На уроці учні поглиблюють знайомство з повістю Григора Тютюнника «Климко», зосереджуючи увагу на психологізмі як ключовому художньому принципі автора. Досліджується, як письменник через внутрішні монологи, напівтони почуттів, жести, мовчання й художні деталі передає переживання Климка, його страх, рішучість, співчуття та дорослу відповідальність у дитячому віці. Учні аналізують психологічні портрети другорядних персонажів — тітки Марини, дівчинки з немовлям, солдата — і з'ясовують, як вони впливають на формування характеру головного героя.
Окрема частина уроку присвячена композиції та сюжету повісті: визначаються експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація та розв’язка. Учні простежують, як епізодична композиція та подорожній мотив підсилюють драматизм історії та створюють ефект поступового дорослішання Климка.
Важливу увагу приділено функціям художніх деталей: описові одягу, пейзажам, зображенню голоду, холоду, дороги, які стають символами випробувань, але й людяності, що зберігається навіть у найважчий час. Через аналіз деталей учні усвідомлюють глибину авторського задуму та емоційну силу твору.
Урок сприяє розвитку вміння читати між рядками, розуміти психологічні мотиви поведінки героїв і цінувати майстерність Григора Тютюнника у створенні правдивих, чуттєвих образів.
