Урок "Діалектні слова, сфера їх вживання та стилістичні особливості"

Опис документу:
Матеріал допоможе повторити відомості про діалектні слова, сфери їх уживання та стилістичні особливості; навчити визначати її стилістичну роль у мовленні; удосконалювати вміння стилістично доцільно вживати лексичні засоби мови, уникати лексичних помилок у власному мовленні.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

УРОК № 32

ДАТА :

Тема:

Діалектні слова, сфера їх вживання та стилістичні особливості.

Мета:

повторити відомості про діалектні слова, сфери їх уживання та стилістичні особливості; навчити визначати її стилістичну роль у мовленні; удосконалювати вміння стилістично доцільно вживати лексичні засоби мови, уникати лексичних помилок у власному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси та багатства рідної мови.

Тип уроку:

урок повторення здобутих знань.

Обладнання:

підручник, дидактичний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення десятикласників із темою, метою і завданнями уроку

Вступне слово вчителя

Усна і писемна мова всіх українців, незалежно від їх освіти, професії місця проживання, називається загальнонародною. Українська загальнонародна мова, як і багато інших мов, виявляється в двох різновидах або формах, які виступають під назвами літературна і діалектна мова.

Літературна мова – це відшліфований різновид мови з усталеними для певного часу, але історично мінливими нормами, який безпосередньо не пов’язуєтьсяз якоюсь конкретною частиною української етнічної території, а обслуговує потреби українського народу безвідносно до місця його проживання. Літературна мова однаковою мірою виявляється як у писемній, так і в усній формі й уживається в усіх сферах господарської і культурної діяльності народу.

На відміну від літературної діалектна мова характеризується відсутністю писаних для неї правил, мінливістю своєї будови в різних частинах етнічної території, переважно усною формою вияву і відносно обмеженою сферою вживання.

Як відомо, діалектизми — це характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що кваліфікуються як відхилення від літературної норми. Діалектизми виділяються на всіх рівнях мови — фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному

 Найбільш активно діалектна лексика представлена, окрім усного розмовно-побутового мовлення, в мові художньої літератури та публіцистики, де вживається з певною стилістичною метою (для відтворення місцевого колориту, для індивідуалізації мови персонажів тощо)

Відомо, що перенасичення мови художнього твору будь-якими діалектизмами веде до зниження його художньо-естетичної вартості, до порушення контакту з читачем. Діалектизми в художньому тексті будуть виправданими тільки тоді, коли вони: по-перше, необхідні для кращої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, коли вони з контексту зрозумілі для читацьких мас, — тобто нічим не затемнюють зміст твору; по-третє, якщо вони вживаються з почуттям міри.

1) Фонетичні діалектизми відрізняються від літературної норми вимовою певних звуків: кирниця — криниця, гил-тати — глитати, вашко — важко, зора, зорйа— зоря, дієд — Дід, куень, куєнь — кінь.

2) Лексичні — це діалектні синоніми до загальнонародних слів: вуйко — дядько, кибель — відро, киря — сокира, маржина — худоба, шаркан — буря. 

3) Етнографічні – назви місцевих реалій, які невідомі або не використовуються за межами певного говору.

Напр.:

а) назви одягу – гуня (жіноча свитка), каптур (очіпок), черес (широкий шкіряний пояс);

б) назви страв – налисники (тонкі млинці з начинкою, як правило, з домашнього сиру), капусняк (овочевий суп, основний складник якого – квашена капуста);

в) назви помешкань – колиба (чабанська або лісорубська хатина); стая (постійне або тимчасове житло на полонині, де живуть пастухи влітку і переробляють молоко);

г) назви музичних інструментів – трембіта, флояра.

4) Словотвірні діалектизми. - характерною ознакою їх є те, що при спільній із відповідними словами інших діалектів чи літературної мови кореневій морфемі діалектне слово відрізняється словотвірними афіксами або порядком компонентів складних слів.

Діалектні слова цього різновиду в українських діалектах можуть розрізнятися:

  • суфіксами (бíлиця – білка,детвá – дітвора,зятю=хно – зять,конюхáрь – конюх);

  • префіксами (запрáва – приправа,підквáска – закваска); 3) кількома афіксами, зокрема присуфіксально-префіксальномусловотворенні:настóячки –стоячи;

  • відсутністю чи наявністю афікса (вíтки – звідки,зáморока – морока, вторíк – торік);

  • порядком елементів композитів у складному слові, наприклад, морúмух – мухомор (карпатські говори).

5) Морфологічні діалектизми різняться від літературної норми оформленням певних граматичних значень: бýду ходúв – буду ходити, рукóв – рукою, я му ходúти – ходитиму.

III.  Актуалізація мотиваційних резервів десятикласників

Спостереження над мовним матеріалом

-   Прочитати текст. Чи всі слова є зрозумілими? Пригадати, як називаються слова, що вживаються у певній місцевості.

Чорні ворони вкрили тоді Буковину. І не зеленою вже була вона, а червоною. Од крові людської почервоніла. Бо турки і татари посікли народ, вогнем спалили його оселі. Котрі люди уціліли, у гори відступили. А там, у темних і дрімучих лісах, село заснували.

...І загули турки, що в горах є гуцульське царство-государство. І рушили шукати його.

Цілий ботей турків вийшов на зруб-кичеру. Там постояли, відтак пустилися на худібку, яку випасав Івасик і Маринка.

— Івасику, любий! Біжи хутко в село і дай знати,— сказала Маринка.— А я, мо, забаламучу турків, поки наша фантерія до боронися зрехтує.

І Маринка тутки забігала по стежечках, поплюскуючи ніжками. То зупиниться на хвильку, набере повні груди гірського повітря, нап’ється водиці, то знову злітає, бо від тої водиці немов крильця виростали і страх пропадав, і летів до верхів, до хмар, до сонця, аби лиш ворога зупинити.

Івасик борзенько через чагарники, через малинники вибрався на плай, а далі блискавицею полетів до свого села, аби донести якнайпрудкіше сумне віданєчко.

Заки Івасик біг, Маринка заманила турків у другий бік кичери.

— Веди, бестіє, на дорогу, — покрикували отамани-султани. Та Маринка їх вела туди, де найгустіші зарості, де найглибші вершеді і холодні води... («Легенди та перекази»).

- Дати характеристику діалектизмам та словам, що містять додаткове до основного емоційне забарвлення.

Куди гониш, бісноватий?! —

Світ вже смерком почорнів,

Сумненько пугач запів,

Ні там людей, ні там хати!

Блуд ту свище, туман грає,

В густі ліси заведе!..

Козак на се не зважає,

Гомонить си та й жене.

Станув, к землі припадає

Послухати, де дуднить,

Знов на верх ся вихопляє,

Бистрим соколом летить.

І щез стрілою в густій мряці,

Дудонь замовчає.

Може, ліг вже де в байраці.

Та й вовк доїдає.

IV. Виконання системи завдань творчого характеру на основі повторення

1. Указати, які різновиди діалектизмів (лексичні, фонетичні, словотвірні) можна виділити серед поданих нижче українських назв картоплі.

Бульба, бараболя, буля, бульмани, мандибурка, крумплі, ріпа, біб, картоплі, карчохі, картофель, Картошка.

- Які діалектні назви на позначення продуктів харчування вживають у вашій місцевості?

2. Вибіркове письмо

- Із наведених уривків виписати діалектизми (лексичні, фонетичні, словотвірні), пояснити їх значення. До виписаних діалектних слів, де можливо, дібрати синоніми з літературної мови.

Текст 1

Вийшов за село, глянув,— у млині світиться. Я на те світло й прямую. Ішов собі так, ішов, тільки став на гору бейкатися — глядь, а світло кудись униз сунеться, сунеться і зовсім щезло, наче його хто собі в кишеню заховав. Темно зробилося, як під кобеняком (кобеняк — вид чоловічого плаща), за два кроки поперед себе нічого не видко. Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу (Г. Тютюнник).

Текст 2

Пита лукавець: — Як воно жиється?

— Нормально,— я підказую йому

(сказати «добре» — скаже «задається».,

сказать «погано» — поясняй чому).

Гріх у житті одлежуиать,

Жить хитро та облесно,

Бо хліб тоді не зле жувать,

Як він дістався чесно. (Д. Білоус)

- Із поданих речень виписати в колонку діалектні слова. З’ясувати їх значення, користуючись довідкою та одинадцятитомним «Словником української мови» й «Словарем української мови» Б. Грінченка. Десять із виписаних слів увести у такий контекст, який виявив би їх функціонування в іншому (аніж той, з якого вони виписані) функціональному стилі.

1. Леґінь був у червоних гачах, які носять гуцули у свято, у довгій домотканій сорочці. За широким чересом, оздобленим дорогими бляшками і прикрашеним дармовисами, стирчала різьблена мідна люлька, плечі закривав сердак, а в руках мав топірець з різьбленим топорищем (Ю. Федькович). 2. Мусимо так собі затямити: най буде спочатку важко, але маємо так робити, щоб швидко збудувати достатнє життє (Остап Вишня). 3. З тьмяно-золотястого туманного світла оселі до нього наближається хупава постать матері... принесла з городу прив’ялих чорнобривців, купчаків і паністки, розкидала по хаті... (М. Стельмах). 4. Тепер Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресашо (М. Коцюбинський). 5. На старій, оброслій скрипухом березі зацокала вивірка. Ми повз вориння побігли до лісу (М. Стельмах). 6.         У мисливця одразу позимніли не тільки очі, а й усе візькувате обличчя (М. Стельмах). 7. Сонце над обрієм — у дві коцюби — ні тепло, ні зимно (В. Бабляк). 8. «На добридень, ти, моя голубко!» — «На добридень, мій коханий друже!» — «Що ж за диво снилось тобі, любко?» (Леся Українка). 9. Вдягалось найкраще лудінє, писані кептарі, череси і табаківки, багато набивані цвяхом дротяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна гугля, яку мати обережно несла на ціпку через плече (М. Коцюбинський). 10. Ага! От і скажи: чим прикривали своє грішне тіло Адам і Єва після іскушенія дияволом? Мій сусіда по парті, Гриць Вухналь, сьорбав носом, кліпав очима і нарешті бухнув: — Вони,— каже,— прикривалися рядном.— Олух царя небесного! Ступай в куток. Скажи ти! Це до мене. Я довго думав: — Лопухами! — кажу,— Бо мама казала, що ряден в раю не було (О. Ковінька). 11. От і братія сипнула у сенат писати (Т. Шевченко). 12. «Ну, чи з моєї теології і агрономії мала б ти корирть, то ще питання, але з філософи — певно!» — подумав собі вуйко (Т. Бордуляк). 13. — Ну, чорта з два,— кинув він і підвів з викликом голову.— Хай спробують. Он Грицько з партизанами забігав поза онту ніч, то казав: «Ми як турнемо німців, то але у Ірманії оглянуться» (А. Головко). 14. Вишневого кольору крислатий брилик набакир напрочуд личив їй, доповнював оте щось дитяче ще, хоч дівчині з лиця можна було дати двадцять три — двадцять чотири роки (І. Ле). 15. Еней в біді, як птичка в клітці, Запутався, мов рибка в сітку; Терявся в думах молодець (І. Котляревський). 16. Цієї зими я собі вишила дуже гарний ясик. Буде дитині під головку у колисочку.

Довідка. Леґінь — парубок, гачі — штани, черес — широкий шкіряний пояс, дармовис — підвіска, сердак — верхній теплий короткий сукняний одяг, хупава — красива, тендітна, чепурна, охайна, купчаки — повняки (трав’яниста декоративна рослина з запашними квітами жовтого або жовтогарячого кольору), кре- саня — капелюх, вивірка — білка, вориння — загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців, позимніти — схолонути, візькуватий — вузький, коцюба — кочерга, лудінє — одежа, кептар — хутряна безрукавка, запаска — фартух, черлений — темно-червоний, гугля — біла свита, вуйко — дядько, бриль — крислатий головний убір, набакир — з нахилом набік, зсунувши на одне вухо, ясик — маленька подушечка.

3. Стилістичне редагування

- Виправити речення й записати їх.

1. Збори триватимуть зо дві години, не менше. 2. Коли Шевченкові було дев’ять років, помер йому батько. 3. І так мені банно (шкода), що не можу з вами здибатися, поговорити — мушу роботу пантрувати (стежити, доглядати), аби зима не застала, 4. Почекай на мене пару хвилин, я зараз звільнюся. 5. Він не шкодував себе, щоб врятувати свого ліпшого друга. 6.. Тигр підскакував до дерева, щоб схопити хлопчика, який сховався міні гіллям. 7. Вчора був студений день, а сьогодні уже тепліше. 8. Тато їх робив складальником у друкарні, а мама була швачкою. 9. Аби ти знав, який цікавий фільм ми виділиі 10. Коли вбивали одного, на його місце ставав інший, аби вирвати з корінням бур’яни. 11. Село уже рихтувалося ночувати, а до будинку, що розливав із вікон яскраве світло, йшли люди. 12. Уперед вивчи вірш напам’ять, а тоді підеш гуляти!

V. Систематизація й узагальнення знань, умінь, навичок

Бесіда за питаннями

1. Дати визначення поняттю «діалектизм». Які є види діалектизмів?

2. Чи входять діалектизми до складу літературної мови?

3. У яких випадках доцільне вживання діалектної лексики?

4. У яких стилях неприпустиме використання діалектної лексики?

 VI. Підсумок уроку

 VII. Домашнє завдання

§ 11. Вправа 196.

5

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!