Урок "Драматургія. Вертеп як вид лялькового театрального дійства"

Українська література

Для кого: 9 Клас

23.10.2019

3774

244

0

Опис документу:
Мета: дати поняття про шкільну драму, вертеп; допомогти учням зрозуміти роль театрального мистецтва; ознайомити учнів з авторами, виконавцями і дійовими особами вертепу, його композиційними особливостями, змістом вертепного дійства; удосконалити навички виразного читання; виховувати бажання відроджувати традиції, що уособлюють вселюдські, вічні цінності.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок з української літератури 9 клас

Драматургія. Вертеп як вид лялькового театрального дійства.

Мета: дати поняття про шкільну драму, вертеп; допомогти учням зрозуміти роль театрального мистецтва; ознайомити учнів з авторами, виконавцями і дійовими особами вертепу, його композиційними особливостями, змістом вертепного дійства; удосконалити навички виразного читання; виховувати бажання відроджувати традиції, що уособлюють вселюдські, вічні цінності.

Обладнання: підручник,роздатковий матеріал, відеозапис та сценарій вертепу.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань

Урок-інсценізація

Хід уроку

І. Організаційний момент

"Самоналаштування"

 Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте:

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

Я особистість творча.

Я бажаю однокласникам успіхів на уроці.


ІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Гра «Найкмітливіший»

Клас розподіляється на дві команди, з кожної на чолі з капітаном обирається по п’ять представників, які впродовж п’яти хвилин повинні розгадати кросворд.

Завдання для команди І
По вертикалі: 1. Ім’я автора твору «Їхав козак за Дунай». (Семен)

По горизонталі: 1. Посада І. Величковського. (Священик) 2. Різновид курйозного вірша. (Ехо) 3. Митець, який назвав С. Климовського «козаком-віршотворцем». (М. Карамзін) 4. Художній засіб. (Епітет) 5. Жанр лірики «Їхав козак за Дунай». (Інтимна)

Завдання для команди ІІ



По вертикалі: 1. Назва однієї з рукописних книг І. Величковського.(«Млеко»)

По горизонталі: 1. Художній засіб. (Метафора) 2. Книга для юного С. Климовського. (Вчитель) 3. Поняття, що належить до «злых минут» рукописної збірки «Зегар з полузегарком». (Ненависть) 4. Різновид вірша І. Величковського. (Рак) 5. Зегар — це... (Годинник)

2. Вправа "Так чи ні"

  1. Курйозні вірші — неординарні за формою, вишукані поетичні твори. (Так).

  2. Найпримітивнішою постаттю в  творенні курйозних віршів був Іван Вишенський. (Ні).

  3. Самими першими  складачами віршів були вчителі  піїтики й  їх  школярі . (Так).

  4. Видатним поетом XVI — XVIII ст. був Самійло Величко. (Ні).

  5. Вірші XVI — XVIII ст. написані за нерівноскладовою системою віршування. (Так).

  6. В  XVII ст. з'явилась  силобічна система віршування (Так).

  7. І.  Величковський писав двовірші. (Так).

  8. І.  Величковський — автор рукописної книги "Зегар із  полузегар ком". (Так).

  9. Рак літеральний — це вірш, літери котрого , прочитані й  зліва на право, і  справа наліво, той же текст виражають. (Так).

  10. С. Климовський — український поет й  філософ. (Так).

  11. В  літературі С. Климовський знаний  під іменем "Харківський козак-піснетворець". (Так).

  12. С. Климовський писав твори лише  на релігійну тематику. (Ні)

IV. Систематизація і узагальнення знань

1. Повторення теоретичних відомостей.

— Шкільна драма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV—XVI ст. в країнах Західної Європи.

Походження шкільної драми пов'язане зі статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов'язковими для засвоєння латини. Шкільна драма спочатку розвивалася у католицько-християнському та антично-класичному напрямках. У ній вплив античної традиції (стислий виклад, наявність епілогу тощо) поєднувався із середньовічною (відсутність єдності часу та місця, змішування трагічного і комічного) та ренесансною. Часто шкільна драма складалася з п'яти актів, після кожного з них виступав хор. Вистава організовувалася переважно до Різдва, Великодня тощо. Авторами шкільних драм були учні та викладачі Києво-Могилянської академії. Перші твори виникли наприкінці 30-х рр. ХVІІ ст., останні припадають на 70-ті рр. ХVІІІ ст.

До нашого часу дійшло понад тридцять шкільних драм, більшість з яких виникла в І половині ХVІІІ ст.

Залежно від теми вони поділялися на чотири піджанри:

1) містерії — різдвяні та великодні драми (про народження, страту й воскресіння Ісуса Христа). Наприклад, «Образ страстей міра сего»;

2) міраклі — драматизовані легенди про життя святих («Драма про Олексія, чоловіка Божого»);

3) мораліте, в яких християнські догми морального характеру проповідувалися через дію алегоричних образів — Покора, Віра, Любов... (І. Кониський «Воскресеніє мертвих...»). Ці алегоричні драми, поширені в Західній Європі у ХV–ХVІ ст., до України прийшли з розвитком театру в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. і проіснували до середини ХVІІІ ст.;

4) історична драма («Милість Божа» невідомого автора). Найціннішими були твори останнього піджанру: в них відображено важливі суспільні події, порушувалися пекучі проблеми сучасного авторам життя.

Мандрівні дяки створювали вертепи і під час Різдвяних свят ставили вистави з колядками. Так у XVII ст. виникла вертепна драма.

Вистави відбувалися у спеціальній скриньці, яка зовнішнім виглядом нагадувала макет двоповерхового будиночка — своєрідну двоярусну сцену. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. У верхній частині йшли сцени релігійного змісту, а в нижній — з народного життя, переважно комічного характеру. Найулюбленішими для глядачів персонажами були запорожець, шинкарка, дяк, дід і баба. Замість актора роль виконувала лялька, а схована за вертепом людина промовляла належні за п'єсою слова. Одяг ляльок — український національний, мова вертепних п'єс — жива народна; вистави цього “театру в мініатюрі“ йшли на ярмарках, в хатах. Народ любив вертеп за правдивість зображення житті в його сценках, за гумор, гостре сатиричне слово. Вертеп мав чітке народне спрямування.

Чим відрізнялася шкільна драма від вертепної?
Якщо текст шкільної драми, написаний кимось із тогочасних авторів, залишався незмінним, то вертепна драма усталеного тексту не мала: кожний вертепник вносив у запозичену п’єсу різні зміни на свій смак і розсуд. До нас дійшло кілька варіантів, найвідоміші з яких — сокиринський, славутинський, батуринський, хорольський. У першій частині вертепної драми було 13–17 яв, у другій — 28–31. Вся вистава тривала іноді до трьох годин.
На відміну від шкільної драми, інтермедії якої розігрувалися між діями серйозної п’єси на тому ж театральному кону, побутові сцени вертепу виставлялися після закінчення духовної частини в іншому місці — на першому ярусі скриньки.
Ролі в шкільній драмі виконувалися людьми, у вертепній — ляльками.

Значення вертепу.

На основі вертепу, гумористичних інтермедій і комічних народних сценок, сатиричних віршованих діалогів пізніше, вже в ХІХ ст., розвинулась в українській літературі комедія.

2. Інсценізація

Оригінальний сценарій Різдвяного Вертепу на 14 осіб (можна збільшити або зменшити)

Дійові особи в сценарії вертепу:

1. Звіздар (ведучий вертепу, зірконосець)

2. Пастух 1

3. Пастух 2

4. Воїн

5. Ірод

6. Жид

7. Жидiвка

8. Цар Єгипту

9. Цар Індії

10. Цар Греції

11. Ангел 1

12. Ангел 2

13. Чорт

14. Смерть

Звіздар:

Слава Богу, добрі дюди!

З Вифлеєму ми ідемо

І, ступаючи усюди,

Звістку радісну несемо,

Що Христос, Спаситель світу,

Народився у Вертепі,

І зоря яскраво світить

Тій дитинці ясно в небі.

Коли ласка, впустіть в хату,

Бо далека нам дорога

Будемо колядувати

І славити Христа-Бога!

Пастух 1:

Хай радість панує у вашій хатині

Пригода дивна нині стала:

У небі зірка засіяла.

Пастух 2:

Позолотила доли, гори,

Ліси, далекії простори,

І дивен голос розстелився,

Із неба Ангел нам з'явився.

Ангел 1:

Мир тобі, українська хатино,

Хай святиться тут Боже ім'я,

Хай панує між вами щоднини

Щире слово і правда свята,

Хай думки і серця вам єднає

Всеблага християнська любов.

Ангел 2:

Годі смутку – вам радість звіщаєм,

Божа ласка на землю зійшла,

У вертепі, у яслах на сіні

Народилося нині Дитя.

Веселіться, сини України,

Привітайте Малятко-Христа.

Чорт:

О, ви вже тут, наївні браття,

Принесли людям благу вість?

Й звете Месію прославляти!..

Я все вам зроблю тут на злість!..

Ангел 1:

Добро, красу... сліпому не побачить,

Як правди молитов глухому не почуть.

Чорт:

Та перестань! Я знаю, що то значить –

Краса, добро... усе це каламуть.

Бо лиш тоді життя чогось та й варте,

Коли в кишені в тебе зайвий гріш,

Коли ти не бідуєш, а пануєш,

Хіба не так? Чого ж бо ти мовчиш?

Що дасть добро? Яка від нього рада?

Кому? За скільки ти його продаш?

У світі золото – єдиний бог і влада,

Йому вклоняються і бідний, і багач.

Гей, брате жиде, йди і розкажи,

Як правильно у цьому світі жити.

(входить жид без жидівки)

Жид:

Ґутен морґен. Гутен так

Я прийшов не просто так.

Ай-вай-вай! Тре гендлювати,

Продавати, торгувати!

В мене в торбі добра повно

Все знайдеться, що завгодно

Налітайте, розбирайте

Мошку грошенят давайте

Мошко має файний крам

Все сподобається Вам!

Мошко любе много грошей

Ще й господарів хороших

У яких доляри й єври,

Всіґди Мошко там є первий.

(заходить жидівка)

Жид: Ти мій зайчик дорогий, моє кільо масла,

Моя зіронька ясна...

Бодай би ти згасла!

Жидiвка:

Я за жидом мандрувала.

Кров жидівську добре ссала...

Добре їла, добре спала,

А у жида вже давно

Не одну я фляшку вкрала

І до вас пришкандибала.

Жид:

А бодай би тобі добре було.

Ану, Саро, помовчи

Буду вести я торги!

Пастух1 :

Зажди, жиде, ховай торбу

Тут не буде твого торгу

І тікай мерщі із хати

В корчмі будеш гендлювати

Пастух2:

Годі, жиде, нас дурити,

Ми без тебе вмієм жити.

Без облуди, без мороки,

Є у нас свої пророки.

Жидівка:

Пророки?

Що гой має із Месії?

Гой най оре, гой най сіє.

Гой най вчиться молотити,

І до жида все зносити.

Жид:

Вай-вай,

жида виганяти

Із теплісінької хати?!

Я політик не веду.

Ні не лаюсь, не краду.

Що купую—то за грош:

Масло, яйця, сир, калоші…

Жида з хати виганяти?

Жида бити, жида пхати?

Жида били єгиптяни,

Били німці, мусульмани,

Бив москаль, били козаки,

Ну а жид — живий бідака.

Бо жид має добрі гроші,

А за них усі розкоші:

Силу, славу, честь, жінок

-Все вам дасть за них жидок.

Як женете—то вступлюся,

Але яще повернуся.

(заходять Ірод з воїном)

Воїн:

Цар Ірод сюди йдуть –

хай до землі усі впадуть!

Ірод:

Чого тут шум, чого всiм треба?!

Жид:

Володарю землі і неба,

тут всі, хто чесний, – проти тебе!

Ірод:

Що за диво нині з вами? Я царем є над царями.

Чи так, жиде?

Жид:

Так. Так, яснійший царю...

Саро ком цу гер. Страшно Саро все сказати,

треба, мабуть, нам тiкати.

Жидiвка:

Тихо!

Хочеш злото – лiзь до самого болота.

(до Ірода):

Маєм царю новину...

всип нам злото, ну-ну-ну.

Iрод:

Ви спочатку новину, а тодi я вам – сипну.

Жид (зі страхом, затинаючись):

Є в нас, Царю, такi вiстi, такi вiстi,

що цар свiту народився...

У Вифлеємi мiстi!

Ірод:

Ха-ха. У Вифлеємі... ха-ха Забрати жида!

Воїн:

Іроде, царі прийшли.

Ірод:

Царі? Вели їм йти сюди! (заходять царі)

О, я вітаю чесний люд!.. Куди веде вас славна путь?

Цар Єгипту:

Я – Єгипту цар!

Ще здавна мій народ пророкував, проповідував,

Що родиться Цар юдейський в Вифлеємі місті

Тож іду його вітати, несу ладан йому дати.

Цар Індії:

Я – цар індійського народу.

Мій народ по горах блукає, богів собі різних шукає,

Але зоря засвітила, мене сповістила,

Що Христос народився, весь світ звеселився.

Тож іду його вітати, золото подарувати.

Цар Греції:

Я – цар грецького народу, не боюсь нічого зроду.

Мій народ по морю гуляє і Господа величає.

А на Сході зоря засіяла і дорогу мені показала,

То ж миро взяв я із собою й пішов за зіркою ясною.

Ірод:

Ідіть старанно узнавайте,

Про все гарненько розпитайте,

Як знайдете це Дитя, скажіть мені,

Щоб поклонивсь Йому і я.

(Царі виходять)

Ірод:

О, будьте прокляті ви тричі!

Цар? Я вітати?! Ох, піду і привітаю,

Й дарунок красний понесу –

Мечем оцим тобі я заспіваю.

Мечем оцим тебе я рознесу!

(глузливо) Месія? Цар? Гей, слуги вірні!

Воїн:

Ми тут, наш пане!

Ірод:

Гостріть меча! Беріть стальную зброю

І той наказ виконуйте, що я скажу:

Усіх дітей велю я без розбору

Рубати! Різати! Душить!

Щоби не міг цей Цар-Месія жить!

Воїн:

Для нас наказ – святеє діло.

Ірод:

Оцю я справу зроблю вміло –я крові не боюсь. Я кров люблю!..

Ангел 2:

Щезни ти від нас, катюго,

Муки всім чинив не раз,

Не відкупишся від смерті,

Вже настав твій смертний час.

(заходить смерть)

Ірод:

Гей, Смерте! Смерте моя мила!

Мені служила вірно ти не раз,

Ти всякий бунт у зародку душила,

Згадаємо старий прекрасний час.

Хай непокірних кров тече рікою,

Махни своєю гострою косою!

Смерть:

Гай, гай, синочку. Час до всіх жорстокий.

Здоров'я й сила в мене вже не та,

Втомилась я, мені потрібен спокій,

Я ж, синку, вже не молода.

Чи ж пам'ятаєш, скільки ми вбивали,

Живцем гноїли, розтирали в прах,

І не одна на землю голова упала.

Вставала сотня на пощерблених кістках.

І скільки б я їх у могилу не косила –

В синах ще дужча підіймалась сила.

Ірод:

Благаю, Смерте, ще останній раз,

Хай пусткою все стане після нас.

Смерть:

Ні, синку, їх нам не здолати.

Ходімо в темряви і вічності палати

(стинає Іроду голову і виходить)

Чорт:

Ходім, ходім, мiй любий царю,

тебе в смолi я покупаю!

Пішли зі мною в пекло,

там нам буде тепло!

(Чорт та Ірод виходять)

Ангел 2:

Поборено зло, лютий цар вiдступив,

Звалив його спiльний до волi порив.

Ангел 1:

Хай згода й любов помiж вами панує,

Хай справами вашими серце керує,

Хай злоби i заздростi згине отрута,

Щоб Iрод нiколи не змiг повернутись!

Пастух 1:

Перед тим, як вийти з хати,

Треба щастя побажати!

Пастух 2:

Віншуєм вам нині, усі добрі люде,

Нехай поміч Божа завжди з вами буде.

Хай кожної днини, кожної години

Бог благословить вас, біда нехай загине!

Ангел 1:

Бувайте здорові разом з діточками,

Хай смутку і горя не буде між вами,

Худібка і джмілка нехай виростає,

А град, вогонь, хмара – нехай вас минає.

Ангел 2:

Нехай добре родить жито і пшениця,

Усякеє збіжжя, усяка пашниця.

Христос ся рождає!

Колядка (всі колядують)

(вбігають жид і жидівка)

Жид:

Зачекайте, зачекайте,

Ви так просто не втікайте,

Ви так просто не ідіть,

Як прийшли, то шось просіть.

Жидівка:

Господарі тут хороші,

Вони мають грубі гроші:

Є доляри, троха гривні

Вони дати нам повинні.

Жид:

А ше ковбаси і сала,

Шоб нас не лишилось мало,

А ше піввідра салату,

Шоб дійшли ми в крайню хату,

Жидівка:

І конхвети в чоколяді,

Шоб дівчата були раді.

Як нам всьо тово даєте –

Проблем мати не будете,

Жид:

Буде як і буде з ким,

Буде де і буде чим.

Буде вам усе вестися,

Приростати і нестися:

Жидівка:Жидівка:

Все привалить вам у хату.

Й буде всьо nаtürlich gut

Аlles, аllеs nісht kарut!

3. Ігри наших предків

Цурка 

 

Усі діти діляться на 2 команди і стають у два ряди один проти одного. Кожен хлопчик у руках тримає тичку, яка називається „цурковником”. Посередині, між рядами, лежить м’ячик , який називається „цуркою”. Цю кульку кожна з команд намагається перекотити на протилежний бік. Діти тривалий час ведуть боротьбу у перекочуванні цієї кульки. Команда, у котрої більше кульок, вважається переможеною. У „Цурку” діти грають переважно взимку.

Чий батько дужчий 

 

Двоє гравців сідають на землю, беруться за руки і, упершись ступнями ніг, намагаються перетягти один одного. Хто перетягне – той дужчий.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Вправа «Гудзики Блума»

VI. Підбиття підсумків.

VII. Домашнє завдання.

1.Підготуватися до контрольної роботи

2. Написати міні-твір «Театр минулого і сьогодення»,

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.