильні й знані у світі.

Сьогодні ми розглянемо незвичайну книгу – книгу про історію, пісні, кохання і зраду. Як говорив відомий літературознавець М.Слабошпицький: «Маруся Чурай» Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини 17ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це – партитура вічних мотивів духовного буття народу... Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить воно не безнадійне і не безнадійна доля того слова – воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу».

Під супровід пісні Марусі Чурай "Віють вітри":

Ліна Костенко - поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова, це ще одна велична постать, яка успадкувала найкращі риси великих жінок України. Її "Маруся Чурай" - це краса природи, краса слова, краса думки, краса почуття, краса вчинку...

Літературознавець В. Брюховецький розповідав про враження, яке справив цей твір на відомого ученого - ботаніка та прекрасного поета Михайла Доленга .

... Михайло Васильович сидів біля порожнього столика і задумливо курив.

- Ви вже прочитали "Марусю Чурай"? - запитав він.

- Прочитав.

- Тепер не страшно й помирати, - сказав вісімдесятитрьохлітній поет.

Прилучився до вічності.

Вчитель. Так, до вічності, тому що образ Марусі Чурай вічний як і її пісні, що

принесли всесвітню славу нашому народу.

- Хто ж, така насправді, була Маруся Чурай?

(Жила Маруся в Полтаві приблизно у 1625 - 1650-х роках. Хата батьків стояла на березі Ворскли, неподалік від Хрестоздвиженського монастиря. Батько - Гордій Чурай належав до козацького стану, можливо, був полковим осавулом. Якось, посварившись з одним шляхтичем, запальний козак вихопив шаблю і зарубав кривдника. Після того він подався на Січ, взяв участь у козацькій війні проти Польщі під проводом Павла Павлюка (Бута), потрапив у полон і був страчений у Варшаві у 1638 році. Маруся жила з матір'ю Горпиною. Дружина й донька народного героя користувалися повагою полтавців. Дівчину шанували не лише через славного батька, а також через особливий дар складати і чудово виконувати пісні. Маруся була наділена неабияким талантом імпровізації - свої думки могла викладати віршами.

З біографічного нарису "Маруся Чурай, малоросійська співачка" письменника і журналіста Олександра Шкляревського (1837 - 1883 р.р.): "Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька (тобто невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою вишитою сорочкою бюстиком, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум'янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс".
Чарівна зовнішність Марусі, її незвичайна обдарованість притягували до дівчини увагу парубків. У неї був закоханий Іван Іскра - син гетьмана Якова Остряниці, мовчазний, похмурої вдачі, але винятково правдивий і благородний юнак. Але Маруся любила іншого - Григорія Бобренка, сина полкового хорунжого, красивого й видного хлопця, який виявився слабовільним і безхарактерним. Піддавшись умовлянням матері, Гриць заручився з багачкою Галею Вишняківною, донькою осавула Федора Вишняка і небогою полковника Мартина Пушкаря. Маруся тяжко переживала зраду коханого, викладаючи свої страждання в рядках пісень. Коли ж Гриць одружився з Галею, тяжко захворіла. Попри сильний, вольовий характер, пробувала накласти на себе руки: кинулася з греблі у Ворсклу, але була врятована Іваном Іскрою. Невдовзі Маруся зустрілася з Грицем та його молодою дружиною на вечорницях, влаштованих Марусиною приятелькою Меланею Барабашихою. Ця зустріч сколихнула палку натуру дівчини. Нещасливе кохання, ревнощі, ображене самолюбство зародили в Марусиній душі план помсти. Знову полонивши Гриця своєю чарівністю, вона заманила його до себе і отруїла власноруч приготовленим зіллям із кореня цикути.
За скоєний злочин Марусю ув'язнили в острозі. Влітку 1652 року суд визнав її винною і віддав катам для відсічення голови. Вирок смерті скасувала грамота Богдана Хмельницького про помилування, яку за якусь мить до страти (закуту в кайдани, ледь живу дівчину вже втягли на поміст) встиг доставити в Полтаву Іван Іскра. Подальша доля піснярки тлумачиться по-різному. За однією версією, після помилування Маруся сильно страждала, ходила на прощу до Києва, а повернувшись додому, рано померла від надмірних переживань і сухот. За іншою версією, Маруся пішла з дому назавжди й померла у каятті в якомусь монастирі в Росії.
Марусі Чурай приписують авторство близько 40 пісень. Серед них найвідоміші: "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні...", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "Нагороді верба рясна", "Котилися вози з гори" та інші. Ці пісні досі живуть у народі й користуються великою любов'ю і популярністю.)

- Хто з письменників писав про цю народну піснетворку? (Г. Квітка-Основ'яненко, М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський, Л. Костенко).

- З сивої давнини через три з половиною століття повернулася до нас з вами талановита дочка українського народу, поетеса, співачка Марія Гордіївна Чурай, що «піснею в безсмертя увійшла» (звертаю увагу на портрет Марусі Чурай). Народжена для любові, Маруся так і не знала радощів кохання, і всі свої надії і сподівання, всю - свою душу, все своє любляче серце сточила в неперевершені пісні, котрі й зараз бентежно озиваються в наших серцях, вражають нас глибиною та щирістю, чарівністю мелодій ...( показую книгу «Дівчина з легенди», де зібрано 23 текстів пісень, мелодії до пісень, народні варіанти пісень.)

- Зараз ми з вами прокладаємо місток від сучасності до минулого і

помандруємо сторінками твору Ліни Костенко.

Ви маєте на партах карти знань, які протягом уроку заповнюєте. А як ви впорались з цим завданням, перевіримо в кінці уроку.

  • До якого жанру належить твір «Маруся Чурай»?

Історичний роман у віршах – так літературознавці визначили жанр твору

Л.Костенко “Маруся Чурай”.

Давайте розкладемо цей термін на частини й пояснимо їх.

- Отже, чому історичний? Ви вже прочитали твір і можете сказати,

які події - реальні чи вигадані - покладені в основу сюжету, про яких історичних осіб згадується в ньому?

(Трагічна розповідь про кохання дівчини з легенди - Марусі Чурай, що з її

піснями, сповненими духу вольності, січове козацтво вирушало в походи, -

покладена яскравими мазками на полотні історичних реалій

України XVII століття. Хоча головна героїня твору не є історичною постаттю, у романі присутні історичні особи, зокрема гетьман Богдан Хмельницький та Іван Іскра, сюжетною канвою роману є реальна епоха Хмельниччини).

- Які художні твори на історичну тематику ви читали?

(Т.Шевченко «Гайдамаки», М. Куліш «Чорна рада»).

- Чому роман? Які особливості цього епічного жанру присутні у творі Л. Костенко?

(Великий обсяг, кілька сюжетних ліній, розповідь про життя героя

від народження до смерті).

- Яка ж особливість роману у віршах?

(Це одна з надзвичайно рідкісних форм епічної та ліро-епічної поезії.

Автор повинен дотримуватися вимог роману як великого розповідного жанру, а водночас - особливостей поезії: віршового ритму, розміру, поетичних тропів).

В українській літературі роман Ліни Костенко "Маруся Чурай" займає

найвищий щабель цього рідкісного жанру.

- Чи зустрічався вам уже цей рідкісний жанр у літературі?

(На даний момент літературознавці доводять той факт, що саме

Т.Шевченко своєю поемою у віршах «Гайдамаки» започаткував цей жанр у

літературі).

Заповнити «Карту знань»

Роман у віршах – це велика форма ліро-епічного жанру, для якого характерні:

--наявність розгорнутого сюжету (кількох сюжетних ліній);

--використання ліричних та епічних засобів у відтворенні дійсності;

--розкриття внутрішнього стану героїв;

--багатогранне окреслення характерів;

--написання віршовою мовою.

--багатопроблемність

- Які цікаві різновиди роману як жанру ви вже знаєте?

(Роман у новелах «Вершники» Ю.Яновський, роман-епопея У. Самчук

«Волинь», роман-хроніка У. Самчук «Марія»).

  • Що лежить в основі сюжету роману Л.Костенко “Маруся Чурай”?

(Роман у віршах “Маруся Чурай” - це художня трансформація відомого

сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона отруїла за те , що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. Любов, зрада і помста - саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються легендарній Марусі Чурай (“Ой не ходи, Грицю...”)).

- Давайте визначимо тему твору.

(Зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної

поетеси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України 17ст.; усенародна участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького).

- Яка композиція роману?

Запис у зошитах.

(Роман у віршах “Маруся Чурай” складається з 9 розділів.

Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні,

діалоги, монологи, авторські відступи).

Кульмінація1 – суд і вирок.

Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.

Розвиток дії– Маруся йде на прощу.

Кульмінація 2– облога Полтави.

Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.

- Якими сюжетними лініями розгортається сюжет твору?

(Сюжет твору розгортається двома лініями: особистою – доля М. Чурай та інших персонажів, які відіграють у її житті важливу роль, та історичною – боротьба українського народу за своє визволення з-під влади польської шляхти).

- Композиційно ці дві лінії становлять цілісність. Доведіть це.

(Вони переплітаються, перебувають то в тісніших, то в слабших зв’язках,

залежно від ідейно - естетичного задуму автору.

«Тематично й композиційно роман надзвичайно складний , багаторівневий,

багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому багато граней», -- В.Панченко).

  • Якими рисами характеру, на вашу думку, має бути наділена людина –

справжній патріот своєї країни?

(Патріотичний дух, відданість, почуття відповідальності, бути

людиною, дбати про інших, піклуватися про природу, дотримуватися естетичних норм у своїй поведінці, мові, вигляді, бути вірним Україні... Знову ж таки — добре діло кожен день).

- А зараз перед нами стоїть наступне завдання, ми

простежимо, як жили в цьому вільному світі герої історичного роману у віршах Л.Костенко, хто з них, пройшовши через помилки, сумніви, вагання, не схибив, не зрадив собі, своєму народу, своєму великому призначенню – бути людиною!

Проблемне запитання: Чому Маруся Чурай – це голос України, її душа?

Звучить запис пісні «Засвіт встали козаченьки».

- Вважають, що автором цієї пісні була співачка-поетеса Маруся Чурай.

- Як змальовує образ Марусі Чурай Ліна Костенко?

(Уперше про зовнішність Марусі Чурай сказано тільки в п'ятому

розділі, що має назву «Страта». Уся Полтава зібралася дивитись, як буде

здійснюватись вирок суду. Ліна Костенко досить довго готує появу Марусі Чурай.

Спочатку серед натовпу прошелестіла чутка: « - Везуть Марусю, людоньки,

везуть!». Процесія, у якій вели Марусю до місця страти, нагадувала хресний хід.

Вона зупинялась, і піп читав Євангеліє. Бачимо Леська Черкеса, який «мало що не плаче», - він гарячково шукає бодай якусь можливість порятувати Чураївну.

Бачимо окремих людей, які вперто пропихаються крізь натовп, щоб краще

спостерігати момент страти. Поява Марусі Чурай подібна до появи королеви.

Юрма, перед якою вона раптом з'явилася, була вражена її красою. Щоб передати красу Чураївни, Ліна Костенко скористалася творчим прийомом, що був сформульований нею самою у таких відомих рядках:

Якщо не можна вітер змалювати,

прозорий вітер на ясному тлі, -

змалюй дуби могутні і крислаті

котрі од вітру гнуться до землі).

  • Як і раніше, поетеса майже не описує зовнішність Марусі, проте вона майстерно передає враження від її краси.

  • Які асоціації виникають у вас з іменем цієї легендарної поетеси?

Створіть сенкан до цього образу.

Маруся

Пісня

Співоча, вірна

Любить, служить, страждає

Маруся – душа козаків.

Память.

- Де і коли відбуваються події, описані в творі?

(Події відбуваються у Полтаві в кінці ХVІІ ст. Це час визвольної війни під

проводом Богдана Хмельницького).

- Як Л.Костенко пояснює причини відсутності відомостей про Марусю

Чурай?

(Під час пожежі в Полтаві згоріли всі документи).

- За що судять Марусю?

( «Грицько посватав Галю Вишняківну, повзявши намір брати з нею шлюб.

Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із

ревнощів убила, підсипавши отруту у вино»).

Бесіда

  • На які основні групи ви поділили б свідків на суді?

  • Хто звинувачує Марусю?

(Орина Бобренчиха, мати Гриця; Галя Вишняківна, Семен Горбань)

  • Хто стоїть на її боці: Іван Іскра, мати, представники козацтва.

На чому ґрунтується ваш поділ?

(Це люди, які підтримують або звинувачують Марусю. У сцені суду виявляється ставлення інших героїв до дівчини. Для одних

вона – гордість, душа народу, а для інших – убивця. Сама Маруся мовчить, болісно переживає драму зрадженого серця, не говорить про те, що Гриць сам випив настій зілля, який вона готувала для себе.

Повноту образу Марусі нам допомагають розкрити інші персонажі роману).

Вибіркове читання.

  • Відкрийте підручники і знайдіть захисну промову Якима Шибилиста в судді( стор. 227).

(Тихо звучить мелодія пісні «Ой не ходи, Грицю». Пісня звучить дедалі голосніше)

  • (після довгої паузи) Що найбільше вражає вас в цій пісні?

(Вражає послідовність, з якою Маруся здійснювала свою помсту).

  • Як ви вважаєте, коли Маруся створила пісню: до чи після отруєння?

Чому?

(Це план дій Марусі, це пісня - застереження, бо в неї немає каяття за

сподіяне!)

МОНОЛОГ МАРУСІ

Маруся.

Пройшло життя. Не варто було і труду.

Лише образи наберешся вщерть.

Останні дні вже якось перебуду.

Та вже й кінець. Переночую в смерть.

А що в житті потрібно ще мені?

Одбути всі ці клопоти земні.

Оці останні клопоти одбуть,

Іти туди, куди мене ведуть, -

аби одбути, все уже одбути, -

І щоб не бути, щоб уже не бути!

Три дні дали на розмисли мені.

А нащо вже тим смертникам три дні?

А втім, яка мені уже різниця?

Я теж убивця! Я убила Гриця.

Оце ж за те мені й заплата -

Із кам’яних мурів кам’яная хата.

...А вже світає. Сумно, сумно, сумно

благословляється на світ.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

Полтавський полк виходить у похід.

Десь грають сурми. В добрий час їм грати

В литаври б’ють, так само, як - колись.

Душа рвонулась - і застряла в ґратах,

прозорі руки з ґратами сплелись.

Далекий гомін сповнює в’язницю.

Десь вітер гонить куряву руду.

Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю.

що я тебе в похід не проведу?

Ой, ллються сльози материнські – ллються!

Свята печаль, печаль без гіркоти..

Загинуть хлопці, то хоча б по-людськи.

А як загинув, як загинув ти?!

Останні зорі в небі догорають.

Оце уперше за багато літ –

І коні ржуть. І сурми, Грицю, грають,

а полк без тебе вийде у похід.

... Уже, мабуть, молебень відслужили!

бо затужили дзвони, затужили!

І заридали дзвони, загули!

це ж там за браму хлопців провели

Це ж полк виходить – за далекі гони.

Комусь тополя стане в головах.

І дзвонять дзвони, дзвонять, дзвонять дзвони

по всій Полтаві, по усіх церквах?

Промчали коні повз мою в'язницю.

Копита б’ють вже десь біля воріт.

Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю,

виходить полк без пісні у похід!

Все тихше й тихше... Сурми вже? не грають...

Шум даленіє...Дзвони завмирають...

Прощайте, хлопці...Бийтесь до ладу.

А я вже вам і пісні не складу.

Пісня "Засвіт встали козаченьки"

- Скажіть, будь ласка, на вашу думку, які риси характеру Марусі

притаманні нашому українському народу, зокрема, українській жінці?

(Доброта, добропорядність, невміння прощати зраду. Толерантність, емоційність, вірність, патріотизм /навіть перебуваючи ув’язненою, вона подумки була з полком, що черговий раз вирушав у похід).

(...Мені здається, що Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є

патріотами України і наскільки здатні для її захисту тримати у руках зброю).

(А на мою думку, найкращі риси Марусі Як справжньої українки - це

жіночість, ніжність, ліричність. У неї пісенна душа, як і пісенна душа нашого народу).

- А доля яких жінок, літературних героїнь схожа до Марусиної?

(Матері Миколи Хвильового, її теж зрадила найдорожча людина-син.

Тетяни - Туркині Ольги Кобилянської " В неділю рано зілля копала"

Катрі Дзвонарихи Михайла Старицького "Не судилось". Але найбільше на долю Мавки "Лісової пісні" Лесі Українки. Лукаш зрадив своє кохання,

піддавшись на вмовляння матері, заради матеріальних благ).

- Я цілком з вами погоджуюсь. Своєю правдою, своєю щемливою

прекрасною піснею, своєю незвичайною духовною цільністю залишиться Маруся Чурай вічно живою у нашій пам’яті.

- Життя – це не чернетка, в якій можна закреслити помилки, вирвати

аркуш. В житті не може бути так, що одного, разу зрадивши людині, коханій,

країні, а завтра ти знову станеш порядною людиною і будеш робити тільки добро.

Отруївши кохання Марусі підступною зрадою, Гриць, сам того не помічаючи, став на слизьку і холодну стежку підлості.

Створіть сенкан про Гриця.

Козак.

Гарний, ніжний.

Любив, зрадив, помер.

Ходив ногами по землі.

Смерть.

Стосунки: Маруся - Грицько, Маруся - Іван.

- Давайте ж разом з Марусею спробуємо розібратися: яким же був

Гриць Бобренко. Дівчина шукає відповіді на болючі питання: чому Гриць покинув її?

Вібіркове читання.

- А якою Галя постає перед нами очима Марусі, знайдіть ці рядки у тексті та прочитайте(стор. 232).

Які риси характеру засуджує Маруся в цьому образі?

А чому Гриць пішов свататись до Галі?

(Із самого дитинства на хлопця мали вплив дві родини. З одного боку,

Чураї, найближчі сусіди, у яких Гриць майже виріс. Ця родина жила для людей, в ній був дух гордої лицарської незалежності. Все це не могло не вплинути на формування його характеру. Із чотирирічного походу козак повернувся у званні хорунжого, здобувши добру славу серед товаришів. А кохання Марусі настільки окрилювало його, робило життя багатим і різнобарвним. Здавалося, щастю немає меж. Але, як кажуть у народі, за медовим місяцем іде полиновий.

Постійні дорікання матері, сварки ламають Гриця. Від батька він

успадкував нестійку вдачу. Тому процес роздвоєння його душі виявився

нетривалим. На жаль, високі пориви та ідеали, якими Гриць так дорожив,

поступаються перед сірістю родинної атмосфери, бажанням порівнятися із

сильними світу цього. Так у ньому перемагає душа пристосуванця).

- А якщо проводити аналогії з іншими літературними персонажами,

кого нагадує Бобренчиха?

(Матір Лукаша з драми-феєрії «Лісова пісня»).

- І мати Лукаша, і Орина Бобренчиха обмежені, егоїстичні, обидві

прагнуть багатих невісток своїм синам, і в силу своєї душевної сліпоти вони

навіть не розуміють, що руйнують життя своїх дітей, це ж Бобренчиха сама

посіяла в Гриця ґрунт для зради, роздвоєність душі. Це ж словами матері він

краяв душу Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям».

- Чи розумієте ви Грицеву матір? Адже вона втратила єдиного сина,

єдину надію.

Дійсно, спочатку Грицева матір викликає співчуття, оскільки смерть дитини — страшне горе. Але потім ця жінка зароджує в душі читача недовіру через те, що брудними словами кидає в Марусю, хоч знала її з самого народження, знала історію кохання Гриця й Марусі, як вірно й довго чекала її сина

Чураївна з військових походів. Бобренчиха не раз запитувала в Марусі: «А чим же ми за це тобі віддячимо?» А на суді перед людьми мало не повію з неї робить.

- Як ви розумієте такі слова?

Моя любов сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі.

(Почуття любові, наче крила, які виросли у Марусі; а Грицеві притаманні

ідеали обивательського щастя, приземленого).

- Кого вам нагадує Гриць?

(Лукаша з «Лісової пісні» Лесі Українки. Вони обидва живуть у постійній

невідповідності, конфлікті внутрішнього «я» із вчинками, власною поведінкою. І тому найпрекрасніше, наймогутніше серед почуттів, яким обдарувала людину природа, - кохання - приносить їм страждання, горе, муки і - смерть. Бо жити не можна, «втративши душі своєї цвіт», а лише існувати, розмінявши її на спокуси.

Але не жити. Гриць і Лукаш мали багатий душевний потенціал, але власноруч його знищили).

  • Роман з багатьма мотивами, колізіями, характерами близький до драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. «Трикутник» --Маруся Гриць—Галя нагадує трикутник – Мавка—Лукаш—Килина.

І Маруся, і Мавка не можуть простити своїх обранців, хоча і далі їх кохають.

Жодна з них не прислухалась до застережень рідних щодо можливої зради, бо обидві були засліплені високим почуттям. Маруся і Мавка мали в серці « те, що не вмирає ».

  • Ви знаєте, друзі, є така поезія Вердена, у якій поет сам себе питає в гіркому каятті:

«Шалений! Що зробив ти із своїм життям?» Хочеться голосно-голосно крикнути їх Грицеві: «Не зневажай душі своєї цвіту». Але... Уже так пізно, бо відбулася зрада — «діло темне і брудне». Через деякий час на вечорницях Гриць, що прийшов з Галею Вишняківною, знову побачив Марусю.

Давня любов — що сухі дрова, легко вона спалахує знову. І веде стежка, давня приятелька, до Марусиної хати.

  • Чому ж Маруся не простила Гриця?

(Маруся зрозуміла, що до неї повернувся інший Гриць, а не той, якого

вона кохала раніше).

  • А яку роль відіграв Іван Іскра у житті Марусі?

  • Кого ж дійсно могла б впустити в своє серце Маруся Чурай і бути

щасливою?

Як ви розумієте слова Івана Іскри:

Ми з нею рідні. Ми одного кореня.

Мабуть один лелека нас приніс?

Чи справедливо поступив Іскра? Що ним керувало, коли рятував Марусю: любов чи справедливість?

- Стосунки Марусі та Івана – це одні із найпрекрасніших сторінок не лише роману, і й усієї укр. літ. Взаємини Івана та Марусі – це своєрідний виразник великого кохання двох рівноправних людей, двох високих та чистих душ. Іван, як ніхто інший, цінував винятковість душі Марусі. Вони – духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов...

На мою думку, тільки хвороба і смерть Марусі зупинили процес народження великого та щасливого почуття любові...

Іван страждає, бо щиро кохає Марусю. До того ж він розуміє, що,

стративши Чураївну, кати знищать красу мистецтва. А що ж далі? «А як тоді

співатиме Полтава? Чи сльози не душитимуть її?».

- На який вчинок йде Іскра, щоб врятувать кохану, пісню і підтримку козаків? (У відповідальний момент Іскра здатний на вчинок, благородний, лицарський. Він, гонець до гетьмана, не боїться на шляху пастки, ворожої кулі, бо йому треба довести справу до кінця», «Якщо я впаду, — неврятована пісня, задушена пісня в петлі захрипить». Іскрі притаманне благородство, не силуване, не суєтне, не демонстроване напоказ, але неодмінне.

Він характеризується поєднанням чоловічої сили й вразливої душі.

- Родина – вузол, яким сполучаються люди у суспільстві, найбільша

вихователька підростаючого покоління.

- У якій родині виросла Маруся?

- Пригадайте, на кого схожою була Маруся?

На матір схожа, тільки трохи вища.

Ті ж самі очі і така ж коса.

- Чому в Марусиної матері «в очах печаль»?

- Донька Чурая, котрого народ прославив у пісні, називаючи «сизим орликом». Матері завжди навчають своїх дітей, застерігають їх, бо

материне серце відчуває біду наперед. Як ми можемо це простежити у романі?

(А мати знала. Мати все вже знала.

Не дорікала, не випоминала,

а тільки все їй падало із рук.

О Боже мій, на кого ж ти, на кого

збагнітувала молодість свою?!)

- Мати... Які глибини скарбів містить вона в собі. Які перли філософської мудрості виносимо ми, читачі, із уст цієї молодої жінки, на долю якої випав такий важкий хрест?

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой, не кожна!

Чужа душа – то тихе море сліз.

Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

За крок до смерті, перед вічним сном,

одного прошу:

у мою дитину

не кидайте словами, як багном!

Коли мати бачить, як побивається її кровинка, яка не може осягнути своєю

любов’ю зраду коханого, то вона повчає Марусю:

знайдіть це повчання, воно може допомогти не одній зневіреній

душі)

- Вона й мені казала:

- Як не буде,

не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози – не виходь на люди,

Болить душа – не виявляй на вид.

Усе життя матері з її серця б’є велике невичерпне джерело безкорисливої любові до своїх дітей. Усе її життя – це терпіння, безмежна самопожертва...

Підсумок.

Донька Гордія та Горпини Чураїв увібрала в себе все краще, чим наділені були її батьки, увібрала у душу свою, у свій талант усе краще й від рідного народу. Ще змалечку дівчина була наділена, крім надзвичайної вроди, ще й величезним поетичним даром, бо могла, не стараючись і не напружуючись нітрохи, говорити віршами про звичайні, повсякденні, побутові речі.

  • Який у творі є для автора (і для, нас, читачів) критерій оцінювання

людини?

  • Як сама Маруся бачить місце людини в житті свого народу?

Асоціативні завдання.

  • Із якою порою року у вас асоціюється образ цієї дівчини? Чому?

(На мою думку, Маруся Чурай – це весна, тому що її пісні піднімають дух

людей, кличуть їх на подвиги. Відроджують, так як і ця пора року, заховані десь у глибинах душі їхні найкращі пориви, риси характеру).

  • Якими кольорами ви передали би стан душі Марусі в різні періоди

життя:

в дитинстві,

перед стратою,

після помилування,

після прощі?

(У дитинстві – рожевим, тому що батьки Марусі, хоч і були бідними,

зуміли зробити життя дівчинки щасливим; перед стратою – сірим, після смерті Гриця їй було байдуже все, що відбувалося навкруги; після помилування – чорним, «найгірша кара звалася життям»; після прощі – блідо-жовтим, тому що Маруся очистилася духовно, виконала слова Біблії «І прости нам гріхи наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим».

Є надія, що вона зможе жити і продовжувати піднімати лицарський дух українців своїми новими піснями).

  • Як ви думаєте: боїться Маруся страти чи ні? Чому?

(Маруся сама вершить свій суд – суд сумління).

«За ті пісні, що їх вона складала,

за те страждання, що вона страждала,

за батька, що розп’ятий у Варшаві,

а не схилив пред ворогом чола,

не вистачало б городу Полтаві,

щоб і вона ще страчена була!

Тож відпустити дівчину негайно

і скасувати вирока того.

А суддям я таку даю нагану:

щоб наперед без відома мого

не важились на страти самочинні,

передовсім освідчили мене

про кожну страту, по такій причині,

що смерть повсюди, а життя одне».

Прийом «Точка зору».

Соціологічне дослідження

- Марусю Чурай за вбивство Гриця хотіли повісити. Уявіть собі, що звільнена Маруся після матері іде до київської Лаври. Подорож розореною Україною, народне горе духовно відроджують її. Адже раніше їй здавалося, що «нікому немає гірше у світі, як мені». Проходячи воістину пекельними колами, Маруся усвідомлює, що її особиста біда – то крапля у всенародній трагедії: «Кому на світі гірше, як тобі». І душа дівчини оживає від доторку до горя співвітчизників:

Чи серце знову плакати навчилось

На цій дорозі в Київ із Лубен?

Відомо, що одному з розділів Ліна Костенко відвела найбільшу частину в романі для передачі найтрагічніших подій.

Вам треба скласти пазл, підібравши відповідність між початками речень та їх

логічним закінченням так, щоб у нас вийшла його назва.

Складання пазлу(робота у парах).

Першооснова роману «Маруся Чурай» -

Трагічне кохання Марусі і Гриця Бобренка, смерть та суд над Марусею

Роман насичений літературними героями -

Маруся, Гриць Бобренко, матері Чураїха та Бобренчиха, Семен

Горбань, Параска Демиха, Галя Вишняківна, Таця Кисломедка,

Капчанчик Семен, отаман Гук, мандрівний дяк, козак Лесько, дід з

Дідової Балки

Одними з найважливішими історичними персонажами роману є

Іван Іскра, Гордій Чурай, Павлюк, Б.Хмельницький, полковник Мартин

Пушкар, Д.Наливайко, Я.Вишневецький, Д.Вишневецький

Щоразу в романі випливають події історичного періоду -

Національно-визвольна війна під приводом Богдана Хмельницького

1648-1654рр.

А художники бачили героїв національно-визвольної війни так:

Портрети Івана Іскри, Гордія Чурая, Павлюка, Б.Хмельницького,

полковника Мартина Пушкаря, Д.Наливайка, Я.Вишневецького,

Д.Вишнивецького

Розділ називається «Проща».

- Чому в шостому розділі «Проща» письменниця вводить образ мандрівного дяка?

(Мандрівний дяк – це борець за Україну, за правду, він ненавидить компроміси у сфері духовності, пристосовництво, таврує сучасних поетів, які складають віршики. Ліна Костенко осучаснює минуле, розглядає його як місток у майбутнє.)

Маруся зрозуміла, що її особисте горе ніщо в порівнянні із всенародною трагедією. Шлях на прощу стане другим прозрінням Марусі, усвідомленням своєї причетності до долі народу. Мандри з дяком показали дівчині горе розтерзаної України і в минулому і, в сучасному. Маруся розуміє, що комусь на світі гірше, ніж тобі. Вразлива і чуйна душа дівчини ніби вдруге народжується, оживає від дотику до страждань співвітчизників. Так роман нагадує нам історію не однієї Марусі, а багатьох людських доль, що і сприймається нами як життя цілої нації, цілого народу. Я думаю, що в цьому саме і е новаторство Л. Костенко.

V. Підсумок уроку:

На основі спостереження над романом у віршах Ліни Костенко «Маруся

Чурай» можна впевнено констатувати, що цей твір, створений на національному ґрунті, продовжує фольклорні й літературні традиції, у ньому письменниці пощастило скласти неповторну, глибоку, психологічну, героїчну й романтично наснажену пісню про історію легендарної поетеси й піснярки Марусі Чурай, реально відтворити події в Україні середини XVII століття, змалювати низку яскравих образів лицарів-звитяжників, які боролися за її національне визволення.

Рольова гра «Подорож у часі».

  • Як ви думаєте, чи затишно було би Марусі жити серед нас у ХХІ

столітті? - Із ким би (Галею чи Марусею) Гриць, на вашу думку, одружився, якщо би жив у наш час?

Повернімося до проблемного питання, яке записано на дошці:

Чому Маруся Чурай – це голос України, її душа?

(Маруся – голос України, тому що бачить своє місце в житті народу, складає для нього пісні.

Хвилюючись про духовне життя нації, ми не маємо права забувати свою історію, треба відновити свою історичну пам’ять і зберегти її, утримати зв'язок поколінь. Завжди пам’ятати: хто ми є, чиїх батьків чиї діти. Тільки тоді ми зможемо мати сильну українську державу, жити красиво і багато гордитись, що ми українці. У нашій свідомості образ Марусі органічно зливається з образом України. Маруся увібрала в собі кращі риси нашого народу. Обдарована, лірична й горда натура, Маруся Чурай виступає в романі як символ усієї України доби козацьких воєн за своє звільнення. Саме через образ Марусі автор вводить нас в духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, вчить мужності, совісті, пробуджує почуття власної гідності...

Маруся Чурай - це образ взятий з народу, і так майстерно оспіваній Ліною

Костенко для народу.

Завершується наша зустріч з дівчиною з легенди - Марусею Чурай. Як бачимо, вона, пройшовши через помилки, сумніви і вагання, не схибила, не зрадила собі, своєму високому призначенню – бути Людиною.

V. Домашнє завдання: Тож поспілкуймося з великою поетесою на відстані віків, висловімо свої думки, написавши Чураївні листа.

Творче письмове завдання: уявіть, що ви адвокат Марусі в суді; напишіть таку захисну промову, щоб якнайшвидше достукатися до сердець присяжних, вплинути на їхні емоції й виграти судовий процес ( заувага: основне, що впливатиме на оцінювання, – аргументація тверджень, оригінальність побудови лінії захисту, а не обсяг висловлювання).

Першооснова роману «Маруся Чурай» -

Трагічне кохання Марусі і Гриця Бобренка, смерть та суд над Марусею.

Роман насичений літературними героями -

Маруся, Гриць Бобренко, матері Чураїха та Бобренчиха, Семен

Горбань, Параска Демиха, Галя Вишняківна, Таця Кисломедка,

Капчанчик Семен, отаман Гук, мандрівний дяк, козак Лесько, дід з

Дідової Балки.

Одними з найважливішими історичними персонажами роману є

Іван Іскра, Гордій Чурай, Павлюк, Б.Хмельницький, полковник Мартин Пушкар, Д.Наливайко, Я.Вишневецький, Д.Вишневецький.

Щоразу в романі випливають події історичного періоду -

Національно-визвольна війна під приводом Богдана Хмельницького 1648-1654рр.

А художники бачили героїв національно-визвольної війни так:

Портрети Івана Іскри, Гордія Чурая, Павлюка, Б.Хмельницького,

полковника Мартина Пушкаря, Д.Наливайка, Я.Вишневецького,

Д.Вишнивецького.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.